Книги РУНВіри
Священна Книга Обрядів
Навчання. Пісня. Молитви
ЗМІСТ
1. «І покарають тебе смертю» ............................................... 6
2. Удосконалювалася впродовж тисячоліть ........................ 6
3. «Це була сонячна, жива, реальна релігія» ....................... 7
4. Греки в Атенах не зневажали себе ................................... 8
5. Яка в 987 році була Святиня в Києграді? ........................ 8
6. Горіли письмена, прапори, святилище ............................. 9
7. Україна-Русь перед хрещенням ........................................ 9
8. «От дєвяті до сорока ран» ................................................ 10
9. Римляни і перші християни ................................................ 10
10. «Іду на Ви!» ....................................................................... 11
11. Коли і хто утвердив Віру в Саваота? .............................. 12
12. Христос й ідолопоклонство його предків ....................... 12
13. У РУНВірі абсолютний монотеїзм ................................... 12
14. «Йдуть із самої душі Народу» ......................................... 13
15. Був доконаний чин Сатани — хрЕщення ....................... 14
16. Князь Володимир і релігійні окупанти ............................. 15
17. Греки на Русі роблять бунт проти Русі ........................... 15
18. Візантія у Києві карає царя Із’яслава ............................. 16
19. Андрей Суздальський і патріарх Візантії ........................ 16
20. Що ж — яка релігія, такі й святі ....................................... 17
21. І починає слабнути Україна-Русь .................................... 17
22. У граді Кия «монаша пошесть» ....................................... 18
23. Чому впала державна Україна-Русь? ............................. 18
24. З чого постає «злочинне думання» ................................ 18
25. «Просіяша житіє Русі» ...................................................... 19
26. Ярлик хана Берке ............................................................. 19
27. Греко-православіє і Тризуб ............................................. 20
28. Як Візантія продала Римові Україну-Русь?.................... 20
29. Гетманові і старшинам відрубані руки ............................ 21
30. Гетман Хмельницький і архиєреї ..................................... 21
31. Ів. Вишенський про архиєреїв .......................................... 22
32. «Бідних живцем лупите» .................................................. 22
33. «... сим бердишом заграю по їх шиях» ............................ 23
34. Архиєреї і возз’єднання з царем Олексієм .................... 23
35. Москалі грабують Українські села .................................. 24
36. Гетман Ів. Мазепа і архиєреї ............................................ 24
37. У місті Лебедин 900 закатованих ................................... 25
38. «Слава Єгові!» .................................................................... 25
39. Як архиєреї продали матір? «Синопсис» ................................. 26
40. Мертві дитячі голівки, монахи і цар Микола ............................. 27
41. «Трі сорока соболєй» ................................................................. 27
42. Православні брати ...................................................................... 27
43. Запоріжці і архиєрей Сокольський ............................................ 28
44. «Отим Киргизам, отже й там» .................................................... 29
45. Коли була зроблена національна помилка? ............................. 29
46. Чужу Матір славлять, а Рідну — зневажають ........................... 30
47. «Їх тим світлом осліпили» ........................................................... 31
48. «А що ж ми за люди?» ................................................................. 31
49. Хто прищеплював почуття меншевартости? ........................... 32
50. Придумані заслуги ...................................................................... 32
51. Бережімо, як духовний скарб Людства .................................... 33
52. Придушували національну свідомість ...................................... 33
53. Українські письменники і рідна мова ........................................ 33
54. Піп прокляв рідного сина. За що? .............................................. 34
55. З жолудя не виросте сосна ........................................................ 34
56. «Бери мотику і саджай банани» ................................................ 34
57. «України треба відректися в ім’я Христа» ................................ 35
58. Христос і твоя родина, Вітчизна ................................................ 35
59. Українець Українцем може й не бути ........................................ 36
60. Хто глумиться над Христом? ..................................................... 36
61. Національний вияв і «насіння Авраамове» .............................. 37
62. Християни, як люди, не є кращі ................................................. 37
63. І. Франко, Л. Українка і «насіння Авраамове» ........................... 38
64. «Хочу любити Бога свого» ......................................................... 38
65. Інтелігенти, православіє і католицизм ...................................... 39
66. Йде слідами Христового духа ................................................... 39
67. «Збентеження серед наших вірних» ......................................... 40
68. Делегація в Москві. 100.000 руб. і УПА ..................................... 40
69. «Ніколи не погодиться» .............................................................. 41
70. Амвон виявився невистачаючим .............................................. 41
71. Гегемони Українського Життя .................................................... 42
72. Хто плекає національну свідомість? ......................................... 43
73. У парламентах країн Европи ...................................................... 43
74. Архиєреї, звертаюся до вас ....................................................... 44
75. Якщо за християнську, то яку? ................................................... 45
76. «Євангеліє» і паґанські ритуали ................................................ 45
77. Христос і другорядні християни ................................................. 46
78. Чому Українці релігійні по-чужому? ............................................. 46
79. «Голі, як мати народила» ............................................................ 46
80. Нещасні, Чуже називають Рідним .............................................. 47
81. Як наші Обряди славлять чужі Святощі? .................................. 47
82. Хто звик бути рабом? .................................................................. 48
83. Христос і національна Церква .................................................... 48
84. Хто «знесилює організм Українського Народу»? ...................... 49
85. Нова імперська релігія ................................................................. 49
86. «Котилися і наші козачі дурні голови» ........................................ 50
87. «... поки кров із них піде» ............................................................ 50
88. З кого брати приклад? ................................................................. 50
89. І хай святиться ім’я Твоє, Дажбог! ............................................. 51
90. Батько мав право помилитися ................................................... 51
91. Споруджую Святиню Матері України ......................................... 52
92. «Не пускайте його до хати» ........................................................ 52
93. «Стережіться фальшивих пророків» .......................................... 52
94. Називали Христа богохульником ................................................ 53
95. «Спасіння походить від Жидів» ................................................. 53
96. Чому стають сповідниками РУНВіри? ....................................... 53
97. Яка Україна потрібна для Людства? ......................................... 54
98. Чому в нас Церква Христова була мачухою? ........................... 55
99. «І цим ощасливитися» ................................................................. 55
100. «Є Бог! Я гордий РУНВірою» .................................................... 56
101. «Остерегти вірних нашої Церкви» ............................................ 56
102. «Тривога. Стали по стороні Лева Силенка» ............................ 57
103. «... засудити Лева Силенка» .................................................... 57
104. «Не переслідуйте нас» .............................................................. 58
105. Я проповідую Українську Віру в Бога ....................................... 58
106. «Люби Господа Бога свого» ...................................................... 59
107. Боже право і воля духовного «Я» ............................................. 60
108. Народи підуть Новою Дорогою ................................................. 60
109. Возрадуйтеся, з вами Бог! ........................................................ 60
110. З «Постанов» 1-го, 2-го, 3-го Соборів ОСІДУ РУНВіри .......... 61
У 1000-ліття хрещення України-Руси звернення до архиєреїв стада Українців Греко-православної і Греко-католицької Церков.
1
Україна-Русь, Мати наша. Я до Вас звертаюся, як брат до братів. З святою Новою Вістю, яка осяяна Господнім благословенням, звертаюся.
1. ІСТОРІЮ ПРО ХРЕЩЕННЯ України-Руси започаткував київський монах Нестор-літописець. Він написав, що князь Володимир дав наказ: «Велю завтра хрестити, а хто не прибуде на ріку — багатий чи убогий, робітник чи чернь людська, буде моїм ворогом». Киянам наказано від Греків Віру приймати, а ті, що відмовлятимуться, «будуть позбавлені майна і покарані смертю».
Монах і письменник Іларіон — приятель князя Ярослава (сина Володимирового), автор твору «Слово «Про закон і благодать». Він, будучи добре обізнаним з кривавим хрещенням, в 1037 році (22 роки після смерти князя Володимира) написав, що Кияни були «застрашені, і не любов’ю, но страхом повелівшому крещахуся», хрещення було «с властію спряжено».
2. О, БОЖЕ МІЙ! Який сатанинський наказ!? Коли не станеш на коліна перед чужоземним божеством, то заберуть у тебе корову, коня, вівцю. Заберуть хліб і хатину. І покарають тебе, жінку і дітей твоїх смертю.
На рідній Землі відрікайся рідного, святого. Відрікайся від Святині отців своїх. І «со страхом і трепетом» ставай на коліна. Поклоняйся чужоземним ідолам — іконам, привезеним з Греції, на яких зображені чужі боги-люди.
Вір чужому божеству і будь його рабом. У рідного божества наші рідні справи. А в чужого — чужі. Бог — свята Сила. Бог перестане любити нас, коли ми Батьківську Віру зрадимо. Рятуй нас, Небо!
Кияни казали: князь Володимир убив свого тестя Рогволода і його двох синів, і в Києві убив свого рідного брата Ярополка. Тепер, породичавшись з Греками (і їхніми винами), він духовно відчужився від рідних людей, немає у нього милосердя. Він вчора з Новгороду привів до Києва Варягів, а сьогодні привів Греків!
2
3. УКРАЇНЦІ-РУСИЧІ були свободолюбними і гордими людьми, їх глибоко обурював наказ князя. «Не бажаючих хреститися було дуже багато в Києві, і взагалі по всій Русі. В самому Києві поліційний нагляд (...) був настільки сильний і дійсний, що не бажаючі хреститися не могли сховатися і примушені були або поневолі хреститися, або рятуватися втечею, або (...) підлягати смертній карі». [проф. духовної академії Е. Голубинський, «Історія Русской Церкви», том 1, стор. 175, 1901 р.] Не могли сховатися. Примушені були хреститися. Рятувалися втечею в ліс. Їх ловили і карали смертю.
4. ЯЗИЧЕСЬКА (ТОБТО НАЦІОНАЛЬНА Віра України-Руси вийшла з Душі народу. Мала розум, талант (дари Божі) і вдачу Українця-Русича. У ній велич національного духа незалежного. У ній проявлена природня воля самовизначення.
Вона нагромаджувалася, розкорінювалася і з волі Божої вдосконалювалася впродовж тисячоліть. І в епоху бриліянтної Трипільської культури вже була Вірою розвиненою. Про це свідчать найстародавніші книги Світу «Веди».
У «Ведах» описаний спосіб життя Трипільців. Подані імена їхніх богів (Сварга, Див, Пар’яна (Перун), Виласа (Вилас), Морена, Мокша та інші).
У перші епохи історії Людства всі народи мали Віри політеїстичні (многобожні). І Віра Трипільців була многобожна, так як і Віра стародавніх Сумеріян, Єгиптян, Персів, Юдеїв, Греків, Римлян.
5. У ЯЗИЧЕСЬКІЙ ВІРІ УКРАЇНИ-РУСИ пломенів високий рівень національної свідомости. Звеличувалися гідність, сила, краса й подвиги богатирів (героїв). У ній були визначені суспільні й родинні правила життя.
Вірність мужа жені і жени мужові вважалася Святістю. Жена, бачачи, що її муж йде на смертний змаг з чужинцем-ворогом, йшла разом з ним.
Обрядові свята: Коляда, Водоосвячення (Водоосвітлення), Щедрик, Обрітенська неділя, Стрітення (зустріч Весни), Веснянки, Клітчальна неділя, Купала, Зажинки, Обжинки та інші.
З
6. ВІРНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, Відвага, Бадьорість, Працьовитість, Милосердя, Охайність вважалися найкращими якостями людської особистости. Підлітки 12-14 років (юнки і юнаки) на святі Купала з вінками і стрілами переходили через Мага Врата (Могутні ворота правильного життя). Вони обрядово прощалися з дитинством і приходили до юнацтва.
Життєстверджуючі досвіди зберігалися, як цінність. Поліпшувалися і передавалися від покоління до покоління. Збагачувалися новими мотивами обрядові весільні пісні, обрядове вітання народженої дитини — її освячення. Вірячи в безсмертя, вони спочилого проводжали в новий світ життя, даючи йому в дорогу хліб, вар, гарне одіння.
Віра України-Руси — «це була сильна, внутрішньо міцно викраяна релігія, висока, красива і тому являлася для християнства страшним ворогом», «Релігія древніх Русичів була релігією радости, захоплення силою і красою природи», «Русичі жили в природі, вважали себе її частиною і, так би мовити, розчинялися в ній. Це була сонячна, жива, реальна релігія». [Др. С. Лісній, «Русь, звідки ти?», Вінніпеґ, 64 р.]
7. КИЯНИ КАЗАЛИ: Наша батьківська Віра для нас є тим, чим є Небо для Землі; тим, чим є корінь для дерева. Ми в батьківській Вірі. І батьківська Віра в нас. Хто нашу Віру зневажає, той зневажає нас (нашу душу, наш розум, наш спосіб життя).
... Святощі града Кия, вчора натхненно славлені в молитвах і піснях, сьогодні князь (одягнувши грецьку одежу і отримавши від Греків грецьке ім’я Василій) наказав палити, наказав Рідне знищити. «Вчера чьстимь, а днесь поругаєм». «Греки налезша на Русь і творяща злая».
4
8. АРХИЄРЕЇ-ГРЕКИ ХОЧУТЬ, щоб ми зневажали те, що для нас рідне. І любили те, що для нас чуже. Хочуть, щоб ми були людьми без гідности. Без імени й роду. Це до болю пригноблює нас. Спустошує душу нашу.
Греки в Атенах не зневажали себе. Не розбивали голови статуям своїх богів. Не руйнували вівтарів. Не палили письма, в яких Гомер, Платон, Аристотель, Софокл, Есхіл. Еврипід, Аристофан славлять Грецію. І Віру в Зевса, Аполлона, Артеміду, Атену. Греки зберегли себе, свою самобутню культуру.
5
9. ВОЄВОДИ, ЯКІ ОЧОЛЮВАЛИ військову частину, складену з найманих Варягів, пили вино, привезене з Греції. І, ставши відважнішими, почали виконувати наказ Володимира. На будинках, в яких люди вже були хрещені, сокирою вирубували «отес» (хрест). За ними йшли карателі: дім, на якому не було вирубано хреста, підпалювали, а люди (коли не встигли втекти) були посічені. «Сікти того, хто без хреста на шиї». «Кто креста целовал, а отступіть, не будет жив». У Києві утверджувалося нове поняття: «хрест спасає», «хочеш урятуватися від смерти, бути спасенним, носи на шиї хрест».
Вогонь охоплював Святиню града Кия. «Святиня була побудована з червоного коралу та з зеленого смарагду. Посередині Святині був великий купол (баня). У Святині стояв образ Бога. Руки, ноги і голова Його були створені з дорогоцінного каменя чотирьох родів: із зеленого хризолиту, червоного яхонту, жовтого сердолику та білого кришталю. А голова Його була з червоного золота. Біля образу Бога стояв образ білявої дівчини, що приносить Йому жертву — квіти. Ця Святиня була присвячена якомусь мудрецеві, що був у них за давнього часу».[Ал Масуді, «Золоті Луги», 956 рік, Арабський письменник].
6
10. ГОРІЛИ ПИСЬМЕНА. Горіли березові дощечки, на яких викарбувані знаки (піктографи): старинні описи великих подій давно минулих времен. Горіли прапори, святилища. Горіли статуї Праотців.
Розпачливо тужили матері. Плакали діти. Похитуючи головами, глибоко схлипували старі сивобороді діди. І казали: Небо святеє, і нащо нам чужого Бога, коли свій Бог — Любов і Перемога? Валиться, падає міст між нами і нашим славним Минулим, і постає прірва.
Боже, оборони нас від Грецької Віри! Чужа Віра відвертатиме від Рідного. І стане зубожілою наша мисль. Збідніє душа наша, і ми не будемо ми.
М. Грушевський пише, що «не всі люди йшли так радісно й легко до хреста, як то представляє літописець». [стор. 515]. Не тільки Київ, а й «Новгород охрещено силоміць», «Путята (тисяцький Володимира) хрестив мечем, а Добриня — вогнем». [стор. 516; 1954 р].
«Охрещення Русі, яке зробив князь Володимир у 988 році, не було добровільним». [митрополит Іларіон (Огієнко), «Д.В.У.Н.», 313 стор].
Воєвода Добриня, права рука князя Володимира, вогнем і мечем хрестив, опісля чувся нещасною людиною. У його вухах не затихали ридання закривавлених матерів, стогін умираючих дітей. І він, маючи на шиї хрест, прив’язав до шиї великий жорновий камінь і скочив в озеро Ільмен: втопився.
7
11. КРИВДА ЗРОБЛЕНА ПРЕДКАМ моїм, болем озивається в мені. У глибині душі чую їхній плач. Бачу їхні заплакані очі. І плачу разом з ними.
О, славний батьку-царе Киє! Устань, подивися: жорстоко скривджені твої любі діти — славні Кияни! О, Земле святая, я був би негідником, людиною без совісти й чести, коли б хвалив кривдників-сповідників Греко-ортодоксії і проявляв байдужість до замучених матерів і дітей!
12. КИЙ БУВ ВОЛОДАРЕМ України-Руси, яка в древні часи (ще перед вторгненням царя Дарія) мала назву Скитія (Сакия). А потім Антія. У санскриті слово «кия» значить «булава», «жезл» (символ влади), а також — «вождь», «син землі»; «куятаті» означає «провідний тато».
У часи царя Олега Віщого договір між Україною-Руссю і Візантією (Східньою Римською Імперією) був підписаний в двох мовах.
Волхви, купці і бояри, які гордилися улюбленим царем Святославом, були грамотними людьми: уміли читати і писати. На заході Европи в ті часи не всі королі, принци і принцеси знали абетку.
13. УКРАЇНА-РУСЬ ПЕРЕД приходом Греків-хрестителів була багатою і висококультурною державою. Її Народ мав свою розвинену обрядність (культуру). Мав чітко визначені закони моралі, усталені родинні і родові звичаї.
Є тепер археологами знайдені зразки Трипільського клинописного письма, яке було на території України 6 тисяч літ тому.
Є знайдена «Влес Книга» (правильна назва «Виласа Книга», яка є нашим своєрідним передхристиянським літописом. У Києві таких книг було багато. Та всі вони ретельно зібрані й спалені тими, які нищили на Русі культурні скарби Русі. Підпорядковували Русь догмам, канонам і ритуалам Греко-ортодоксії.
8
14. ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ «Християнська віра винищувала місцеву Язичеську (що значить національну, прим. Л.С.) Святиню. Залишки язичества, народні вірування підлягали духовному судові». [Н. І. Костомаров, «Вибрані твори», кн. 1, стор. 27, 1903 р].
І за «Церковним уставом» була кара: «От девяті до сорока ран» тому Українцеві-Русичеві, який відмовляється класти доземні поклони іконі Діви Марії і навчає молодь колядувати, щедрувати.
«Єреї-греки заводили такі візантійські практики, як відрубування рук, виколювання очей та відрізування вух. Таких кар Україна не знала — це вплив Візантійської культури. Так само не знали наші предки кари смерти, і тільки завдяки грецьким духовникам пробували її деякі князі завести замість прогнання. І нетерпимість та виключність релігійна не була по душі нашим предкам» [Б. Лепкий, «Н.І.У.Л.», кн. 1, стор. 85].
Градники назад скрутили руки великому мудрецеві — волхвові Дудикові. Репрезентант христолюбної візантійської культури єпископ Лука (Федір) «... медляно почав відрізати вуха і носа» [Н. І. Костомаров, «Книга Третя», Петербург, 1904 рік, стор. 371].
15. ГРЕКИ ЩЕ В ЕПОХУ ОЛЕКСАНДРА Великого (330 років до Хр.), вторгнувшись у Персію, палили рукописи «Авестів», святі письмена Персії. Прагнули Персів, які вірили в Єдиного Бога (Агура Мазду), силою меча й вогню навернути на Грецьку Віру в богів Зевса, Деонісія, Аполлона, Артеміду, щоб так поневолити їх: у Персії огречити Персів.
9
16. РИМЛЯНИ БУЛИ ЖОРСТОКИМИ солдатами. Але до справ релігійних ставилися толерантно. Єгипетська, Сірійська, Жидівська та інші громади національних релігій не були в Римі переслідувані. Римляни переслідували християн не за їхню Віру в Христа, а за те, що вони зневажливо ставилися до імператора і римських законів.
«Переслідування християн римськими кесарями не мали ніколи цілі релігійних переслідувань; се були політичні та адміністративні закони, в яких римлянам ходило (...) о признання власті кесаря через закурення кадила перед його статуєю. Християнство перше дало світові зразки війн і різанин за те або інше розуміння Бога, трійці, первородного гріха і т.п.». [Ів. Франко, 1907 р.]
Перші християни вважали, що «кадило» це обрядність бісовська, паганська. І відмовлялися кадінням виявляти пошану до імператора.
17. КОЛИ ІМПЕРАТОР КОНСТАНТИН проголосив Віру Христову імперською релігією, християни (архиєреї) відійшли від основних засад науки Христової. Переслідували інакше віруючих: нищили їхню літературу, зневажали культурні вартості.
У Римській імперії Христова Віра була проголошена католицькою (тобто світовою) з тих причин, що Римська імперія вважала себе світовою (католицькою).
У Англії, Еспанії, Македонії, Греції та інших країнах Европи, які були римськими областями (дієцезіями), ніхто нікого мечем і вогнем на Віру Христову не навертав. Христову Віру запроваджували місіонери («через попівську проповідь»).
10
18. «ХРИСТОВУ ВІРУ ЗАВЕДЕНО в нас не через попівську проповідь; вона прийнялася не з переконання, а так сказати, «по указу», з наказу власті» [Ів. Франко, 1898 р.] Тарас Шевченко вважає святого Володимира людиною жорстокою. І не моральною. Він про це пише в «Кобзареві». З Шевченком погоджується історик М. Грушевський.
Ті, які по-святотатському глаголять, що Кияни з радістю приймали Чужу Віру, глумляться над гідністю Киян. Заплямлюють совість України-Руси. Парторги також ораторствують, що Українські селяни з радістю відрікалися від своїх господарств. І з любов’ю до Сталіна йшли до колхозу, щоб мати щасливе колхозне життя.
19. Я ОБОЖНЮЮ РІДНИХ ЛЮДЕЙ (матерів, дітей, юнаків, юнок), які життя віддали за Віру батька-царя Святослава. У батька була лицарська Віра. Він толерантно ставився до всіх релігій. Він казав: «А ще хто хотяше волею креститися, не браняху, но ругахуся тому». Він вважав насильницьке навернення на якусь Віру справою ганебною. Він був великодушним навіть з ворогами. Перед ратнім походом сповіщав: «Іду на Ви!»,
Кияни були людьми самобутньої моралі. Вірили, що обороняти віру Русі (тобто спосіб життя Русичів) значить обороняти Русь. Обороняти світ свого «Я». Їм (юнакам і юнкам) дуже хотілося жити. Та вроджена любов до Святощів Землі Рідної у них була сильніша за смерть. І вони вмерли за Любов.
З їхньої любови народився Я. І тому рідне люблю так віддано і трепетно, як вони любили. Їхня кров пливе в моїй крові. Їхня душа живе в моїй душі. Вони моя Любов. Вони мої Святі.
11
20. Жиди, так як і інші стародавні народи, поклонялися багатьом богам [Єремия, 10,5; 11,13; 2 кн. Царів, 21,21]. Цар Йосія [2 кн. Царів, 23,5] син Аммона, внук Монасія, в 631 році перед Христом оголосив в Юдеї і релігійну реформу — утвердив Віру в Єдиного Господа з ім’ям Саваот (Єгова)*. Всі інші божества («ті ідоли, мов точений стовп») були повідставлювані.
«Ягве (Єгова) є національним Богом, зв’язаним з Його Народом частиною свого характеру, своїми зобов’язаннями і стоїть Він в такому відношенні до Ізраеля, як Шемош до Моабії». [«Енциклопедія Британіка», кн. 13, стор. 106, 1973 р.]
12
21. АНГЛІЙЦІВ, НІМЦІВ, Французів, Шведів, Еспанців, Греків їхні рідні князі (чи вожді) силою не примушували зневажати Рідні Святощі (батьківські звичаї, обряди, святилища богів їхніх).
Не давали наказу: приймай Віру Христову, а ні — будеш покараний смертю. Їхня душа не була знасилувана. І рабін (тобто учитель) Ісус, якого Ви, архиєреї визнаєте Богом, не зневажав ідолопоклонної Віри Батьків своїх (Ісаака, Іакова, Ребеки, Рахелі). Не осуджував їхнього паганізму. Рахеля покрала богів-ідолів, втікаючи з Іаковом від батька Лабана. [І кн. Мойсея, 31,30-35].
13
22. Я НЕ ПІДНІМАЮ НА ГЛУМ Віру Батьків рідних (Віру Оря, Лель, Божа, Кия, Либіді, Святослава). Я з Божого благословення по-новому осмислив її (реформував). Об’явив концепцію Віри в Єдиносущого і Всеправедного Господа з ім’ям Дажбог.
У РУНВірі немає дуалізму (двоєбожжя). І немає триїзму (тройці). У РУНВірі абсолютний монотеїзм: крім Дажбога, немає бога (РУНВіра — Рідна Українська Національна Віра).
* «Біблійний словник», В. Сміт, сторінки: 324, 778, Філядельфія, 1948 р. «Біблійний словник», Дж. Л. Мек-Кензі, стор. 459, Мілвокі, 1965 р.
23. Я ВІРЮ: ДАЖБОГ — СВІДОМІСТЬ Світу. Людина постала з Свідомости Світу. Свідомість Світу — це Самоволодіюча Всевишня Сила (тобто Світло, Безмежність, Гравітація, Вічність, Рух, Дія (Енергія несвідомого і свідомого Буття).
(Санскритське слово «свадамая» значить «самодання», «самоволодіння», «самовтвердження». З нього оформилося наше слово «свідомість»).
Земля не може жити без Сонця. Людина (дитина Всесвіту) не може жити без Дажбога. «Чи Дажбог Отець?» Дажбог — це Світло, Правда, Любов. Хіба Світло, Правда, Любов мають стать? Дажбог, як Тато, діє в Світі Чоловічому і Дажбог, як Мати, діє в Світі Жіночому усіх несвідомих і свідомих буттів.
24. «ЛЕВ СИЛЕНКО У «МАГА ВІРІ» подає широкі, досі незнані відомості про давню Віру України-Руси. І не вороже ставиться до неї, ніби в ній все було світле й ідеальне. Справді ж так не було», пише Д.К.
У «Мага Вірі» пишу, що у Вірі України-Руси обожнювалася Мати Природа (поля, ліси, ріки, гори, гаї). «На воду не можна плювати, бо вона свята», «На вогонь не можна плювати, бо світло — Божа благодать».
Очевидно, були й недомисли. Недостатня умотивованість в розуміннях природних явищ. Жили переконання, що є лісовики, біси, домовики, русалки.
А хіба в Юдо-християнізмі все світле, все ідеальне? Ви вірите, що жінка зроблена з чоловічого ребра? Ви вірите, що Бог Ісус мав переговори з чортами (демонами)? І їм (чортам) на їхнє прохання Ісус дозволив увійти в стадо свиней? І свині так були збентежені, що скочили з кручі в море і потопилися. [Марко, 5,12-13].
14
25. ОБРЯДИ ТІ, ЩО ДОСІ ЗБЕРЕГЛОСЯ, стверджують, що Віра наших Предків була людяна. Життєрадісна, бадьора. Єднала віруючих з красою степів, лісів, гір, рік. Та це не значить, що в ній все було досконале (перфектне).
У Вірі України-Руси «є невичерпне джерело, з якого черпаємо всі ті духовні проблеми, що підносять духовність української нації, те істотне, що відрізняє український народ від інших як слов’янських, так і других народів, те, що творить українську національну історію, філософію, мистецтво, що спричинюється до пізнання його національного єства.
Найхарактернішою рисою всіх цих релігійних переживань є те, що вони йдуть із самої душі народу й тому заховують у своїй основі найглибші переживання його рідної історії, а це все вкупі змальовує нам і розкриває всю сутність його правдивої національної душі. Ні в одній ділянці української культури ми не наблизимось так безпосередньо до душі української нації, не відчуємо так тремтіння національного духа, як у цій первісній вірі українського народу». [Леонід Білецький, «Історія Української Літератури», т. 1, стор. 23, 24].
26. «ЦІЛИЙ СВІТ ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ, де забава, мистецтво, віра і життя зливалися в одну цілість, де Дажбожі внуки зі співами на устах ішли зустрічати весну, де молодь збиралась між селами на весільні ігри...», — все це «полетіло з проклонами монаха-аскета». [Б. Лепкий, «Н.І.У.Л.», том 1, стор. 40, 41].
27. У ВІРІ УКРАЇНИ-РУСИ, у вірі «наших тодішніх державних творців» були «виразні ознаки містицизму релігійного; з богами, які вимагали послуху, завзяття, любови, посвяти, дисципліни — одне слово: громадської організованости», пише В. Липинський. [«Релігія і Церква в Історії України», стор. 30, 1956 р].
Отже, у Вірі Предків наших була та Божа мудрість, якої нам сьогодні у визвольній війні не вистачає: була дисципліна і громадська організованість.
15
28. АРХИЄРЕЇ, Я НЕ ХОЧУ ВАС ЗАСМУТИТИ, сказавши, що Ісус стоїть не по Вашій стороні, а по моїй, хоч я й проповідую Віру в Дажбога, а не в Саваота (Господа Народу Ізраельського).
Насильне навернення людей на Віру Христову є глумом над Богом. Знущання над душею. Насильство ніколи не було хвалене порядними Людьми.
Проповідуючи Віру в Дажбога, я шанобливо ставлюся до всіх Релігій і релігійних Учителів (Заратустра, Будда, Мойсей, Конфуцій, Шанкара, Ісус, Могамет, Нанака).
Віра в Дажбога не призначена на експорт. У ній немає експансивної жаги (вона не втручається в релігійне життя народів). Я осуджую насильницький спосіб навернення Народу на ту чи іншу Віру, чи політичну систему.
29. ВІРА В БАГАТЬОХ БОГІВ чи Віра в Єдиного Бога, яка Народові накидається мечем і вогнем, є Вірою насильницькою. І Народ, на таку Віру навернений, щасливим ніколи не буде.
Чи будуть щасливі діти, рідну матір яких на їхніх очах убито, а їх примушено чужу матір називати рідною?
І Ісус учить, що насильство — це чин Сатани. І тому в Києві в 988 році, з погляду й Віри Христової, був доконаний чин Сатани: хрЕщення, а не хрИщення.
Греки (чи огречені Жиди) ім’я Назарянина, Яшуя, не питаючи Назарянина, переробили на Ісус, огречили Месію. Вони зі слова «хрисма», що значить «мазь», зробили слово «Христос» (Помазаний).
16
30. ХТО, СЛУХАЮЧИ ПРОПОВІДНИКА, добровільно приймає обряд бабтизування (освячення) — беззастережно визнає науку Помазанця (Христа), той стає помазанківцем (християнином). Там, де навернення на Віру Христову здійснюється насильством. «вогнем і мечем», є хрЕщення.
Тридцятилітній князь Володимир був обманутий грецькими старшими жерцями. І тому його не можна осуджувати. (Грецьке слово «архиєрей» значить «старший жрець»). Володимир не знав, що Україна-Русь, прийнявши Віру Східньої Римської Імперії, утратить право мати свій спосіб духовного життя. Буде, як нова жертва (як одна з дієцесій (областей) Візантії підпорядкована законам і наказам Візантійського патріарха (Патріарх — ставленик деспота (імператора) мілітарної орди на берегах Босфору).
31. ГРЕЦЬКЕ СЛОВО «ЕПІСКОПОС» (епіскоп) значить «наглядач» (він вуха й очі патріярха). В охрещену Україну-Русь почали (не питаючи дозволу в Київських князів) прибувати, як додому, на постійне життя релігійні окупанти (наглядачі Візантії). І до них (такий закон в Греко-ортодоксії) підступали на сповідь наші князі, воєводи, бояри, купці.
Візантійські наглядачі випитували їх про провини, плани. Відпускали гріхи.
Од часів «сотворення світу» на Руси ще не було такого ритуального приниження Русичівської знаті (Русич стає на коліна перед зайдою — Чужинцем: молитовно оповідає йому про те, що має на душі).
17
32. 1000 ЛІТ ВІД ПОКОЛІННЯ до покоління, еліта України-Руси читає в Несторовім літописі слова «хрестили вогнем і мечем». І це ображає гідність її душі. Пригноблює мислення і почування. Значить Українців-Русичів не питали: «Люди, згідні ви чи ні?» Охрестили, як скотину. Хіба скотину питають? Запрягають, показують їй батіг, і вона тягне воза.
33. У 1147 РОЦІ (159 РОКІВ ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ) Київський цар Із’яслав Мудрий скликав Київський Собор єпископів. (Чаша терпінь вже була переповнена).
Щоб Україна-Русь звільнилася з ярма Греко-ортодоксної Візантії, русич Клим Смолятич був проголошений Митрополитом Київським і всея Руси... незалежним від Візантії. Та прагнення до незалежности потерпіло поразку. Чому?
Бо Візантія подбала, щоб «Єпископат на Руси складався з Греків» (В. Липинський). Греки на Руси підняли бунт проти Руси. Вони оголосили, що Смолятич — «Антихрист, паганин». «Понєже Смолятич не помінаєші патріарха, он волк єси!» Отже коли Русич на рідній Землі хоче бути вільною людиною, «он волк єси».
18
34. З ІСТОРІЇ ЗНАЄМО: Візантія завжди вороже ставилася до України-Руси (Антії, Скитії). Хотіла бачити її слабою і роз’єднаною. І прагнула володіти Кримом, південними землями Руси.
Імператор Візантії Мануїл Комен і патріарх Ніколай 4-ий (Музалон) посилають таємних послів у селище Кучково (перша назва Москви) до князя Юрія Довгорукого, що був відомий жорстокістю, убивствами, грабунками.
Довгорукий в 1149 році (виконуючи благословення Візантійського патріарха) вторгається у Київ, щоб «покарати митрополита Смолятича і Із’яслава Мудрого за бунт проти Візантії».
Наші князі, під’юджені майстрами змов (греками-єпископами), ведуть між собою довгі й виснажливі братовбивчі війни.
19
35. ПАТРІАРХ ЛУКА ХРИЗОВЕРҐ, як твердить на основі літописів історик Н.М. Карамзін, посилає таємних послів (монахів) у Суздаль до князя Андрея Суздальського зі святим благословенням і мечем. На мечеві грецькою мовою викарбуваний напис: «Пресвятая Богородиця! Помогі рабу твоєму Андрею».
Андрій Суздальський (син князя Довгорукого) з місцевих племен (переважно Мордвинів) оформив многолюдну орду. Виконуючи благословення Візантійського патріарха, в березні 1169 року вторгнувся в Київ. Безпощадно вбивав Киян. Не давав пощади й дітям їхнім.
36. КИЇВ ТЯЖКО РАНЕНИЙ. Вогонь. Руїни. З награбованими скарбами (золотом, сріблом, діамантами, дорогими тканинами) і з забраними у Київських церквах ризами, іконами, митрами, чашами, хрестами орда князя Суздальського повертається в Суздаль.
Відтепер постає нова політика Візантії: центром Греко-ортодоксії на Руси буде не Київ. а Суздальщина (колишня колонія України-Руси), яка, так як і Візантія, вороже наставлена до України-Руси.
20
37. У СЕЛИЩІ БОГОЛЮБОВЕ (СУЗДАЛЬ) стоять бочки, навантажені скарбами: перстені, серги, дорогі каміння, діадеми, гребінці, золотом куті мечі, тарелі — цінності забрані в убитих Киян.
Князь Андрей Суздальський озолотив себе. І місцевих попів-христолюбців. А мордвинові Анбалу, який був його головним воєнноначальником, мало золота дав. І розгніваний Анбал вночі в підвалі зарізав князя Андрея Суздальського.
38. АРХИЄРЕЇ ГРЕКО-ОРТОДОКСІЇ, не дуже гаючись, проголосили князя Суздальського святим Андреєм. Митрополит Іларіон (Огієнко) у книзі «Українська Патрологія», виданій в 1965 році у Вінніпезі, пише, що «князь Андрей Суздальський — український святий, ясна зоря на небі України».
У Києві (у Володимирівському соборі ще з давніх часів) висить «свята ікона Андрея (Суздальського)». І сьогодні православні Кияни поклони складають до цього святого ката — кривавого вбивці. Оглядаючи життєписи святих, бачиш, що це були жорстокі душителі народу Українського. Що ж, яка релігія — такі й святі.
21
39. Україна-Русь в часи Олега Віщого, Ігоря, Ольги, Святослава мала могутнє військо. У воїнів були кольчуги (панцери), щити, зброя, добрі коні. Вони вели переможні бої на границях північного Ірану, на Волзі, в Болгарії, Візантії.
Прийнявши «віру от Греков», Україна-Русь поступово почала чахнути. Архиєреї Греко-ортодоксії, виконуючи завдання Візантійського імператора, здеморалізували Українців-Русичів.
У 1093 році помер цар Всеволод (син царя Ярослава Мудрого). І царем став Ярополк Із’яславич. Його військо має тільки 800 вояків. Та опанований відчайдушною відвагою, він пішов проти многотисячної Половецької орди. Розгромлений Половцями, він з двома воїнами повернувся до Києва. Його військо (800 воїнів) засипане хмарою половецьких стріл, все погибло: на полі лежать мертві тіла Українців-Русичів.
А 120 років тому військо царя Святослава Хороброго, як твердять грецькі джерела, складалося з 60-ти тисяч добре озброєних воїнів. У Несторовім літописі читаємо, що Україна-Русь «звалася Греками Велика Скитія». Цар Олег Віщий мав могутню кінноту і 2000 кораблів (чайок). Якщо кожний корабель мав 16 воїнів, то 32 тисячі їх причалило до Константинополя, не рахуючи тих воїнів, що були на конях. Що ж сталося тепер?
22
40. ГРЕКИ ПОСТІЙНО ВТОРГАЛИСЯ на землі Украіни-Руси і свої вторгнення вважали «Божою благодаттю». Коли Українці-Русичі йшли, щоб помститися, вони рекли, що «варвари творять зло». У Нестора-ліюписця читаємо, що імператор Візантії казав сестрі Анні (нареченій князя Володимира): «Скільки то зла створила Русь Грекам».
Охрестивши Україну-Русь, архиєреї Греко-ортодоксії поставлять її на коліна за великі злочини-гріхи. Князь Володимир перестане робити військові походи. Воїни (навіть сини боярські) будуть посаджені на покуту в монастирях.
«З початку XII віку в Києві є сотні церков, а монахів набралося вже з кінцем XI віку яких кілька тисяч. Сам Печерський монастир числив монахів, як пише «Патерик», 180 люду».
41. У ГРАДІ КИЯ «МОНАША ПОШЕСТЬ». Тисячі монахів: затворники, постники, скопці, стовпники, юродиві, безмовники, схимники. І між ними чимало боярських синів (Ефрем, Варлаам та інші). Князь метушиться, декілька монахів застрелив. Він не може оформити війська, бо молодь затроєна вірою, що «не меч оборонить Київ, а Діва Марія». «Не про земне, а про небесну отчизну Христову дбаємо».
23
42. СУНЕТЬСЯ ОРДА ТАТАРСЬКА. Хто боронитиме Україну-Русь? Немає волхвів, які вміли підняти внуків Дажбожих в обороні батьківської віри, речучи: «Не є Русич той, хто боїться вмерти за Русь». Народ з ненавистю дивиться на Греків-єпископів, які до крови карають за прихильність до колядок, щедрівок, писанок, веснянок.
В’ячеслав Липинський пише: «Проти Татарського напору наші Київські князі не потрафили зорганізувати свого роду христоносного походу. Вони не змогли використати для боротьби за державу всіх культурних, духовних і моральних сил цілого громадянства, цілої нації. Не могли підняти всю Русь во ім’я оборони християнства, бо це християнство було механічно накинуте цим масам державою так само, як оце накидалась їм нова державна організація, що несли з собою (...) Татари. І тому, не маючи глибоких громадських, національних, на місцевій релігії (на рідній Вірі, прим. Л. С.) і культурі опертих коріннів, так швидко упала наша Київська держава». [«Релігія і Церква в історії України», стор. 31, 56 р.]
24
43. УКРАЇНА-РУСЬ... УПАЛА. Стала рабинею. Платить данину ханові Татаро-Монгольської орди. Київський митрополит Кирило 3-ій в 1274 році в книжці «Церковні Настанови» в Україні-Руси повторно накладає прокляття «на народні пісні, щедрівки, колядки, бо вони бісовські, паганські».
По селах жорстоко карають тих, які «держать єщо обичай треклятих язичніков», 6-ий Указ. У язичестві (в національній Вірі) є Українська свідомість, з якої постає «злочинне думання» (любов до України, її мови, природи).
Архиєреям потрібне стадо залякане, послушне, рабське, боязливе, щоб воно було «придалим тільки на обстриження та до тягла». [Ів. Франко, 1881 р.]
«Держання рабів в очах Христа і його апостолів було ділом справедливим і натуральним, було інституцією, без якої вони не уявляли собі суспільности, проти якої не протестували, хоч і силкувалися зм’ягчити її тяжість. Для нас саме поняття рабства видається чимось огидним і соромним». [Ів. Франко, 1904 р.]
25
44. У «ЦЕРКОВНИХ НАСТАНОВАХ» читаємо: «Хто колядує «уроди, Боже, жито, пшеницю», хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей». «Хто під час причащання вино з рота на долівку пустить — 40 днів посту на хлібі й воді».
«Перед хрещенням дитини мати не повинна їсти вісім днів ні м’яса, ні масла. І ніхто не повинен їсти разом з тією жінкою, яка народила дитину, вона не чиста. Їй не можна пекти проскуру, цілувати Євангелію, ікону чи хреста».
«А хто неприхильно говорить про «Євангелію», тому анатема». «А хто двома пальцями не хреститься, хай буде проклятий».
45. «ХТО 3 ЖІНКОЮ МАЄ СТАТЕВЕ ЖИТТЯ в п’ятницю, суботу чи неділю, в того народиться розбійник, або розпусник, і такі родителі повинні два роки щодня бити по 100 поклонів перед святими іконами».
«А хто у піст сміється, грає на сопілці, тому 300 поклонів відбити перед святими іконами». «А той, кому голову стрижуть, вводячи у стан монаха, повинен співати «памилуй мене, Господи».
«Православні, греческою вірою просіяша житіє Русі!» «Радуйся, раб і слуга Пречістой Божієй Матері, ібо она возлюбіла тєбя».
26
46. АРХИЄРЕЇ СУДЯТЬ І КАРАЮТЬ православних рабів. Архиєреї — пастори Христові. У них ключі від раю й пекла. У них земні розкоші (злототканний одяг і дорогі вина). І в них ханські ярлики (накази). Вони розпусники й мучителі душ людських — і про їхні злочини занотовано в літописах.
«Православні християни, усяка влада Богом дана. Хто проти хана, той проти Господа Христа, Бога нашого». Навчили вірити, що Бога Саваота треба боятися. І почали вірних залякувати Саваотом.
47. ДУМАЮЧІ ЛЮДИ затаюють в душі ненависть до попів (ханських духовних службовців). У хвилини збудження, проклинають їх і їхнє ремесло. Хан Берке прислав баскаків. Баскаки оголосили ханський ярлик (наказ): «Не буде пощади тому, хто неприхильно ставиться до попа». «Неблагонадійні» були безпощадно биті батогами.
48. ЩОРОКУ ЙДЕ 3 СЕЛИЩ ТОВАР (коні, корови, вівці, кози і кожна десята дівчина з села) — данина для хана в Орду, «Кесарові — кесарове». Юнаки, які гнали «товар», звалися «товаришами» (татарське «товар» значить «скот»).
«Ой, наступили та чорнії хмари. Дівоньки, як маківки, беруть вас Татари». У ярлику хана Менгу Таміра читаємо: «Ми жалуємо попів, бо вони справедливим серцем моляться за нас і наше воїнство».
У Татар слово «крестянін» означало «раб»: бо Татари Віру Христову вважали рабською. Хлібороби були рабами, і тому й досі в Московитії звуть селян по-татарському «крестянамі».
27
49. НА БРАМАХ ВІЗАНТІЇ, як знамено перемоги, цар Олег Віщий був прибив щит з Тризубом (гербом України-Руси). Греки-архиєреї в Києві мали ненависть до Тризуба. Тризуб був не тільки державним, а й релігійним знаком язичеської України-Руси.
Греко-православіє згадки про Тризуб витерло з пам’яти Народу. Ікона архистратига Михаїла (знамено Греко-ортодоксії) стала гербом Києва і Руси. Це щоб умертвити в Народі почуття національної окремішности. Щоб не було й думок про державне самовизначення.
50. ГЕТМАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, гетман Мазепа, отамани Січі Запорізької, Шевченко, Франко, Леся Українка не знали, не знали, що Тризуб (Три Сутності Світу — Дух, Матерія і Їхні Закони) — герб державної України-Руси (герб Антії-Скитії).
Історик М. Грушевський, відсунувши ікону архистратига Михаїла, сказав: «Обійдемося без попів». І в березні 1918 року в Києві був ухвалений Закон, що Тризуб є гербом державної України.
Щоб пригнобити державний герб, архиєреї сьогодні садовлять поверх нього хрест (знак інтернаціональної релігії).
28
51. ГРЕКИ НА ПРАВОСЛАВНУ РУСЬ дивилися, як на свою власність (церковну колонію), якою можна розпоряджатися так, як їм корисно. У 1347 році вони Галицьку Греко-православну митрополію за гроші продали Москві.
У 1439 році Грек Ізидор (Київський митрополит; у Києві митрополитами були Греки) з наказу Візантії передає православних України-Руси в унію з Римом. І за цей «православний товар» Візантія отримує з Риму 19.000 озброєних флоринів. І дві галери, порох, мечі. А Ізидор — шапку кардинала.
29tc "29"
52. У 1630 РОЦІ ТАРАС ТРЯСИЛО (гетман Січі Запорізької) під Переяславом веде запеклі бої з Польськими наїзниками. У 1635 році Іван Сулима (гетман Січі Запорізької) узяв Польську фортецю Кодак.
Коли прибули великі з’єднання Польського війська, перед боєм постала зрада: були підступом схоплені гетман Сулима і його п’ять старшин.
У Варшаві терор: гетманові Сулимі і його старшинам повідрубували руки, ноги. Четвертували. Та прагнення Запоріжців бути господарем у своїй хаті ніколи і ніким не були переможені.
30
53. У 1648 РОЦІ СТЕПОВИЙ ОРЕЛ УКРАЇНИ-РУСИ Богдан Хмельницький (гетман Січі Запорізької) підняв Українців-Русичів, уярмлених попами і польськими наїзниками, до боротьби за Національну Волю.
І ні один архиєрей в Україні-Руси (ні православний, ні уніатський єпископ) не став по стороні Народу, ні один не підтримав гетмана Богдана. Київський православний митрополит Сильвестер Косів (ставленик короля Польського) оголосив Киянам, що він буде «під королівською рукою по-прежнєму». Якщо під час наближення до селища військової частини гетмана Хмельницького піп йшов назустріч з піднятим хрестом, то пригадаймо: піп таким способом стрічав і загін татарського баскака, який щороку прибував збирати данину.
54. ПІД РУКОЮ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ архиєреям православним і уніатським жилося розкішно. Вони були рабовласниками. Мали свою місцеву озброєну поліцію, яка карала непокірних християн.
Іван Франко пише, що монах Ів. Вишенський знав життя в Україні «у всій різнородності його явищ». Він жив в Острозі, Судовій Вишні. Був у Львові, Уневі, Жидичині, Луцьку. Та інших містах і селах України. І жив у печері на Афоні.
Він, як правдивий християнин, жорстоко картав тих, що практикують язичество (колядують, щедрують, обмінюються писанками, відзначають Купальське свято).
Він учив, що православний повинен в ім’я Христа уникати веселощів, земних розкошів, не співати пісень про природу й тілесну красу.
31
55. МОНАХ ВИШЕНСЬКИЙ у своїх «Посланнях» пише: «Нехай будуть прокляті владики, архімандрити та ігумени, що поспустошували монастирі і фільварки собі з місць святих поробили і самі тільки зі своїми слугами та приятелями в них тілесно мов худоба випасаються; на святих місцях лежачи, гроші збирають; із тих доходів, що надані на Христових богомільців, дівкам своїм вінок готують, синів зодягають, жінок пристроюють, ліберії справляють, приятелів своїх збагачують, карети лаштують, повозові коні ситі та одної масті спрягають, розкоші свої поганські справляють».
56. «БЕЗБОЖНІ ВЛАДИКИ замість церковних правил (...), замість богословія, вчаться облесливости, хитрості людської, брехні, щекарства і викрутасів, чортівського пустомельства та лизунства».
«Самі з гістьми своїми пересичуються, а сироти церковні голодні та прагнучі, а бідні піддані в своїй неволі з річного доходу вижити не можуть, з дітьми тісняться, страви собі унімають, боячися, чи їм хліба до будучого врожаю дотягне».
32
57. «ВИ, ПАНОВЕ БІСКУПИ, сидите на місцях єпископських, але не сидите на гідності й чесноті; пануєте над селами, але над вашими душами диявол панує; зовете себе свяченими, але єсте прокляті; йменуєте себе єпископами, але єсте мучителі.
«Владики, де ви голих зодягали? Чи не ви самі оголюєте їх, з обори коні, вівці, воли у бідних підданих волочите, датки грошові, датки поту і праці від них витягаєте, бідних живцем лупите, оголюєте, мучите, томите.
«На роботу та в далекі дороги без часу, зимою і літом у непогідне врем’я гоните, а самі, як боввани на однім місці просиджуєте, або коли й притрафиться того живого трупа на інше місце перенести, то в колисках переносите.
58. «А БІДНІ ПІДДАНІ ДЕНЬ І НІЧ на вас працюють і горюють. А ви, виссавши їх кров і сили, їх працю й зусилля і зробивши їх голими в коморі й оборі, своїх шибеників приближених фалюндишами, уторфінами і каразіями (в дорогі убори) зодягаєте. А ті бідолахи піддані навіть простої сермяжки (одежини) доброї не мають, аби покрити свою наготу. Ви з їх поту напихаєте повні мішки грошей, золотих, талярів, півталярів, ортів, четвертаків і потрійників, збиваєте суми-суменні, а ті бідолахи не мають навіть шеляга, за що солі купити».
33
59. ІВ. ФРАНКО ПИШЕ, що «Вишенський перший у нашім краю (...) підніс голос в обороні того бідного робочого люду, показуючи панам і владикам, що той мужик — їх брат, а не просто робоча худоба, що він радується й терпить, як чоловік і хоче жити, як чоловік» [Ів. Франко «Ів. Вишенський», 1892-1911 рр.]
На гетмана Хмельницького архиєреї дивилися як на збунтованого Запорожця, який збунтував робочу худобу-холопів, «чернь людську» проти короля (Христового помазаника).
60. НЕ ПОПИ В ЦЕРКВАХ ХРИСТОВИХ, а кобзарі, які розійшлися по степах, закликали Народ кидати працю в панів і архиєреїв. І йти до батька Богдана. Той, хто доводить, що головною причиною повстання Хмельницького була «оборона православія», кривдить світлі прагнення Народу жити вільно в своїй хаті.
Гетман Хмельницький в душі глибоко ненавидів єпископів (земляків своїх). Він наказав на зброї (на сокирах — бойових бердишах) викарбувати такі слова: «Я, Богдан Хмельницький, (...) попам Супостатам сим бердишом заграю по їх товстих шиях» (зображення бердиша з цим написом подане у «Великій Історії України» вид. Ів. Тиктора).
34
61. МОСКОВИТІЯ, ЯК ЖОРСТОКА по своїй природі, мілітарна орда, була заснована Ів. Калитою (зятем і лакизою хана Узбека). «Москва основана на крові» [Н.М. Карамзін, «І.Г.Р.», т. 2, стор. 142, 1892 р.] Живе вона з того, що грабує селища мирних сусідніх племен.
І не змінилася вона й за царя Олексія, який попам, як «духовній касті», давав великі привілеї. Попи були землевласниками: у них працювали раби («крєстянє»). І вість про розкішне життя попів у Московитії прийшла до попів в Україну-Русь.
62. АРХИЄРЕЇ В УКРАЇНІ-РУСИ (їхні привілеї гетман Богдан обмежив) намовляли косацьких* старшин, щоб спільно робити натиск на Хмельницького у справі «воз’єднання Малоросії з православним царем Олексієм». Таке «воз’єднання» забезпечить архиєреям в Україні ті привілеї, які мають попи Московитії.
Гетман Хмельницький в душі затаював давню ненависть до Московитії і її татаро-монгольського стилю життя (Він в минулому брав участь у війні Польщі з Москвою. Мстився за хижацькі Москвинські напади на села Чернігівщини. За великі подвиги йому особисто польський королевич Володислав подарив золоту шаблю слави).
* Етимологія слова «косак» (а не «козак» від татарського «ґазаґ») подана в «Мага Вірі».
35
63. ЗУБОЖІЛИЙ (МУСУЛЬМАНАМИ ПРИГНОБЛЕНИЙ) Єрусалимський патріарх Паїсій, відомий як «бродячий монах», агент Московитії і Візантійського патріарха Партенія 2-го, несподівано появився в Києві.
24 грудня він зустрів гетмана Хмельницького біля св. Софії. Виконуючи дане йому доручення, настирливо намовляв гетмана «воз’єднатися з православним царем Олексієм».
(На відомій кольоровій картині «В’їзд Б. Хмельницького в Київ» маляр пишнотно (в білому одінні з піднесеною рукою) намалював цього Паїсія, людину чужу і вороже наставлену до державних справ Українського Народу).
64. ПІСЛЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ Угоди 1654 року, Москва, маючи Україну як союзника, відважилася почати війну з Польщею. Гетман Хмельницький глибоко переживає, що на Київщині Москалі грабують населення: поводяться, як Татарська орда. А духовенство України підлащується до Московського патріарха, звеличує царя Московитії.
Між полковниками, що вже були під’юджені архиєреями, постають роздори, незгоди. У народі вирує незадоволення на гетмана і Москалів. У час глибокого потрясіння в гетмана — нервовий параліч: 27 липня 1657 року перестало битися велике серце великого гетмана.
36
65. ГЕТМАН МАЗЕПА БУВ ПОЕТОМ, співав і грав на кобзі. Любив мистецтво. Він володів багатими маєтками. «Чому кріпаків не обділив землею?»
Коли б почав обділяти рідних людей землею чи їхнім дітям дарити золоті копійки, він був би підступно убитий агентами Московитії за те, що робить «земельну реформу». Піддобрюється до Народу, щоб об’єднати біля себе. І виступити проти Московитії і її рабовласницької системи, яка освячена Церквою Христовою.
Гетман Мазепа, оплакуючи тяжку долю України (ту «чаєчку небогу, що вивела чаєняток при битій дорозі»), не міг своїх думок виявити Народові і попам, які спільно з Кочубеєм писали на нього доноси Петру 1-му.
66. БУДУЧИ ВЖЕ ЛІТНЬОЮ ЛЮДИНОЮ, Мазепа нездужав. Та, щоб звільнити Вітчизну з ярма Московського, він у 1708 році став союзником короля Карла 12-го.
І ні один архиєрей в Україні-Руси не став по стороні Народу. Вони (єпископи і попи), ставлячи свої особисті привілеї вище долі Народу, в Церквах Христових вдарили в дзвони, що гетман Мазепа став антихристом.
37
67. БУЛА ЗИМА. ШВЕДСЬКІ СОЛДАТИ в армії навчені по-українському вимовляти слова: «Не бійтеся нас. Ми ваші, а ви наші». Швед, зайшовши до хати, клав на стіл гроші. І просив хліба. Українці (православні християни), намовлені попами, накидали на шию петлю, а на голову мішок. І відводили Шведа у штаб до Москалів. Особливо зворушливо пише про це М. Аркас в «Історії України-Руси».
Не москвинські, а наші (нашими матерями вигодувані сини) архиєреї, очолені Київським єпископом-малоросом Феофаном Прокоповичем, у місті Глухові скликали «помісний собор» (і до них прибули й декілька попів з прикордонних селищ Московитії).
68. ЄПИСКОПИ І ПОПИ, сяючи в позолочених ризах, на соборі плювали на портрет гетмана Мазепи. Жезлом (отим, що має дві гадючі голови) штрикали в очі. Біля чорних свічок вигукували, що «антихрист Мазепа відправляється в пекло, як ворог Христа».
На площах міст України-Руси зайди Москалі прилюдно катують Мазепинців, які переховувалися в лісах, ярах, погребах, у садибах приятелів, і були спіймані (Попи закликали православних доносити на тих, хто переховує Мазепинця).
У місті Лебедин 900 Мазепинців на площі Москалі колесували: з живих кишки витягали. І четвертували: руки і ноги відрубували. Довершували «воз’єднання братніх народів».
38
69. ЗАКАТОВАНИХ МАЗЕПИНЦІВ попи заборонили ховати на християнському цвинтарі. І тому їхні тіла вкидали в ями на схилі яру.
На «кладовищі» закатованих мазепинців було чути тихі болючі ридання: тайком приходили діти оплакати замученого тата. Приходила наречена оплакати замученого нареченого. Попи оголосили, щоб побожні православні дохлих псів, коней, котів заривали там, де лежать тіла Мазепинців.
У церкві ангельськими голосами співає хор. Лунає «Алилуя» (від «Галилуягв», що значить «слава Єгові»). Біля позолочених ікон горять свічки. З амвону несуться христолюбні слова:
«Православні, наша молитва і піст принесуть славу во вишніх Богові. А свята сповідь приверне нам мир на землі. А святе причастя запевнить нам Боже благословення. Спаситель з небесних висот прийде до нас. Він хоче спочити в наших серцях.
Православні християни! Церква наша православна Христом люблена жила і живе радощами і смутками народу, і боліє болями і радіє радощами Народу. Церква ніколи не була байдужою до всього того, чим жив і що переживав, і до чого стремів наш православний народ».
Відомо, що попи тайни, отримані під час сповіді, доносили агентам «Тайної Канцелярії».
39
70. «ЗІ СЛІВ СИЛЕНКОВИХ ВИХОДИТЬ, що архиєреїв добросердних не було», пише П.М. Ні, між ними були й милосердні. Наприклад, у попа, який щороку в Церкві Христовій проклинає гетмана Мазепу, у Великодні свята в клуні горами лежали паски, крашанки, сало (дари людські).
І бувало, що піп закличе сиріт, і обдаровує їх. Хто з діток не чемний, тому мне вуха і гнівно каже: «Мазепа ти» (Слово «мазепа» в православних почало мати значення чогось бридкого, відразливого, лайливого).
А хіба це не милосердя? Пухлі матері в 33-му році залишали (щоб ніхто й не бачив) дітей біля дверей райкому партії. Большевицькі комісари звозили сиріт до дитячого садка (патронату). І вчили їх співати пісні: дякувати батькові Сталінові за щасливе дитинство.
71. У НЕВОЛІ МОСКОВСЬКІЙ жила наша Вітчизна. Її сини з закутими руками йшли на далеку північ. Будували нові Московські «ґарада». І там в болотах складали свої молоді голови.
У Західній Европі вцілілі втікачі-Мазепинці ширили погляди, що Московитія і Україна-Русь — це два неоднакові Народи. Та з цими поглядами європейські політики не могли беззастережно погодитися. Що ж сталося?
Бо в 1674 році архиєреї Києво-Печерської лаври видали люксусову книгу «Синопсис» («Київський синопсис-огляд») «О начале Слов’яно-Руського Народа» від перших Київських князів і до Олексія, царя Московського».
У «Синопсисі» вчені монахи такі, як наш земляк архимандрит І. Гізель, написали, що Малороси і Великороси один Народ з однією історією. І тепер не Київ, а Москва є столицею всея Русі. І цар Олексій повернув собі Київ, як законну споконвічну прабатьківську вітчизну.
72. І ЦЕЙ «СИНОПСИС», ЯК ПЕРШИЙ ПІДРУЧНИК з «Історії Русі», був перекладений на грецьку, латинську та інші мови. І з Києва посланий, як дар до всіх королівських дворів, абатств, амбасад, герцогств, міністрів, університетських бібліотек.
«Синопсис» був 30 разів перевиданий. Впродовж двох століть по ньому Західна Европа вивчала історію Руси. Студенти Києво-Могилянської академії вивчали історію своєї Вітчизни по «Синопсису». І просто дивно стає: навіть К. Маркс і Ф. Енгельс (творці нежиттєздатньої доктрини) вивчали історію Русі по «Синопсису».
40
73. В УСПЕНСЬКОМУ СОБОРІ Києво-Печерської лаври висить пишна ікона. На ній зображений в розкішних ризах христолюбець архимандрит Інокентій Гізель — головний автор фальшивого «Синопсису». Улюбленець православних християн.
(Відомий піп Агапій Гончаренко був переслідуваний попами і московськими жандармами тому, що він (працівник канцелярії Київського митрополита Філарета) «багато знав» про розпусне життя «собратів-видавців «Синопсису»).
У «Споминах» він написав, що жіночий монастир (через вулицю від Києво-Печерської лаври) був зачинений. У монастирі знайдено «незчисленну лічбу дитячих голівок у підвалах, що монахи з монашками рождали байстрюків дітей і тут вбивали їх» (стор. 5).
74. ПІП АГАПІЙ ПИШЕ, що особисто бачив в Києво-Печерській лаврі «зачинених жінок, що монахи держали в своїх келіях для похоті». Монахи вміли грати роль побожних християн. Уміли збирати гроші «на Боже».
П’ять мільйонів золотих рублів ці монахи подарили цареві Миколаєві «на воєнні справи» «тюрми Народів» («Москва — тюрма, ключ від якої зберігається в імператора». [А. де Кюстін, «Россєя в 1839 році»]).
Православні Українці славлять побожні діла монахів Києво-Печерської лаври. Гніваються, що вчені (європейці), вивчаючи історію по «Синопсису», вважають, що Українці... «тоже русскіє».
41
75. У 1686 РОЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХ Деонисій 4-ий оглянув «Синопсис», присланий йому з Києва. І продав православних християн України-Руси Московському патріархові.
Документ продажі знаходиться в Москві (в музеї патріарха). У документі читаємо такі слова: «Прінято от господіна Нікітіча Алєксєєча три сорока соболей і двісті червоних (золотих): податель же благіх Господь да будєт мздодавєц Вашему державнейшему царствію».
76. УКРАЇНА-РУСЬ «РОЗДІЛЕНА». На правобережжі панують Польські наїзники. Вони обвішані хрестами. Вони, як пише Т. Шевченко, «не пагани, а настоящі християни». Християни в ярма запрягають християн. І ними орють ниву, називають їх «бидлом».
І роблять обмін: один бере пару мисливських собак, а другий йому за собак дає у власність християнську родину (тато, мати, діти, бабуся).
42
77. «НІ! МИ ЛЮДИ, НЕ СОБАКИ! Кари Ляхам, кари!» — озвався запорожець — народний месник Максим Залізняк. І з народними месниками, які покидали плуги і конюшні на попівських і польських фільварках, пішов до монастиря. Наказав архимандриту Мелхиседеку «посвятити ножі». ... Покотилися по селищах голови Польських рабовласників.
Архимандрит Мелхиседек поспішно повідомив Катерину 2-гу про повстання рабів. Катерина 2-га стривожилася. Не хотіла, щоб «волновалася Малоросія». Архимандрит Мелхиседек (повернувшись з Петербурга), прибув до гетмана Максима Залізняка. Цілуючи ікону Діви Марії, давав духовну послугу. І запевняв, що православна мати Катерина 2-га Залізнякові і Гонті хоче помогти. І тому вони повинні піти «на почесний обід у штаб полковника Кречетнікова».
78. ДО «ПОЧЕСНОГО ОБІДУ» москвинські офіцери (православні брати) все наперед приготували. Підставили ножі до горла гетмана Максима Залізняка і полковника Івана Гонти. Пов’язали їх. Почали катувати. 780 воїнів Гонтових, які нічого не підозріваючи, вночі міцно спали, були пов’язані. Архиєрей Мелхиседек зник (він не став в обороні Гонти і Залізняка).
У Північній Америці почалися явні виступи проти розпоряджень Великобританії. У 1774 році пролунали слова Патрика Генрі «Воля, або смерть». Щоб Україна-Русь, натхненна Американською боротьбою за незалежність, не звільнилася з Московського ярма, Катерина 2-га вирішила повністю роззброїти Українців-Русичів.
43
79. 1775 РІК. НА ЗАПОРІЗЬКІЙ СІЧІ стоїть 20 гармат. 10 тисяч озброєних Запоріжців. 15 тисяч — в резерві. Запорізька Січ (тоді єдина в Европі республіка) хоче почати бій з Москалями-ключниками Тюрми Народів.
Москалі, очолені генералом П. Текелеєм, виконуючи наказ православної матері Катерини 2-ої, несподівано підійшли до Січі. «Запорожець зброї не складає. Живим у полон не здається. «Умремо достойно: так, як умирали наші батьки».
Архиєрей В. Сокольський — духовний батько Запорізької Січі. Він в Церкві св. Покрови щонеділі славить православну матір Катерину 2-гу. Почав цілувати ікону Покрови. І кошовому П. Калнишевському й старшинам ректи: Господь Христос покарає того, хто почне проливати кров православних. Не йдіть проти Божої волі. Думайте про спасіння душі.
80. ЗАПОРІЖЦІ, СЛУХАЮЧИ СОЛОДКОУСТОГО АРХИЄРЕЯ, склали зброю. Їхніх неозброєних старшин Москалі закували в кайдани. Погнали на довічну каторгу.
Катерина 2-га обдарувала своїх генералів родючими землями Запорізької республіки. Не забула й про архимандрита Сокольського: подарила Пустинно-Миколаєвському монастиреві 1620 десятин, де почали працювати нові раби (полонені Запоріжці проклинали рабську долю і архиєрея Сокольського). І при кожній нагоді тікали за Дунай, де з дозволу мусульманської Туреччини, постала Задунайська Січ, в якій не було кріпацтва.
На Лівобережній Україні в цей час монастирям належали сотні тисяч десятин орної землі, на яких працювало 160 тисяч рабів (православних християн). Архимандрити і монахи жорстоко експлуатували братів во Христі.
44
81. РАБИ БУЛИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ щонеділі бути в Церкві. Сповідатися, причащатися. І слухати в проповідях славлення Христа. «Православні християни, думайте про Христове спасіння; бісів виганяйте молитвою і постами. І Христос нас всіх проведе до дому Отця, у молитвах просімо Йсуса Спаса нашого. Ісус володіє, перемагає, спасає. Блаженні ті, хто на Христа надіється».
82. ПІСЛЯ ПРОПОВІДІ православні молилися за здоров’я ката-царя, Христового помазанця. І ніхто не мав права перестати бути православним. Хто проявляв зневагу до православія, був закутий в кайдани. І засланий на досмертну каторгу в Сибір. «Отим Киргизам, отже й там, єй же Богу, лучче жити, ніж нам на Україні. А може, тим, що Киргизи ще не християни?» [Т. Шевченко].
45
83. СПРАВДІ, «ЧИ НЕ ПОПИ І БІСКУПИ навчили наш Народ бити поклони перед кожним урядом, здаватися на ласку згори, ждати помилування там, де належало б упоминатися свого права? Чи не біскупи й попи завсіди спиняли у нас почин яснішої, рішучої і щиронародної політики. Вони добивалися прав і користей для себе, а народові товкмачили, що то буде користь для цілого загалу» [Ів. Франко, 1898 р.]
«Чому іншим Віра Христова не шкодила в державному житті? А для нас вона була руїнником світлих національних починань?» У інших вона була інструментом, жертвою якого були ми. Детальна відповідь на це питання дана в «Мага Вірі». І в Катехизисі РУНВіри «Навчання».
84. АРХИЄРЕЇ (ТАКИ НАШІ ПРАВОСЛАВНІ і уніатські попи) при допомозі Віри Христової змосковщували і спольщували Українців в Україні. І за це отримували привілеї, дари: родючі землі, пасовища.
Українські біскупи, попи і монастирі всі були спольщені. «Церковщина вбивала живий дух серед нечисленної інтелігенції, штовхаючи її в бік польщизни. Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджує їх на бездіяльність і мертвеччину» [Ів. Франко, 1888 р.]
85. «ЧОМУ НАШ ДОБРИЙ НАРОД (і гарний, і працьовитий, і неглупий) впродовж віків був такий безпорадний в боротьбі за національну незалежність? Що придушило нашу душу? Де й коли були зроблені національні помилки?» — ставлять питання дисиденти, перебуваючи в концтаборах.
Поет-великомученик Василь Стус дає відповідь: «Прийняття християнства з Візантії було помилкою, шкідливою для Українського Народу», «величезна брила духовного християнства впала на юну душу», «Жертвою православія ми є найбільшою». [«Молода Україна», жовтень, 85 р., Торонто.]
Величезна брила (тяжкий камінь) духовного християнства впала на душу нашу: переслідується вільна думка. Стримується духовний розвиток народу.
46
86. ВІД ГАЛИЦЬКИХ І НАДДНІПРЯНСЬКИХ ПОПІВ не відставали й попи-уніати на Закарпатті. Вони єпархію в Гайдудорозі, де всі були Русини (Українці), ще в 1909 році змадяризували.
І коли б не впала Австро-Угорщина, попи змадяризували б і Мукачівсько-Ужгородську і Пряшівську єпархію. «Облагороднювали Українців» Вірою Христовою, і за це отримували від Мадяр привілеї.
Коли десь появлявся піп, подібний на Маркіяна Шашкевича чи Агапія Гончаренка, то архиєреї такому попові створювали нестерпні умовини життя. Гончаренко помер на вигнанні. Шашкевич — на Рідній землі з туберкульозу. «Попівство попа Маркіяна Шашкевича ввігнало передчасно в могилу» [Ів. Франко, 1898 р.]
87. «ЛЕВ СИЛЕНКО НЕ ХОЧЕ ПОГОДИТИСЯ, що Українці були дикими варварами. У 988 році Греки Українцям принесли світло Віри Христової. І зробили їх людьми, ввели їх в коло культурних Народів Европи», — пише Г.Д.
Щоб оправдати чужовір’я, ви чужу матір, до якої молитеся, одягаєте (на іконах) в ризи цариці. Озолочуєте її. А рідну матір навмисне принижуєте, називаєте її темною, яка жила «в нетрях поганства». А хто ж ви такі — чиї ж ви сини — кандидати на лоно Аврамове? Хіба ви потомки Ісаака, Ребеки, Рахелі?
47
88. НІ. У 988 РОЦІ УКРАЇНЦІ не були дикими варварами. Українці — потомки Трипільців. Трипільці були першими в Европі творцями Хліборобської культури і цивілізації.
Живучи на багатій землі, вони вміли Її відважно й розумно боронити. І ні Греки, які постійно вторгалися на їхні Землі, ні Іранці, очолені Дарієм, ні Римські легіони не могли їх на рідній Землі поставити на коліна.
І Рим, боючись їхніх мечів, поставив біля їхніх границь оборонні споруди. «Ми єстем Внуки Дажбожі. Ми Русичі». «Той не Русич, хто боїться вмерти за Русь».
89. ГРЕКИ, ПРИНІСШИ УКРАЇНЦЯМ-РУСИЧАМ світло Віри Христової, їх тим світлом осліпили. У Греків була мета: на Руси знищити Русь. Хіба не осліпли Азтеки, Маї, Інки від того «світла Христового», яке їм принесли іспанські конкістадори-христолюбці Ернан Кортез і Франціско Пісарро?
«А Києво-Могилянська Академія, яка виховувала в Українців любов до рідної мови і розвивала національну свідомість? Її очолювали наші єпископи», пише М.Х.
У містах і селищах стояли пишні церкви і багаті монастирі. У Церкві православні чули проповіді про чуда Ісуса Христа, Діви Марії. Про подвиги Жидівських царів, пророків, подвижників. Про Йордань, Єрусалим, Вифлієм, Синай, Єгипетську неволю.
48
90. УКРАЇНЦІ ПРАВОСЛАВНІ побожно били поклони перед іконостасом. Ставили свічки. Інколи дехто в думці ставив питання: а що ж ми за люди? «Біблія» пише, що був хлібороб Яфет. Значить всі ми діти Яфетові?
Ніхто не хотів в Церкві сказати про їхніх царів Божа, Кия, Олега, Святослава.
У 1632 році (отже більше, як 600 літ після хрещення) була заснована перша вища школа в Києві (колегія при Києво-братському монастирі на Подолі), яка в 1701 році була названа Києво-Могилянською академією.
Українські юнаки хотіли в академії почути про історію своєї Батьківщини (про Київську Русь). Хотіли довідатися, хто вони є. Та такі, як проф. архимандрит Ін. Гізел (за «Синопсисом») їм казали, що «Київ і Малоросія – це законна батьківська спадщина Московського царя».
Проф., єпископ (лакиза царя Петра 1-го) Ф. Прокопович, який організував чин анатеми на гетмана Мазепу, написав твір «Володимир», в якому звеличує грецьких архиєреїв. І на сміх виставляє Українців, показує їх (волхвів) людьми глупими. Студенти були зобов’язані лженауку єпископа Ф. Прокоповича засвоювати в Києво-Могилянській академії.
49
91. В АКАДЕМІЇ ВИКЛАДАЛИСЯ богословство, піїтика, математика, фізика, географія та інші предмети. І мови — грецька, латинська, польська, німецька, гебрейська та інші.
Щоб раб обманутий, заляканий, неписьменний був смиренним, йому треба «благочинно» прищеплювати почуття меншої вартости. Доводити, що він є рабом тому, що «така воля Божа».
І звісно, в раба й мова рабська. Мова «нищих людей» для благородних осоружна. І вона (жива народна Українська мова) в Києво-Могилянській академії була заборонена.
92. Я ТВЕРДЖУ: ПРАМОВА НАРОДІВ Індо-европейських оформилася на території України 15-12 тисяч літ тому (в епоху Мізинської культури). Знаємо: Українці — потомки Трипільців. Трипільці говорили мовою «Вед». В сьогоднішній Українській мові виразно видно корінь санскриту. Доводжу це на основі «Порівняльного Санскритсько-Англійсько-Українського словника», який я виготовив. І, перебуваючи в Індії, уточнив в інституті Санскриту, Варанасі і департаменті Санскриту, Ню-Делі. Українська мова є найстаршою сестрою між сестрами (мовами Народів Европи, «сентум» і «сатем»).
50
93. ЛЮБОВ НАРОДУ ДО МОВИ РІДНОЇ така природня, як любов дитини до матері. «Духовенство хоч само (...) їздило в каретах і справляло золоті та срібні забавки, ніколи не сягнуло до кишені, щоби де заложити Українську школу. Противно, коли Львівські міщани за жебрані гроші заложили Львівську школу і шпиталь, то православний (у Львові, прим. Л.С.) єпископ Гедеон Балабан (1565-1607) виступив як найзавзятіший ворог справи тої національної праці, перехоплював і бив студентів і вчителів» [Ів. Франко, 1898 р.]
Архиєрей Гедеон бачив в Українській мові паганство. Твердив, що для Русинів можуть бути «тільки духовні школи з викладовою мовою грецькою і церковно-слов’янською».
Архиєреї Церкви Христової впродовж віків умертвляли мову Народу Українського. А тепер (як це не чесно) вони (архиєреї) приписують Православію і Католицтву різні придумані заслуги в розвитку української мови, культури, національної свідомости. Роблять це з метою прищепити парафіянам думку, що то вони («преосвященні владики») найвірніші сини України, «сіятелі Віри Христової».
51
94. У «БІБЛІЇ» НЕ ОСПІВАНА ПРИРОДА. Митрополит Іл. Огієнко вважає, що «мова грецька, найвеличніша мова світу, мова богів». Наша Українська мова, «Наша фразеологія, як я вище не раз уже підкреслював, дуже часто уосіблена, а це тхне поганством, наприклад, дощ іде, сонце заходить, вітер лютує», пише митрополит Іл. Огієнко [«Дохристиянські вірування Українського Народу», стор. 316.]
У народних піснях («Не світи ти, місяченько», у творах Лесі Українки, Ю. Федьковича, в «Кобзарі» Т. Шевченка («Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою»), в «Слові про похід Ігоря», в усій Українській літературі відчутно тхне «паґанством». Тобто, багатою пісенністю, образністю (Слово «поганство» в нас запровадили попи для очорнення нашої самобутньої культури).
Унікальними особливостями нашої мови (яка є мовою поетичної душі) ми маємо право гордитися і берегти її, як духовний скарб Людства.
52
95. У 1784 РОЦІ АРХИЄРЕЙ Самуїл Миславський (Київський митрополит) заборонив в Україні в школах вивчати Українську мову: вона «тхне паґанством», «оскорбляє Господа Ісуса Христа».
І дітей в Україні навчали мовою Московською, «по правилам, напечатаним в Москве». Вона виросла на Півночі з язика церковно-слов’янського», і є мовою «ґасударственною».
У 1837 році вийшов в Мадярщині перший журнал-альманах мовою Українською («Русалка Дністрова»). Греко-католицький митрополит у Львові арештував «Русалку Дністрову». Що ж є? Холопською мовою виданий журнал може в холопів розбудити вільне мислення. Може обадьорити їхні почуття. І слово «Русалка» «тхне паґанством».
96. «НАЙЗАВЗЯТІШИМИ противниками Шашкевичевої творчости було львівське католицьке духовенство в особах митрополита Михайла Левицького і професора теології Венедикта Левицького» [«Укр. Голос», 7 грудня, 1987 р., Вінніпег.]
Католицьке духовенство в зародку придушувало прояви українського життя, щоб йому ніхто не заважав панувати над мислями і почуваннями «стада Христового».
53
97. Є. ГРЕБІНКА, Ів. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, П. Куліш, Т. Шевченко, Г. Квітка-Основ’яненко, С. Гулак-Артемовський, С. Руданський, Л. Глібів, Л. Мартович, М. Старицький, В. Самійленко, О. Кобилянська, О. Стороженко, Ів. Карпенко-Карий, О. Маковей, Ів. Франко, Леся Українка, С. Черкасенко, О. Пчілка, М. Вовчок, Б. Грінченко, Ів. Нечуй-Левицький, П. Мирний, П. Грабовський, Ю. Федькович, М. Драгоманів, М. Шашкевич, М. Грушевський, М. Аркас, О. Олесь та інші наші письменники вивчили Українську мову не в школі, а з уст Народу. З народної творчости.
Чуючи в Народі поширені пісні й прислів’я («Тікайте, кури, піп іде», «Шкода не велика, що помер владика», «Піп не поможе, як життя не гоже»), письменники знали, що в людей немає любови до попів (русифікаторів і полонізаторів). І ніхто з письменників нічого прихильного про попів і єпископів не написав.
54
98. 12 ТИСЯЧ ПАН-ОТЦІВ ПРАВОСЛАВНИХ в Україні-Русі продали свої душі Сатані: отримували щороку від Московського царя «золотиє дєньгі за обрусенія края». Вони в школах дітей Українських карали, коли вони між собою говорили Українською мовою.
Піп Василь Руданський прокляв свого рідного сина Степана за те, що він пише листи, вірші й оповідання мовою Українською. І цим свого батька-попа принижує перед єпископом.
Не попи і єпископи, а письменники, як духовні провідники, обороняли Народ і його мову. Більшість з них сиділа за ґратами. Страждали в Сибірі. Їм доземний поклін від Народу.
55
99. РІЙ, ЯКИЙ НЕ ДБАЄ ПРО СВОЮ МАТКУ, гине. Народ, який не дбає про життя своїх діячів і перебуває під покровом духовенства інтернаціональної релігії, вільним не буває.
Народні провідники виходять з гущі Народу. Вони такі мудрі і такі талановиті, як і їхній Народ. Так є: з жолудя не виросте сосна, з яйця орлиці не вилупиться курча.
Є правда: чим більше в Народі освічених людей (правильно освічених), тим вищий його культурний рівень. І тим успішніші його національні провідники.
56
100. Є ТАКІ ВІДСТАЛІ ПЛЕМЕНА (на їхніх землях в Центральній Америці я перебував), які дають великі суми на Католицьку Церкву. А на освіту дітей своїх їм шкода грошей. «Треба заслужити царство небесне. Сину, бери мотику і саджай банани. Тобі школа не потрібна».
Українці на православні і католицькі церкви «на еміграції видали за 35 років 482 мільйони долярів. А на університетську науку — п’ять мільйонів долярів» [«Нові Дні», лютий, 86 р., Торонто.]
Якщо у Вільному світі є 1200 панотців (обох церков) і коли кожний з них в середньому отримує 10 тисяч долярів на рік, то Українці, в поті чола працюючи на хліб щоденний, (за 35 років) дали пан-отцям 420 мільйонів долярів. Отже разом — один мільярд.
Знаючи це, Українці хочуть, щоб панотці робили корисну народну працю. Прищеплювали дітям любов до рідної мови, до Вітчизни і її кращих синів і дочок.
57
101. МАМА КАЖЕ: «ДОНЮ, Я люблю, коли ти говориш вірш «Українка я маленька». «Діти, викиньте своє українське серце на смітник. Тут воно вам не потрібне», повчає о. монс. Д. Ґресько, звертаючись до Українського пласту в Клівленді, пише бюлетень «За Рідну Церкву», орган комітету оборони обрядів і традицій УКЦеркви, серпень, 1966 р. От. Ґресько тому так сказав, що в дітях католицьких він побачив прояв націоналізму (природне почуття любови до Рідного).
102. СУМівці СЛАВЛЯТЬ, як вірних синів України, легендарних воїнів УПА. Плекають культ державного прапору синьо-жовтого. У часописі «Вільна Думка» (за 3-тє серпня, 1975 р.) поміщена «Заява» управи Культурно-Товариського клубу в Сиднеї (Австралія). Управа пише, що пан-отець Ів. Шевців в Укр. Катол. Церкві 29 червня 75 р. сказав, що Українці повинні бути християнами, а не «синьо-жовтими баранами».
103. КАРДИНАЛ М. Ів. ЛЮБАЧІВСЬКИЙ навчає, що Українцям «навіть України треба відректися в ім’я Христа» [журнал «Око», травень, 80 р., Монреаль; «Гомін України», грудень, 80 р., Торонто.]
З пастирських наук ясно, що пан-отці і кардинал є правдивими християнами. Учать любити Ісуса більше, ніж рідну маму. І в ім’я Ісуса відрікатися від України. Церкву православну чи католицьку треба любити більше, ніж рідну Вітчизну.
58
104. НАЦІОНАЛІСТ (ТОБТО ДОСТОЙНИЙ ПАТРІОТ) любить свою Вітчизну більше, ніж Вітчизну Будди чи Ісуса. Англієць є перш за все Англійцем, а потім — християнином, буддистом чи атеїстом. «Німеччина понад все» — німецький національний славень плекає культ Вітчизни.
«Клерикализм не знає рідного краю, а почуття народности вважає витвором злого духа. Він ділить і розрізняє людей тільки після віроісповідання» [Ів. Франко, 1888 р.] І на клерикализм нарікати не можна: він є таким, яким його зробила наука «Євангелій».
105. ІСУС НАВЧАЄ, що ті, які вірять Йому (тобто християни), повинні Його любити більше, ніж свою родину (маму, тата, доню, сина, брата, сестру).
«Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене не достойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене не достойний» [Маттей, 10,37.]
Правдивим християнином є той, хто в ім’я Христа відрікся від Батьківщини і благ земних. «Не мийся, бо се власть ідольська», «гарна одежа, чистота, тілесна красота — се чортівська спокуса», і монахи жили «не миючись по тридцять літ», «віддані лише одній думці — думці про спасіння душі через умертвіння свого тіла» [Ів. Франко, 1907 р.]
59
106. І ТАКИМИ БУЛИ В НАС перші деморалізатори національної свідомости монахи (Феодосій, Афанасій і багато, багато інших), які не цікавилися долею рідних матерів, батьків, братів. Не дбали про оборону України-Руси, якій загрожували варварські орди.
Хвора монаша ідеологія нівечила молодь. Ослаблювала військову спроможність Вітчизни. Українець перш за все повинен бути християнином, а Українцем може й не бути. Нагадує це науку комісара: «Добрим большевиком-комуністом ти повинен бути, а Українцем – не обов’язково».
Та сьогодні є в нас такі пан-отці і єпископи, які на святкових обідах в промовах захоплюють слухачів (висловлюють прихильність до націоналізму). Правда, їхні колеги (архиєреї) дивляться на них як на тих, які не добре орієнтуються в «Євангеліях», або як на тих, що проявляють нечесне ставлення до Віри Христової.
60
107. З ІСТОРІЇ ЗНАЄМО: В державах Европи була ворожнеча між патріотами і архиєреями. Ворожнеча кінчалася то відділенням церкви від держави, то ув’язненням архиєреїв або патріотів (Наприклад, Костюшко і ксьондзи).
З погляду Віри Христової правдивими християнами-пастирами є ті пан-отці чи архиєреї, які поборюють в Народі національну свідомість. Патріоти, які вважають себе християнами, і в цей же час пробують Віру Христову підпорядкувати справам Нації, глумляться над Христом, над основами Його науки.
Вони стараються Греко-католицьку і Греко-православну Церкви перетворити у Святилище національної культури, окремішности, духовости, а це значить — розхристиянізувати їх.
Архиєреї і пан-отці явно (і неявно) відокремлюють від церкви Українські національні святощі, як справу не Христову. Кажуть: «Ми не політики, ми духовні особи. Ми понад національною політикою. Але ми цікавимося українськими національними організаціями. І особливо тоді, коли їхні члени є діяльними і жертвенними в нашій церкві».
61
108. Я ОСУДЖУЮ РАСИЗМ. Осуджую націоналізм народу гнобителя (імперіаліста). І обороняю націоналізм народу гнобленого, як світлу силу національно-визвольної боротьби за священне право бути незалежним господарем на своїй Землі.
Римський папа оголосив, що взагалі «націоналізм — ворог людського братерства» [«Шлях Перемоги», 1 серпня, 1965 р., Мюнхен.] Чому?
Бо «Євангелія» навчає, що в правдивих християн національних виявів немає. «Немає Грека, ні Жидовина (...), чужоземця і Скита» (...), але все і в усьому Христос» [Павло до Колосян, 3,11.]
«Немає Жидовина, ні Грека», «бо всі ви одно в Христі Йсусі», «А коли ви Христові, то ви насіння Авраамове» [Павло до Галат, 3,28-29.]
109. СТАВШИ «НАСІННЯМ АВРААМОВИМ», не треба зукраїнізовувати Ісуса. Не треба Ісуса ставити на службу національній політиці. Християнин повинен сповідувати Віру Христову такою, якою вона є. Або перестати бути християнином. Краще чесно відійти від писань Маттея, Марка, Луки, Івана, Павла, Петра, ніж нечесно поводитися з їхньою наукою.
Правдивий християнин не може бути націоналістом. Христова Віра інтернаціональна. Правдивий націоналіст не може бути християнином: тобто націоналістом і інтернаціоналістом одночасно.
62
110. АРХИЄРЕЇ, ВИ НАВЧАЄТЕ УКРАЇНЦІВ, що в Світі християн найбільше, що християни справедливі, моральні, милосердні. Отже, бути християнином значить бути кращою людиною. Розумію, чому ви це робите.
Та справді, на світі є тільки 28 відсотків християн. 72 відсотки — вірні інших інтернаціональних чи національних релігій. Життя і моральні взаємини людей в Індії, Японії, Китаї та інших країнах є доказом, що християни, як люди, не є кращі за буддистів, індусів, конфуціоністів, японців.
111. Я НЕ БУДУ ТУТ ГОВОРИТИ про жахливий терор (катування Гонти і Залізняка), майстрами якого були християни. Згадаю тільки один із тисячних подвигів християнського «милосердя» в Україні.
У 1637 році запорожець Богдан Кизим зі своїм синком Богданком і з групою селян-кріпаків ішов, щоб з’єднатися з повстанцями запорожця Павла Павлюка.
Християнинові М. Потоцькому, польському наїзникові, вдалося схопити довірливого Кизима. У Києві були закопані дві палі (вгорі загострені кілки). Ні, «не пагани, а настоящі християни» (Потоцький і його колеги) посадили (настромили) на палі Богдана Кизиму. І поруч його синка Богданка.
Страждання тата і сина були болючіші за ті, що на хресті. «Наробив ти, Христе, лиха», «Людей закували та й мордують... Ой, ой, пани, пани-християни» [Т. Шевченко.] Очевидно, між християнами є багато й милосердних людей. У всіх релігіях є люди милосердні і є люди жорстокі.
63
112. Ів. ФРАНКО ВВАЖАВ, ЩО Ісус не Бог. І після розп’яття не воскрес. «Христос був не Бог, а такий же чоловік, як другі, котрий упоминався за бідними людьми і за те був замучений і, як умер, то так і остався, і не воскрес більше» [Ів. Франко, «Культура», 1924 р.]
Митрополит С. Сембратович в листі за 1 грудня 1890 року до редакції журналу «Дзвінок» написав, що Ів. Франка не можна вважати християнином.
Леся Українка не вважала себе християнкою, тобто «насінням Авраамовим». Вона була Українкою милосердною (справедливо ставилася до людей). Проявляла повагу до всіх релігій. Любила свій Народ, свою Вітчизну більше, ніж себе. І шанобливо ставилася до культури інших народів.
113. ЛЕСЯ УКРАЇНКА УСТАМИ своєї улюбленої героїні сказала: «Своєї крови я не дам ні краплі за кров Христову». Вона так сказала не тому, що не визнавала Ісуса Богом, а тому, що вона свою кров до краплі віддала за кращу долю рідного Народу. Милосердна Леся цим звеличила себе, свій Народ. І звеличила всіх тих синів і дочок інших Народів, які свій Народ люблять понад все.
64
114. І Є ТАКІ ПАН-ОТЦІ, яким дорога РУНВіра. Їм хочеться, щоб в Українців була Українська Віра. Один з них сказав рунвіянам: «Якби громада Святині Матері України мені щомісяця давала ті гроші, що я дістаю від парафії, я б став рунвіянином. Проповідував би святе письмо «Мага Віру». Наука рідного Пророка мені рідніша за науку юдейських пророків».
115. РУНВІЯНКА С.С. відвідувала своїх рідних у Львові. І їм оповіла про РУНВіру, про «Мага Віру» й будову Святині Матері України. Старший чоловік уважно слухав, і на його очах появилися сльози. Він сказав:
«Я став атеїстом тому, що мені вже набридли обопільні очорнення між католиками і православними. Вони оплюгавлюють один одного. Сваряться. До очманіння доводять один одному — яка віра краща: православна чи католицька? Тобто, яке рабство вигідніше.
Це їх змучує, виснажує енергію їхнього розуму. Вони не здібні до самостійної духовної творчости. Вони в тупиці — їм не належить майбутнє.
116. Я ВЖЕ СТАРША ЛЮДИНА. Народжений в Полтаві. У Львові довгі роки Українську мову викладав. І полюбив я львів’ян, як моїх рідних полтавців. Уніати і православні не знають, що діється в душі «атеїста».
Дитина маму любить: ручки до неї простягає. Отак і я душею невинної дитини хочу любити Бога свого, свою рідну святу Волю, Правду. І їй довірити таїни душі моєї. Я не вірю у Візантійського Саваота. І Шевченко ж писав: «одурить візантійський Саваот».
І ось там в Америці, як тепер чую, об’явився віститель Віри в Дажбога, щоб значить Українці мали свою Віру, а не з Чужини прийняту. До сліз це мене зворушило. Передайте йому поклін. І скажіть, що його жде Україна».
65
117. УКРАЇНЦІ (ІНТЕЛІГЕНТИ) є тільки по назві «православні». В дійсності вони цієї релігії не практикують. Вони не сповідаються, не причащаються, не цілують ікон. Не вірять у воскресіння мертвих, в непорочне зачаття, у вознесіння на небо Ісуса.
Не зважаючи на все це, вони вороже наставлені до католицизму не з погляду релігійного, а національного. Впродовж віків католицизм був інструментом польських королів, які спольщували українців.
Подібне явище (хоч в меншій мірі) є в українців (інтелігентів), які, не будучи практикуючими католиками, в душі чують неприхильність до православія. Втотожнюють його з Москвою, яка прославилася як друга Татаро-Монгольська орда.
З цих причин інтелігенція в Україні переживає духовну кризу. Йде до баптистської секти. Шукає істини у філософії Сходу. Та тепер проявляє зацікавлення РУНВірою, як тією спасенною силою, яка покладе кінець многовіковій ворожнечі релігійній. І зріднить і об’єднає сили народу.
66
118. АГЕНЦІЯ АССОШІЄЙТЕТ ПРЕС повідомила, що в Римі 6-го листопада 87 р. кардинал М. Ів. Любачівський виголосив промову. Він, як «духовний лідер Українців католиків, сказав:
«Ми, католики, простягаємо нашу руку Московському патріархові і ми просимо простити нам. І ми вам прощаємо. Ми всі брати во Христі, і Марія, наша мати, поможе нам подолати всі перепони на дорозі до об’єднання. Я маю надію, що матиму змогу відправляти літургію подяки за Тисячоліття в моїй катедрі в Україні» [«Дітройт Нюс», 7 листопада, 87 р.]
119. «СВОБОДА» (НЮ ДЖЕРСІ) ЗА 14 листопада 87 р. у статті «Патріарх М. Любачівський простягає руку примирення» повідомила, що «Кардинал Любачівський сказав: «Йдучи слідами Христового Духа, простягаємо нашу руку прощення, примирення і любови до Російського Народу і Московського патріарха».
Обурений Українець-католик І.Г. написав: «Ми, Українці, простягаємо руку любови до Москви, яка зайшла до нашої хати, повісила тата і маму, і мучить братів і сестер в Сибірі?
Чому ти, кардинале, в ім’я Віри Христової так жорстоко перед світом глумишся над душею гноблених Українців?»
67
120. СПРАВДІ, ЧИ Є ТАКА ГРУПА Росіян в СССР, яка заявила, що Росіяни повинні відмовитися від окупації України-Руси? Поки що немає, не зважаючи на «гласность».
Кардинал Любачівський, простягаючи Москалям і Московському патріархові руку прощення, миру й любови, цим благословляє Московський окупаційний режим в Україні. І за це хоче отримати право мати в Україні «літургію подяки за Тисячоліття»?
В Україні Церква Христова не стояла по стороні Народу. Її архиєреї служили ханам Татаро-Монгольської орди, служили королям Польським і царям Московським. «Усяка бо влада від Бога».
121. КАРДИНАЛ ЛЮБАЧІВСЬКИЙ у спеціальному «Зверненні» до Українців-католиків пише, що його слова «викликали деяке збентеження серед наших вірних». І, щоб «успокоїти затривожених людей», заявляє: «Не був я перший з українських владик».
Митрополит Андрей Шептицький «натрудився багато (...) для добра Російського Народу», і «Патріарх Йосиф (...) немає гіркости до Росіян» [«Свобода», 28 листопада, 87 р.]
68
122. СПРАВДІ, МОНАХИ (Василіяни) Українцям у Вільному світі подавали такі інформації: «Архиєпископ Львівської дієцезії Й. Сліпий є тепер в домі для старих людей у Центральному Сибірі». [«Світло», квітень, 58 р., Торонто.]
«Митрополитові Йосипові після засудження пропонували виїхати за кордон, але він відмовився». [«Світло», червень, 60 р.]
Він, митрополит Йосип зробив спробу нав’язати «спосіб життя з комуністичною владою», «вислав був, як відомо, делегацію кількох священиків до Москви, які передали в імени Української Церкви пожертву на ранених війни в сумі 100.000 рублів». [«Світло», лютий, 60 р.]
123. ВОЇНИ УПА ВЕЛИ СВЯЩЕННУ БОРОТЬБУ проти Московсько-сталінської деспотії. У Карпатах і на Волині в засніжених криївках лежали ранені упівці. Не мали грошей, щоб дістати бинти і перев’язати рани. Митрополит Й. Сліпий зібрав гроші по селах в Галичині у віруючих матерів і бабусь, які йому давали на Боже. І він ці гроші подарив Москві для «інвалідов отєчєствєнной войни».
Архиєпископ Сліпий — «найвищий духовний провідник», «Первоєрарх України», «найкращий син України». [«Поступ» (орган укр. катол. дієцезії, 4 серпня, 68 р., Вінніпег).]
124. УКРАЇНЦІ — МИТРОПОЛИТИ, єпископи, архимандрити — найкращі сини України, заслужені національні діячі, оборонці рідної мови і культури, перші борці за Соборну Українську Державу. Очевидно, це неправда. Але такі гасла корисно ширити особливо тоді, коли є грошові збірки на розбудову католицьких і православних інституцій.
69
125. МИТРОПОЛИТ МСТИСЛАВ (СКРИПНИК) в листі до духовенства і вірних УАП Церкви 20-го листопада 87 року пише, що:
«Необхідні відповідні обставини й атмосфера» і «Наблизити нас до таких обставин спроможна виключно Московська патріархія проголошенням повного права українського народу на автокефальне існування Української Церкви». [«Укр. Вісті», 6 грудня, 87 р., Дітройт.]
Цим листом митрополит Мстислав проголосив себе рабом. А Московського патріарха Пімена — паном. Жебрає в Москаля прав для УАП Церкви в Україні, окупованій Москвою?
Народ, який має розвинену національну гідність, ніколи не погодиться, щоб чужий духовний лідер давав йому право на незалежне церковне життя. Таке право має моральну силу тільки тоді, коли воно здобуте незалежно від чужих сил. Наприклад, право УАП Церкви, здобуте в 1921 році.
70
126. ПАН-ОТЦІ (ОБОХ ЦЕРКОВ) щонеділі, стоячи на амвоні, виголошують проповіді. Формують думку віруючих. Впливають на їхні почування. Та церковний амвон виявився невистачаючим.
Обидві Церкви мають свою пресу (видають часописи, журнали, бюлетені, книжки). Не зважаючи на це, вони (католицькі і православні архиєреї) змагаються між собою за «панування» над пресою українських національних організацій (політичних, культурних, наукових, мистецьких, жіночих, юнацьких), видання яких животіють. Вони не мають тих фінансових приходів, які мають Церкви для своєї преси.
Наприклад, Митрополича Канцелярія Української Православної Церкви (Бавнд Брук) пише, що преса грає велику роль. Зокрема та преса, «що її видають асекураційні союзи. Редакційний персонал у цій пресі складається майже виключно з католиків, які старанно пильнують дати читачам якнайбільш привабливі інформації про Українську Католицьку Церкву», і в цей же час вони «дозують кількість інформацій про Українську Православну Церкву, або й цензурують зміст тих інформацій». [«Новий Шлях», 21 листопада, 1987 р., Торонто.]
Якби «редакційний персонал у цій пресі складався майже виключно з православних», то вони б «пильнували дати читачам якнайбільш привабливі інформації про УАПЦеркву і «дозували б кількість інформацій про УГКЦеркву, або й цензурували б зміст тих інформацій».
71
127. АРХИЄРЕЇ, ВИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО чи посередньо домінуєте майже над всіми Українськими часописами, журналами, видавництвами, школами, народними домами, ощадними касами, культурними, науковими і політичними організаціями. І в цьому нещастя Української спільноти.
Варто згадати, для прикладу: єпископ С.С. Ортинський був постарався, щоб слово «Народний» викинути і поставити «Греко-Католицький». Та «правні дорадники УНСоюзу ствердили, що зміна в назві не була законна». Домагання єпископа було причиною розколу УНСоюзу й постання нового союзу, який тепер відомий як «Союз Українців Католиків — «Провидіння». [Альманах УНСоюзу, 1982 р.]
128. ЯКЩО АРХИЄРЕЇ («НЕ ПОЛІТИКИ», тобто люди «понад національною політикою») є гегемонами Українського Національного Життя, то це значить, що Український Визвольний Рух — справа не поважна. Не здібна до дій міжнародного значення.
Не зважаючи на те, що ви своєю наукою опанували душу й свідомість Українців, ви їм не довіряєте. Церкви, побудовані за гроші Людей Українських в урядах Канади, Америки, Австралії, ви оформили, як матеріальну власність Ватиканської держави. І в цей же час ви кажете, що «Церква — рідна мати наша». «Рідна мати наша» — власність Ватикану?
У Англіканів, Менонітів, Євангелістів, Протестантів кожна Церква є власністю громади.
72
129. МОСКВА (вчора православна, а сьогодні совєтська) так змосковщила і так терором знедолила Українців, що вони вже не вони. У багатьох з них атрофувалося те людське благородство, яке зветься національною свідомістю. Є тільки інстинкти: росте, любиться, бавиться, родить дітей, працює, їсть, старіє, вмирає.
Якщо в Українців, що живуть у Вільному світі, розвинена національна свідомість, то заслуга в цьому не архиєреїв Греко-католицької чи Греко-православної Церков.
130. ЇЇ (НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ) виплекали, часто стаючи в опозицію до архиєреїв, Українське Національне Об’єднання, Союз Українських Самостійників, Ліга Визволення України, уряд УНР а вигнанні, Союз Гетманців-державників, Організація Державного Відродження України, Українська Революційно-демократична Партія, Спілка Визволення України.
Об’єднання Українських Жінок, Спілка Української Молоді, Пласт, Об’єднання Демократичної Української Молоді, Смолоскип, Товариство Української Студіюючої Молоді, Письменники, Поети, Композитори, Артисти, Малярі, Народні Доми, УНСоюз, УБСоюз, НТШ, УВАН та багато інших культурних і громадських установ.
І всім їм на допомогу прийшло ОСІДУ РУНВіри (Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри). Вірні РУНВіри будують Святиню Матері України. Вони є Українцями по походженню і по вірі. Там, де перечислені організації не мають доступу до Церкви, у парафіян української свідомости немає.
73
131. У ПАРЛАМЕНТАХ КРАЇН ЕВРОПИ не сидять у почесних рядах кардинали, митрополити, єпископи, архимандрити. Церква відокремлена від Держави.
Є твердження, що СКВУ — модель Українського парламенту. Та коли в Ню Йорку відбувався СКВУ, в Президії в перших рядах сиділи митрополити, єпископи, архимандрити.
І Чужинці (достойні гості на СКВУ) не почувалися зручно. Особливо ті, що були протестантського віровизнання.
У них було враження, що вони попали не на СКВУ, а на собор католицьких чи греко-православних єпископів. І питання: «Українська національна політика (СКВУ) пішла на услугу клерикалам?»
132. «ПОПИ Є ТАКА ВЕРСТВА, З котрою неможливо водити приязнь, як рівний з рівними. У відносинах кожної партії непопівської до попів можливі тільки дві дороги: або станути проти попів, або піти їм на послугу. Народовці були світською партією, ліберальною. Задумавши привернути попів до народовства, вони зробилися слугами попівства». [Ів. Франко, 1898 р.]
Я вважаю, що не треба ставати проти попів і не треба, щоб вони були гегемонами над усіми ділянками Українського національного життя. Бо це принижує їх і знедолює Українців.
74
133. АРХИЄРЕЇ, В ІМ’Я ГОСПОДА БОГА всеправедного, в ім’я кращої долі Матері України звертаюся до вас. Не старайтеся Українські національні справи підпорядковувати своїй гегемонії.
Не огреко-католичуйте і не огреко-православлюйте Українську національну політику. Не вносьте в її ідеологію чаду релігійної ворожнечі. Не знецінюйте в світі її вартости.
У Державі може вільно існувати ваша Церква, але не може Держава існувати у вашій Церкві. Будьте великодушними. Не створюйте в Світі думку, що Українська Національна політика діє з благословення архиєреїв, які підпорядковані Ватиканові чи канонам Греко-ортодоксії.
134. НІ, НІ, Я НЕ ПРОТИ ГАСЛА «Бог і Україна». Я проти того, щоб величному гаслові давати інтерпретацію шкідливу національній справі. Кароль Войтило (папа Іван Павло) влітку 86-го року видав енцикліку «Славорум Апостолі», в якій об’явив, що «Київ у південній Росії», і що скоро буде «Тисячоліття хрещення св. Володимира Київського, святого патрона русских католиків».
Римський папа — непомильний, заступник Бога? Українець, вихований в Католицькій Церкві, на перше місце ставить «заступника Бога», а на друге місце — Матір Україну.
Народ, який ту чи іншу Віру, прийняту Чужини, ставить вище волі й совісти Матері Вітчизни, вільним не буває. Усе, що є нижче, не варте того, щоб за нього вмирати: і такий Народ може довгі віки боротися за волю, та боротьба його буде закінчена поразкою.
Бог (Саваот - Господь Народу Ізраельського) і Україна. «Свят, свят, свят Бог Саваот». (Між іншим: католицькі і гебрейські словники твердять, що слово «цебаот» (Саваот) значить «воєнноначальник». Бог Саваот був одним з головних богів Юдеї).
Гасло «Бог і Україна» тільки тоді матиме моральну силу, коли Українці матимуть Українське розуміння Бога: коли між Богом і Українцями ніякий чужоземний авторитет не буде представником.
75
135. І ГАСЛО «ЗА ХРИСТИЯНСЬКУ УКРАЇНУ» шкідливе для України. Шкідливе з багатьох причин. Зазначу дві. Перша: якщо за християнську, то за яку — православну, католицьку чи протестантську?
В Українців, які є католиками і православними, ятриться стара болюча рана. І на неї сипали і сиплять сіль Чужі сили. І ті наші, що їм служать.
«Скільки то крови і сліз пролив наш народ через церковно-віровизнаневий розподіл». [«Новий Шлях», 21 листопада, 1987 р., Торонто.] Справді, Греко-католицизм і Греко-православіє не варті тих рік сліз і крови, що за них пролив Український Народ.
136. ПРОТЕСТАНТИ, які в Европі і в Америці мають силу, охоче підтримали б тих Українців, які борються під кличем «за протестантську Україну — житницю Европи».
Друга причина: Японці, Китайці, Індуси, Американці, Араби, Европейці хочуть бачити в Українській політиці державницьке гасло: «За українську Україну», в якій законом охоронена воля всіх релігійних переконань. Зразком є Канада, Англія, Америка.
Щоб одна релігія не чулася привілейованою, а друга — скривдженою, немає гасел «за мусульманську Америку», «за християнську Америку», «за юдейську Америку», «за буддистську Америку». Є американська Америка. І велична в світі вона тим, що в ній законом заборонена расова чи релігійна дискримінація.
76
137. ГРЕЦЬКІ АРХИЄРЕЇ десь півтори тисячі літ тому для більшої драматизації ритуалів Греко-ортодоксії одягнули позолочені ризи Зевсових жерців (єреїв). Узяли з храмів Зевса, Аполлона, Артеміди кропило й кадило, обцяцькований клобук (митру). І жезл володаря (кира): палицю з двома гадючими головами, яка подібна до символу бога Ескулапа.
Нічого спільного з «Євангелією» (з Вірою Христовою) ці ритуальні знаряддя не мають. Т. Шевченко пише, що «будем, брате, люльки з кадильниць закуряти», «кропилом (...) хату замітати». Чи можна шанувати Пророка Шевченка, не маючи пошани до Його науки?
138. ПАСТОРИ СТАДА ВІРНИХ Віри Христової в Англії, Німеччині, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Голландії та інших країн Европи навіть під час свят одягнені скромно. Вважають себе міністрами (тобто, слугами) Народу.
Архиєреї, вже час, щоб і ви одягалися скромніше. Щоб і ви звільнили себе від перестарілих ритуалів і таких титулів, як кир (цар, господь), владика (володар). Будьте не царями (кирами) і не владиками, а міністрами (слугами) Народу, який в поті чола працюючи, ділиться з вами хлібом-сіллю.
77
139. ЧАС ПРИЗНАТИСЯ ПАРАФІЯНАМ (братам і сестрам), що ви архиєреї другого сорту, що стадо Христове, яке ви пасете, складене з християн другої категорії. Явище це прикре й болюче.
Між іншим, я здивувався, прочитавши в часописі «Праця» [Укр. Катол. Тижневик в Бразилії) за 13.11. 86 р.] в редакційній статті, що «католики латинського обряду часто нас трактують як недолюдей чи католиків нижчої категорії» і «нема жодної проти того апеляції, хіба до пана Бога». Здивувався, почувши відважний бунт довготерпеливого раба.
140. ГРЕКИ ПРОГОЛОСИЛИ ВАСИЛЯ (князя Володимира) святим на основі Грецьких канонів. І тому Володимир є Грецьким святим, а не Українським. Українці не мають Українців християнських святих, канонізованих Українською Церквою Христовою: бо ж такої Церкви не було й немає.
Немає Української християнської теології. Тобто, немає Української інтерпретації «Євангелій». Немає українцями створених християнських канонів і ритуалів. Українці вірять в Христа так, як їх навчили пани християни (Греки і Латини). А що ж є?
78
141. Є УКРАЇНЦІ, які належать до Греко-православної і Греко-католицької Церков, в яких літургія (її форма і зміст), догми, канони, ритуали, інтерпретація Віри Христової і церковні терміни (епітрахиль, парастас, панахида, ризи, панагія, іконостас, парафія, анатема, фелон, антимінс, євхаристія) створені Греками і Римлянами.
Отже, Українці релігійні по-чужому. Їм було впродовж Тисячоліття панами-християнами заборонено творити Українські християнські догми, канони, обряди. Вони досі залишилися християнами-рабами (унтерменшами), яких зараховано до Візантійського обряду («баізентаін раіт»).
Ні Греко-православна, ні Греко-католицька Віра не є Українською Вірою. Між іншим, «Грік Ортодокс Церква» в перекладі значить «Грецька Правдиво-вірна Церква». Правдиво вірити і правдиво славити — не те саме.
79
142. НІХТО НЕ ОЦІНЮЄ ТАЛАНТ і силу Народу по тому, як він в Церкві обожнює чужі (грецькі чи римські) ікони святих. Кожний Народ вартий у Світі стільки, скільки він приніс користи для Людства: якими своїми (а не з чужини позиченими) вартостями, релігійними чи культурними, збагатив духовне життя Людства.
У книжці «Візантія і Україна» митрополит Іларіон пише, що «Увесь наш Український дух, як народу, усю нашу духовну культуру прищепила нам Візантія», «заберіть в Українців православний візантиїзм, і вони стануть голими, як мати народила», «Візантія дала нам віру й культуру».
143. ВІЗАНТІЯ НЕ МАЛА УКРАЇНСЬКОГО ДУХА: вона Україні не могла дати того, чого вона не мала. її архиєреї впродовж віків нищили на Русі скарби культури Русі. Він (Іларіон) по-рабському прийняв чужу культуру. І до неї молиться. Він не має духовної сили, щоб побачити хибність своїх поглядів.
Очевидно, якщо вважати Українським духом і Українською культурою церковну літургію (службу), іконостаси і ритуали грецькі, то тоді Українці взагалі не мають ні свого духа, ні своєї культури, вони «голі, як мати народила».
80
144. «МИ ГРЕЦЬКЕ ПРАВОСЛАВІЄ ПРИЙНЯЛИ, і воно вже наше рідне», пише мені К.П. Я відповідаю: наше є тільки те, що нами створене. Малорос каже: «Та я Українець, але прийняв мову Леніна і Пушкіна, і вона для мене вже моя рідна».
Звати Грецьку Церкву Христову Українською тому, що в ній моляться Українці — це те саме, що звати компартію України Українською тому, що в ній є Українці.
Дух і закони в цій компартії, інтерпретація Маркса московські. Коли Українські комуністи (так звані укапісти) пробували Маркса інтерпретувати по-українському, Москва їх знищила.
І ви, архиєреї, будете екскомуніковані, коли відважитеся мати Українську Церкву Христову незалежну від догм, канонів і ритуалів Греко-ортодоксії чи Римо-католицизму. Вас обвинуватять у протестантизмі.
81
145. СВЯТУ ВЕЧЕРЮ на честь 12-ох братів (місяців), Дідуха, що є символом Духа Предків рідних, Щедрий вечір, Щедрівки, Колядки, Веснянки, Писанки, Купала ви, архиєреї, впродовж віків жорстоко переслідували. Називали виявом «бісовського духа», «нечестивим язичеством». Не мігши безслідно знищити Українські обряди язичеські, ви тепер їх експлуатуєте (хіба це справедливо?) для славлення святощів Юдеї, Греко-ортодоксії, Греко-католицизму.
І кажете, що від цього й Віра од Греків прийнята стала рідною Українською. Отже, обрядність наша, але їй дана роль рабська: у неї форма Українська, а зміст в неї — Чужий.
Нагадує це свято большевицьке: діти у вишитих сорочках обрядово уквітчують портрет Леніна рушником, який має чарівні українські взори. І співають пісню: «Ленін — рідний батько наш».
82
146. ЙДЕ НАСТИРЛИВА БОРОТЬБА за володіння думкою і почуттям народу. «Ми перебували в темних нетрях паганства, не знали правди, чести, совісти, культури, письма, не мали правдивої віри в Бога. Та після хрещення ми стали заопіковані Господом Христом, ми стали спасенними».
Або: «Ми жили під гнітом буржуазних вислужників отамана С. Петлюри і гетмана П. Скоропадського. Не мали ми прав людських, жили в тьмі, наша вільна думка переслідувалася. Та прийшла до нас Червона армія, батьком Леніним послана. І визволила Україну, принесла народові волю, народну демократію, і почався буйний розвиток культури. мистецтва, освіти. І в серцях наших живе Ленін».
147. ТОЙ, ХТО ЧУЖЕ НАЗИВАЄ РІДНИМ свідомо, або несвідомо, звик бути рабом. Він не здібний зрозуміти причини своєї рабської долі.
У Святині Матері України на священній годині я сказав: «Якщо твої обряди, твоя культура рабські (славлять Чужі релігійні чи політичні ідеали), і тебе це не ображає, значить ти утратив пошану до себе — охолопився в неволі. Примирився з становищем знеособленого «щасливого» раба».
Правда, є такі в нас інтелігенти (виховані в чужих школах), які мудрують: Українці не здібні бути творцями своїх (самобутніх) духовних вартостей. Не здібні мати Незалежний Духовний Шлях Життя (свою Віру в Бога). І тому повинні себе підпорядковувати законам і ритуалам Греко-ортодоксії і Греко-католицизму.
83
148. ІНШІ 3 ОБУРЕННЯМ ПИШУТЬ: «Оці Церкви, що тепер маємо (Католицька і Православна) гальмують нашу національну справу. Ми будемо сильними тоді, коли матимемо «власну українську національно-незалежну православну Церкву», М. В-ний.
Я тверджу: так довго, як довго в Церкві є Грецькі теологія, літургія, догми, канони, ритуали, скільки б ви її не називали незалежною, національною, вона такою не буде.
Коли ви створите Українську Церкву Христову, відкинувши все Грецьке, то й тоді її не можна називати духовно незалежною Церквою. Бо ж в ній космологія, богорозуміння, заповіді не Українські, а Юдо-християнські.
Ісус виступив проти Жидівської Національної Церкви (Юдаїзму) і заснував інтернаціональну Церкву. Ви хочете творити таку Церкву Христову, яка заперечує основні засади Його Віри (тобто, Церкву національну)?
84
149. У ЧАСОПИСАХ ЧИТАЄМО, що коли вторгнулися Татари, то люди зібралися в Церкві біля ікони Спасителя. Молилися. Та Церква завалилася од людського натовпу. І людей, і навіть архимандрита і попа привалила. Мученицький шлях мала наша православна Церква, «рідна мати наша. А скільки Москва замордувала духовників УАПЦеркви?
Уніяти тепер наполегливо голосять, що в 988 році всі християни в областях Римської імперії були католиками, і тому Володимир був католиком. З цих причин треба відзначати 1000-ліття католицтва в Україні».
149. «МИ НЕ ХОЧЕМО В КИЄВІ мати Києво-Галицького патріарха, наставленого папою Римським». «Православна Церква — найбільший скарб українського народу», а от «Унія ось вже чотириста років знесилює організм українського народу», голосить в «Різдвяному посланні» митрополит Мстислав (Бавнд Брук). [«Укр. Вісті», 27-го грудня, 87 року, Дітройт.]
В ім’я Правди треба сказати, що православіє, перебуваючи на службі ворожих сил, вже майже тисячу літ «знесилює організм Українського народу».
85
151. ІНШІ ПИШУТЬ: були українські комуністи (укапістами називалися). Москва всіх в концтаборах замучила. Мученицький шлях мали. Я кажу: укапісти не усвідомлювали, що в Москві твориться нова імперська релігія — ленінізм. Православіє, як інструмент гноблення поневолених Народів, утратило силу. У Народі жила відраза до попів (русифікаторів, жандармських приятелів).
Замість Ісуса в Москві став Ленін божеством. А комісари (політруки) — його жерцями. І той, хто відважується до цього божества проявляти неприхильність, перебуває за ґратами (в концтаборі).
Ніяка імперія не може існувати без божества, перед яким, як перед символом імперської сили, єдности і маєстатности, мають всі без винятку, склоняти свої серця.
У «Мага Вірі» в оповіді «Як двоєвір’я пригноблює духовні сили народу?», я пишу про ленінські ритуали, про імперський культ Леніна.
86
152. АБО: МОСКВА ЛІКВІДУВАЛА Греко-католицьку Церкву. Багато пан-отців мучаться в концтаборах Сибіру. Протестуймо, вимагаймо прав для нашої Католицької Церкви. Православіє нам в Галичині не потрібне.
«Наша Церква є мученицькою, розп’ятою на хресті. Скільки то загинуло нас за Віру Христову». О, це правда, «Котилися і наші козачі дурні голови (...) за віру Христову». [Т. Шевченко.]
(Не всі парафіяни знають, що грецьке слово «киріос» значить «майстер», «пан», «володар». Саксони з «киріос» зробили «кіріка», а потім — «кірха». Українці «к» вимовили як «ц», і постало слово «цьрки», а потім — «церква», що в перекладі на нашу мову значить «господня», «Панський дім», «кінгдом»).
87
153. «БУДУЙМО НОВІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ, вони дадуть нам Українську свідомість». Не обманюймо самі себе. Греко-Католицька і Греко-Православна Церкви не можуть Українцям дати того, чого в них немає.
Знаємо: Українці мали багаті християнські Церкви, і в них бідну, бідну національну свідомість. «Бо ми мало молилися. Ми мало благали спасіння перед чудотворними іконами Ісуса Христа, Діви Марії, св. Варвари та іншими явленими». Пророк Т. Шевченко пише, що «будем, брате, явленими піч топити». («Явленими» називаються «чудотворні ікони»),
Стояти на колінах перед явленими, і молитися, не тяжко. Вже сотні літ стоїмо на колінах перед позолоченими образами святих угодників Юдеї, Риму, Греції. Ніхто за таку нашу вірність іконам нас не шанує. Навпаки: глумляться з нашої рабської релігійности. І кажуть, щоб ми «ходили до церкви не тільки в неділю, але кожного дня тижня і щоб стояли тим на колінах поки кров із них піде». [«Укр. Вісті», 11.01/87 р., Дітройт.]
«І ми молимося до Діви Марії, яка поки шли свою силу й любов до нас. Турки наступали й стріли пускали. Та Мати Божа стріли переймала і Турків убивала».
88
154. ЧИМ БІЛЬШЕ УКРАЇНЦІ ЖЕРТВУЮТЬ ЕНЕРГІЇ католицизмові і православію, тим дальше вони віддаляють себе від національних справ. Є такі, які кажуть: «Я працюю для католицької Церкви». «Я працюю для православної Церкви». «Національні справи мене не цікавлять, вони ж не Божі. У них партійщина, світські сварки».
Шевченко, Франко, Леся Українка не складали поклони до ікон святих Греків, Юдеїв, Латинів. Вони жили для Народу, в ім’я Народу і з Народом. Чи вони достойні, щоб з них брати приклад?
89
155. О, ВСЕПРАВЕДНИЙ ЄДИНОСУЩИЙ ГОСПОДИ, Ти є в Усьому і Все є в Тобі, і хай святиться ім’я Твоє, Дажбог! Дажбог є Святою Любов’ю. Дажбог є Святою Правдою.
Усі Народи є дітьми Божими, хоч і вірують в Нього по-різному і називають Його по-різному. В Індусів — Брагма, у Персів — Агура Мазда, в Жидів — Саваот, в Арабів — Аллах, в Українців — Дажбог. Справедливий Бог кожному Народові дав щастя називати Його по-рідному.
Бог ніде не сказав, що Українці повинні бути гіршими людьми. Тобто, такими людьми, які живуть по-чужому (підлеглі чужим розумінням Бога, чужим догмам, канонам, чужим правилам моралі і суспільних порядків).
156. ВСЕПРАВЕДНИЙ БОГ не ділить дітей на панів і рабів, на вибранців і невибранців. Господь ніде не сказав, що свідомість одного Народу має панувати над свідомістю другого Народу. Що культура одного Народу має панувати над культурою другого Народу. Що Віра одного Народу є кращою, а Віра другого Народу є гіршою.
90
157. У СВЯТИНІ МАТЕРІ УКРАЇНИ я братам і сестрам сказав: «Було б спасенно, коли б Володимир, будучи тридцятилітнім монархом, реформував многобожну Віру батьків своїх. І — навіки утвердив Київське розуміння Єдиного Бога.
Було б спасенно, коли б Володимир у Святому Батьківському Заповіті написав для потомків, що жодний Чужий суд (світський чи духовний) на Русі-Україні не має права судити Русича (Українця).
Батько мав право зробити помилку. Але син, побачивши батьківську помилку, не має права не виправити її».
158. ДАЖБОГ ДАВ ЛЮДИНІ ЖИТТЯ. Людина, отримавши життя, зобов’язана його Достойністю звеличувати. Благородний син сам є творцем своєї долі. Він ніколи не дозволить, щоб його долю чи долю його Народу вирішували Чужі люди (Чужі релігійні, політичні чи військові діячі).
Народи (Японці, Індуси, Жиди) об’єднують себе своїми Рідними Національними Вірами. Їхня духовність збагачує Духовну Скарбницю Людства.
Якщо б всі Народи були навернені на якусь одну Віру, наприклад, Римо-католицьку, постала б духовна стагнація Людства. Не було, немає і ніколи не буде такого розуміння Бога, яке б визнало все Людство. Різновиддя Людства, расове і духовне, благословенне Богом. І є корисне для духовного й тілесного здоров’я народів.
91
159. Я 3 ВОЛІ БОЖОЇ ЗВІСТИВ нове розуміння Бога Єдиного і Всеправедного. Бог Всеправедний дає мені силу, осяює душу мою правдивою Вірою. І я з Вірою в Бога, з любов’ю до мого многостраждального Народу споруджую Святиню Матері України — воістину святу Церкву.
І радіє душа моя, бо я бачу: в громаді вірних Святині Матері України є Українці з Карпат, Волині, Гуцулії, Лемківщини, Кубані, Полтавщини, Львівщини — зі всіх земель соборної Вітчизни.
Рідна Віра їх всіх зріднює, оновляє. Між ними зникла вчорашня релігійна ворожнеча. Чуже їх роз’єднувало, а Рідне їх об’єднало. Вони не співають «Боже, нам єдність подай». Бог в Українців єдности не забирав. Єдність Народу сама постає з єдности вірних.
92
160. «ЧУЛИ ПРО СИЛЕНКА? Він нову правду про Бога проповідує. Не пускайте його до хати, осудіть його! Бо Ісус остерігав: «Я — дорога і правда, і життя, ніхто не приходить до Бога, тільки через мене». [Іван, 14,6.]
«Хто не увірує, буде осуджений». [Марко, 16,16.] «Хто не зі мною, той проти мене». [Маттей, 12,30.] Отже, коли ви визнаєте Силенкову Віру в Дажбога, значить ви проти дороги, правди, життя. Ви проти Бога?» — сказав євангеліст рунвіянинові М.Л. (Ню Йорк).
І рунвіянин відповів євангелістові правильно, спокійно й розумно. Для 72 відсотків Людства, які не є християнами, Ісус не є дорога, правда, життя. У Мусульман, Жидів, Японців, Індусів та інших є своя дорога, є своя правда і свої розуміння Бога, і вони люблені Богом.
93
161. «ЧУЄТЕ, МІЖ УКРАЇНЦЯМИ ПОЯВИВСЯ Лев Силенко. І приніс їм Нову Вість. Не визнавайте його Пророком! Не визнавайте його Віри в Дажбога». «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас». [Маттей, 7,15.]
«...Постануть Христи неправдиві й неправдиві пророки», «А ви стережіться». [Марко, 13,22-23.] То оце Силенко лжехристос, неправдивий пророк. Стережіться його», сказав баптист, загостивши з «Євангелією» до Українця (сповідника РУНВіри) в Оттаві в листопаді 87 року.
162. Я, ЛЕВ СИЛЕНКО, народила мене Українська мати у глиняній хатині, критій соломою. І виріс я на правому березі Дніпра.
Осінений Господнім благословенням, я не прийшов до Жидів (учнів Ісусових — Маттея, Луки, Марка, Іоана та їхніх земляків). І не кажу Жидам, що я Месія (Мошіягв - посланник Ягве, Син Бога Народу Ізраельського). І тому «Євангельські» слова остороги про месій-христів і фальшивих пророків не відносяться ні до мене, ні до Українського Народу.
94
163. ТА КОЛИ Б Я В ІЗРАЕЛІ ходив між Жидами (десь біля Стіни Плачу), і казав їм, що я, Лев Силенко, Мошіягв, Син Бога Ізраельського, то я був би фальшивим пророком, лжемесією. Жидівський месія має бути народжений Жидівською матір’ю.
І коли б Ісус прибув до Японців і почав їм казати, що не мікадо (цар Японії), а він, Ісус Назарянин, є сином Аматерасу — Японського божества, Японці назвали б Ісуса фальшивим пророком.
Юдеї вважали Ісуса неправдивим Пророком, неправдивим Месією. Фарисеї казали, що Ісус «п’яниця». [Маттей, 11,19.] Ті, що привели Ісуса до Пилата, казали, що Ісус «злочинець» [Іван, 18,30.] Жиди гнівалися, коли Він (Ісус) казав, що Він і Бог — це те саме. [Ів., 10,30.] Ісус вважав себе Світлом світу. [Ів., 8,12.] Жиди, чуючи ці слова, називали Ісуса богохульником, «богозневажником», і тому «повинен умерти». [Маттей, 26,65-66.]
95
164. ІСУС «З КОЛІНА ЮДИНОГО ВИЙШОВ», Павло до Жидів, 7,14. Ісус вірив, що Жиди — Богом вибраний Народ. Він ґоям казав: «Послано мене тільки до загублених овець Дому Ізраїла». [Маттей, 15,24.] Милосердний Ісус навчав ґоїв вірити, що «Спасіння походить від Жидів». [Іван, 4, 22.]
Ісус своїй батьківській Вірі (Вірі Мойсеєвій) дав доповнення. «Не думайте ви, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов. Я не руйнувати прийшов, а доповнити». [Маттей, 5,17.]
165. ІСУС ДАВ ЖИДІВСЬКІЙ ВІРІ нові поняття. «Не противтеся злому. Коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу». «Хто забере сорочку твою, віддай йому й свитину». [Маттей, 5, 38-40.]
Віра Христова є реформованою Жидівською Вірою і звуть її Юдо-християнізмом. («Стандарт Жидівська Енциклопедія» пише: «Християнська релігія виросла з Юдаїзму. Ісус і всі його послідовники були Жидами. І Жидом був Павло — будівник ґойського християнізму». [стор. 439, Ґарден Ситі, Н.Й. 1959 р.].
96
166. ЖИДІВ НА ЇХНІЙ РІДНІЙ ЗЕМЛІ жорстоко гнобили наїзники Римляни. Жиди вважають, що Мойсеєва віра («око за око, зуб за зуб») відповідає законам Життя. Людина має право боронити себе, дітей своїх, свою гідність.
Я вважаю Юдаїзм Рідною Жидівською Вірою. В Ізраелі тепер діє політична партія з назвою «Партія Національної Віри». Індія має Індуську Національну Віру (Індуїзм). Японія має Японську Національну Віру (Шінто). У Персів — Персіянська Національна Віра (наука Заратустри).
167. Є НАЦІОНАЛЬНІ ВІРИ В Алжирі, Південній Гвінейській Республіці, в Колумбії, Болівії, Чилі, Ґватемалі, Нікараґві. В Нікараґві сповідники національної релігії (Рама, Міскіто, Сумо) роблять сильний опір марксистському урядові, а католицькі панотці (хоч і не всі) пішли на співпрацю з марксистами.
Українці, які хочуть бути Українцями по Вірі, стають сповідниками РУНВіри. РУНВіра забезпечує Українцям право мати окремішне місце в історії духовного життя Людства. У РУНВірі визначені нові обряди, нові духовні вартості, нова культура самопізнання й самоусвідомлення.
97
168. І НАРОДИ, ЗНАЮЧИ, що Україна має свою Віру в Бога, свій Незалежний Шлях Життя, ставитимуться до Неї з пошаною й довір’ям. Будуть певні, що жодна чужа релігійна сила не зможе Україну використати проти іншої Чужої релігійної сили. Така Україна потрібна Людству на грані двох Світів.
Чим вища й благородніша буде свідомість Українців, тим більше РУНВіра матиме сповідників. Якщо в Україні житиме хоч десять мільйонів сповідників РУНВіри, Українська національна мораль буде висока. Її державна основа стане непохитною.
169. У СЕЛАХ І МІСТАХ стоятимуть Церкви — Святині РУНВіри. У Церквах віруючі славитимуть Правдивого Господа Дажбога. І святі молитви їхні єднатимуть їх. І звеличуватимуть Небо і Землю Вітчизни. Незалежність (національна і релігійна самостійність) є Божою благодаттю. Запорукою вільного самобутнього розвитку того чи іншого Народу.
Незалежність — Воля; відібрати в Людини Волю значить відібрати в неї право бути Людиною. Б.С. пише: «Умирали мої прадіди за православіє. А деякі за католицизм. І я про це довго думав. І кажу: в мене немає хотіння вмирати за чужі релігійні істини.
Я визнав духовну науку Лева Силенка, щоб моя розумова енергія була розкріпачена. Ставши сповідником РУНВіри, я став тим, ким я маю бути по природі і по Божому велінню.
Я став сам собою. Коли мене спитали, чому я визнаю «Мага Віру», то я відповів: бо я не хочу бути добрим по-чужому, релігійним по-чужому, освіченим, розумним і справедливим по-чужому».
Українці, визнавши РУНВіру, визнали самі себе Людьми Духовної Незалежности. І знають: достойними і сильними будуть тільки тоді, коли будуть самі собою. Коли їхнім умом, їхньою душею, їхніми синами й дочками, і їхньою Землею не буде розпоряджатися жодний Чужинець.
98
170. «ЛЕВ СИЛЕНКО ПИШЕ, що наші єпископи не були батьками Народу. Бо служили Чужій владі (ханам, королям, царям), які жорстоко експлуатували Українців. А я скажу: служили, бо мусили, іншого виходу не мали», пише К.С.
Ні, монах Ів. Вишенський, піп М. Шашкевич, піп А. Гончаренко ствердили, що архиєреї віри Христової мали можливість боронити свій закріпачений Народ. Але вони ніде не виступали проти жорстоких рабовласників. Бо й самі були рабовласниками.
171. Є ПРАВДА СВЯТА, ЯК БОГ: в Україні-Русі Церква Христова не стояла по стороні Народу. Вона була мачухою, а її архиєреї (єпископи й попи) оборонцями цієї Церкви-мачухи. І про це чітко пише й митрополит Василь Липківський.
У Києві у св. Софії митрополит Василь Липківський 12-14 жовтня 1921 року, проголошуючи постання УАПЦеркви, об’явив: «Тепер вже ми маємо свою рідну матір, свою церкву святу Українську, яка звертається до вас із словом Христовим нашою рідною мовою».
Очевидно, ця «своя Церква» по-духові Грецька (по ритуалах і розуміннях Віри Христової). Отже, «не своя». Та вона вже адміністративно не підлегла ні Грекам, ні Москалям. І митрополит назвав її «своєю рідною матір’ю». Перед цим (від 988 року до 1921 року) вона (Церква Христова) в Україні-Русі була мачухою, яка до Українців говорила чужою мовою, гнобила душу й розум Народу.
99
172. НЕМАЄ МОРАЛЬНИХ ПІДСТАВ 1000-ліття хрещення України-Руси відзначати, як свято Народної Волі, Радости, Щастя. «Леве Силенко, ваше нещастя в тому, що ви сліпо залюблений в рідний Народ. Ви Українцям говорите Правду. Ви думаєте, що вона їм потрібна? Вони не знають, що з Правдою робити? Їм потрібна брехня, і ще раз брехня, але солодка, яка бере їх за збайдужілу душу!
Українцям говорили Правду П. Скоропадський і С. Петлюра, чисту Правду. Але чи всі вони їм повірили? Відомо, що в цей час лунали всюди облудні, але привабливі гасла Леніна: «Земля — селянам. Заводи — робітникам. Геть попів!» І частина Українців пішла з Леніним, і помагали йому бити Петлюру і Скоропадського, і цим самі ж собі затягали петлю на шиї. Які люди, така в них і доля», пише М.П.
173. КОЛИ МІЙ НАРОД ЗАВДАВАТИМЕ МЕНІ БОЛЮ, глумитиметься, я терпітиму. Він не винуватий: його з колиски навчено не шанувати себе. Не шанувати тих синів, які борються за його кращу долю. Та він скоро пробудиться.
Я вірю, що мій Народ добрий, і його сини повинні йому говорити Правду, і тільки Правду. Життя, яке б воно не було миле й дороге, варто без вагань віддати за найбільше в світі щастя — за щастя сказати Народові Правду. Сказати все те, що є на душі, все те, що хвилює серце й тривожить розум. Сказати, щоб бути чесним з собою, з Народом, з Богом, і цим ощасливитися.
100
174. «ПРИЙШЛИ ПОГАНСЬКІ «ДАЖБОГИ» з ненавистю до Бога й Церкви», — пише митрополит у «Великодньому Посланні»: ім’я митрополита не подаю, щоб він не думав, що я маю на меті його кривдити.
Д-р М.Ю. пише: «Коли я почув від пан-отця про «поганських дажбогів» і про те, що Лев Силенко робить віруючих безбожниками, я дістав «Мага Віру». Прочитавши, радісно сказав дружині: Є Бог! Силенкове розуміння Бога зробило мене віруючою людиною, я гордий РУНВірою. І вірю, що наш Народ не схоче в Третє тисячоліття їхати на перестарілому возі православія.
У нас в родині є релігійна терпимість. Бабуся вірить, що Господь Саваот має довгу бороду, довге одіння, живе в небі. Він з ребра зробив жінку, в наметі в Авраама обідав, розмовляв (очевидно по-гебрейському) з Сарою у справі її вагітности. Бачу, таке розуміння Бога цілком відповідає тому рівневі духовости, що бабуся має. Називала мене безбожником. Тепер знає, що я маю молитви і вірю в Бога, тільки в нас не однакове розуміння Бога».
101
175. «ОТЦІ ПЕНСИЛЬВАНСЬКО-ОГАЙСЬКОГО ДЕКАНАТУ [«Протокол» ч. 42, 1967 р., Клівленд, о. д-р В. Олійник] бачать в особі Лева Силенка-Орлигори небезпечну людину, він шукає поклонників в Дажбога», «остерегти вірних нашої церкви не слухати його».
«Лев Силенко і його послідовники (силенкияни) твердять, що «Біблія» — твір написаний єврейськими письменниками, які писали про чужі для України духовні справи і обставини. І з цих міркувань вони відкидають і філософію Карла Маркса.
176. ДОНЦОВ ПИСАВ, ЩО ТРЕБА ЙТИ «з Христом проти диявола», а модерний ідеолог Силенко і Христа не згадує, бо твердить, що Ісус не може бути Богом України». [«Українське слово», орган компартії Канади (20 жовтня, 65 р., Вінніпеґ, Манітоба).]
«Лев Силенко — диявол красномовства». [«Лес Леттрес Франсес», ч. 245, комуністичний журнал, Париж.] «Лев Силенко бореться проти совєтського фашизму». [«Ню Йорк Геральд Трибюн», ч. 20534.]
102
177. «УПРАВА УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ в Лос-Анжелосі відпустила залу д-ру Левові Силенкові для доповіді про стародавню Україну». У спеціальному листі до Управи доповідач дав запевнення, що він в доповіді не буде згадувати про ті чи інші релігійні справи.
Не зважаючи на це, в Лос-Анжелосі шестичленний «конґлав» пан-отців обох Церков у своїй Декларації, яка масово всюди поширюється, оголосив Українцям:
«Ми примушені нашим становищем духовних провідників стати в обороні Христа і в обороні наших вірних, яких Христос віддав нам під нашу опіку. Управа Укр. Культурного Центру в Лос-Анжелосі повинна анулювати дозвіл на виступ Лева Силенка». (Під Декларацією поставлені підписи шістьох пан-отців).
«Чому наша інтелігенція відкинула Заяву трьох отців православних (о. П. Маєвського, о. Г. Подгурця, о. С. Ґаліка-Голутяка і трьох укр. католицьких отців (о. крилошанина М. Колтуцького, о. А. Породька, о. Я. Тростянецького) і прийшла до зали Укр. Культурного Осередку слухати «откровеніє лжепророка Лева Силенка, котрий проповідував, тримаючи в руках ним написану «Біблію» – «Мага Віру». Тривога є та, що більшість членів Управи Укр. Культурного Осередку в Лос-Анжелосі і дирекція радіопрограми «Пісня України» офіційно стала по стороні Лева Силенка, кажучи, що в Америці є свобода слова». [Митр. прот. С. Ґалік-Голутяк, «Канад. Фармер», 6 квітня, 81 р. Вінніпеґ.]
103
178. ПАН-ОТЦІ У ЦЕРКВАХ біля іконостасів називають рідних братів «ідолами-дажбогами», «паганами», «визнавцями Віри лжепророка Лева Силенка», яких «треба обминати».
«Бо Лев Силенко ставить святиню, здійснює обряди вінчання, освячує дітей, робить похорони, бо має своїх пастирів. Громади РУНВіри (станиці) вже мають свої цвинтарі в Австралії, Канаді, Америці, а це значить спокійно до цього приглядатися не можна».
«Наші поважні історики, археологи, етнографи, філологи повинні організувати наукову панель на високому науковому рівні, і на цій панелі засудити Лева Силенка (Орлигору) і його історіософські міркування, і щойно це може спинити рух силенкиянства». [«Батьківщина», часопис гетманців-державників, Торонто, Онтаріо.]
179. У СВЯТИНІ МАТЕРІ УКРАЇНИ я славлю Єдиного Господа. Проповідую толерантне ставлення до всіх віроісповідань. Навчаю ніде не говорити, що одна Віра в Бога правдива, а друга — неправдива.
Віруючі, які мають малу духовну культуру, ніколи не були толерантними. У «Мага Вірі» пишу, що тільки там є людяність, де є толерантне ставлення Віри до Віри. Чим більш Віра толерантна, тим більш вона благородна.
104
180. АРХИЄРЕЇ, МОЄ ЗВЕРНЕННЯ ДО ВАС відверте й безпосереднє. І написане не з ненависти до вас, а з турботи про кращу долю Народу. З любови до Всеправедного Бога. Чуже (святе воно чи ні, канонічне чи ні) хай не буде в силі зробити нас ворогами.
Ми, рунвіяни (рунвісти) чужих вір не судимо. І ніхто не має права бути суддею нашої Віри. Ми з пошаною ставимося до всіх вір, що славлять Бога, і Бог з нами. Хто зневажає нашу Віру, той зневажає Бога. Зазіхає на волю життя нашого.
181. АРХИЄРЕЇ, НЕ ЗВІТЬ ні мене, ні вірних моїх «поганами». Ми не віримо в багатьох богів. Ми не вертаємося до політеїзму стародавньої Віри України-Руси. Не переслідуйте нас за нашу святу Віру в правдивого Бога.
Ви простягаєте руку прощення, руку миру й любови до Московського Народу й Московського патріарха. Я прошу вас: коли не можете єдинокровним братам (сповідникам РУНВіри) простягнути руку миру й любови, то хоч жорстоко не зневажайте їхньої святої Віри.
105
182. ГОСПОДЬ ВСЕПРАВЕДНИЙ осінив мене ласкою своєю, освітив мислення мої. І я в душі чую святу Божу благодать, і їй підвладний проповідую Нову Вість — проповідую святу Українську Віру в Бога.
Я братам і сестрам кажу: Бог Єдиний, а релігій на планеті Земля багато тому, що є багато неоднакових розумінь Єдиного Бога. Бог ніякому Народові не заборонив мати свій шлях Віри — своє розуміння Бога.
183. Є РОЗУМІННЯ БОГА РІДНЕ і є розуміння Бога чуже. У рідному розумінні Бога втілена Духовна Незалежність Народу. Утверджений рідний спосіб життя, рідні обряди, звичаї, закони вільного розвитку духовної культури.
І ця Свята Божа Мудрість стара, як Світ. Народи, які були не здібні її зрозуміти, і в ім’я неї жити, щезли з лиця Землі. Або — навіки утратили право на Самовизначення.
Й Ісус Христос знав суть цієї Божої Мудрости. Бо Він у «Біблії» читав такі поучення: «Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземним Богом». [Псалми, 81,9.] Тобто, щоб ти не кланявся перед чужою духовністю, перед чужим розумінням Бога.
«Нехай інші народи ходять кожний в ім’я свого Бога, а ми ходитимемо в ім’я Господа Бога нашого». [Пророк Міхей, 4,5.] Що й значить — хай інші народи творять своє незалежне духовне життя, а ми будемо творити своє.
106
184. У ВСІ ЧАСИ ВСІ ПЛЕМЕНА в слово «Бог» вкладали свої поняття Любови, Краси, Моралі, Справедливости, Сили, Відваги. І, обороняючи свого Бога, вони обороняли все те, що для них найсвятіше. Вони обороняли зміст свого життя, притаманності своєї самобутности.
Усюди Мати є Мати. На велелюдному ярмарку йде дитина й плаче. Загубила маму. Дитину обступили жінки. Одна з них каже: «Не плач, люби мене, і я буду твоєю мамою». Дитина ще з більшою тривогою заплакала. І сказала: «Я люблю свою маму».
185. ЗІ СВОГО ПОСТАЄ СВОЄ. З чужого постає чуже. Любити своє (маму, тата, брата, сестру, Вітчизну) значить правильною любов’ю свою душу ощасливлювати. Зрадити своє й любити чуже, значить зрадити зміст свого «Я», знещасливитися.
З природнього закону любови до свого й постає природня любов до Бога свого. Тобто постає прагнення мати своє розуміння Бога.
«Відпусти людей послужити Господеві, Богу своєму», «Ідіте, послужіте Господові, Богові вашому», «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипту». [2 кн. Мойсея, 10,7-8; 20,2.] І ти не повинен «служити іншим богам, яких не знав ти, ні батьки твої. Богам народів, що навкруги вас». [5 кн. Мойсея, гл. 13, 4-11.]
Отже, не загубися: не будь людиною Чужої Віри, чужих ритуалів, чужих законів і манер. Віра — душа народу. І ні в Азії, ні в Европі ні один король не посилав послів шукати на чужинах Віри, щоб її накинути рідному народові. Зробив це тільки наш князь, і чужинці зробили його святим. Він став святим, а його народ — рабом.
Й Ісус любив свого Бога (Бога Народу Ізраельського, а не Бога Народу Єгипетського, Японського чи Індуського). Ісус поступав так, як вчать «Псальми», Пророки Юдейські.
І коли учитель закону Жидівського запитав Ісуса: «котра заповідь велика в законі», Ісус відповів: «Люби Господа Бога свого», «Це найбільша й найперша заповідь». [Маттей, 22,36-38.] Отже, не Чужого, а Свого.
107
186. РАБІНИ (ВІРНІ СИНИ ЖИДІВСЬКОГО НАРОДУ) ні себе, ні стадо своє не підпорядковують чужим розумінням Бога, чужим канонам і релігійним авторитетам. Вони віддані Богові Авраама, Ісака, Іакова. Вони навчають своїх братів всюди і завжди бути Жидами (мати Жидівський Шлях Життя, Жидівське розуміння Бога).
І в Індії брамини навчають Індусів мати Індуський Шлях Життя. І в Японії шінквани (чи кваннуші) навчають Японців мати Японський Шлях Життя.
Всеправедний Господь щедротно обдарував кожний Народ Мудрістю — дав право кожному Народові мати своє розуміння Бога. І хто не вміє цим святим Божим правом користуватися, утрачає волю свого духовного «Я».
Коли ми, Українці, не зробимо переоцінки Духовної Вартости, коли ми не почнем будувати Український Шлях Життя, коли ми не збагатимо душу своїм розумінням Бога, Майбутнє не належатиме нам.
108
187. У «МАГА ВІРІ» І В КАТЕХИЗИСІ РУНВІРИ «Навчання» об’явлене Українське розуміння Бога (українське богословіє). Об’явлені боголюбні Святі Заповіді, Молитви, Сім Законів Правильного Життя. Об’явлене незалежне трактування Історії України-Руси.
Я вірю, народи Земної планети в недалекому майбутньому підуть Новою дорогою. Відроджуватимуться і розвиватимуться релігії Національного Духовного Життя.
Щоб діти України-Руси могли незалежно самобутністю себе збагачувати, щоб могли самі себе шляхетними діями звеличувати перед Народами і бути вільними господарями на рідній Землі, Господь показав їм Новий Духовний Шлях Життя. Ощасливлює їх правильним розумінням свого призначення в Світі.
109
188. УКРАЇНЦІ, РІДНІ ЛЮДИ МОЇ, впродовж століть кривджені, гнані, окрадені, неволею знедолені, возрадуйтеся, з вами Бог! Час вашої Віри, Сили і Волі прийшов, ідіть до мене, ідіть до Святині Матері України, яка є воістину рідною святою Церквою.
Я молюся. Дажбог — Святий Дух народу мого. Дажбог Милосердний і Жалісливий. І я Вірою в Дажбога багатію милосердям і жалісливістю.
Дажбог — Творець нежиття і життя, і все неживе й живе славить творіння Його. Дажбог Всемогутній і Всетворчий. І я Вірою в Дажбога могутнію і духовними скарбами збагачую душу мою.
Дажбог — Святість святостей. І я Вірою в Дажбога освячую душу мою. Дажбог Миролюбний. І я Вірою в Дажбога творю мир в душі моїй.
Я молюся, щоб у Світі був справедливий Мир, щоб Воля і Віра, як святі дари Божі, ніколи і ніким не переслідувалися. Щоб вони були недоторканим духовним багатством кожної Людини планети Земля. Слава Дажбогові!
МИ «не визнаємо жодних паганських чи непаганських богів, тобто МИ не є визнавцями многобожжя (політеїзму).
«Ми на основі реформованої Учителем Левом Силенком дохристиянської Віри України-Руси є визнавцями Єдиного Бога (Дателя Буття) — Дажбога нашого», із «ЗАКОНІВ» 1-м Собором Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри (ОСІДУ РУНВіри), утверджених 5, 6 Серпня, 72 року, Чікаґо, Ілліноїс, Америка.
МИ втвердили «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВіри», що МИ є віруючими «Віри в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога», «Мага Віра» — настільна Книга в Домі Українця Рідної Віри, Дороговказ Українського Стилю Життя», Стаття 1, Розділи 1, 2, «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВіри» утверджений 2-м Собором ОСІДУ РУНВіри 27-го Квітня 80-го року, Гемільтон, Онтаріо, Канада.
МИ у Святині Матері-України для всього Українського Народу об’явили, що «МИ, ОСІДУ РУНВіри (Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри) є Святою Церквою («Сосаєті оф Юкреініен Нейтів Фийт (РУНВіра»), Яку з волі Господа Бога заснував Духовний Учитель Лев Силенко, і Вірним цієї Святої Церкви дав Заповіді, Закони Правильного Життя, сучасне розуміння Господа Дажбога.
«РУНВіра — Віра монотеїстична, і в Ній звеличений абсолютний монотеїзм — Віра в Єдиносущого Господа Дажбога з веління Господа об’явлена рідним Пророком Левом Силенком у святому письмі «МАГА ВІРА», з «ПОСТАНОВ», утверджених 3-м Собором ОСІДУ РУНВіри 16 Липня, 83-го року у Святині Матері-України, Оріяна, Спрінґ Ґлен, Ню Йорк, Н.Й., Америка.
МИ, Віруючі в Єдиносущого і Правдивого Господа Дажбога живемо в країнах Вільного Світу і МИ заінкорпоровані (правно й організаційно оформлені) в Урядах Америки і Канади, і маємо ті Права, що мають Католики, Протестанти, Жиди, Буддисти та сповідники інших Релігій.
Священна Рада Святині Матері України
(ОСІДУ РУНВіри)
Святе Вчення
Притули цю Книгу до свого серця. Добре, що Вона потрапила до Тебе. У Ній — Новий Шлях Життя — свята Віра нової Людини. Розумом і серцем збагни Її Суть. Вона щодня помагатиме Тобі в житті Твоєму і оборонятиме від темних сил, які різними способами вторгаються у Твою свідомість, щоб панувати над Твоїм «Я».
Рідний Пророк Єдиносущим і Милосердним Господом благословенний подає руку Тобі — дає Відповіді на сотні Питань. Щоб Ти натхненний Святим Ученням мав добре духовне й тілесне здоров'я. Щоб Ти успішно йшов по житейській дорозі на благо собі, родині й Вітчизні. Слава силенкиянам!
Видавничий Фонд ОСІДУ РУНВіри
Фундатор видання цієї Книги
Проф. Боєслав Д. Воля
_______________________________________________________________________________
"Протилежності в розуміннях Бога звеличують духовне життя Людства",
"Мага Віра"
РУНВіра
Український Шлях Життя
Філософія. Мораль. Обряди.
___________
"The Differences in the Conceptions of God enrich the Spiritual Life of Mankind",
Maha Vira
Holy Teaching
Faith in Dazhboh
Prophet and Teacher
Lev Sylenko
Questions and Answers
RUNVira
Ukrainian Way of Life
Philosophy. Ethics. Custom.
The Society of the Ukrainian Native
Faith (RUNVira) Inc.
______________________________
UKRAINE
USA, CANADA, ENGLAND, AUSTRALIA, GERMANY
____________________________________________________________________________
Церква (Об'єднання) вірних Рідної Української Національної Віри (РУНВіри, Рідної Віри) заснована Духовним Учителем Левом Силенком.
Перші Громади РУНВіри зареєстровані: 3-го грудня 1966 року в Чікаго, Іллінойс; 4-го березня 1970 року в Аллентавні, Пенсильванія; 15-го жовтня 1971 року в Атлантик Ситі, Нью-Джерсі; 29-го травня 1973 року в Нью-Йорку; 4-го вересня 1973 року в Монреалі, Квебек; 10-го лютого 1975 року в Гемільтоні, Онтаріо; 24-го квітня 1979 року в Торонто, Онтаріо.
Громади і Представництва РУНВіри є в містах:
КАНАДА: Вінніпег, Оттава; Ніагара, Едмонтон, Калгарі, Ріджайна, Ванкувер. США: Спрінг Глен, Рочестер, Сіракузи, Буфало, Детройт, Чікаго, Денвер, Бріджпорт, Гартфорт, Трентон, Сан-Франціско, Гат Спрінг, Норт Порт, Міннеаполіс, Клівленд, Філадельфія, Сан Дієго, Лас Вегас, Фінікс. АВСТРАЛІЯ: Канберра, Сідней, Брісбен, Каррінгтон. АНГЛІЯ: Лондон, Болтон, Рочдел. НІМЕЧЧИНА: Ессен, Штутгард. НОВА ЗЕЛАНДІЯ: Мастертон.
УКРАЇНА
Статут Громади вірних РУНВіри вперше був зареєстрований у Києві 17 вересня 1991 року (Свідоцтво №629) у Київській міській Раді народних депутатів. Громади вірних РУНВіри за цим статутом реєструються у різних районах м. Києва, і в містах: Дніпропетровську, Полтаві, Донецьку, Львові, Одесі, Харкові, Житомирі та інших.
28 травня 1992 року Рада у Справах Релігії при Кабінеті Міністрів України зареєструвала Рідну Віру (РУНВіру), як Церкву, на всю територію України. У Статуті Громад РУНВіри зазначено, що сповідники РУНВіри визнають монотеїстичне віровчення Духовного Учителя Лева Силенка. Сьогодні в містах України є 34 Громади вірних РУНВіри, і з них 19 Громад вірних РУНВіри вже зареєстровано ("Людина і Світ", №10, 1994).
Ми підем у світ Мага Віри,
Де слава Руси-України,
Де сонце правдивої Віри,
Духовне блаженство Людини.
Ми любим народи. Дажбоже
Єдиний і Рідний, ділами
Життя українське вельможне
Нехай гомонить над Світами!
Учителю, ждали ми, ждали
Науки Твоєї приходу,
Поклони, щоб ми ие складали
Месії чужого народу.
Ми підем у світ "Мага Віри" –
У біблії рідній є рідні
Закони правдивої Віри
Святії, як Небо, Всесвітнії
С. Бабич
"Тих, хто зацікавився Силенковою вірою в Дажбога, одсилаю до Його 1427-сторінкової «Мага Віри». Відкрийте для себе цей скарб", В. Боденчук, «Молодь України».
«Мага Віра» зі статусом Української Біблії, як Святе Письмо Українців, має бути настільною книгою – книгою життя, книгою духовності кожного Українця", С. Плачинда, «С.Д.У.М».
ЗМІСТ
стор.
1. Сім Законів Правильного Життя 8
2. Заповіді 9
3. Молитви 10
4. Медитації 13
5. Повідомлення про РУНВіру в Україні ……... 14
6. Слово Священної Ради 15
7. Покажчик 17
8. Суть Перша 33
9. Суть Друга 40
10. Суть Третя 50
11. Суть Четверта 62
12. Суть П'ята 72
13. Суть Шоста 83
14. Суть Сьома 95
15. Суть Восьма 108
16. Суть Дев'ята 119
17. Суть Десята 129
18. Суть Одинадцята 155
19. Суть Дванадцята 172
20. Суть Тринадцята 190
21. Суть Чотирнадцята 221
22. Суть П'ятнадцята 239
23. Суть Шістнадцята 258
24. Суть Сімнадцята 274
25. Суть Вісімнадцята 285
26. Суть Дев'ятнадцята 297
27. Суть Двадцята 316
28. Суть Двадцять Перша 337
29. Суть Двадцять Друга 360
СІМ ЗАКОНІВ ПРАВИЛЬНОГО ЖИТТЯ
(Скорочена форма)
1. Правильне Мислення:
а) Воля
б) Мета
в) Відвага
2. Правильне Хотіння:
а) Любов
б) Справедливість
в) Послідовність
3. Правильне виконання:
а) Відповідальність
б) Точність
в) Дисципліна
4. Правильне ставлення до Себе й Оточення:
а) Повноцінне «Я»
б) Незалежне «Я»
в) Небайдуже «Я»
г) Узгоджене «Я»
5. Правильне Харчування:
а) Якісна Пожива
б) Національне Вариво
в) Обрядність
6. Правильна Любов:
а) Ненависть і ощадність
б) Співпереживання і Жертовність
в) Духовна Краса і Вірність
7. Правильна Віра:
а) Природне Народження
б) Блаженне Розуміння
в) Правильне Призначення
«Мага Віра»
ЗАПОВІДІ
1. Розумій і люби Бога по-рідному.
2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
3. Самовдосконалюй розум, душу і тіло.
4. Вір у себе.
5. Люби родичів своїх.
6. Виховуй дітей своїх у дусі Рідної Віри.
7. Шануй духовність Предків своїх.
8. Шануй свята Рідної Віри.
9. Не самозабувайся на Чужині.
10. Не обмовляй.
11. Живи для добра Вітчизни.
12. Будь правдивим свідком.
13. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі.
14. Не люби ворогів народу твого. Не будь рабом.
15. Не лишай у біді приятеля твого.
16. Не зневірюйся.
17. Люби дітей свого і чужого народу.
«Мага Віра»
МОЛИТВИ
Дажбоже мій, Єдиний Ти, як Білий Світ Єдиний — життя Тобі присвячую своє, щоб багатів і здравствував мій Рід.
Єдиний Ти, як рідна мати єдина — люблю Тебе, щоб кращала й багатішала любов.
Єдиний Ти, як рідна Вітчизна єдина— освячуюсь Тобою, щоб всюди і завжди бути собою. Слава Тобі, Дажбоже мій!
______________
Велика віра моя в Єдиність Твою, Дажбоже мій, множить енергію душі моєї, множить енергію мислі моєї, множить енергію дії моєї. І гармонійно з диханням космосу єднає народ мій єдинодушшям. Єднає народ мій єдиномислям. Єднає народ мій єдиновір'ям, слався во віки і віки, Дажбоже мій!
________________
Дажбоже мій, я вірю, що життя — це праця, а праця — це любов, а любов — це вірність, а вірність — це відвага, а відвага— це слава, а слава — це безсмертя, а безсмертя — це життя готове померти, щоб жити; благослови закони віри моєї, Дажбоже мій!
_________________
Дажбоже мій, хто дрімає у неволі — той вода стояча, хто в неволі рве кайдани — той швидка ріка. Хто лякається катів — той щасливить їх. Хто в борні святій помер — той щасливо жив. Хто утратив земні скарби, а вірність Вітчизні, як душу свою береже, той нічого в житті не згубив. Він Безсмертям Твоїм багатіє, Дажбоже мій!
_______________
Дажбоже мій, я вірю, що любов живе в правді. Я вірю, що правда живе в світлі, що світло живе в волі, що воля живе в просторі, що простір живе в вічності. А вічність не має ні початку, ні кінця. У вічності таїни Твої, Дажбоже мій!
_________________
Дажбоже мій, багатий той, хто скупістю не збіднює себе; щасливий той, хто ближньому дарує щастя.
Славний той, хто сам себе своєю працею достойною прославляє. Достойний той, хто мучиться за правду і співчуття ні від кого не приймає.
Правдивий той, хто. праведну людину прославляє. Красивий той, хто красиву душу має. Відважний той, кого самітність не лякає.
Мудрий той, хто вміє мудрих шанувати. Учений той, хто сам уміє науку здобувати. Талановитий той, хто вміє свій талант народу рідному талановито дарувати. Благослови науку віри моєї, Дажбоже мій!
__________________
Дажбоже мій, немає дерев без коріння, немає життя без крови. Немає Вітчизни без вірних синів, я мудрість цю святу бережу і з ім'ям Твоїм, мій Дажбоже, живу.
_________________
Дажбоже наш, ми в ім'я Твоє живемо і хліб Твій споживаємо. І з вірою в Тебе утверджуємо працею і борнею волю життя нашого Тобі, Єдиний і Всюдисущий Господи наш, на славу, собі на здоров'я і дітям нашим на життя достойне, Дажбоже наш!
________________
Дажбоже, у хлібові живуть Твоє тепло і світло небес Твоїх, і дихання землі Твоєї. Святий хліб Твій споживаємо. І день наш сущий, проминутий і грядущий даруємо Вітчизні нашій, Дажбоже наш.
«Мага Віра»
ДИТИНА МОЛИТЬСЯ ПЕРЕД СНОМ
Дажбоже, Єдиний і Милосердний Господи! Вислухай молитву мою, і обдаруй мене спокійним сном. Лягаючи спати, я усміхнуся, щоб і вранці усміхнутися до рідних моїх. Слава Тобі, Дажбоже мій!
Із Світу Медитацій
Тому, хто своїм поводженням чи словом, нервує людину, наші Предки казали: «Не нервуй мене, я хочу довго жити». Вони знали: той, хто злостить людину, зазіхає на її здоров'я.
Коли хтось, маючи хворобливу або простакувату вдачу, гнівить вас, Ви спокійно в думці (все інше забувши), кажіть:
«Я людина розумна, бо не гніваюся. Я людина шляхетна, бо гнівом не виснажую душі своєї і не затьмарюю розуму свого.
Хто в душу мою кидає злобні слова, того я не чую. На гнів не відповідаю гнівом. Слава Дажбогові, Господові моєму. Дажбог — Любов, я в Любові, і Любов в мені».
(Важливе: чуючи образи, не спіши на них відповідати образами. Ще ніхто гнів не переміг гнівом. Людина — дитина Природи. Вона собі на здоров'я єднається з полем, озером, лісом, квітами).
«Мага Віра»
З Обряду Спілкування
Достойний не любить сварні. Не прискіпується до дрібнички. Він знає: там, де сварня, розум захмарений.
Коли хтось, маючи невиховані почування, образить його, він не мститься. Вибачає невихованій людині. Він має великий дар — тактовний розум.
Він знає: коли людина говорить правду, але сварливо, в'їдливо, їй не хочеться вірити, вона знецінює ту правду, яку боронить.
Сварливі люди ніколи не були добросовісними. Чим глупіша людина, тим сварливіша. Культура розуму — це щось більше ніж розум!
«Мага Віра»
Повідомлення про РУНВіру в Україні
«Засновник РУНВіри Лев Силенко — Великий релігійний Реформатор», Др. Юліян Мовчан. «Він Пророк. "Мага Віра" — українська Біблія», письменник Сергій Плачинда. «Вселенська миротворча місія може випасти на долю великого Українця», проф. Ст. Пінчук, «Великий Пророк Лев Силенко здійснив подвиг, що дорівнює подвигу богів», проф. Д. Федоренко, "І.П.Д. і С.У."
У давні часи, часи Реформаторів, живцем спалювали на вогні, розпинали на хресті, катували. Заратустра був шаманами оббріханий (названий крадієм речей, грошей). Ісус був названий безбожником, п'яницею, бунтарем. Усі релігійні Реформаторі зазнавали переслідувань.
Коли в містах України почали творитися громади РУНВіри, мафіозна групка почала з діяспори посилати в Україну на адреси письменників, редакцій, обмови на Учителя. Та всі ті наклепи Редакції відкинули, як пере- старілий большевицький метод боротьби з противником. Про Силенкове віровчення подані повідомлення в таких журналах і газетах:
«Людина і Світ» — липень 92 р., Київ. «Нова Генерація» — квітень 91 р.; листопад 91 р., Київ. «Наука і Суспільство» — ч. 2, 4 за 91 р., 10, 11, 12 за 91 р. і від числа 1-го до 12-го за 92 рік. «Київ» ч. 1 і ч. 9 за 91 р., ч. 3-4 за 92 р., ч. 4-5 за 93 р., ч. 2 за 94 р. «Жінка», ч. З за 93 р., ч. 6 за 94 р.
«Україна», ч. 18, вересень, 91 р., ч. 21, жовтень, 91 р., ч. 1 за 91 р., ч&ч. 17 і 27 за 92 р. «Бористен», ч. З і ч. 4 за 91 р. і ч. 1 і ч. 6 за 92 р. і липень 94 р.
«Культура і Життя» — 11 липня, 92 р., 25 липня, 92 р., 29 травня, 93 р., 26 лютого, 94 р. і 7 травня, 94 р. «Дзвін», ч. 7, 91 р. «Вітчизна» ч. 5-6, 93 р.
«Голос України», 16 січня, 91 р., 27 травня, 92 р., 24 жовтня, 92 р. «Зоря Полтавщини», 31 грудня, 91 р., 31 березня, р. «За Вільну Україну», 5 травня, 92 р. «Слобожани», Харків, ч. 2, 92 р., серпень, 92 р. «Край», Полтава, 29 травня, 92 р.
«Літературна Україна», 17 січня, 91 р., 8 жовтня, 92 р., 24 березня, 93 р., 24 червня, 93 р., ЗО липня, 92 р. «Дніпро», Київ, ч. 7-9, 93 р. «Нескорена Нація», ч. 10, червень, 92 р. «Вечірній Київ» — 27 травня, 94 р., 11 серпня, 94 р.
«Молодь України» — 2 липня і 12 лютого, 92 р., 11 листопада, 91 р., 29 квітня, 4 травня, 93 р., 5 березня, 11 березня, 4 серпня, 94 р. «Пост-Поступ», ч. 26, 94 р. «Українське Слово», Мурманськ, грудень, 90 р., ч. 2, червень, 91 р., ч. З, листопад, 91 р.
«Українська Культура», ч. 10, 91 р. «Гостинний Двір», Київ, ч. 10(34), 92 р. «Педагогічні Кадри», ч. 16-28, 92 р. Київ, «Андріївський Узвіз», 90 р., 92 р. «Вставай», ч. З, 90 р., Київський Держ. Пед. Інститут.
«Вечірній Київ», 27 травня, 94 р., 11 серпня, 94 р. «Сільський Майдан», березень, 93 р. «Історія Педагогічної Думки», проф. О. Любар, проф. Д. Федоренко, Київ, 93 р., Міністерство Освіти.
____________________
МИ «не визнаємо жодних паганських чи непаганських богів, тобто МИ не є визнавцями много- божжя (політеїзму)».
«Ми на основі реформованої Учителем Левом Силенком дохристиянської Віри України-Руси є визнавцями Єдиного Бога (Дателя Буття) — Дажбога нашого», із «ЗАКОНІВ» 1-м Собором Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри (ОСІДУ РУНВіри), утверджених 5, б серпня, 72 року, Чікаґо, Іллінойс, Америка.
МИ втвердили «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВіри», що МИ є віруючими «Віри в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога, «Мага Віра» — настольна Книга в Домі Українця Рідної Віри, Дороговказ Українського Стилю Життя», Стаття 1, Розділи 1, 2, «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВіри» утверджений 2-м Собором ОСІДУ РУНВіри 27-го квітня, 1980-го року, Гемільтон, Онтаріо, Канада.
МИ у Святині Матері-України для всього Українського Народу об'явили, що «МИ, ОСІДУ РУНВіри (Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри) є Святою Церквою («Сосаєті оф Юкреініен Нейтів Фейт (РУНВіра)»), Яку з волі Господа Бога заснував Духовний Учитель Лев Силенко, і Вірним цієї Святої Церкви дав Заповіді, Закони Правильного Життя, сучасне розуміння Господа Дажбога».
«РУНВіра — Віра монотеїстична, і в Ній звеличений абсолютний монотеїзм — Віра в Єдиносущого Господа Дажбога з веління Господа об'явлена рідним Пророком Левом Силенком у святому письмі «МАГА ВІРА», з «ПОСТАНОВ», утверджених 3-м Собором ОСІДУ РУНВіри 16 липня, 1983-го року у Святині Матері- України, Оріяна, Спрінг Ґлен, Ню Йорк, Н.Й., Америка.
МИ, Віруючі в Єдиносущого і Правдивого Господа Дажбога живемо в країнах Вільного Світу і МИ заінкорпоровані (правно й організаційно оформлені) в Урядах Америки і Канади, і маємо ті Права, що мають Католики, Протестанти, Жиди, Буддисти та сповідники інших релігій.
Від 1990 р. до половини 1994 р. з міст України Учитель отримав більше, ніж 12 тисяч листів. Даючи Відповіді на Запитання учителям, письменникам, студентам, науковцям, робітникам, селянам, Він інколи робить повторення, чому?
Майже половина Запитань подібні змістом, хоч і мають свої притаманності. Для кращої аргументації, Учитель інколи повторює ту чи іншу цитату, ті чи інші думки.
У різних священних книгах Сходу і Заходу, і в тому числі і в «Євангеліях», є суперечні твердження. І таке можна помітити й у творах письменників, поетів. Це спричинене тим, що вони впродовж свого творчого життя переосмислювали свій світогляд.
У «Мага Вірі», в «Переоцінці Духовної Вартости», в «Святому Вченні» є строга послідовність. Немає понять, які б самі себе заперечували. Цілеспрямованість у мисленні і почуваннях збудована на Сімох Законах Правильного Життя.
З вірою в Дажбога, Милосердного і Єдиносущого Господа нашого.
Священна Рада Соборного Храму
Святині Матері-України
Предметний покажчик
А
Агресія: 17-162
Аллах: 17-167, 201
Аллилуя: 4 -37
Анакара: 12-114, 22-215
Анатема: 6-56, 22-214
Андрій (апостол): 15-145
Антихрист: 4 -31, 7-69, 17-166
Арійська релігія: 12-119
Арійці (християнська секта): 205
Аріус: 11-100
Атеїст: 2 - 18, 7-69, 13-128,129, 14-130, 202, 22-210
Б
Ба-Ба: 21-200
Біблія: 4 -30, 8-70
Біблія (національна історія, література): 8-70
Біла раса: 21-205, 22-213
Бог: 7-68, 14-130, 15-146, 22-210,218,221
Бог (етимологія): 12-110, 17-167
Бог (розуміння): 1 -1,2,8, 2 -17,19, 5 -42,49, 7-62,63, 9-88,
15-143, 16-153, 18-176, 19-189, 20-198,199, 21-202, 22-215,221,222
Боги: 13-129
Богородиця: 20-198
Братання: 15-149, 20-190, 22-211
Будда: 1 -5, 4 -39, 5 -40, 10-93, 15-142
Буддистська релігія: 7-63
Бунтарі: 22-222
В
Вагання: 2 - 11
Ватикан: 21-206
Веди: 2 - 16, 7-66, 10-93, 12-117, 18-171, 22-213,221
Весна в Європі: 14-139
Взаємопошана: 4 -32
Видумки: 13-128
Визволення: 21-203
Вишита сорочка (Ісус): 17-168
Візантія: 3-29, 10-94, 12-115, 15-145, 22-214,216
Війна: 14-133, 20-193
Віра: 1 - 9, 10, 4 -35, 5 -45, 6-59, 7-60,62, 9-87, 10-90,
14-130,131, 15-146, 16-152,156,157, 17-163, 19-189, 20-197, 21-209
Вірність: 19-184
Віруючий: 2 - 18, 4 -35, 11-105, 13-129, 16-152, 19-185
Вітчизна: 6-53, 11-105, 13-127, 15-147, 16-151, 17-161, 19-184,
19-187, 22-220
Вози: 12-117
Володимир: 2 - 11, 3-29, 4 -34, 11-109, 12-114, 20-199, 22-214,215
Волхви: 11-109, 20-199
Воля: 7-69, 11-107, 15-144, 16-151, 17-161, 19-188
Воля (етимологія): 13-126
Г
Гаммурабі: 4 -30
Генотеїзм: 18-173
Геродот: 2 -16, 5 -40, 21-205
Гідність: 3-26, 15-141, 19-185, 22-222
Гіттіти: 5 -40, 21-205
Гнів: 6-50, 8-74
Голод: 20-190
Грек-ортодокс: 3-20, 12-114
Греки: 13-120
Гріх: 8-78
Д
Дажбог: 1 - 1, 2, 4, 5, 2 - 10, 11, 13, 14, 18, 3-23, 5 -43,48,
6-50, 6-52, 7-61,68, 8-74,75, 9-87, 10-93, 11-107, 13-127,129,
14-130, 15-142,143, 16-150,151, 18-170, 19-183, 19-185,
20-194,197,198,199, 21-201,202, 22-210,219,220,221,222
Дажбог (етимологія): 12-111,13-120
Дарій: 5 -40
Двоєвір’я: 13-122, 22-219
Деїзм: 18-171
Держава: 9-88, 19-186,187,188, 22-216,219
Дисципліна: 3-22
Дитина: 8-78, 9-82,83, 11-104, 13-120, 16-154
Диявол: 18-175, 22-214
Дівчина: 11-104, 15-147
Дніпро: 12-117, 19-183, 20-196, 21-207
Добро: 15-140, 22-220
Довір’я: 19-188
Доньки: 8-79
Достоїнство: 11-105, 22-222
Духовність: 1 - 9
Душа: 18-172
Е
Евхаристія: 16-155
Екологія: 13-125
Еліта: 13-124, 18-174, 19-180
Емоції: 14-137
Ессени: 15-140, 20-195,21-209
Є
Європа: 16-156, 22-221
Єдність. 4 -34, 7-64, 22-219
Єретик: 17-160,166
Єрусалим: 5 -43, 6-53, 8-73
Ж
Жиди: 5 -46,49, 6-53, 7-66,68,69, 8-70,72, 10-96, 13-127, 15-144,
20-192, 21-205, 22-216,218
Життєрадість: 7-61
Життя: 10-99
Жінка: 8-78,79, 9-81, 11-104
Жіночий гріх: 5 -44
Жорстокість: 1 - 6
З
Заповіді у Біблії: 7-66
Заратустра: 1 -5, 8, 7-63,10-93,15-142,17-167
Звички: 7-65, 8-76, 9-88, 10-95, 14-138, 16-151,152, 17-163,
19-186, 20-198, 22-219
Здібність: 9-88
Здоров’я: 16-154, 18-172, 21-204, 22-220
Зло: 15-140
Зміст: 4 -33,9-87
Зрада: 20-199
І
Ідол: 13-121,20-194
Ідолопоклонство: 1 -4, 13-121
Ізраель: 21-205
Ікони: 13-121, 16-152, 19-185
Імена (чужі і рідні): 19-181, 19-182
Індія: 22-213
Індуси: 12-119, 197, 21-207
Індуська релігія: 7-63, 19-180, 21-207
Інквізитори: 17-169
Інстинкт: 19-187,20-193
Інтелігенція: 7-65, 10-90, 22-215
Інтернаціональні релігії: 7-63
Інтерпретація: 4 -31, 21-207
Іслам: 7-63
Ісус: 1 - 6, 7, 2 -17, 3-20, 4 -36, 5 -42, 6-52, 6-56, 8-73,
10-94, 11-100,106, 15-140,141,142, 16-155,156, 17-160,166, 18-175,
20-195, 21-209, 22-218,220
К
Казка: 13-120
Київ: 3-29, 22-216
Київ (етимологія): 12-112, 15-145, 22-214
Китайська релігія: 7-63
Кияни: 3-26, 4 -35, 5 -40, 10-93, 11-109, 12-114, 13-121, 14-137,
19-181, 20-194,196, 22-210,219
Козак (косака): 5 -40
Колесо: 16-156, 18-178
Константин: 1 - 7, 2 -17, 10-94, 17-165
Конфуцій: 17-167
Космос: 16-150
Краса: 15-147
Крішна: 12-119
Культ: 13-121,123
Культ особи: 13-123
Культура: 3-28, 4 -33, 7-61, 12-113, 14-138, 20-194,196
Л
Лель: 8-78, 15-147, 21-200
Лжепророк: 18-175
Лжехрист: 17-165, 18-175
Лінивість: 22-220
Любов: 7-69, 9-89, 11-105, 17-160, 19-185, 22-220
Любов (етимологія): 19-183
Любов (християнська): 19-184
Людина: 1 - 2, 3-26, 3-27, 4 -35, 6-50, 6-54, 6-58, 7-69, 8-72,
9-82,83,88, 10-95, 10-99, 11-103, 13-120,123,124,125,
14-130,132,133,137, 15-145, 15-146, 16-151,152,156,157, 17-161,
18-172, 19-183,184,185, 20-192,193,198, 21-202, 22-216,217,219
Людина (етимологія): 16-159
М
Мага Віра: 7-67,68, 19-186, 22-212,217,218
Магомет: 1 - 5, 8-75, 17-167
Мазепа: 4 -31
Маковія: 10-90
Марія: 5 -42, 8-73, 15-140, 20-198, 21-200
Мати: 5 -44, 8-78,79, 11-104, 19-187, 21-200, 22-219
Мати Лель: 8-72, 21-200
Месія: 3-20, 15-144, 18-175
Мета: 11-101
Меч: 15-140
Миколай: 11-100
Милосердя: 14-132, 20-191, 22-220
Мир: 14-133, 17-162
Михаїл: 10-98
Мізинь: 3-23,20-196
Місіянізм: 22-211
Містика: 15-142
Мітологія: 10-93, 18-173, 21-201, 22-210,218
Многобожжя: 1 - 3, 4, 5, 7, 19-180, 22-218
Мова: 10-92, 15-142, 20-196, 21-208, 22-213
Мойсей: 4 -30, 17-167, 20-192
Молитва: 14-130
Молодість: 20-191
Молодь: 11-104
Монгольські роди: 21-208
Монополь: 22-218
Монотеїзм: 2 -14, 8-75, 10-93, 11-108, 18-170, 19-180, 20-199,
22-210,218
Мораль: 7-61,64,69, 9-88,89, 11-107, 14-132, 16-158, 19-184, 20-199
Мораль (етимологія): 12-113
Москва: 10-92, 11-102, 21-208, 22-211
Муки: 10-99
Н
Навики: 14-134,138, 19-187, 20-192, 21-204, 22-215,222
Нарікання: 9-88
Народ: 9-88,89, 11-104, 13-126, 15-144,146,148, 16-151, 17-162,
21-203,209, 22-215,216,221
Насильство: 14-132, 20-199
Націоналізм: 14-131,22-216
Національні релігії: 7-63, 11-103, 19-183
Нація: 22-214,215,216,222
Наука: 16-153
Незалежність (в Європі). 14-139
Ненависть: 9-89, 15-140
Несторіяни: 2 -17
Нещастя: 6-59
Нікея (собор) 2 -17
Німці: 12-119, 20-190
О
Обожнення: 14-137, 21-200
Образи (ікони): 15-143, 18-170
Обрізання: 10-91
Обряди: 1 - 4, 3-25, 5 -40, 8-72, 10-94
Обряди (вінчання): 22-213
Одіссея: 12-119
Одяг: 17-168
Ордени: 10-98
Орієнтація: 14-134
Оріяна: 12-117,118,119, 21-205, 22-220
Орь: 12-117
П
Павло: 4 -36
Палестина: 21-205
Пан: 14-137, 18-171
Панславізм: 15-149
Пантеїзм: 18-171, 22-220
Патріотизм: 6-53, 13-127
Пацифізм: 15-140
Пекло: 3-23
Пелазги: 10-93, 21-205
Первородителі: 8-72, 21-200
Перешкоди: 9-88, 11-101
Писанки: 22-213
Пізнання: 6-58
Побожність: 14-132
Поганство: 8-75, 10-93, 11-108, 16-158, 19-180, 22-218
Погроза: 7-69
Покрова: 10-97
Політеїзм: 1 -3,5,6,7, 8-75, 11-100,109, 18-173, 20-199, 21-201, 22-210
Порнографія: 11-104
Порядки: 10-95, 19-187
Правда: 13-120, 21-203,206, 22-219
Правила: 22-219
Православний: 3-20, 4 -36, 5 -40, 10-93
Праця: 6-58, 9-83
Предки: 1 -1, 8-72,79, 10-99, 14-138, 16-156, 19-184, 20-199,
21-207,209, 22-210
Природа: 7-61, 8-73, 9-88, 14-137, 16-154,159
Причащання: 13-121, 16-155
Провідник: 13-123,124, 15-144, 22-214,216
Прокляття: 6-56, 7-69
Пророк: 13-129, 15-149, 18-179
Псальми: 5 -49
Р
Раби: 3-22, 27, 4 -31, 9-88, 10-93, 11-100, 12-115,119, 13-126,127,
14-138, 15-144, 16-152,158, 17-161, 18-176, 19-186,187,
20-190,192, 21-209, 22-211,220
Рабин(Ісус) 21-209, 22-218
Радість: 6-58, 14-137, 20-193
Радіація: 13-125
Рай: 3-23, 4 -31, 8-73, 9-88, 17-165, 19-188
Рамаяна: 12-119
Раса: 16-154,21-205
Ревнивий Бог: 18-179
Релігійна незгода: 17-162
Релігійне: 19-185
Релігія: 7-60,62,63, 13-127
Релігія рабовласницької імперії: 13-128, 14-131,132,137, 16-151
Реформатор: 1 - 5
Рим: 10-94, 16-156
Ритуал: 3-20
Рід: 21-204
Рідне: 3-26, 27, 8-77, 10-90,98, 12-114, 14-138, 16-152, 17-165,
20-192, 21-200, 22-219,222
Родина: 8-76
Родинна духовність: 8-77, 9-82,83
Роздори: 14-139
Роз’єднання: 4 -34, 20-199
РУНВіра: 1 -1, 8, 2 -11, 12, 13, 3-21, 22, 25, 4 -32, 4 -39,
5-41,49, 6-53, 7-63,68,69, 8-71,75, 9-87, 10-93,95,96, 14-137,138,
15-142, 16-153,157, 18-170,172,176, 19-180, 20-192,195,
21-201,207, 22-215,218,220,221,222
Русь: 3-29,20-199, 22-214,216
С
Саваот: 1 - 1, 6, 5 -42,43, 7-68, 9-88, 10-91,93,96, 15-141,142,
17-163, 22-218
Самоствердження: 14-138, 15-141, 19-187
Самолюбство: 11-103
Самопокращення: 3-21
Санскрит: 2 -16, 7-67, 8-75, 12-117,118, 22-213
Сатана: 18-175
Свари: 8-74, 10-90, 14-136
Свідомість: 1 - 2, 9-87, 13-124, 16-157, 17-165, 19-183, 22-221
Свята: 10-90,91
Святість: 14-132
Святослав: 5 -40,13-129,16-152, 20-199, 22-212,214
Секта: 10-90,91, 17-166, 20-195, 22-218
Секти: 19-185, 20-196, 21-205
Сем (семіти): 9-88, 18-173, 18-175, 20-196
Силенкияни: 17-166, 19-186, 22-218
Силенко: 1 - 1, 2 -13, 14, 3-24, 4 -38, 5 -40,48, 6-50, 6-54,
8-75, 9-89, 10-91,93,96,99, 11-103,106,107, 12-118,
13-126,127,128, 15-140,141,142,143,144,149, 16-150,151,152,156,
17-165,166, 18-176, 19-183, 20-192,196, 21-203,205,206,207,209,
22-210,212,215,218,220,221
Сім Законів Правильного Життя: 2 -15, 7-61
Скити (саки): 4 -39, 5 -40, 10-93,94,97, 12-114, 16-156,21-205
Сковорода: 15-142
Слава: 6-58, 15-148, 18-174,177
Слово: 6-57, 13-128, 21-203
Слово Боже: 18-179
Слов’яни: 11-102, 15-149
Смерть: 10-99, 17-169
Сміх: 14-137,20-193
Совість: 6-53
Сон: 18-179
Союз двох братів: 20-190
Спадковість: 21-204
Спасіння: 15-144,21-203
Співрозуміння: 14-135
Спілкування: 8-73, 14-135
Спокуса: 8-73
Старість: 8-72, 20-191
Статеве життя: 11-104
Страждання: 6-56,9-83
Сумеріяни: 7-66, 12-112, 18-173, 20-196, 21-206
Суперечки: 14-134, 19-180
Т
Таціт: 12-118
Теїзм: 18-171
Толерантність: 2 -10,19, 8-70, 14-135, 21-206, 22-221
Тотожність: 7-69
Точність: 10-95
Традиція: 199, 22-215
Тризуб (трисуття): 4 -39, 10-98, 13-123, 22-221
Трипільці: 6-58, 7-66, 8-75, 10-93, 12-111,117,118, 14-134,137,
15-142, 16-155,156,159, 18-178, 21-200,203, 22-212,221
Трисуття: див. тризуб
Труднощі: 9-83,88
Турботи: 9-88
У
Україна: 3-23, 6-59, 9-88,39, 10-92, 11-103, 12-118,
14-134,135,137, 17-160, 17-162, 18-178, 19-186,187,189, 20-190,
21-208, 22-211,220,221
Ур Намму: 4 -31
Успіх: 11-101
Ф
Форма: 4 -33
Франко: 2 -17, 4 -30, 7-66, 8-73
Х
Хвороби: 20-193, 21-204, 22-220
Хмельницький: 4 -31,5 -40, 22-211,216
Хрести: 12-116
Хреститель, Іван: 15-140, 21-205
Хрещення: 12-115,16-158, 20-196,199
Християни: 4 -34,36,38, 5 -42, 6-52, 8-73, 10-91,94,99, 12-115
Християнин: 17-160,165, 18-175, 19-185, 22-218,220
Християнська релігія: 7-63
Христос: 3-20,4 -31
Ц
Царгород: 12-114
Царство Духа Предків: 8-72,10-99
Цензура: 14-139
Церковні терміни: 4 -31
Цивілізація: 16-156, 20-193,196, 22-211
Цілісність: 19-185
Цнотливість: 11-104
Ч
Чеснота: 22-215
Чингіз Хан: 11-102
Чоловіки: 8-79, 9-80
Чуже: 3-26, 28, 4 -34, 7-61, 8-71, 9-88, 10-90, 11-100, 14-138,
17-162,163, 20-192, 21-200, 22-215,218,219,220,222
Ш
Шевченко: 4 -34, 5 -40, 5 -43, 13-121
Шінто: див. японська релігія
Шовиністи: 10-92, 22-211
Шукач Бога: 19-189
Щ
Щастя: 9-83,88, 11-101, 15-146, 16-151, 152, 19-184
Ю
Юдаїзм (реформа): 1 -6, 2 -19, 4 -36, 5 -42,45, 7-63,68, 8-70,
10-90, 12-119, 13-120,129, 21-201
Юдейо-християнізм: 1 - 8, 5 -42, 22-216
Юдея: 1 - 6, 12-114, 21-203
Юнак: 11-104
Я
Ягве (Єгова): 13-127, 15-144
Яків (Ізраель): 15-143
Японець: 5 -45, 11-103, 14-135, 22-213
Японська релігія (шінто): 7-63
Ярославна: 8-73
Яфет: 20-196
Суть перша
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
1.
3. Учителю Лев Силенко, Ви засновник РУНВіри, тобто концепції віри в єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Вас Дажбог покликав до цієї духовної місії?
В. Осіянний Святим Духом, я почув голос Предків рідних. Предки в ім'я спасіння нащадків покликали мене звістити РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Чому з ім'ям Дажбог? У достойного народу ім'я Господа рідне.
Хіба можу я не вірити Пророкові Тарасу Шевченкові, який мені, вразливому нащадкові, сказав, що "візантійський Саваот одурить". Чи можна вірити тому хто одурить?
За десять століть духовної неволі мій Народ вистраждав право мати рідне розуміння Бога Милосердного, Всюдисущого і Всеправедного.
Тобто мати рідну віру в своїй душі.
2.
З. Який зміст Вами оголошеної концепції єдиного Господа Дажбога, отже, яке його розуміння в РУНВірі?
В. Я вірю: Дажбог - Свідомість Світу, Людина Постала з Свідомості Світу. Свідомість Світу - це Самоволодіюча Всевишня Сила.
Дажбог - Безмежність, Вічність, Гравітація, самонаснажуюча Дія (незнищима Енергія несвідомого і свідомого буття). (Наше слово "свідомість" постало з санскритського "свадамая", що значить "самоволодіння", "самоствердження", "самодання").
Я вірю, Дажбог - це Дія, яка в Людині творить хотіння жити, хотіння бачити себе в діях своїх, хотіння працювати, учитися, самовтверджуватися, і хотіння вмерти в обороні життя, в обороні племени свого.
Дажбог - Свята Правда, яка облагодіює справедливість. Дажбог - Житгєтворяще Світло, яке все освітлює.
Дажбог - Святий Дух, який все одухотворює. Дажбог - Воля, яка все облагороджує. І з цього постає віра: життя в Дажбогові і Дажбог в житті.
Людина у Свідомості Світу і Свідомість Світу в людині. (Детальніше подане розуміння Дажбога у "Мага Вірі", в книжці "Навчання").
3.
3. Яке Ваше ставлення до многобожної віри предків?
В. У "Мага Вірі" визначене моє шанобливе ставлення до віри наших Предків. Ніхто не має права їхнього політеїзму (многобожжя) зневажати чи викреслювати з історії.
Ми знаємо: предки орали ниву дерев'яним плугом, є в нас пошана до цього хліборобського знаряддя. Одначе, сьогодні в нас металевий плуг. Це старе втілилося в нове, реформувалося, вдосконалилося.
4.
3. У РУНВірі є ідолопоклонство, ікона Дажбога?
В. У РУНВірі немає ідолопоклонства, немає ікони (зображення) Дажбога. Хіба Святий Дух, Воля, Правда, Любов, Гравітація мають образ, стать?
Уточнюю: ідолопоклонства, многобожжя Предків наших ніхто не чіпає. Але в РУНВірі многобожжя відмінене. Обряди ж предківські, ті, що життям вивірені, впроваджені в РУНВіру, і вони мають рідну форму і рідний зміст.
5.
3. Чуємо, що деякі любителі нашої мітології, почувши, що Ви проголосили віру єдиного Дажбога, осуджують Вас, як релігійного реформатора.
В. З історії знаємо проголошення тих чи тих релігійних реформ. Наприклад, брагмани були розгнівані на Гаутаму Будду. Казали, що він чинить реформу індуської многобожної віри, і ширить науку штучну, нежиттєву.
Шамани хотіли вбити Спітаму Заратустру за те, що він проповідував скасування політеїзму в перській народній вірі і утверджував віру в єдиного Господа з ім'ям Агура Мазда.
Король Виштаспа урятував Заратустрі життя. Шамани жорстоко переслідували Магомета за те, що він оголосив реформу народної арабської віри: скасував віру в 360-ох богів, і сказав, що "Крім Аллаха, немає бога".
6.
3. А чому Ісус Христос був осуджений? Християни вірять: у юдеїв не було політеїзму.
В. І стародавні юдеї поклонялися багатьом богам. У 631 році перед Христом цар Юдеї Йосія, як твердять історики, "реформою утвердив віру в єдиного Господа Саваота".
Про юдейську віру в багатьох богів і про Йосієву реформу читаємо в "Біблії", 1 кн. Мойсея, 31,30-35. Пророк Єремия, 11,13; 10,5. і 2 кн. Царів, 21, 21; 23,5-16. Саваот (Єгова) був одним з головних богів Юдеї, та після Йосієвої реформи "Господь Саваот вознісся над всіма богами, і не було йому рівні".
"Енциклопедія Британіка", кн. 13, стор. 106, 1973 рік, пише, що "Саваот (Єгова) є національним Богом, зв'язаним з його народом частиною свого характеру, своїми зобов'язаннями і стоїть Він в тому відношенні до Ізраеля, як Шемош до Моабії".
Архиєреї засудили Ісуса Христа на найсуворішу кару за те, що він відважився оголосити реформу Юдейської (Господом Саваотом даної) віри. У юдаїзмі визначено: "зуб за зуб", "око за око". Ісус, скасовуючи цей закон Мойсея, сказав: коли тебе вдарять у ліву щоку, підстав праву; коли в тебе забрали свитину, ти віддай і сорочину.
Ісус проповідував, що він (Ісус) і Господь Саваот є те саме, "одне", "Євангеліє", Іван, 10,30. І це між юдеями викликало обурення, і оцінювалося як богозневажництво, і тому Ісус "повинен умерти", Маттей, 26, 65-66. Незважаючи на це, Ісус вірив, що юдеї кращий, Богом вибраний народ, і гоям казав, що походить "спасіння від юдеїв", Іван, 4,22.
Юдеї були тяжко гноблені римлянами. Вели боротьбу проти римської деспотії. Та Ісус їм говорив: "Моліться за тих, що зобижають вас, і гонять вас" Маттей, 5,44. "Усяка душа властям вищим нехай кориться. Немає бо власті, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені", Павло до Римлян, 13,1.
У "Євангеліях" читаємо, що фарисеї казали, що Ісус "п'яниця", Маттей, 11,19.
Інші свідчили Пилатові, що Ісус "лиходій", Іван, 18,30. Я вважаю: було б справедливіше, коли б Ісус, проживши життя, помер від старости. Обмови і кара смертна (на хресті чи на шибениці) інакше віруючих, є виявом жорстокости.
7.
3. Є думка, що там, де політеїзм (многобожжя), панує плюралізм, демократія, а там, де монотеїзм (віра в одного Бога) - деспотизм самодержця.
В. У Єгипті було многобожжя. І деспот-фараон поклонявся багатьом богам, тримаючи народ у жахливому рабстві. І жерці рекли, що фараона охороняють боги Єгипту. Римські імператори сповідували римську народну многобожну віру, яка оправдувала їхній деспотизм і проголошувала їх богами.
Чингіз хан Темуджін визнавав многобожну монгольську віру, і всюди діяв як тиран. Він своїх опозиціонерів (курултаїв) живцем зварив у котлах так, як імператор-християнин Констянтин свою жену Фаусту.
Плюралізм, гуманізм не в тому, яка віра: політеїстична чи монотеїстична, а в тому, які у вірі втверджені основи моралі, народні права, закони ставлення людини до людини.
8.
3. Бог один, а релігій тільки світових кілька: буддизм, християнство, іслам? Чим це пояснити?
В. Релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні: буддизм, християнство, ісламізм. І є народи, які мають національні релігії (Японці, Індуси, Юдеї, Китайці та інші). Вони своїми національними вірами установлюють своє окремішне (незалежне) місце в духовному житті Людства.
Та всі інтернаціональні релігії мають національне коріння. Без Індуської віри не було б буддизму, без Юдейської віри (юдаїзму) не було б християнізму. І тому в Америці усталений термін: юдейо-християнізм. Заратустрова віра національна монотеїстична, та без персіянської многобожної віри не було б заратустріянізму. І тут треба зазначити: без многобожної віри наших предків не було б монотеїстичної РУНВіри.
Бог (незалежно від того, як хто його називає і розуміє) Один. Він кожному Народові дав волю розуміти Його по-своєму. Народ, який має своє розуміння Бога (свою національну віру) вільно утверджує свій шлях життя, свої закони моралі, свої святощі, обряди, традиції.
9.
3. Дехто вважає, що народ пізнається по тому, яку він віру має. Бо ж віра - це духовність народу.
В. Правильно. Та знаємо: є духовний шлях рабський і є - вільний. Народ, який має рідну релігію, не підпорядковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам.
І посланий Господом я кажу: для кожного народу його рідна національна віра є найкращою вірою. Багато гарних матерів на світі, та рідна мати найкраща, шануймо її.
Рідна релігія (стара вона чи нова, многобожна чи однобожна, високорозвинена чи відстала) має свої початки в найглибших коріннях народу. Вона вгармонована з вдачею народу, з ритмом природи його вітчизни.
Вона є виявом його душі, розуму, таланту. І так вона споріднена з народом, як дитя з матір'ю.
У "Мага Вірі" пишу, що духовна вартість народу не оцінюється вартістю тієї релігії, яку він прийняв з чужини. Чим вартісніша в народі його рідна релігія (рідна духовність), тим вартісніший народ.
Суть друга
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
10.
3. Як ставиться РУНВіра до інакше віруючих?
В. Кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, правдива. Хто каже, що тільки його віра правдива, спасенна і Богом об’явлена, жорстокий. Він в ім’я Бога принижує інші віри. І цим показує, що має віру з низькою духовною культурою. Я вчу: чим благородніша віра, тим більш вона толерантна. Сповідники РУНВіри толерантно ставляться до інакше віруючих, і цим звеличують себе і віру в милосердного Господа Дажбога.
11.
3. РУНВіра (конкретніше - ідея постання РУНВіри) - це творчий намір обдарованої людини, здатної повести за собою громаду, чи потреба часу?
В. Думаю, погодитеся: нові оригінальні думки інколи загощують до людини, як несподівані гості, як осіяння не залежно від потреб часу, обдарованості людини. Хочу згадати дещо з буднів мого дитинства. Діти тепер мало спілкуються зі своїми дідами, а я не міг дня прожити без діда Трохима (батько моєї матері). Він мав одяг білий з домашнього полотна. Був сивий, чепурний, красивий. У різних країнах побував. Умів чарівно грати на сопілці, та ще краще оповідати про давні історії. І про це я пишу і в «Мага Вірі». «Діду, а в нас був свій Бог? Бо ви кажете, що всі ті боги, що в церкві, чужаки?». І дід відповідав: «Та був, був... Дажбогом звався. Але нетямущі проголосили рідного Бога небогом, били його патиками, і втопили в Дніпрі». «А Дажбогові боліло, діду?». «Заспокійся, не хмурній. То було колись. Тепер наші люди поклоняються Саваотові. І піп їм каже, що Саваот, Господь юдейський. А я кажу: коли він юдейський, значить не наш. Але ти про це нікому не кажи, бо нетямущі битимуть». «За Дажбога битимуть?». І ріс я «загіпнотизований містерією» дідових оповідань. Роки йшли. Мужнів. І в душі мужніло непереможне хотіння мати рідного Бога. Де він, де його шукати? Ставши дорослим, я вирішив побачити світ, їздив, як бідний турист. Жив у Індії, Пакістані, Іраку, Ірані. Бував у Греції, Туреччині; Франції, Англії та інших країнах. Бував у святинях індуїзму, буддизму, ісламу, юдаїзму, маю сотні фотографій з цих мандрів. Святині Заратустрової віри оглядав тільки зовні: заратустріяни чужих людей до святинь не пускають. Та крізь відхилені двері я бачив: у них на вівтарі завжди горить «вічний вогонь». І мав я розмови з брагманами, рабінами, кванушами. Та чужі релігії, чужі розуміння Бога, чужі святині були для мене чужими. І я не можу зрозуміти: як міг князь Володимир полюбити чуже більше, ніж рідне? Чуже вивчаючи, я переконався, що Бога і віру в Бога треба шукати в своїй душі. І зростало велике хотіння показати рідним людям рідну дорогу до Бога. І не боятись того, що рідні люди, поклоняючись чужому божеству, осудять мене. Релігійність часів середньовіччя не для всіх минула. З цими почуттями я входив у глибокі роздуми. І короткий час переживав вагання: чи готовий я жити самітнім, в бідності - «без кола й двора»? Чи готовий витримати погрози, приниження, обмови? Чи готовий розділити останні години життя Спартака, Івана Гуса? «Так, готовий», відповідав я сам собі. Наснаживши себе такою готовністю, я в душі відчував велику силу волі і перевагу над тими, які є рабами матеріяльних благ, страху, лінивства, чужопоклонства. І продовжував заглиблюватися у світ «Вед», «Авест», «Біблії», «Корану», у світ історії людства, індуської філософії, до якої (така моя думка) не може дорівнятися філософія грецька. Я хотів пізнати світ, не щоб себе йому підпорядкувати, а щоб визначити своє місце в ньому. І все мною досліджене, передумане, перевірене, я описав у «Мага Вірі», об’явивши Віру в єдиного Господа Дажбога.
12.
3. Саме поняття Рідна Українська Національна Віра видається дещо ускладненим, Рідна і національна - хіба не тавтологія?
В. Тавтологія, але тут вона потрібна. Улітку 1964 року я почав видавати журнал «Рідна Віра», знаючи, що такої назви в українців досі не було. І пішли перші числа у світ широкий. І були добрі відгуки. Один з читачів написав: «Прочитав і став рідновіром». І назви «рідна віра», «рідновір» швидко ширилися в діяспорі. Та до мене прийшли вістки, що священики у церквах заговорили новою мовою: «Наша рідна віра греко-католицька», «наша греко-православна рідна віра». І я сказав: якщо греко-католицька, то не рідна. Якщо грецька православна, то не рідна. На мої доводи священики не звертали уваги. І я проголосив - Рідна Українська Національна Віра.
13.
З. Як зреагували газети в діаспорі, почувши про РУНВіру?
В. Вони спочатку були дезинформовані і подавали хибні вістки, що «письменник Лев Силенко закликає українців поклонятися багатьом богам (Перунові, Дажбогові, Стрибогові, Хорсові, та іншим)», що «Лев Силенко - людина високообдарована, але своїм прагненням повертатися до віри в багатьох богів, змарновує своє життя і многобожжям принижує українців. У Європі немає такого феномена як Силенкова РУНВіра». При допомозі вірних побратимів я почав видавати газету «Самобутня Україна». І в кожному числі доводити, що «сповідники РУНВіри не вертаються до многобожжя, а вірують в єдиного і всеправедного Господа, і хай святиться ім’я його Дажбог!». Оформилися Громади РУНВіри в США, Канаді, Англії, Австралії, і були вони в урядах цих країн зареєстровані: у реєстраційних документах зазначається, що «Громада визнає РУНВіру - науку Учителя Лева Силенка». Усе легалізувалося. І газети (особливо демократичного напрямку) почали РУНВіру брати під захист. Мовляв, «сповідники РУНВіри добрі українці, вірують в єдиного Дажбога. Ми ж живемо в США, де свобода віровиявлення».
14.
3. Але відомо, що є такі, які хочуть проповідувати многобожну віру наших предків.
В. Я з ними зустрічався, і казав: що згоріло, тяжко підпалити. Та і час не той, і потреба душі не та. Сьогодні потрібна українська концепція Єдиного Господа Дажбога, концепція нова, самобутня, не запозичена з храмів чужих релігій. Потрібні нові Заповіді, Закони Правильного Життя, Родинні Правила.
15.
3. Можете коротко сказати, що стоїть в основі Вами об’явлених Законах Правильного Життя?
В. Вірні РУНВіри покращують своє єство, втілюючи в щодення Сім Законів Правильного Життя:
1. Правильне мислення: Воля, Мета, Відвага. 2. Правильне хотіння: Любов, Справедливість, Послідовність. 3. Правильне виконання: Відповідальність, Точність, Дисципліна. 4. Правильне ставлення до себе: Повноцінне «Я», Незалежне «Я», Узгоджене «Я». 5. Правильне харчування: Якісна пожива, національне вариво, Обрядність. 6. Правильна Любов: Співпереживання і Жертвенність, Ненависть і Ощадність, Душевна краса і Вірність. 7. Правильна Віра: Природне її народження, Блаженне розуміння, Правильне призначення. У «Мага Вірі» я подаю детальні пояснення Сімох Законів Правильного Життя.
16.
3. Книга Вашого писання має назву «Мага Віра», чому «Мага»?
В. Студіюючи індуську філософію, я побачив, що всі її терміни санскритські. У «Історії Індії» написано, що 5 тисяч літ тому до Індії прибули племена, які вже мали усні «Веди», і говорили вони санскритом. Прибули вони з тієї землі, яка сьогодні має назву «Україна». Заглиблюючись у санскрит, я відчув чарівну спорідненість між українською мовою і мовою «Вед». Між іншим, скажу: сьогодні у наших селах є слова пов’язані з статевим життям і туалетом. Та наші словники їх не подають, бо вони є сороміцькі. А у «Ведах», у санскриті вони є, і ніхто їх сороміцькими не визнає, їхні вимови і значення залишилися без змін упродовж п’яти тисяч літ. Санскрит зробив на мене потрясаюче враження, і про це я сказав у січні 1975 року в Делі-університеті на Всеіндійському Санскритському Симпозіумі. Стало мені радісно на душі: тепер я знаю, хто були Трипільці-Скити-Анти, ось їхні мовні перлини. І тепер я знаю, хто я є, звідки я і куди маю іти. Геродот імена скитських царів і богів не вірно передав. Наприклад, скитська богиня родинного тепла не зветься Табіті, як написав Геродот, а Тапіті, є вона у «Ведах», її ім’я походить з санскритського слова «тапа», що значить «тепло». Вибачте, що відхилився від питання. У санскриті слово «мага» значить могутня, і його корінь живе у словах «мужність», «муж», «перемога». Воно дуже поширене у «Рикведах», «Упанішадах», «Магабгараті», знаєте: титул «Магатма» (Ганді) значить «Могутня душа», велика, магараджа (могутній радник, володар).
17.
3. Ким, на Вашу думку, був Ісус Христос?
В. Він був рабином. І про це пише «Євангелія», Іван, 1,49; 6,25; 11,8;20,16. Він «з коліна Юдиного вийшов», Павло до Жидів, 7,14, Єваигелисти Маттей, Марко, Лука, Іван не визнавали Ісуса Богом. Ісус був у 325 році в містечку Нікея на соборі, де був присутній імператор Константин, єпископами проголошений Богом. Проголошення Ісуса Богом мало політичний мотив: імператор Константин хотів бути помазаний на імператорський престол не Помазаником (Христосом), а Богом. Архиєрей Арій був на соборі проти того, щоб Христос був Богом, і це спричинило суперечки довгі і тяжкі. Постало християнство з аріяським трактуванням Христа Ісуса. Я вважаю, що Ісус - особа історична, а Христос - особа мітична. І я згідний з Іваном Франком, який вважає, що «Христос був не Бог, а такий же чоловік, як і другі, упоминався за бідними людьми, і за те був замучений, і, як умер, то так і остався, і не воскрес більше», 1881 р., журнал «Культура», 1924. Митрополит С. Сембратович 1 грудня 1890 р. в листі до редакції журналу «Дзвінок» написав, що Ів. Франка не можна вважати християнином. Що ж: несторіяни (Сирія, Палестина) вважають себе справжніми християнами, але вони не вірять, що Ісус Христос є Богом.
18.
3. Атеїст - людина невіруюча, каже що й без віри можна жити.
В. Ні, атеїст - людина віруюча, він вірить в атеїзм, і визнає творців ідеї атеїзму. Він вірить, що віри з тим чи іншим розумінням Бога не потрібно. Вірить тому, що має віру. Я вірю: Дажбог - це Любов. Людина може любити, не маючи віри в Любов. Вірю, що любити, маючи віру в Любов, приємніше, і особливо для душі, яка має бути натхненна. Душа розмовляє з душею при допомозі віри. Віруючий часто вірить у неймовірне, а невіруючий часто не вірить у ймовірне.
19.
3. Ви вважаєте юдаїзм вірою толерантною?
В. Є підстави так твердити. Юдеї не посилають проповідників до гоїв, щоб їх навернути на юдаїзм. І бачу, що толерантність юдаїзму до інакше віруючих відчутна і в «Біблії». Наприклад, «Нехай інші народи ходять, кожний в ім’я свого Бога, а ми ходитимемо в ім’я Господа Бога нашого», «Біблія», Міхей, 4,5. З цього стає ясно, що юдеї вірили, що є Бог «наш» і є Бог «не наш». Зрозуміло, що тут іде мова про рідне розуміння Бога і про чуже. І пророки Ізраельські навчали ізраельтян натхненно: «Нехай не буде в тебе чужою Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземним Богом», Псальми, 81,9. І навчання це життям оправдане, у ньому філософія національної окремішности, духовної незалежности. І сила ортодоксальних юдеїв у тому, що вони віддано втілюють у життя те, у що вони вірять. Наприклад, римляни у часи імператора Калігули, володіючи Єрусалимом, намагалися в синагозі запровадити поклоніння римським національним божествам. Та юдеї, вірні батьківському Богові Єгові (Саваотові), відмовилися поклонятися чужим святощам. Тобто, відмовилися у своїй хаті визнавати чуже розуміння Бога, чужу духовну культуру, чужий спосіб життя. Відмовилися бути латинізованими рабами.
Суть третя
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
20.
3. Якої Ви думки про ритуали католицькі і греко-православні?
В. Тема широка. Скажу дещо, почну з того, що термін «грек-ортодокс» придумав діякон Анастасій в 4-тому столітті, і він означає «грецьке правильне вірування». Отже, греки вважають себе правильно віруючими людьми. Чужинець ніби не має здібностей бути правильно віруючим. Він може задовольнитись тим, що правильно славить (православний). Правильно вірити і правильно славити це не те саме. Греки і римляни завжди між собою ворогували. І, ставши християнами, греки почали огречувати, а римляни оримщувати Бога Ісуса, Назарея з роду царя Давида. На іконах Ісуса одягнено в ризи грецького аристократа. «Євангелії» пишуть, що Христос мав братів по тілові (по матері Марії), які його звали ім’ям Яшуя. Юдейське ім’я Яшуя (Ягвешуа) значить «Ягве є спасіння». Греки ім’я Яшуя переінакшили на Ісус (тобто пристосували до метрики грецької мови). Давні юдеї (та й теперішні) вірили, що до них прийде Мошіягв (тобто помазаник Єгови). Греки «мошіягв» переінакшили на «месія». Огречені юдеї, які писали «Євангелії», впровадили титул «Христос». У Атенах на базарі можна й тепер побачити глечики з написом «хризма», що значить «мазь». З слова «хризма» й був зроблений титул «Христос». Хто вірить в Христа (Помазаника), той християнин (помазанківець). У «Мага Вірі» оповідаю, що ті ритуали, які мали греки у храмах Зевса, Деонісія, живуть у храмі Христовім (наприклад, кадило, кропило). Римляни у католицькій вірі мають обряди взяті з храмів Юпітера, Марса. У «Євангеліях» немає жодних згадок про ті ритуали, які має римо-католицизм чи греко-ортодоксія. Сьогодні в газетах в Україні часто згадується грецьке слово «панахида» у хибному значенні. Греки мали ритуал: усю ніч сиділи біля покійника, і це була «панахида», що значить «всенічна». У літні місяці у Греції буває велика спека, і, щоб розрідити трупний запах, єреї кадили, уживаючи ладан. Мабуть, Тарас Шевченко знав про це, написавши, що будем «люльки з кадил закуряти». У «Мага Вірі» пишу, коли і які обряди появлялися в католицтві і греко-ортодоксії, і чому? Уже більше ніж 1000 літ точиться боротьба між греками і римлянами за те, які ритуали правильніші - грецькі, чи римські. У цій боротьбі українці перебувають на двох ворогуючих фронтах. Мимо волі згадуються слова Ціцерона: «О, темпора, о, морес!».
21.
3. На Україні, останнім часом, активізуються різні конфесії. І тепер шириться РУНВіра. Які РУНВіра дає поради людям, щоб покращилась їхня доля?
В. Я кажу: українці, довгі століття живучи в неволі, збіднили свій, колись добротний характер. «Чому звертаюся тільки до українців?». В Україні живуть і віруючі євреї, але ними опікуються рабини, і я їм непотрібний. Благородна і успішна та людина, яка вміє свідомо і переможньо сама в собі поневолювати нижчі жадання: обмовство, об’їдання, пиятика, заздрість, неточність, обманство, зрадливість, неорганізованість, дратівливість, злодійкуватість, бруд, улесливість, лицемірність, лінивство, байдужість, нетерпимість, сліпе самолюбство, забобонність, жорстокість, служіння чужим панам, свавілля, нарікання на долю. Хто не здібний сам в собі поневолити нижчі жадання, той не здібний бути людиною вільною, шляхетною, успішною. О, коли народ складається з таких збіднілих синів і дочок, бідний він, не буде він успішним ковалем своєї долі, не буде він господарем у своїй хаті. Я кажу: щоб розвиток української цивілізації був квітучий, ми маємо стати народом з розвиненою уявою, винахідливістю, наполегливістю, з стремлінням свідомо і підсвідоме покращувати своє єство і оточення. Ми маємо самі себе збагачувати навиками, які мають вищі жадання: вірність, точність, цілеспрямованість, організованість, відважність, працьовитість, ощадність, тактовність, акуратність, поміркованість, наполегливість, милосердність до збіднілого брата, співчутливість. І жити мудрістю: всі за одного і один за всіх, щоб була національна сила, гідність. Коли народ складатиметься з таких здібних синів і дочок, великий він, він є коваль своєї долі, господар у своїй хаті. І добра слава про нього лунатиме у світах. Такі РУНВіра дає поради людям в Україні.
22.
3. З Ваших тверджень виходить, що РУНВіра є щось більше, ніж віра. У ній є закони, як треба жити, щоб бути кращою людиною. Чи з цього не постане думка, що засновник РУНВіри і організатор громад РУНВіри ділить людей на кращих і гірших?
В. Питання правильне. Українці вразливо реагують, коли йде мова про людей кращих і гірших. І РУНВіра проти будь-якого рабства - духовного чи тілесного, і це чітко визначено в «Мага Вірі». У давніх релігіях (і в тому числі і в «Євангеліях») рабовласницька система не тільки оправдується, а й освячується. Іван Франко пише, що «Держання рабів в очах Христа і його апостолів було ділом справедливим і натуральним», ЛНВісник, 1904р., т. 28. Латинське слово «дисципліна» значить «навчання», «виховання». Не роблячи поділу на кращих і гірших, я кажу: самодисципліновані (виховані) люди є кращими у значенні - успішнішими, їм легше жити на світі. І народ чим більш дисциплінований, організований, тим він більш могутній і щасливий, і прикладом цього є японці. Ми, українці, стільки у світі варті, скільки варта наша праця, довершена для покращення душі і тіла України-Руси. Ми повинні свідомо самі себе вдосконалювати, почавши з віри, що між словом і ділом не повинно бути розходжень. Щоб ніхто не казав: хохли слова виголошують великі, а діла здійснюють малі. Наприклад, у нас багато говорень про любов до української мови, і це в чужинців створює думку, ніби українці великі націоналісти. Але так не є. Чужинці не догадуються, що українці мову рідну люблять, як спів солов’я, дзюркіт весняного струмка. Така любов нагадує сад, який буйно цвіте, а плодів не дає. Замість солодких пісень про мову треба проявляти наполегливість, послідовність, діловитість, щоб вона (мова материнська) була втілена у всі сфери щодення. Щоб вона панувала в родині, на заводі, в школі, в банку, на вулиці. Щоб вона була необхідним і зручним знаряддям спілкування людей України.
23.
3. Якої Ви думки про рай на небі і пекло під землею?
В. В інтернаціональних і національних релігіях є різні визначення, що таке рай і пекло. У «Біблії» написано, що рай був на землі і точно подана його територія: долина рік Тигру і Євфрату, там, де тепер Ірак. «Новий Заповіт» рай переніс на небо. Апостол Павло пише, що він бачив, як двері на небі відчинялися, і праведники заходили в рай. Я вірю, що перворай на землі був на території, яка тепер має назву Україна. І маю на це такі докази. Історики, археологи Англії, Індії, Америки, Франції (і їхні твердження я подаю в «Мага Вірі») визначили, що «земля, яка сьогодні зветься Україною, є Колискою Індо-Європейських народів, в якій оформився фізичний тип білої людини». І тут (над берегами Дніпра і його приток) постала їх мова. Про Мізинську культуру, яка 11 тисяч літ тому була в апогеї розвитку, знає весь науковий світ, вона знайдена на берегах ріки Десни, її чарівні взори (меандри) відомі в Європі і Азії. І я поставив перед собою питання: чому територія України була раєм? Щоб знайти відповідь, я пішов у світ геології. І довідався про час народження Дніпра. Відомо: земля нашої Батьківщини після формування материків була покрита морем. Ішли сотні, сотні мільйонів літ... Вода зникала. І Україна, маючи такий клімат, як сьогодні в Африці, покрилась буйним рослинним і тваринним світом. То Датель Буття (Дажбог) підготовляв колиску, щоб у ній виколихався тип людини Індо-Європейської. І в «Мага Вірі» оповідаю про це. Оповідь про те, що рай на небі, а пекло під землею, не покращує людину. Та і християни вже знають, що, височенько піднявшись на небо, можна вмертвити себе: там немає чим дихати і мороз такий, як на вершинах Паміру. Я кажу: у душі добродія Рай. У душі злодія Пекло. Щоб вийти з пекла, треба самооблагороднитися. Людина, живучи в біді чи розкошах, має Рай у душі, коли вона чесна, милосердна, добродійна. Є пекло в душі тієї людини (бідної чи багатої), яка знедолює себе злочинами, жадністю, забобонністю, зрадами, тобто нижчими жаданнями.
24.
3. Написана Вами книга «Мага Віра» має 1427 сторінок. Головний храм вірних РУНВіри, Собор Святині Матері України стоїть на Оріяні неподалік Нью-Йорка. І видання книги, і будова вимагають великих коштів. Хто все це фінансував?
В. Є громади вірних РУНВіри в США, Англії, Канаді, Австралії та інших країнах, і вони складають пожертви. І часто великі: наприклад, українець-пенсіонер (був офіцером в американській армії) написав, що «визнає РУНВіру - науку рідного Пророка Лева Силенка як силу спасіння Народу». І прислав пожертву: 32 тисячі американських доларів. Будова Святині Матері України на 80 відсотків закінчена.
25.
3. У РУНВірі є свої святі заповіді, Свята, обряди освячення дитини, вінчання, поховання? Чи духовні опікуни громад отримують платню?
В. Так, у РУНВірі є все те, про що ви питали. Духовні опікуни працюють на хліб щоденний на різних працях, як і всі інші робітники. У неділю здійснюють священні години. За здійснення обрядів Освячення дитини, Вінчання, Поховання грошей не беруть. Але, їдучи в дорогу, звільняються з праці, вони знають, їм усе оплатить той, хто їх викликає.
26.
3. Ви зустрічалися з людьми різних рас і національностей. Які люди в чужих краях Вам подобаються?
В. Люблю людину (незалежно від того, якої вона раси) ту, яка має шляхетне почуття національної гідності, яка знаходить в історії, в культурі своєї вітчизни щось світле, величне і цим тішить своє я». На людей, які обтяжені почуттям меншої вартості, дивлюся як на нещасних. Наприклад, мій земляк, захоплений іноземною цивілізацією і культурою, сказав мені: «Маю синка, він не цікавиться українознавством. І справді: все українське бідне, принижене, відстале, - така наша доля». І я йому відповів: «Земляче, Ви молодий, освічений, а такий забобонний, таке безпорадне Ваше мислення. Якщо рідне є бідне, зроби його багатим, якщо воно принижене, обкидане болотом, не цурайся його, обмий і звелич. Ніколи і ніде не втрачай самопошани. Не втрачай віри в себе, бережи гідність, не будь приймаком у домі чужої культури». Ті, які в 988 році прибувши з Чужої землі, христили Україну-Русь, казали, що Київська віра бридка, поганська, варварська. А от та, яку вони принесли, найкраща. Справді, цим була єреями проявлена зневага до киян і їхніх дідів, предків. Бо коли віра київська бридка, значить кияни - бридкі люди, бо ж вони є творцями бридкого. І той киянин, який повірив у це, відчув зневагу до всього рідного, і став «со страхом і трепетом» поклонятися святощам привезеним з чужих земель, став духовним рабом, о, яке це велике людське горе!
27.
3. Українець став рабом, а хіба в цьому його вина?
В. Упродовж віків неволі оформився раб - гнучкошиєнко, і він не винуватий, що він такий і гніватися на нього не треба. Хіба орел винуватий, що вилупився з яйця в клітці і виріс у клітці, і літати неспроможний? У моєму серці біль, і душа моя часто заливається сльозами, бо ж отой раб є моїм кревним братом, і його горе в тому, що він не знає, що є рабом. І я йому кажу: брате, коли ти сам у собі переможеш раба, сам себе пізнаєш, організуєш, тебе ніхто не переможе! Перемогти в собі рабське «я» і розвинути в собі якості вільної людини, о, яка це могутня Перемога! Але вільна людина - це не вільний бунтар, самолюб-свавільник, який своє збунтоване «я» ставить понад усе. Вільна людина та, яка збагачена вищими жаданнями, про які я вже говорив. З вільної духовності родиться вільна людина.
28.
3. У світі поширене запозичення культури, віровчення. Що Ви про це скажете?
В. Є два способи запозичення. Перший: народ запозичує чужу («вищу») культуру, щоб їй служити, щоб її звеличувати, утративши свої цінності (мову, звичаї, почуття окремішности, національної гідности). Усім, хто ділить культуру на нижчу і вищу, кажу: мірило, при допомозі якого вимірюється висота культури, умовне, і часто суб’єктивне. Я вважаю, що є культура вільна (рідна по формі і по змісту) і є культура рабська (по формі - рідна, а по змісту - чужа). Другий спосіб: народ запозичив чужу культуру, щоб вона йому служила і була вигідним додатком до його культури. Та величність народу не в тому, яку чужу культуру (чи віровчення) він запозичив і як запозичив, а в тому, який є рівень його оригінальної (ним створеної) культури. Адже кожний народ у світі шанується, за ті вартості, які він вклав у духовну скарбницю людства. Різновиддя культур і віровчень є корисне для духовного і тілесного здоров’я Народів.
29.
3. Візантійська імперія так чи інак, охрестивши Київську Русь, вважала її своєю, присилала до Києва митрополитів-греків, не питаючи київського князя.
В. Ваше питання підтверджує історія греко-ортодоксії і Київської Русі. Київ не підозрював, що Візантія планувала при допомозі архиєреїв перетворити Київську Русь в покірну єпархію Візантії (очолену греком-митрополитом, ставлеником імперського Константинополя). І огречити її, на Київській Русі знищити Київську Русь. Патріарх Лука Хризоверг з Константинополя послав послів (монахів) до князя Андрея Суздальського з благословенням і мечем, на якому був напис: «Пресвятая Богородица, помоги рабу твоєму Андрею». З благословення Візантії орда князя Суздальського 8 березня 1169 року спалила Київ за те, що він, Київ, не питаючи Візантії, проголосив русича Клима Смолятича Київським митрополитом. Ішла культура з Візантії з метою поневолити киян, яким було заборонено мати київську інтерпретацію віри Христової. Святий Володимир (вірніше, Василій) не є київським святим, а грецьким: він був канонізований грецькою ортодоксією. Української церкви Христової в Україні немає, з цих причин немає ні одного святого канонізованого українською греко-католицькою чи греко-православною церквою. Прагнення Візантії перетворити Київську Русь у свою покірну васалію не здійснилося з двох причин: похід хана Батия на Київ і похід султана Магомета 2-го на Константинополь.
Суть четверта
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
30.
3. Певно ж, Ви маєте свою думку про те, ким і коли була написана “Біблія” (П’ятикнижжя Мойсея)?
В. Дослідники «Біблії» (англійці, німці, французи) ствердили, і про це я детально пишу в «Мага Вірі», що «П’ятикнижжя Мойсея» (Тору) 2500-2450 років тому написали два рабини (пророк Езикіел і пророк Ездра). Очевидно, вони користувалися легендами Сумерійськими про світовий потоп, Заповідями сумерійського законодавця Ур Намму, які були використані царем Гаммурабі, і згодом об’явилися у «Божих Заповідях Мойсея». Між іншим, філософ Барух Спіноза твердить, читаючи «Біблію», що Мойсей не писав «П’ятикнижжя Мойсея»: не міг же він написати репортаж про свій похорон, який з детальністю описаний у 5-ій книзі Мойсея. Іван Франко у книзі «Сотворення Світу» (на основі багатющих джерел) довів, що «Біблія» не є оригінальним твором.
31.
3. Що скажете тим, які думають: одному народові віра Христова допомагає, а другому - ні. Тепер шириться поняття, що греко-католицька і УАПЦ є національними церквами. І яка Ваша думка про це?
В. Маймо відвагу знати, що є пани-християни і є раби-християни. Пани-християни впродовж тисячоліття рабам-християнам забороняли творити свої християнські догми, канони, ритуали, і своє розуміння науки Христової. У нас інтерпретація віри Христової не наша. І церковні терміни (епітрахиль, парастас, панахида, панагія, іконостас, парафія, анатема, євхаристія) створені греками. Українці були не творцями, а сприймачами того духовного харчу, який творили пани-християни. І скажімо народові правду: Христова церква в Україні не служила Україні, бо її лідери (архиєреї) були підлеглі Візантії, а потім - ханам Татаро-Монгольської орди, королям польським, монархам московським. У часи повстання, очоленого Богданом Хмельницьким, ні один українець-єпископ не став на стороні Хмельницького, бо... гетман не був коронований на престол. І ні один єпископ не підтримав гетмана Івана Мазепу, навпаки - усі в церквах його проклинали як антихриста, який став по стороні протестанта Карла 12-го. У «Євангеліях» християнам заборонено займатися національними справами. У церкві Христовій «немає юдея, ні грека», «усі бо ви одно в Христі Ісусі», «коли ж ви Христові, то ви насіння Авраамове» Павло до Галат, 3,28-29, «Немає грека, єврея, чужоземця і скита, а все й у всьому Христос», Павло до Колосян, 3,11. Хто впроваджує у церкву Христову національні справи, той займається язичеством (паганізмом).
32.
3. Яке ставлення чужинців до РУНВіри?
В. Чужинцям я кажу: Бог ніде не сказав, що українці не мають права мати українське розуміння Всевишнього. Взаємопошана між чужинцями є тільки там, де спілкуються незалежні з незалежними. Чужинці, знаючи, що вірні РУНВіри не підлеглі жодним іноземним релігійним авторитетам, ставляться до них шанобливо. І з довір’ям. І я бачу: маючи РУНВіру, ми маємо право на Світовому Релігійному Конгресі сидіти як рівні з рівними, як незалежні з незалежними. У релігійному рівноправстві репрезентується велич людського «Я».
33.
3. Відчувається, що у Вас є прагнення, щоб наші колядки, щедрівки, веснянки були переосмислені. Що це значить?
В. У наших багатьох колядках, щедрівках, гагілках є тільки форма рідна, а зміст - чужий. У них славиться Вифлиєм, Єрусалим, Йордань, звеличується культура іноземна. Дівчата, узявшись за руки, виводять гагілку, співаючи: «Їде, їде Зельман, їде, їде Зельманова». Вважаю, що наші колядки, щедрівки повинні мати наш зміст. І так воно й було 1000 літ тому. У колядках, щедрівках славилася природа Вітчизни, воїни-богатирі, достойні хлібороби і їхні діти.
34.
3. Прочитав в «Голосі України», а потім в «Україні» і «Молоді України» про Рідну Українську Національну Віру (РУНВіру). А у «Вечірньому Києві» написано, що Ви фундатор РУНВіри. Людина феноменальна. А от свої здібності марнуєте, бо використовуєте їх для роз’єднання християн, проповідуючи віру в Єдиного Господа Дажбога, схаменіться!
В. О Господи! З 325 року починаючи, християни живуть в роз’єднанні. У суперечках. І роз’єднання, як відомо, були криваві: пригадаймо на весь світ відому Варфоломіївську ніч. У Парижі було вбито за одну добу тридцять тисяч інакшевіруючих. І робили це роз’єднані християни з любові до Христа. Та така жорстокість між інакшевіруючими, віримо, минула, хоч у пам’яті людства вона залишилася на довгі віки. Сьогодні в США зареєстровано 285 християнських сект. Згоди між ними немає. Кожна має інакшу інтерпретацію науки Христової. Є в Т. Шевченка по-божественному світлощирі слова: «Наробив ти, Христе, лиха». Упродовж віків наш народ роз’єднаний - воює сам з собою. Витрачає багато духовної енергії, часу, грошей. Одні доводять, що Рим правильно вірує в Христа, а другі кажуть - греки. Українці (католики і православні) ніколи не помиряться. Є великі перешкоди. Архиєреї греко-католицькі у церквах кажуть, що в 988 році князь Володимир запровадив на Київській Русі католицьку віру, бо в той час імперська релігія Риму ще не була роз’єднана. Архиєреї грецького православія ці католицькі твердження заперечують, вважають їх безпідставними, образливими. Я кажу: чужа духовність роз’єднує наш Народ і знедолює. У ній немає душі нашого єства. У ній чуже розуміння Бога. Єдність в народі постане достойна і свята тоді, коли його єднатимуть Рідні Духовні Сили, не підлеглі чужим концепціям Бога, чужим релігійним авторитетам, догмам, канонам, ритуалам.
35.
3. Учителю Силенко, я десь читала, що релігія - це одне, а «вєра» - друге.
В. Латинське слово «релігаре» значить «зв’язок». Очевидно, в розумінні «зв’язок з божеством». «Яка твоя релігія?» - це запитання у старих римлян відповідає змісту: з яким божеством пов’язаний. Майже на всіх територіях колишньої Римської імперії поширене слово «релігія». Але греки зберегли свою назву «тріскія» в значенні «віра». А ірляндці - «ірес». Слово «вєра» не давнє. У наших предків (трипільців-скитів), як це бачимо в санскриті і в мові скита Будди, було поширене слово «віра» у значенні «відвага, подвиг, мужність, натхнення». У санскриті слово «дгарма» багатозначне: «правила, закон, звичай, обрядність, правильність». І воно сьогодні в Індії тотожне з - словом «релігія». У наших предків була зосереджена увага на вдосконалення людського єства. На правильне ставлення людини до людини і до роду, племени. На свідоме ошляхетнення тих сил, які складають суть єства (Нав, Яв, Прав). І чим в людини була благородніша поведінка, тим вона вважалася більш віруючою. Кияни вірили, що Господь є в їхній душі, і тому в Києві до 988 року не було закону про покарання смертю. Слова «релігія», «віра», «тріскія», «дгарма» мають однакове значення.
36.
3. Я християнка і до тих людей, які міняють свої переконання, довір’я не маю. Ненавиджу їх! І ось Леонід Кравчук був комуністом, а став патріотом України, я йому не вірю! І це відноситься й до Вас, пане Учителю. Ваші батьки мусили бути православними. А Ви об’явили віру в Господа Дажбога.
В. Ісус Назарей, Ваш Бог, був вихований в синагозі в дусі ортодоксального юдаїзму. І, як пишуть «Євангелії», був рабином. І він змінив свої переконання. Об’явив реформу віри Мойсеєвої, яка була юдеям дана їхнім Господом Саваотом (Єговою). Отже, відійшов від ортодоксального юдаїзму. І за це був на основі «Тори» покараний провідними рабинами (сан-недріоном). І сьогодні Вам кожний рабин скаже, що Ісус Христос - є пророк-бунтар. Апостол Павло ненавидів Ісуса Христа. І, будучи ортодоксальним юдаїстом, жорстоко розправлявся з християнами (знаємо, що першими християнами були асимільовані, огречені юдеї). І вони приймали грецькі імена. Павло арештовував християн і «віддавав до в’язниці чоловіків і жінок», «Діяння Апостолів», 22,4. І він особисто брав участь у вбивстві християнина, проповідника святого Стефана, вбивство похваляв і стеріг «одежу вбивців», « Діяння Апостолів», 22,20. Та потім змінив свої переконання і став, як пише «Стандарт Жидівська Енциклопедія», стор. 439, 1959 р., США, «архітектором гойського християнізму». З України (і це знаємо з історії) вивозили в Сибір закутого в кайдани того українця, який біля церкви заявив, що не хоче бути православним. Не хоче бути православним - значить, не визнає ката-царя Москвинського помазаником Христовим, стає цареборцем. Українець, який відійшов від білої чи червоної ідеології Москвинської імперії (жорстокої тюрми народів), благородна людина. Тарас Шевченко звеличив мученика чеха Івана Гуса, який був живцем спалений за те, що змінив переконання. Я вважаю, що людині Господом дане право робити переоцінку духовної вартости. Є християни освічені, а є темні, забобонні. І хоч віру мають велику і багато говорять про християнське милосердя, та мислення в них зубожіле і милосердя їхнє жорстоке. Вони нагадують ту бабусю, яка з любові до Христа, як знаємо з історії, підкладала дрова до вогню, в якому горів Іван Гус.
37.
3. У церковному хорі співаю «Аллилуя». Запитувала дяка і пан-отця, що це слово означає? І не дістала відповіді. Люди порадили звернутися до Вас, Учителю Силенко.
В. Архиєреї .(греки) з юдейського слова «Галлелу Ягве» (Єгова) оформили слово «Аллилуя», що значить «Звеличаємо Єгову» (Бога народу юдейського). Або -»Хвала Єгові». Не всі знають, що й ім’я Ісус оформлене з імени Ягвешуа (Джашуа), що значить «Ягве-спасіння». У «Біблії» є багато імен, пов’язаних з ім’ям Ягве. Наприклад, «Йоагв», вимовлене греками, як «Іоан», означає «Ягвова милість». А «Маттеягв» (Маттей) - «даний Ягвою», і так далі.
38.
3. Увесь світ визнає віру Христову. А Ви, пане Силенко, бунтуєтеся. Хочете, щоб українці так, як японці, китайці, жиди, індуси, мали свою рідну віру. Щоб вірили в єдиного Господа Дажбога. Ми, українці, мусимо єднатися з інтернаціональною більшістю, а не жити в рамках свого суспільства, бути меншістю.
В. У «Мага Вірі» пишу, що перш за все ми повинні бути ми, а не населення без почуттів національної гідності. Яка велика нація захоче єднатися із зденаціоналізованою масою, як рівна з рівною? На світі 28 відсотків християн, отже, вони - меншість. Усі інші люди планети Земля сповідують різні релігії. Є буддисти, конфуціонери, індуси, жиди, мусульмани, японці та інші. І в Україні-Русі, крім християн, є жиди, мусульмани, буддисти. Всеправедний Господь ніде не сказав, що українці повинні бути гіршими людьми. Що вони не здібні мати свою Віру. А коли б Він у якійсь чужій релігії таке сказав, я би був обурений. Жидів менше, ніж християн, але вони не хочуть бути християнами, хоч для них Ісус рідніший, ніж для нас. Вони хочуть мати свою Дорогу Життя, і хоч вона не завжди буває легкою, вони її не зраджують, щоб мати своє незалежне «Я». Орлів менше, як горобців, але орел не хоче бути горобцем. Найкраще себе почуває той, хто є сам собою.
39.
3. Я читала, що 30 років тому Ви утвердили тризуб в обрамленні сонячного проміння знаменом Дажбожим, емблемою РУНВіри. Які Ваші розуміння цього символу?
В. Історик Н. М. Карамзін, оглядаючи археологічні знахідки, через помилку (а може незнання) назвав герб князів України-Руси тризубом. Що це за емблема? Звідки вона і яка її суть? У «Мага Вірі» даю широкі пояснення, а тут - коротко. Перш за все, ця емблема не має нічого спільного з зубами. Вона така стара, як історія культури і цивілізації людства (пелазги-гіттіти-скити-кияни). І це стверджують численні археологічні знахідки. І, між іншим, ця емблема є святістю Скитського роду Гаутами Будди (Будителя). У санскриті вона зветься «Трисута», я її назвав - Трисуття. Мене не тільки зачаровує, а й дає мені святу натхненну силу філософська розсудливість предків наших. «Виласа Книга» (давній літопис України-Руси) пише: «Перше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо», 1, 11-а («Триглав - Три сутності буття»). Скити (українці-русичі) вірили, що основу людського єства творять три суті (три глави): Нав (духовне буття), Яв (явне, матеріальне буття) і Прав (правила духовного і матеріяльного буття). І «Виласа Книга» пояснює, що буття (суті) перебувають «в єстві людини, і вони переборюють сили темряви і ведуть до добра», 15-а. І вони ознаменовані емблемою: ми її звемо Трисуття (тризуб). У цій емблемі втілено заповіт Предків наших, який має немеркнучий зміст: розумними правилами (законами) самовдосконалюй духовну і тілесну силу, то «перебореш сили темряви і ощасливишся добром». Будова такої держави, як Україна-Русь, потребує, щоб її архітектори були добрими знавцями історії людства.
Суть п’ята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
40.
3. Козаки вмирали за православіє, за віру Христову. Де Ви чули, щоб козак був католиком-юніятом? Де чули, щоб козак вірив у Дажбога? Пане Силенко, ждемо відповіді.
В. Ми не сьогоднішні. Розгорнімо книгу давньої історії. Скит (дехто пише «скиф») Гаутама Будда, як твердять усі його біографи, мав на поголеній голові косу (чуб). Він був «косака». Скитське плем’я 2500 років тому прибуло до Індії і на долинах (40 миль на південь від Гімалаїв), заснувало державу Сакія. її царем був Судгодан (судженням даний) батько Будди. Усі провідні скити і їхні рідні попередники (гіттіти) мали косу на поголеній голові, були «косаками». Дані, підтверджені істориками, подаю в «Мага Вірі». У Ірані (епохи царя-Дарія) скитів звали саками. Чому? У них була зброя, яку вони називали «сакіра», і про це пише Геродот. Скити (саки) «сакірою» сікли ворогів (були січовиками). Лицар-цар Святослав, як йому сповнилося 15 років, був у Києві на Хрещатій долині обрядово висвячений на косака (волхв йому поголив голову, залишивши ознаку шляхетності, косу (чуб). Обряд освячення на косака я описую в «Мага Вірі». Святослав вірив у Дажбога. Монголи того воїна, який не виконував накази курултая і жив як бунтар, звали «ґазаґ». І часто озброєні «ґазаґи» жили ватагами, партизанили. Отже, монгольське слово «ґазаґ» і санскритське «косак» не однозначні, хоч фонетично трохи подібні. У «Мага Вірі» пишу, що перші загони київських косаків появилися після 1245 року. Вільнодумні кияни не хотіли коритися наказам Орди, яка брала їх із сіл і гнала на рабські (ординські) роботи. Було б величніше, коли б запорожські косаки (козаки) умирали не за православіє, а за утвердження своєї держави зі всіма її законами і порядками (кордонами, постійним військом і коронованим монархом (гетьманом). У часи Богдана Хмельницького в Європі республіканське правління державою ще не було визнане. Нове косацтво в Україні-Русі стане лицарським тоді, коли буде натхненне національною свідомістю і величчю косака - царя Святослава Хороброго. А розсварені церковні справи (католицькі і православні) залишить церкві і їх не буде впроваджувати на Запоріжжі. Щоб не повторилось те (не дай, Господи!), про що пише Тарас Шевченко: «Котилися і наші козачі дурні голови (...) за віру Христову». Косак-запорожець ставить справи Української держави понад Усе. Для нього Мати-Україна і служіння їй так, як Англія для англійця, є його вірою і молитвою.
41.
3. Чи кожний громадянин України може належати до громади РУНВіри?
В. Католик не може належати до громади буддистів і - навпаки. У США, Канаді та інших країнах в урядах зареєстровані громади РУНВіри як церква. У Києві громада вірних РУНВіри у вересні 1991 року у Київській міській Раді народних депутатів зареєструвала свій статут як релігійна громада, а також у Полтаві та інших містах. І хто визнає цей статут, може належати до громади РУНВіри.
42.
3. Учителю Лев Силенко, хочу знати: на якій підставі в США, Канаді поширений термін юдейо-християнізмі Бо з цього виходить, що я юдейо-християнка. При чім тут «юдейо»?
В. Слово «християнка» в перекладі на нашу мову значить «помазанківка» (визнає науку Помазанця). Помазанців у різних релігіях багато. Оглянемо сторінки історії. І стане ясно: «Християнська релігія виросла з юдаїзму. Ісус і всі його послідовники були жидами», «Стандарт Жидівська Енциклопедія», стор. 439. І такі твердження прочитаєте в бібліотеках Азії і Європи. Християнин вірить, що його родоначальниками є Авраам, Ісаак, Іаков, Сара, Рахеля. Коли він одружується, то в церкві піп йому каже, щоб він був, як Ісаак, Іаков, а його наречена, щоб була, як Сара і Рахеля. Померши, християнин на славу Господа Саваота відправляється на лоно Авраама. І заповіді, як моральна основа в християнина, юдейські, дані Мойсееві Господом юдейським. Мойсей же не був християнином. Славний жидівський вчений, філософ і поет, Ірвінг Дейтон у журналі «Кенедіен» («Винніпег Трибюн», березень, 1976 р.) пише у вірші «Мій брат Ісус», що «християни вибрали собі одного з жидів, вибрали мого брата Джа-шую і назвали його Ісусом, і б’ють до нього поклони, як до Бога». Християни повинні з особливою пошаною ставитися до жидівського народу, адже він їм дав Бога Ісуса, Діву Марію (виховану в синагозі), заповіді, концепцію Бога, космологію (оповідання про створення світу) і моральні закони життя.
43.
3. Дивуюся. У РУНВірі, яку Ви об’явили як Божу благодать, Господь має ім’я Дажбог. На якій основі? А чому не Аллах, Саваот-Єгова? Хіба ім’я Бога має значення? Головне, аби людина була віруюча. Чи у Вашій церкві є ікона Дажбога і святих?
В. Дажбог - Святий Дух. Хіба Дух, Світло, Правда мають образ, стать? Вірні РУНВіри іконам (образам) не поклоняються. А щодо значення імени Бога, то уявіть таке. Ви приїхали в Африку. Опинилися в Уганді. Йдете вулицею Кампали. З цікавости заходите до негритянської церкви. І бачите: на позолочених іконах обличчя Тараса Шевченка (Він у шапці, з вусами, є сяйво навколо його голови). І тут же - Іван Франко і Леся Українка. Біля цих святих ікон горять свічки. І віруючі негри славлять Дажбога - Господа України-Руси. І Ви ніби... отетеріли. Якесь дивне (але приємне) почуття запанувало у вашому єстві. І обличчя святих, й ім’я Дажбог такі для Вас до болю близькі, рідні. Ви звикли в Україні в церкві чути пісню «Світися, новий Єрусалиме! Свят, свят Бог Саваот-Господь народу ізраельського». І бачити ікони апостолів (юдеїв) Павла, Петра, євангелістів Маттея, Луку. Ви з цими поняттями зжилися і повірили, що все це єдинобожественне. І так мусить бути і нині, і прісно. І на ваше прохання негри з благовінням оповіли, що в їхньому місті півстоліття тому побував благовісник з святої землі України. І оповів їм, що український народ, як миролюбний і Богом вибраний, має найбагатшу в світі землю, зазнав великі гоніння й муки. Дажбог, Господь України, милосердний і всеправедний і нікого не карає пеклом. А його апостоли Тарас, Іван, Леся проповідували мир на землі і за це були дияволом переслідувані, терпіли тюремні муки. І угандцям віра в Дажбога сподобалася. І вони, щоб був мир на землі, у своїй церкві натхненно славлять Дажбога. З цієї казки Ви зрозуміли, що з ім’ям Господа пов’язана історія народу, його вдача, культура, мораль, мова і концепція Господа.
44.
3. Я, як християнка, вважаю себе грішницею. Гріх, який Єва вчинила з Адамом, перейшов на всіх жінок. І про це всі чують у церкві. Господь за непослушенство вигнав Єву з раю і покарав її, сказавши: «За твої гріхи будеш у болях родити». І це правда! Я ж у болях родила дітей. Чи й у РУНВірі Євин гріх переходить на кожну українку?
В. Усе родиться в болях. Вівця, корова, коза родять своїх діток у болях. Думаєте, що їхній біль спричинений тим, що й на них Господь Саваот поширив Євин первородний гріх? Я вважаю, що біблійна оповідь про Адама, Єву і гадину, що жили в раю (на Месопотамській долині), належить до юдейської мітології, яка, на мою думку, не є оригінальною. Зачатіє дитини, яке благословила Любов, і народження дитини не є злочином (гріхом). Зі зла походить зло. А мати ж під час народження здійснює святу дію: родить дитя (ангела-посланика Божого). Та доля цього ангела часто залежить від того, хто і на які шляхи спрямує його мислення і як будуть виховуватися його емоції.
45.
3. Докажіть, чим Силенкова віра краща за віру Мойсея, Христа чи Могамета? Я завжди прагнула до кращого.
В. У «Мага Вірі» пишу: немає віри кращої чи гіршої. У кожній вірі (національній чи інтернаціональній) проповідується любов до Бога і пошана до людини. І ніхто не має права тієї чи тієї віри принижувати. Ніяка віра не впала з неба. У вірі (початковій чи високорозвиненій) закодована вдача й історія духовного розвитку народу. І в цьому ми переконуємося, читаючи «Веди», «Авести», «Трипітаки», «Біблію» чи «Коран». І Пророк, який проголошує заповіді чи концепцію Господа, втілює в собі притаманності ген свого народу. І тому японець каже, що юдейська віра йому чужа. Він сповідує японську віру (шінто), в якій проявлені святощі, культура, моральні правила, обрядність, світорозуміння і світовідчуття японського народу. І він у своїй вірі чується сам собою, йому зручно і приємно. Отже, так я вже говорив, є віра рідна і є віра чужа. Є мати рідна і є мати чужа. Спитайте сама себе: яка для вас мати краща? Рабини навчають своїх духовних дітей, що жид, в якого з дитячих літ був забраний юдаїзм і була йому прищеплена чужа духовність, перестав бути жидом. Та загублений син часто повертається до свого роду, питає: хто я, з якого кореня походжу?
46.
3. Тепер наші газети одні пишуть «жид», а другі - «єврей». Чи «жид» образлива назва?
В. Такої релігії, як євреїзм, немає, є юдаїзм. Слово «єврей» ханаанське. Коли Ханаани на другому березі ріки побачили (а це могло бути 3150 років тому) прибулих іноземців, вони їх назвали «ібр», що значить «зайшлі», «ті, що по іншій стороні ріки». Арамейці вимовили «ібр», як «ебреї». І звідси - «гібреї», «євреї». Юдеї - самоназва народу. Є твердження, що плем’я мало тотем з ім’ям Єд, що значить «лев». З «Єд» і постали слова «юда», «юдея», «юдеєць». Латини казали «юдауес», а греки - «іоудаіос». Англійці вимовили, як «джю», а Українці й Поляки, як «жид». Жид - назва правильна, достойна, і її вживали Т. Шевченко, Ів. Франко і весь наш народ.
47.
3. Мій знайомий у Києві на чорному ринку купив «Мага Віру», бо утратив надію отримати з Америки. Чи буде можливість видати «Мага Віру» в Україні, щоб задовольнити потребу читачів?
В. Сьогодні в Україні видавничі справи переживають кризу. Та коли до нас звернеться видавництво, готове підписати умову видання, ми допоможемо, приславши валюту на купівлю паперу. За останні два роки з України я дістав сім тисяч листів із запитанням: коли і як можна купити «Мага Віру»? Прикро, що задовільної відповіді ще не можемо дати.
48.
3. Бога чи Пророка Ісуса послав Саваот-Єгова, і тому його наука Божа. Магомет посланий Аллахом. І про це він сказав арабам: «Крім Аллаха, нема Бога, а я його Пророк». Чим Ви, Лев Силенко, докажете українцям, що Ви посланий Господом Дажбогом?
В. Якщо людину послало Добро, вона чинить добро. Зі Світла походить світло. Якби я не був посланий Господом Дажбогом, я б не проповідував Віри в єдиносущого, милосердного і всеправедного Дажбога і не мав би натхнення написати «Мага Віру». Дажбог - Правда, Святий Дух України-Руси, Моя віра благословенна Дажбогом і є спасінням для мого народу, який я люблю більше, ніж самого себе. Коли мій народ іще не визнає моєї віри, то це не його провина, а тих антиукраїнських сил, які ослабили в його душі святе хотіння - хотіння втверджувати незалежну духовність.
49.
3. РУНВіра, як церква, Українська віра в Бога і філософія української правди, моралі, культури, що й казати, справа свята! Але наші люди до всього збайдужіли. Та їх і обвинувачувати не можна. 70 років з них ліпили радянську людину: живи по-радянському. У нас національна культура тільки по формі, а от по духу, змісту соціалістична. І пригадую я, як піонерка декламувала вірш -»Моя батьківщина - це партії голос. Моя батьківщина- це Леніна клич». Але замість «це» в думці мала «не». Бо ж виходило так: вір у партію і Леніна не думаючи, і ця віра тебе спасатиме. А коли почнеш думати і скажеш, що в тебе була батьківщина ще перед Леніним, станеш грішником, опинишся в концтаборі. Імперія Леніна і її концтабори ліквідовані. І тепер людям кажуть: живи по-християнському, у нас християнська культура, читай дітям «Біблію», цілуй ікону Архистратига. Але він дитині чужий, не зрозумілий. Оглянуся: там католики, там православні, там свідки Єгови чи баптисти. І між ними незгода, сварня, і всі вони християни. І тому дехто каже, що «це перехід з ярма в ярмо». Учителю, по професії я лікар. Ви, як духовна особа, скажіть ким ми повинні бути?
В. Відповідь на Ваше запитання є в «Мага Вірі», в катехизисі РУНВіри «Навчання». Людина родиться два рази. Перше народження тілесне, а друге - духовне. Ми будемо достойними, успішними і щасливими людьми, коли родитимемо себе не тільки тілесно, а й духовно. Робімо так, щоб духовно нас не родили ніякі чужі сили. З чужого походить чуже. Ким українець повинен бути? Українець повинен бути українцем. Так, як жид повинен бути жидом, а японець - японцем. Коли ми будемо за вірою українцями, у нас буде український шлях життя. Самонародиться в душі нашій незалежність національного «Я». Своя Віра, своя Воля і Правда в своїй хаті буде тоді, коли нас одухотворюватиме українське розуміння Бога. Щоб жид був жидом, йому рабин у синагозі читає «Біблію»: «Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземним Богом», «Псальми», 81,9, Тобто, щоб ти не кланявся перед чужою духовністю, перед чужим розумінням Бога.
Суть шоста
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
50.
3. Учителю Силенко, моя приятелька-харків’янка дістала від Вас листа. Пише, що Ваше слово спасло її, на душі стало веселіше, здоров’я покращало. Я працюю медсестрою. Поводження людей, крики, образливі слова нервують мене, і я втомлююся. Тепер навіть дрібниці душу заполонюють гнівом. Спасіть!
В. Наші предки трипільці (і це стверджують «Веди») уміли тій людині, яка своїм поводженням чи словом нервує ближчого, спокійно казати: «Не нервуй мене, я хочу довго жити». Отже, у найдавніші часи вже було відомо, що той, хто злостить людину, зазіхає на її здоров’я. Якщо повірите моїй науці, вона поможе Вам. Коли хтось необачним словом гнівить Вас, спокійно в думці (все інше забувши) кажіть: «Я розумна, бо не гніваюсь. Я благородна людина, бо гнівом не виснажую душі своєї і не затьмарюю розуму мого. Хто в душу мою кидає злобні слова, того не чую. Я на гнів не відповідаю гнівом. Слава Дажбогові! Дажбог - Любов, я в Любові і Любов у мені». (Важливе: чуючи образи, не спішіть на них відповідати образами. Ще ніхто гнів не переміг гнівом. Людина - дитина Природи. Єднайтеся з полем, озером, лісом, квітами).
51.
3. Учителю, прочитав Ваше інтерв’ю в «Україні», а мої друзі - в «Молоді України». Добре, що Ви є! Ми їздили в Харків на партійні збори. І чули: думаймо про національні справи, зробімо нашу землю квітучою, а ріки - чистими. А коли стрінулися з батюшкою, він сказав: не думайте про земне, від нього гріхи походять, думайте про царствіє небесне. Отже, дві різні науки.
В. Хто не думає, той не живе. Хто хоче, щоб за нього інші думали, бо він лінується або боїться, стає рабом людини думаючої. Живеш на Землі, думай про земне, земля - твій дім. А коли підеш на Небо, будеш думати про небесне. Ще ніхто з померлих не повернувся з Неба на землю і не розказав, як там є. Тому що ви об’єдналися в громаду РУНВіри, до вас прийде «Мага Віра», книга обрядів, «Катехизис РУНВіри» та інше. І - моє благословення.
52.
3. Слава Ісусу Христу! Дорогий Учителю Силенко, Ви проповідуєте віру в єдиного Господа Дажбога. Я думала, Ви поганин, язичник. Та пан-отець мені сказали, що погани вірять у багатьох богів, а в РУНВірі наука про єдиного Бога. Та я живу з Христом і без Дажбога можу обійтися. Ви поборюєте християнську Віру?
В. Правильне знання нікому не шкодить. Отже, юдейське ім’я Джагошуа означає: «Той, кому помагає Ягве (Єгова)». Це ім’я і сьогодні дуже поширене в Ізраелі. І воно вимовляється, як «Джашуя». Греки ім’я Джашуя вимовили, як Ісус. Отже, слова: «слава Христу Ісусу» означають: «Помазанникові Єгови, якому Єгова помагає, слава!» (Єгова-Саваот - Бог народу Юдейського). Дажбог - Датель Буття. Дажбог - Світло життетворяще. Там, де немає Світла, немає життя. І хоч Ви й не вірите в Дажбога, він, як милосердний Господь, опікується Вами. Я вірую в Дажбога і тому не поборюю ні християнської, ні буддистської, ні жидівської чи іншої віри. Християнізм в Україні є і буде, бо є і будуть такі люди, розум і душу яких він повністю задовільняє. Слава Дажбогу!
53.
3. Чи будуть Ваші проповідники навертати румунів, греків на РУНВіру? І друге: де ж совість? Національні почування, патріотизм хіба можуть бути справою релігійною!?
В. Совість - почуття відповідальности людини чи народу за свої вчинки перед іншою людиною чи народом. Люди без совісти значить без віри в добро, правду, честь. Не можна творити добра, не вірячи в добро. РУНВіра - національна релігія. У ній визначені принципи совісті віруючого в Дажбога. З історії знаємо: національні релігії не призначені на експорт. У них немає духовного імперіалізму і ворожого ставлення до інакше віруючих. Де Ви чули, щоб японці навертали індусів на японську віру, на японські поняття совісти, культури? Але архиєреї (тобто старші жерці) інтернаціональних релігій бачать в усіх національних релігіях атеїзм, поганство, патріотизм, кумирство і осуджують їх. Я вірю, що патріотизм (вірність народу, вітчизні) почуття світле, благородне і Господом благословенне так, як любов матері до дитини. У індуїзмі, в японській релігії чи юдаїзмі (в рідній жидівській національній релігії) патріотичні почування є поняттями релігійними. Людина, яка не має любови до Вітчизни, підозріла. О, як натхненно ортодоксальний жид молиться в синагозі, святу вірність Вітчизні висловлюючи! «Коли забуду тебе, Єрусалиме, нехай праву руку мою відніме в мене! Нехай язик мій прилипне до гортані моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима понад усі радощі мої», «Біблія, Псальми», 137,5,6. Я з пошаною ставлюся до патріотів (усіх націй і рас), які вірно служать світлим ідеалам своєї Вітчизни.
54.
3. Учителю Силенко, я чула про Вашу РУНВіру. Поможіть, у нашій хаті пекло. Чоловік став баптистом, каже, що прийняв Христа. А донька пішла до свідків Єгови. А сестра одружена з православним. Коли прийде свято, хоч із хати тікай. Піп приходив з кадилом і кропилом, а чоловік йому сказав, що кадило і кропило - то поганство, кумир. Ходила до церкви, і там католики і православні махають кулаками самі на себе. Одні кажуть: Римові церкви не дамо! А інші: Москві - не дамо! Я б хотіла десь виїхати, якби в Америці мала якусь працю на фермі.
В. Я проповідую святу Віру в Господа Дажбога, щоб в українській родині було добре духовне здоров’я. Кожна людина має право вірити так, як хоче, і в те, що хоче. Я не втручаюся в родинні релігійні незгоди. Я приніс не меч, а мир. І добре знаю: чим вища в родині національна совість, гідність, тим тяжче душехватам її роз’єднати, розсварити і розпоряджатися її душею, розумом, грішми. І добрим прикладом є шведи, англійці, німці, жиди, японці. Спасибі Вам за щиру, майже дитячу безпосередність.
55.
3. Є в нас тепер «секта» Йогів. Скажіть, що означають слова «Гаре Крішна»? Є такі, які радять залишити родину, не думати про національні, державні справи. Обіцяють ощасливити, поєднати з божеством, утекти від світу. Бо Сковорода сказав: «Світ мене ловив, але не спіймав». Учителю, хочу почути Вашу думку.
В. Поняття «Світ мене ловив, але не спіймав» мені не подобається. Коли тебе ловив світ добрий, то від нього тікати не треба. Будь з ним і роби, щоб він був ще добрішим. А коли тебе ловить злий світ, то чому тікаєш? Почни бій зі злом і в цій боротьбі зміцнієш душею і тілом. Ті, які кажуть «Передай нам свою душу, відійди від суспільного життя, обминай людські взаємовідношення», і обіцяють поєднати тебе з божеством і готові тобі дати ім’я божества, хочуть, щоб ти перестав бути сам собою. Скажи їм: «Коли вам віддам свою душу, то що буду вартий без душі?» Стан збайдужіння, який часто межує з очманінням, вони оголошують людським щастям. Слова «Гарі Крішна» в точному перекладі означають «Гарний Темний». Це одна з гіндуських сект.
56.
3. Ісус Христос приніс людям мир, згоду, любов. Та люди не читають «Біблії», не знають науки Христової. Війни роблять. А хто меч візьме, від меча загине. Треба любити людей, а не проклинати їх. Я євангелістка. А в православних є анатема. І Ви, брате Силенко, мусите полюбити Христа.
В. Бачу, мої слова будуть Вам не зрозумілими. І тому прочитаю Вам з «Євангелій» благу вість Христову. «Не думайте, що я прийшов послати мир на землю. Не мир я приніс, а меч. Прийшов я поставити сина проти батька його, і дочку проти матері її, і невістку проти свекрухи її». «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, не достойний мене. Хто любить сина або дочку більше, ніж мене, не достойний мене». «Хто не зі мною, той проти мене», «Євангеліє», Маттей, 10,34,35,37 і 12,30. І «Хто не любить Ісуса Христа, нехай буде проклятий», апостол Павло, 1-ше П. до Коринтян, 16,22. Отже, люби, бо проклену. Прокляття - страшна кара. Та я її не боюся, я вірю: ніхто нікого не має права примушувати любити. Любов з примусу - це страждання. «Кто не с намі, тот протів нас» - ідеологія ненависти. Буддисти не є з Христом, але вони не проти Христа. Вірні РУНВіри не є з Христом, але вони не проти Христа.
57.
3. Тепер у нас духовне відродження, і тому дуже поширені слова «справедливість», «віра гори ворушить», «правда перемагає», «християнська мораль», «будьмо культурними». А життя тече своєю рікою. І ніби й Христос не робить людей кращими. Що ж є?
В. Будьмо вдумливими людьми. Ніколи й ніде не забуваймо, що головне в житті не слова «правда», «віра», «справедливість», «Бог», «мораль», «культура», «братерство», а те, які вкладеш поняття у ці принадні слова. І коли люди України цієї Мудрости не зрозуміють, будуть завжди обдурені, ніколи не розпоряджатимуться самі собою і не будуть успішними ковалями своєї достойної долі.
58.
3. Учителю, мені 28 років, одружений, у мене двойко дітей. З міста переїхав у село, щоб діти мали свіже молоко. Я маю свою кузню і двох юнаків-учнів. Скажіть, що потрібно, щоб я мав славу доброго коваля?
В. Потрібні Любов і Віра. Якщо не маєш любови до ковальської праці, якщо не маєш віри у свої спроможності, не ковалюй. Бо коваля з тебе не буде. Праця без любови - страждання. Ковальська праця тяжка, та коли коваль любить її, вона стає приємною. Щоб праця була успішною, її треба знати. Є два способи пізнання: споглядання і міркування. І другий - випробування і виконання. Робиш кочергу, вкладай у працю всі свої знання і здібності. Коли зроблена кочерга тобі не сподобалась, не переконуй інших, що вона добра. Не лінуйся її переробити. Твій твір повинен радувати тебе довершенністю. І з цієї творчої радости буде в тебе родитися віра в себе. З віри в себе поставатиме оправдана впевненість. Поставатиме відданість і почуття гідності, без яких не можна успішно йти до мети. Давай людям працю тільки ту, яку ти зробив з найбільшим умінням. Стараючись усе робити якнайкраще, ти сам себе вдосконалюєш, збагачуєшся досвідом, знанням, добрим навиком. І заощаджуєш час і енергію. Нікому не кажи, що твій виріб найкращий, бо станеш підозрілим. Без твоєї присутності люди твій виріб оглядають, випробовують і славлять, коли він вартий слави. Вартісна праця робить людину вартісною. І учні твої повинні знати: удар молотком має бути правильний. Піднімає молот - вдихає повітря, б’є молотом - видихає. Якщо робитиме навпаки, сила покине його. Наші славні предки (трипільці - скити) були першими в Європі ковалями. Отже, твоя професія давня і благородна. Раджу оглянути музеї, оглянути трипільско-скитські вироби, їм 5, 3 тисячі років. Радість приходить від радости. Ковалеві потрібна радість, і тому селянам і учням ніколи не говори прикрих слів. Не псуй їм настрою необачним словом. Зіпсутий настрій повертається до тієї людини, яка його викликала в іншій. Учень, який любить свого учителя, краще засвоює його науку. Пізнай уважно Сім Законів Правильного життя, які об’явлені в «Мага Вірі». Вір моїй науці, і ця віра поможе тобі втілювати її в життя на щастя собі і ближнім.
59.
3. Учителю Силенко, моя професія - лікар. Працюю в лікарні. Належу до «Славутича». «Мага Віра» мені передана з Києва. Враження велике: у Ваших генах втілилася (шляхом інкарнації) духовна потужність народу. Хочу почути Вашу думку. Усі люди бувшої імперії чогось ждуть. Той - нової хунти, а той жде спасіння з Америки. Люди переконані, що уряд України повинен забезпечити народ життєвими потребами. Скажіть: якою завтра буде Україна?
В. З приємністю скажу: листи до мене приходять не тільки з міст України, а й з Мурманська, Норільська, Казахстану, Анадира, де оформлюються громади РУНВіри, з Камчатки та інших областей. На всіх просторах колишньої тюрьми народів живуть мої рідні люди! О, люди мої! Многовікове рабство завдало шкоду суті «Я» вашого. Ослабило силу волі, віру в себе. Стримало прагнення мати послідовність, наполегливість у діях. Ослабило почуття зрідненості. Та сьогодні пролунав могутній дзвін волі. Упали мури тюремні. І на руїнах імперії ми метушимося без кола і двора. Нагадуємо обездолених рабів вавілонських чи римських. З чого почати самопорятунок? З віри. Усі ми повинні беззастережно повірити, що Україна (наша рідна хата) буде такою, якою ми її зробимо. Буде вона незалежна, як у нас буде незалежне мислення. Буде вона багата, квітуча. Розумна і натхненна. Її ріки, як у давні часи, тектимуть медом і молоком, бо така їхня природа, її степи пахнутимуть духмяним золото-колоссям. Скільки колосків, стільки впродовж тисячоліть упало синів і доньок в ратних боях з наїзниками, щоб ми, їхні потомки, мали право бути власниками землі України-Руси. Буде вона незалежна, її розум і талант вільно розвиватимуться собі на Щастя і на славу людства. І блага вість про Україну державну лунатиме у світах, як про Господом люблену землю миру, краси і добра. І слова «громадянин України» усіма мовами вимовлятимуться з пошаною. Або - буде Україна рабська, підлегла тим чи тим мілітарним чи релігійним наїзникам, які лицемірно кидатимуть кличі «рівність», «спасіння», «братство», «спільна оборона», «взаємодопомога». Буде вона одурена (її синів нищитимуть або куплятимуть вороги). І буде вона обікрадена: скарбами її землі і трудом її рук розпоряджатимуться чужі люди. Тіло і душа її миловидних дітей будуть знасилувані іноземними душоловами. Мала релігійна культура - страшне нещастя народу. Один віруючий прагнутиме, щоб ікони, до яких він б’є поклони, були у всіх хатах, канцеляріях, установах, а другий йому відповідатиме: «Моєю іконою є золотий герб України». І такого обвинуватять в атеїзмі, поганстві. І буде гнів. І темні діятимуть за каноном середньовіччя: «Убити тіло грішника, щоб спасти його душу». І Україна в’янутиме, як дерево з перерізаним корінням. І слова «громадянин України» на чужих землях вимовлятимуться з глумливою усмішкою. Упродовж віків ми були руйнівниками. Ми руйнували ті імперські сили, які нас у нашій хаті гнобили і називали бидлом, використовували наших дітей як дешеве м’ясо на плацдармах світових воєн. Сьогодні прийшов час, щоб ми були архітекторами Державної Будівлі. Не ждімо з чужин спасенних програм, ідеологій. І не ждімо ні від кого порятунку! Рятуймо самі себе, нас же 50 мільйонів! Ми багатирі - живемо на пребагатій землі. Усі (дорослі і діти) вирушаймо до праці тяжкої в поле, на заводи і фабрики. Тепер усе, що вродить наша земля, і все, що створять наші руки, належить нам! Україна - це Ми. Наше Минуле, Сучасне і Майбутнє.
Суть сьома
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
60.
3. Нині Україна переживає, можна сказати, релігійний ренесанс. Дістали право на існування Українська автокефальна православна церква і Українська греко-католицька церква. У містах України виникли громада РУНВіри (Рідної Української Національної Віри), яку Ви об’явили десь 30 років тому в США, Канаді. Як Ви оцінюєте такі зміни в духовному житті України?
В. З історії людства знаємо: є релігія, яка Народ тримає в рабстві, стає знаряддям поневолення в руках іноземних вторжників. Є релігія, яка визволяє Народ з рабства. Отже, справа не у термінах «релігія», «духовне життя», а в тому, яка в них вкладена суть. І чи суть ця рідна чи принесена з Чужини? Віра - світогляд людини: по вірі пізнається духовний рівень людини, спосіб її мислення, культуру її почувань, шлях її життя. Зміни в духовному житті України-Руси, якщо вони йтимуть по Шляху Духовної Незалежності Народу, треба вітати, як святу Господню благодать.
61.
3. Українці дедалі частіше відчувають, як довідуємося з редакційної пошти, що їм бракує духовної енергії, допомоги якоїсь могутньої й доброї сили... Що Ви думаєте з цього приводу?
В. На подібне запитання я вже дав подібну відповідь. Господь Дажбог (Дателя Буття) Єдиносуший і Всеправедний дав нам, дітям своїм, усе, що на світі найкраще. Землю багату, родючу, солодководі джерельні ріки, лагідне підсоння. І обдарив нас гарною вродою, талантами, працьовитістю. І - духовно-тілесною енергією. Усе від нашого милосердного Господа Дажбога отримане, ми повинні високо цінувати і оберігати. Забруднимо Небо, затруїмо Чорнозем, перетворимо Ріки в мертве болото, то тіло наше утратить життєрадість. З Єства випарується духовна енергія, ослабне наш імунітет і занедужають гени наші. І діти нами роджені будуть кволі, хирітимуть, як квіти без води. Господь спасає тих, які хочуть самі себе спасати. «Хочемо, але не знаємо з чого почати?». Почнімо себе рятувати, рятуючи Природу, яка оточує нас. У РУНВірі утверджений культ Природи. Є обожнення рік, криниць, степів, гаїв. Повернімо Природі її непорочність (природність). Спасаючи здоров’я Природи, ми спасемо наше Майбутнє. У «Мага Вірі» об’явлені Сім Законів Правильного Життя, їх впроваджуючи в щодення, ми оздоровимо, покращимо суть нашого Єства. У жодних чужих сил не жебраймо ні віри в Бога, ні спасіння, ні законів моралі і культури - не будьмо віруючими по-чужому, не будьмо моральними і культурними по-чужому. Достойний народ сам творець своєї звичаєвости (моралі), своєї культури (обрядности). У «Мага Вірі» оповідаю про ті джерела, які Українцям дають духовну енергію. Єднають їх з Могутньою і Доброю Силою.
62.
3. Мені не раз доводилось чути від іноземців, які бувають в Україні, таке міркування: компартійно-тоталітарна система протягом багатьох десятиліть нещадно боролася з тими, хто не поділяв атеїстичні погляди. Але все виявилося марним - мільйони людей зберегли у своїх душах віру в Господа. Чому так?
В. Архітекти компартійно-тоталітарної системи знали, що людській психіці властиве благоговіння перед Вищою Силою, яку людині хочеться обожнювати. Бачити в ній любов, красу, мудрість, світло. І вони під гаслом боротьби з релігією, утверджували нову релігію. На місце Ісуса Назарея поставили Леніна, проголосивши його Непомильним. Непомильність значить Абсолют. У деяких релігіях визначено, що Бог - це Абсолют. Леніна, як большевицьке божество, зображали так, як у Єгипті фараона - сина Бога Ра. Статуя Леніна мала гігантський розмір, щоб так приголомшити звичайну людину. Показати її мізерність в порівнянні з Непомильним. І хай мені буде вільно висловити незвичну думку: більшовики були віруючими людьми - вони вірили в ясновидця Леніна. «Релігія - це опіум», і вони поборюючи опіум їм не вигідний, утверджували опіум їм потрібний для скріплення своєї тоталітарної влади. Обожнення Леніна започаткував учень духовної семінарії Джугашвілі - Сталін. Він об’явив, що «Ленін - ясновидець», «лице Леніна освітилось якимсь незвичним світлом», «Правда», ч. 34, 12 лютого, 1924 р. Сталін уживав терміни архиєрейські. «Православних запалює дух Андрея Первозваного». Сталін речав: «Дух великого Леніна запалює нас», «Правда», ч. 310, 8 листопада, 1941 р. Поети, письменники, артисти, малярі обожнювали ікону Леніна. «Світло дарував людям Ленін», журнал «Україна», травень, 1970 р., Київ. «Світить Ленін, світить сонце та й по всьому світі», «тебе, сонце, любим ми, тебе рідний Ленін». Ніяка людина не мала права говорити, що Ленін помиляється. Большевицьке божество поставлене вище Бога. «Найвищу владу ленінську не може Бог судити», Ф. Дзержинський. І божество Ленін дає накази: «Тих, хто чинить опір, розстріляти», «2 мільйони куркульні», «нещадна війна проти куркулів! Смерть їм!», Ленін, «Вибрані твори», том 2, стор. 248, 322., Київ, 1947 р. «Святиня совєтського народу і всіх трудящих світу, Мавзолей Леніна», М. П. Підгорний, 1961 р. , 22-й з’їзд КПСС. У «Мага Вірі» пишу: кожна імперія укріплюється культом божества; коли його немає, треба створити, або - оголосити падіння імперії. Усе, як бачимо, залежить від релігійних понять, концепції Господа.
63.
3. Чим, на Вашу думку, відрізняється релігія від релігії?
В. Сонце - життєдайна сила, одне. Та люди, які живуть на різних материках, його відчувають по-різному. Релігійні поняття й обряди у жителів Нової Гвінеї і Гренляндії не однакові. Бог один. Релігій багато тому, що є багато неоднакових концепцій Бога. Сутність тієї чи іншої релігії народилася зі свідомости, з роздумів і хвилювань. У ній втілені характер Народу, рівень його культури і духовного таланту. Різні раси, нації і тому й шляхи віри різні і різні розуміння Бога. Наприклад, «Іслам - релігія перфектної покірности Аллахові», «Заратустріянізм - релігія етичного конфлікту, змагання двох сил - Світла і Тьми», «Китайська релігія - релігія космічної гармонійности», «Індуська релігія - релігія спокійної єдности і об’єднаного миру». «Буддистська релігія - релігія скасування світового страждання». «Юдейська релігія - релігія покірности законові, батьківському Богові, предківським обрядам». «Шінто - рідна Японська національна релігія-релігія вірности державі і родинному об’єднанню». «Помазанківська (тобто юдейо-християнська) релігія - релігія батьківства Божого, смиренности і не противлення злу». «РУНВіра - релігія вірности Батьківщині. Культ Предків і вдосконалення Єства». Я вже говорив: Буддизм, Юдейо-християнізм, Мусульманізм - релігії інтернаціональні, та кожна з них вийшла з національного кореня. Індуїзм, Конфуціонізм (Китай), Юдаїзм, Шінто, РУНВіра - рідні національні релігії. Інтернаціональні релігії агресивні. Знаємо про жорстокі війни, які велися між мусульманами і християнами за володіння над новими душами. Національні релігії не призначені на експорт, вони не посилають проповідників, щоб чужим людям накидати свої розуміння Бога, моралі, культури.
64.
3. У церквах парафіяни співають пісню «Боже, нам єдність подай». Зворушлива пісня. Яка Ваша думка?
В. Я вважаю, що мелодійна пісня «Боже, нам єдність подай», здеморалізовує духовні сили Народу. У католицькій церкві її співають, думаючи про єдність Народу підлеглого Ватиканові. У греко-православній церкві її співають, думаючи про єдність Народу підлеглого догмам, канонам, ритуалам греко-ортодоксії. Отже, в словах «єдність подай» закладений дух роз’єднання Народу. Бог не роз’єднував Українців. А коли вони самі себе роз’єднали, підпорядкувавшись чужим релігійним авторитетам, то жебрання єдности в Бога не моральне. Єдности ніхто нікому не дає. Її не можна ні вижебрати, ні вимолити, ні купити. Єдність постає сама по собі, як вияв високих моральних і культурних основ Народу. Народ без єдности значить Народ без національної моралі (усталеної звичаєвости). Хто Народ в ім’я іноземних релігій чи ідеологій роз’єднує, розсварює, той його здеморалізовує, ослаблює в ньому вроджене священне почуття зріднености і національної гідности. У «Мага Вірі» пишу, що з Рідного постає Рідне, а з Чужого - Чуже. Рідне єднає Народ біля Рідного.
65.
3. Що думаєте про українську інтелігенцію, як провідну силу Народу?
В. Українська інтелігенція найбільш нещасна і найбільш велична в Світі. Нещасна вона тому, що не виховувалася у вільних українських національних школах. Чужі школи її навчали по-чужому дивитися на рідний Народ і його історію. Вона жила і вмирала, не знаючи правди про свій корінь, про історію розвитку свого Єства. У ній є рабські звички, рабське ставлення до себе і до іноземних моральних і культурних вартостей. Коли інтелігент сам у собі переможе раба, який був упродовж віків виплеканий окупантами України, і сам себе організує, самодисциплінує, він стане переможцем, істинним провідником Народу. Велична українська інтелігенція тому, що вона (правда, не вся, а тільки її частина) є самородком (діямантом). Ні чужі школи, релігії, ні чуже оточення не були в силі вбити в її душі благородне горіння (синівську любов до Вітчизни, до уярмленого Народу). І от такі, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Павло Грабовський та інші, є нашими національними діямантами. Не у школах вони вивчали свою рідну мову. З уст народу вивчивши мову, зуміли її збагатити і дати їй достойне життя.
66.
3. Є християнські заповіді «Не вбий. Не кради. Люби ближнього свого». Отже, закони віри, які дав Христос, мають у своїй основі милосердя, гуманістичні істини. Що можете про це сказати?
В. Заповіді «Не вбий», «Не кради», «Люби ближнього свого» не були створені Христом, і немає підстав їх вважати християнськими. Жиди, які не є християнами, вірять, що ці Заповіді продиктував на горі Синай (Колючій) пророкові Мойсеєві Саваот - Господь Авраама, Ісаака, Іакова. Тобто Бог Народу Ізраельського. Юдейо-Ізраельські царі Давид, Соломон нічого не чули про Мойсея і його Заповіді. Знову кажу: «Тора» (П’ятикнижжя Мойсея) була написана рабінами Езикиелем, Ездрою 2500-2450 років тому на основі вавилонських легенд, вірувань, оповідань про Єву-Адама і світовий потоп. І про це пише й Іван Франко у книзі «Сотворення Світу». Усні «Веди» (і це я часто підкреслюю) були створені, як доводять індуські і європейські вчені, 6, 5 тисяч літ тому на території сучасної України. У «Ведах» є всі Заповіді Мойсеєві. Вони були створені Трипільцями (першотворцями хліборобської культури і цивілізації). Сумеріяни (Сумери-Шумери), які вийшли з берегів Дніпра і на межиріччі Тигру і Євфрату продовжували вдосконалювати свою (Трипільську) культуру духовну і матеріальну, мали Заповіді Ведійські, і про це стверджують їхні клинописи. Ассиріяни, Вавилоняни в Сумеріян запозичили основи моралі, а від них - Езикіел, Ездра. У «Мага Вірі» я подаю численні джерела визначних археологів, істориків, лінгвістів Євразії, якими стверджую все тут мною сказане.
67.
3. Санскритські слова «Мага Віра» означають «могутня віра». Цікаво було б почути декілька слів ведійських (санскритських), які сьогодні живуть в українській мові?
В. У «Мага Вірі» подаю кілька тисяч санскритських слів, тотожних з українськими. Тата - тато. Дата - дати. Сік - сік, напій. Вар - вар, узвар. Така - така. Пава - повітря. Дася мася - десять місяців. Дасака - десятка. Пак - пекти. Рос - роса. Ід - їда. Яра - яра. Лута - люта. Гіма - зима. Тепа - тепло. Піта - пити. Нара - наречена. Калюша - калюжа. Чудом в Україні збереглися назви сіл, які мають трипільський (санскритський) корінь. Кияж, Ями, Вітава, Гатне, Свалява, Дивин, Свидя, Ладижне, Теплик, Кривуля, Сваром’я, Тур’я, Лелітка, Видибор, Гать, Писанці, Ратьківка та інші. Чарівні назви сіл, їх згадую в «Мага Вірі».
68.
3. Об’явивши концепцію віри в Єдиного Господа Дажбога, визначивши духовні основи РУНВіри та заснувавши громади РУНВіри, Ви хочете, щоб Українці вірили, що в «Біблії» для них нічого поучаючого немає. Чи не так?
В. Я в «Мага Вірі» подав українське розуміння «Біблії» на основі історії релігій Світу, культури й моралі. Є багато ворогуючих між собою християнських сект: у них неоднакове трактування «Біблії». І віра Мойсеева (юдаїзм) тепер поділена на три секти, отже між юдеями також є суперечлива інтерпретація «Біблії». Є в «Біблії» мудрі і високоморальні поучення, і про це зазначую в «Мага Вірі». Наприклад: «Нехай не буде в тебе чужого Бога, і, щоб ти не кланявся чужоземному Богові», «Біблія», Псальми, 81,9. Отже, в чужому Богові, точніше - в чужому розумінні Бога чужа духовність, чужі поняття моралі, культури, обрядів. «Біблія» навчає Жидів, щоб вони всюди і завжди були Жидами, мали свій Незалежний Духовний Шлях Життя. І - щоб Жид вірив, що Творець Світу, «Господь Саваот - Бог Ізраеля», Єремія, 16,9. Хіба можна таку філософію самовизначення зневажати? «Мага Віра» має українське розуміння Єдиносущого Господа з ім’ям Дажбог. Бог ніякому Народові не заборонив називати Його по-рідному і розуміти Його по-рідному. У РУНВірі Українець не підлеглий жодним у Світі чужим духовним поняттям і авторитетам.
69.
3. Перед цим, Ви сказали, що ленінізм - це жорстока релігія, в якій не має концепції Бога. Християнські теологи вважають, що Христова віра визначена у «Євангеліях», милосердна. Якими фактами Ви ствердите, що Вами об’явлена РУНВіра, має високі моральні якості?
В. На це Ваше запитання треба відповідати конкретними доказами. Я кажу: вчорашні большевики були позавчорашніми християнами. Відкинувши «Євангелії», вони спритно використовували євангельську тактику. Наприклад, «Євангелія» дає таке поучення християнам: «Хто віруватиме та охреститься, спасеться, а хто не віруватиме, буде осуджений», Марко, І6,16. Отже уживаються погрози: людину залякується осудженням. Зазіхається на її совість, на духовну волю її «Я». І це залякування втілилось і в ленінській релігії. «Хто визнає совєтську власть і піде до колхозу, спасеться, а хто не визнає, буде осуджений». «Євангелія» пише: «Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий», апостол Павло, 1 до Коринтян, 16,22. «Коли хто не любить любимого Леніна, нехай буде покараний як ворог народу». Бачимо вторгнення в душу людини - явне зазіхання на її ніжні почування, на любов. Люби, а ні - будеш проклятий. У РУНВірі (в «Мага Вірі») навчаю: ніхто нікого не має права залякувати погрозами, прокляттями. Залякана людина (пеклом чи концтабором) утрачає здібність вільно мислити, правильно відчувати дійсність. Застрашена душа робиться замкнутою, пригнобленою. І часто стає лицемірною: інстинкт самопорятунку починає домінувати над гідністю. «Євангелія» пише: «Хто не правдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христосом? Це антихрист, що відрікається від Отця і Сина», / Іван, 2,22. У цих словах є напад на Жидів, які не визнавали рабіна Ісуса Помазаником Єгови (Саваота), тобто, Христом (Месією). «Хто є ворогом народу, відщепенцем, як не той, хто відкидає, що Ленін є вождем світового пролетаріату. Це антибольшевик, що відрікається від партії і Леніна». І далі: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя, а хто не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на ньому перебуває», Іоан, 3,36. «...той життя не побачить»? «Хто визнає Леніна, той має щасливе совєтське життя, а хто Леніна не визнає - перебуватиме в ізоляторах Мордовії, Сибіру. І діти, і жена його не матимуть права з ним бачитися. І гнів партії Леніна на ньому перебуватиме.». «Коли хто приходить до вас, а не приносить науки цієї (Христової, Л. С.), не приймайте до дому його і не вітайте його. Хто бо вітає його, той участь бере в злочинах його», 2 Іоан, 10,11. «Коли хто приходить до вас з антисоветською літературою, не приймайте до дому його і не вітайте його. Хто вітає його, той бере участь в поширенні антисовєтської літератури». Я вважаю, що основи такої моралі і культури перестаріли. У РУНВірі (в «Мага Вірі») визначена суть шляхетної Української моралі: вітай людину чужу і інакше віруючу чи інакше думаючу, толерантно стався до її переконань. Та маючи розвинену гідність, не потрапляй під її вплив. РУНВіра - Віра високої духовної культури. Вірний РУНВіри, не принижуючи інакше думаючих, звеличує гідність Української моралі і благородство Віри в Єдиносущого Господа Дажбога.
Суть восьма
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
70.
3. Яке Ваше ставлення до «Біблії», «Корану»?
В. До «Біблії» ставлюся так, як до «Корану» та святих книг Буддизму, Шінто. У «Мага Вірі» подаю незалежне трактування цих книг. «Біблія» - твори юдейських письменників (рабінів-пророків). Християни визнають «Біблію» як слово Боже. І про їхнє визнання пишуть юдейські теологи й історики. Наприклад, видатний знавець юдаїзму, вірний син Жидівського Народу Мr.Ravage, звертаючись до християн, пише:
Наші легенди і наша народна творчість є священною наукою, яку ви мелодійно наспівуєте своїм дітям. Наші поеми наповнюють ваші церковні гимни і молитовники. Наша національна історія стала необхідною частиною навчання ваших пастирів, священиків і вчених. Наші царі, наші державні діячі, наші пророки і наші воєнноначальники є вашими героями. Наша стародавня маленька країна є вашою Святою Землею. Наша національна література є вашою Святою Біблією. Що наш Народ мислить, творить і навчає, то стає безпомилковою необхідністю в підтвердженні поважности вашої промови і традиції. І ніхто з вас не вважає себе освіченою людиною, якщо він не обізнаний з нашою расовою спадщиною. Жидівські ремісники і жидівські рибаки є вашими учителями і вашими святими. І незліченні статуї витесані з їхнім зображенням і в незлічених катедрах поставлені на пам’ять про них. Жидівська дівчина є вашим ідеалом материнства і жіночности. Жидівський бунтівник-пророк є центральною фігурою у ваших релігійних поклоніннях. Ми розкидали осторонь вашу расову спадщину, і замінили це нашим Господом і нашими традиціями. Мr. Ravage, «Century Magazine», January, 1928, Lloyd М.Graham.
У міській бібліотеці Ню Йорку, читаючи ці рядки і їх перекладаючи на українську мову, я думаю: Жиди, як нація, високо обдарована. Їхнє мислення практичне, відважне і натхненне. Щасливий я, що вірую в единосущого і всеправедного Господа Дажбога, і ніхто в світі не може мені сказати, що я віруючий по-чужому, моральний по-чужому, освічений по-чужому. У мене Незалежний Духовний Шлях Життя. І я на цей Шлях кличу всіх тих моїх одноплеменників, які в моєму віровченні бачать вихід з Дому Чужовір’я.
71.
3. Відомо, що кількість вірних РУНВіри зростає, надто за рахунок молодих людей. Чим це пояснити?
В. Молодих людей (особливо тих, які мають освіту і здібні думати) ваблять нові духовні дороги. РУНВіра - Нова Духовна Дорога. У листах, отриманих від молодих людей, читаємо: «Ходив до церкви святого Андрея. Обличчя людей на іконах чужі. У святих одяг чужоземний. Священик оповідав про життя біблійних юдеїв. І ще таке: я не вірю, що жінка зроблена з чоловічого ребра, отже, мене легко назвати атеїстом. Та на душі з’явилося полегшення, я став віруючою людиною - вірую в Єдиного Господа Дажбога, належу до Громади РУНВіри».
72.
3. Коли помирає християнин, священик молитовно відправляє його на лоно Авраама. Чи є у Вашому віровченні визначено, куди відходить померлий?
В. Спочилий сповідник РУНВіри (і так зазначено у катехизисі РУНВіри «Навчання» і в «Священній Книзі Обрядів») відходить у Царство Духа Предків Рідних. Немає такого племени чи народу, який би не мав своїх Первородителів. Первородителі (Тато Орь і Мати Лель) є для нас тією святістю, якою для жидів є Авраам, Сара, Іаков, Рахеля. Вислів «Ой, лелечко» означає - ой, матінко. Родоначальники Орь, Лель, володарі Бож, Кий, Святослав і ми - їхні потомки - Одне Многотисячолітнє Єство. Предки передали нам свою вроду, свою вдачу, мову і віру, і притаманності ген своїх. У Єстві, яке формувалось 280 поколінь на берегах рік України-Руси (від Трипілля починаючи), сьогодні живе наше Єство - суть нашого «Я». Ми - наші Предки, а наші Предки - Ми. Народження дитини - це оновлення старого тіла. І тому тіло внука має ті притаманності, що й тіло діда, який відійшов у Царство Духа Предків Рідних. Людина подібна на пшеничне зерно. Лігши в землю (лоно всеплодючої матері), зерно не вмирає, а оновлюється. І продовжує жити в новому колоскові. Якщо усяке тіло (свідоме і несвідоме) піддається законові зміни, перетворенню, щоб знову жити, тоді смерти немає. Старість - це час повної людської зрілости. Дозріле яблуко лишає гілку: його кличе життєтворна сила Землі. У яблуневому зерні живе квіт яблуні, її родова ВІЧНІСТЬ. І Царство Духа Предків Рідних - це Вічна Дійсність, в якій закодовані Минуле, Сучасне і Майбутнє Народу. У маковій зернині живе многомільйонна історія макового цвіту. Син і донька Народу записані у Суті народної Вічності. Той, хто свідомо чи не свідомо, відщепився від кореня Народу свого, упокоївшись, зникає в океані Чужих Народів. Між ним і його Предками зірваний міст.
73.
3. Є такі, які вважають, що вчення Ісуса Христа відповідає вдачі Українській. Що скажете про це?
В. У «Євангеліях» поданий детальний родовід Ісуса Назарея. Походить він з роду царя Давида. Він був рабином. Його мати Марія була вихована в синагозі. У «Біблії» Ви не знайдете пошани до природи, оточення. І для Ісуса земля є місцем спокус і гріхів. І київські монахи, наслідуючи Ісуса Христа, жили у темних печерах. Постили. Тіло (посудину гріхів) тримали в бруді. Не цікавилися красою Природи. І долею рідної Вітчизни і роду свого. Дбали про спасіння душі, їх манив рай на Небесі. Іван Франко у «Данте Алігієрі» пише: «Світ і природа (...), що були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радости, в очах християнина, се... чортяча мана, джерело зла, гріха та чортівської спокуси». У «Мага Вірі» пишу, що Українці є християнами тільки по назві. За складом своєї психіки, Українці були і завжди будуть рідновірами (життєрадісними, розспіваними дітьми Матері-Природи). Українці залюблені в Природу, обожнюють її, і до її явищ ставляться, як до добродіїв. Чарівна Ярославна була тільки за назвою християнкою, а за вдачею, духом вона дитина Дажбожа. У хвилини великого горя Ярославна не каже: «Небесний Єрусалиме, Ісусе Христе, богородице Маріє». Ні, вона, як світла доня України-Руси, натхненно молиться: «О, Дніпре-Славутичу, полюляй Господине, мого любого лада до мене!». «О, пресвітлеє Сонце, чом, Господине, простер свої гарячі проміння на воїв мого любого лада?». З живою рідною Природою чуємо задушевну розмову її дітей. І в піснях наш Народ звертається до явищ Природи, як до живих сил добродійних. «Не світи ти, місяченько, не світи нікому», «Повій, вітре, в Україну», «Іди, іди дощику, зварю тобі борщику». «Дівчина-тополя», «юнак-дубок», «земля-мати», «Дніпро - дід дужий». Усе це стверджує, що в Українців ставлення до Природи не християнське. І в тому багатство нашої психіки, мови, краса і велич душі України-Руси, її геніяльна Самобутність. Дехто, чуючи таке моє мислення, пише, що я «людина-феномен». Усміхнувшись, кажу: «Ні. У моєму «Я» втілене «Я» мого Народу, і це мене робить таким, яким я є».
74.
3. У Вашому віровченні особлива увага приділяється культурі спілкування людини з людиною. Вважаєте, що ця ділянка в нас занедбана?
В. Коли в Народі немає чітких (усім відомих) правил спілкування людини з людиною, виникають свари, роздори, нервування, роз’єднання в родині, в громаді. У Сімох Законах Правильного Життя я визначив основи культури спілкування людини з людиною. Ми всі повинні поводитись так, щоб один одному дарити добрий настрій. Не розслаблювати себе гнівом, журбою, адже з цього постають майже всі хвороби. Я кажу: розмовляючи з другом чи недругом і, чуючи добрі чи злі слова, остерігайся грубим словом ранити душу його. Буря гніву, яку ти образливим словом викликав у співбесідника, повернеться в душу твою і пригнобить її. Будь уважним, приємним слухачем - матимеш широке коло приятелів. Говори небагато, виразно, чітко, переконливо. Потрапив у клопіт, заспокійся. Знай: хто дуже розхвилювався, той ослабив працю мозку. Умій повернути спокій своєму «Я». Коли ти Українець, твій Шлях Життя повинен бути українським. Дажбог - Святий Дух України-Руси, Дажбог - Правда, Любов, Воля, Милосердя, Дажбог - твій рідний Бог, і ти живеш у рідному Богові і рідний Бог живе в тобі. Будь майстром свого духовного «Я».
75.
3. Про Вами засновану конфесію (РУНВіру) тепер можна прочитати в республіканських газетах, журналах. Та є такі, що почувши слово «Дажбог», кажуть: «Силенкова РУНВіра - то поганство». Що скажете на це? І чи РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра), як церква, в Україні зареєстрована?
В. У санскриті (в мові Трипільців) слово «поганда» означає «потворно». Ми сьогодні кажемо «погано». У латинській мові слово «paganus» означає «селянин». Паґануси трималися віри в багатьох богів. Звідси й походить термін «поганство» у значенні «багатобожжя». У старій Юдеї була віра в багатьох богів. І один із них мав ім’я Саваот (Єгова). «Скільки бо городів у тебе, Юдеє, стільки й богів» (Біблія, пророк Ієремія, 11,13). Щоб між юдеями постала духовна єдність, 2600 років тому юдейський цар скасував багатобожжя й утвердив віру в Єдиного Господа з ім’ям Саваот (Єгова). У 6-му столітті Магомет скасував віру в 360 богів. І один із них (Аллах) був проголошений Єдиносущим. І ніхто не зве юдаїзм чи мусульманство поганством, хоч імена Саваот, Аллах узяті з поганських релігій. Сповідники РУНВіри вірують у Єдиносущого, Всеправедного і Милосердного Господа Дажбога. Я вірю: Дажбог - Любов, Правда, Воля, Дія (вічна незнищима енергія несвідомого і свідомого буття). Крім Дажбога, немає бога. У РУНВірі утверджений абсолютний монотеїзм (єдинобожжя). І це зазначено в Статуті Громад РУНВіри, які зареєстровані в США, Австралії, Канаді. Такий Статут Громади РУНВіри, як релігійної організації (церкви), офіційно зареєстрований у Києві Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України 28 травня 1992 року. Громади РУНВіри в Харкові, Києві, Одесі, Полтаві, Дніпропетровську, Львові, Кривому Розі, Луцьку та інших містах зареєстровані й мають ті права, що й православна, католицька чи інша церква.
76.
3. Що можете сказати про Родину?
В. Родина (усі члени Родини) - одне Тіло. І це тіло є святинею Віри (духовності). Святиню треба тримати в чистоті. Порох, піт, бруд пригноблюють тіло. Занедбати родинну святиню, значить, ослабити духовність, енергію розуму, пригнобити почування. Мати-Природа не любить лінивої неохайної родини. Не любить тих, які злими звичками ослаблюють самі себе. Не любить їх, щоб не ослабло Людство. Хочеш бути вибранцем Матері-Природи, живи її законами. Не занепащуй душу алкоголем. Не отруюй родину тютюновим димом. Не ослаблюй тіло лінивством і об’їданням.
77.
3. Яку духовність повинна мати Родина?
В. У Родині повинна бути рідна духовність (рідне розуміння Бога), своя звичаєвість (мораль) і своя обрядність (культура). Якщо духовність (Віра) - це Душа, то недобре в рідному Тілі мати чужу Душу. Щоб Родина мала життя узгіднене, успішне, цілісне, треба, щоб у хаті чужі духовні цінності (культурні чи релігійні) не домінували над рідними. Завітайте в хату японську, індуську і ви не побачите, щоб над їхніми рідними національно-релігійними символами домінували символи чужого народу. Шлях життя в достойної Родини - достойний. Не підлеглий жодним чужим силам. З цього й постає зрідненість, почуття національної самопошани.
78.
З. Чи жінка в РУНВірі в правах зрівняна з чоловіком?
В. Жінка в правах зрівняна з Чоловіком, але - не в усіх. Жінка не повинна виконувати тяжкої фізичної праці. І такої, що принижує її жіночність, привабливість. Слово «жінка» (маю на увазі санскрит) означає «життя». Від жіночого здоров’я залежить здоров’я і розквіт роду, нації. 1000 років тому в нашу Батьківщину прийшла іноземна релігія, в якій визначено, що жінка обтяжена гріхами, які вона вспадкувала від матері - грішниці Єви. Я кажу: успадкованих гріхів немає. Усі немовлята святі. Святість походить від святости. Мати у хвилини народження дитини священнодіє - продовжує життя Людства. На світанку історії був культ (обожнення) жінки-матері. Їй, як життю, поклонялися. У РУНВірі є свято Первородительки Мами Лель. (У санскриті слово «лель» означає «ніжність, леління, доброта». Є вислів: «Ой, Лелечко» (ой, Матінко).
79.
3. Жінка є представником, як кажуть, ніжної чи слабшої статі. Що скажете про поучення: «Да убоїться жона мужа свого»?
В. Там, де боязнь, немає дружби, любові. У древні часи в Західній Азії жінка вважалась людиною другого сорту. У наших Предків (скитів, антів, русів) жінка була другом чоловіка, дружиною. Кажу: ніжність - це не слабкість, а сила. В історії занотовано, що красива жінка сказала своєму чоловікові, суворому полководцеві: «Ти покорив Світ, а я покорила тебе». Жінка, яка володіє лагідним поглядом, м’яким голосом, елегантними манерами, тактовністю і красою, дуже сильна. Вона лагідністю злагіднює суворого мужчину. Знаємо: всесильні королі не раз стояли перед нею на колінах. Жінка з крикливим голосом, з нахилом до крутійства, обману, жорстокости, нахабства, задирливої прискіпливості, навіть тоді, коли вона молода й красива, дуже слабка, її слабкою зробило неправильне виховання, жорстоке оточення. Чоловіки її обминають, думаючи: не потрібний мені цей клопіт. Треба, щоб кмітливі матері з ранніх літ навчали своїх доньок бути добрими дружинами. Оповідали їм про таємниці щасливого подружнього життя. І щоб поучення було успішне, треба, щоб була школа юних матерів.
Суть дев’ята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
80.
3. Як ставиться чоловік до жінки?
В. У катехизисі РУНВіри «Навчання» зазначено: Чоловік милосердний до Жінки. Милосердний, отже, благородний. Він не буває жорстоким. Чоловік допомагає жінці в хатній праці. І особливо тоді, коли вона працює на хліб щоденний. Він вірний їй. І знає: з вірності постає в душі його блаженство. Він спричиняє в людей шанобливе ставлення до Дружини. Дбаючи про її здоров’я, не говорить їй образливих, прикрих слів. У години родинного лиха Чоловік не виявляє розпачу. І родина, бачачи татовий спокій, лихо переносить без болючого душевного зрушення. Які б у родині не були прикрощі, клопоти, нестатки, Чоловік у день народження Дружини дає їй квіти, дарунок.
81.
3. Як ставиться жінка до чоловіка?
В. Вона йому показує лагідність, любов. На працю проводжає, усміхнувшись, і стрічає усмішкою. Усмішка жінки, яку любить чоловік, діє на нього, як напій щастя і здоров’я. Живучи в розкошах чи в бідності, Жінка дбає, щоб її одяг і ліжко були свіжі. І щоб місце, де готується їжа, мало найчистіший вигляд. Це потрібно не тільки для охорони здоров’я, а й для того, щоб спожитий харч був краще засвоєний. Жінка, як світлий дух родинного щастя, прихильно ставиться до гостей.
82.
3. Як родина виховує дітей?
В. Правила виховання дітей подані в «Мага Вірі» (День 2-ий, «Діти і родичі»). І про це пише й катехизис РУНВіри «Навчання». А тут - коротко. Людина родиться два рази: перший раз - тілесно. Другий - духовно. Від правильного духовного народження залежить успіх людини. Родичі (батьки) терпеливо (без погроз, крику, наказів, залякувань) ставляться до дітей. Не даючи відчути, що вони їх напучують, особистими прикладами привчають до точності, правдомовності, чепурності, працьовитості, послідовності, вольовості. Родичі вміло втілюють у щодення 17-ть Заповідей РУНВіри, Сім Законів Правильного Життя, об’явлені в «Мага Вірі». Та перш за все, учать Дітей правильно вимовляти слово. І чітко будувати речення усне й на письмі. Прищеплюють пошану до слова (його змісту й мелодії). І кажуть: благородна людина на образи не відповідає образливими словами. Шанує чистоту уст своїх: з брудних уст виходять брудні слова, які знецінюють людину. І Діти повинні знати, що з неуцтва постають забобони, марновір’я. Забобонна людина вірить у привиди, чуда, нічим не доведені. І цим тримає себе в тьмі. Вона дійсністю вважає те, що облудне. І нехтує тим, що справді гідне віри.
83.
3. Є школярі, які уникають труднощів, їх зневірює ними зроблена помилка. І школа для них є тягарем. Та на вулиці вони легко хапають лайливі слова і їх приносять у Родину, як якийсь добрий здобуток.
В. Треба дітям тихо казати: наука шкільна чи домашня - справа тяжка. І це приємно, що вона тяжка. Бо хто перемагає труднощі, той стає сильним, розумнішає, покращує себе. Лінивство, бездіяльність, страх перед труднощами ніколи не були прикметами людей сильних, розумних, славних. Родичі не повинні розніжувати Дітей і не повинні підстосовуватися до їхніх примхів. І не треба ганьбити за те, що вони зробили помилку чи якусь шкоду. Помиляється не той, хто помилився, а той, хто лінується чи не хоче виправити помилку. Хто вибачається, признається до помилки й хибної дії, той себе покращує (самовдосконалює). У родинному словникові не повинно бути лайливих (смітникових) слів. Діти не чують, що тато і мама сваряться. Якщо в Родині незгода, її спокійно полагоджують на родинній нараді. І про це ніхто з членів Родини не оповідає стороннім людям. У Родині устійнена філософія успішного життя. Життя - це праця. А праця - це щастя, яке дає людині можливість показати свої здібності. І працю треба виконувати не тільки, щоб її виконати, а щоб виконати найкраще. Успішним виконанням справи, праці людина покращує свої здібності й утверджує свій престиж. Коли працюючий переконав себе, що робить не тому, що хоче, а тому, що мусить, праця стає стражданням. Коли працюючий вірить, що його праця достойна, корисна людям, Вітчизні, то така віра облегшує його працю і дає йому натхнення виконати її успішно. Правильно виконана праця та, яка виконана досконало, красиво і без великих витрат часу і сил. Дитячий і юнацький вік - час навчання. Учитися треба, щоб у дорослому віці виконувати ту працю, яка подобається. Хто виконує роботу, яку не любить, швидко стомлюється і не має хотіння покращувати свої здібності. Навіть найгірша праця, але коли вона потрібна для суспільства, її виконавець повинен бути добре оплачений і пошанований.
84.
3. Чи в Родині сповідників РУНВіри є Молитви?
В. У «Мага Вірі» є біля ста Молитов і Медитацій. Та всі вони змістом відрізняються, наприклад, від молитов юдейо-християнських, у яких віруючий просить Господа, щоб він йому дав «хліб щоденний, і не ввів його в спокусу». Я кажу: Господь Дажбог Милосердний і Всеправедний. Він нікого не вводить у спокусу. Він не спокусник. І нікого не карає пеклом. Він дав нам (дітям своїм) усе, що нам потрібне для достойного життя. Дав нам землю багату, родючу, джерельні степові ріки, лагідне небо. Дав нам гарну вроду, вдачу і ощасливив нас любов’ю до праці. І ми в молитвах славимо Дажбога. Благодаримо за дари. Перед обідом ми кажемо молитву, щоб відхилитися від клопітливих думок. Самозаспокоїтися. Думами з Дажбогом-Світлом поєднатися. Починаючи обідати, даруємо один одному усмішку. Усмішка - це квіти на столі. Ніхто не має права під час обіду починати сварню, робити докори, суперечки.
85.
З. Тепер у нас відроджуються старі звичаї, обряди. Яке Ваше ставлення до них і яка Ваша думка про УАПЦ?
В. Ми, Українці-Русичі, жили майже тисячу літ у духовній неволі. Від 988 року до 1921 року церква Христова в Україні-Русі була злою мачухою, яка до нас говорила чужою мовою. І про це 14 жовтня 1921 року на Соборі УАПЦ у Києві в св. Софії сказав митрополит Василь Липківський. «Тепер (в 1921 році, прим. Л. С.) ми маємо свою рідну матір, свою церкву святу українську, яка звертається до вас із словом Христовим нашою рідною мовою». Не можна без болю в серці читати ці слова. Вони викарбувані на пам’ятникові В. Липківському в США. Там, де пригноблена мова рідної матері, живе в пригнобленні душа народу. Ми були духовними рабами. Усе, що мало іскру духовної незалежності, немилосердно нищилося. І я про це на основі історичних даних пишу в «Мага Вірі». Уряд УАПЦ український, незалежний, а богорозуміння, космологія, догми, ритуали в УАПЦ юдейо-грецькі.
86.
3. З Вашого вчення виходить, що вислів: «та віра правдива, а та - ні», перестарілий?
В. Я кажу: кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, правдива віра. У державній Україні повинні творитися нові обряди і звичаї. Треба, щоб у нашому житті не було рабського коліноприклоніння перед іноземною агресивною духовністю. Ми повинні бути Ми.
87.
3. Отже, в РУНВірі зміст і форма обрядів, звичаїв українські?
В. У РУНВірі, Дажбогом благословенній, зміст і форма обрядів - Українські. Ми віримо, Всеправедний Господь не ділить дітей на панів і рабів, на вибранців і невибранців. Господь ніде не сказав, що свідомість одного народу має панувати над свідомістю іншого народу. Що Віра одного народу є кращою, а другого - гіршою. РУНВіра правдива свята Віра України-Руси.
88.
3. Ми студенти. Духовний Учителю, скажіть: що робити, щоб люди в державній Україні жили без турбот, тривог, клопотів. Щоб жили щасливо, без нарікань на тяжке життя?
В. Немає життя без турбот, тривог. Гляньте: птахи, риби, лісові звірі щодня клопочуться, де і як знайти їжу? І часто засинають голодні. Вони сторожкі, мають ворогів, охороняють гнізда й дітей. Є на світі багато неоднакових визначень, що таке Щастя? Ті вірять, що Щастя (рай) на небі. А ті вірять, що на небі немає місця придатного для життя. Фабрикант має три мільйони долярів, і чується нещасливим: клопоти, тривоги не дають йому вночі заснути. Жебрак увесь день ходив голодний, вечером знайшов п’ять долярів. І так багато радости заіскрилося в його душі. Наше слово «щастя» оформилося з трипільського (санскритьського) слова «свастя» (освітлення, радість). Мої твердження будуть незвичні, я кажу: щасливе життя там, де є клопоти, тривоги, перешкоди, турботи, і де є воля, здоров’я і хотіння їх перемагати. Людина народжена боротися за життя. Борючись із перешкодами та різними клопотами, вона себе покращує, зміцнює, пізнає. Розумово розвиває і ощасливлює. І в цій боротьбі наснажується вірою в себе. Стає архітектом духовних і матеріальних вартостей. Мати природа щедра, але й вибаглива. Любить сильних, працьовитих, наполегливих, винахідливих, щоб кращали люди на планеті Земля. Збагачувалися інстинктами самозбереження. Ліниві, збайдужілі, недбайливі, боязливі, обтяжені лихими звичками не хочуть боротися з труднощами. Не хочуть покращувати шлях свого життя. Ждуть, що хтось звідкись їм принесе щастя. І слабнуть, і гинуть. Або - стають рабами сусіднього агресивного племени. Ми довгі століття не мали права бути Ми. Жили «на нашій не своїй землі»: були поневолені мілітарними і духовними вторжниками, і вільні сильні Народи на нас дивилися, як на людей другого сорту. Архиєреї греко-ортодоксії дали нам їм вигідну назву - «православні малороси». І жили ми вірячи, що ми «Яхветові діти», яких сам Саваот покликав орати, сіяти і Хама і Сема годувати, як державних і духовних провідників. (Від «Сема» й походить назва «семіти»). Та сьогодні весь світ почув, що ми, Українці-Русичі, внуки Дажбожі, маємо свою Державу - нашу (свою) хату. Не нарікаймо, що в ній тяжко жити. Не знецінюймо самі себе сварнею, яка чужа віра краща, якому чужому релігійному авторитетові підкорятися, а якому - ні. Нарікання - риса вдачі рабської, безпорадної, яка хоче, щоб зайшов чужинець і помирив збунтованих рабів і зробив порядок на їхньому подвір’ї. Будьмо улюбленцями природи, достойними дітьми Дажбожими, дітьми Світла, Правди, Любови, Милосердя. Розвиваймо в собі винахідливість, наполегливість, діловитість. Наша рідна хата (Держава незалежна) виглядатиме зовні і всередині так, як ми її обладнаємо. І по тому, які в Українській державі будуть порядки, закони і яке буде їхнє втілення в життя, Людство буде оцінювати нашу матір Україну і нашу національну здібність. Українське розуміння Бога, самобутність нашої національної моралі. «Але ж ми опинилися на руїнах імперії голі й босі, і темні сили перешкоджають нам будувати державу.» О, добре, що не опинилися в тюрмі імперії, а на її руїнах! Є нагода показати Світові, що ми Народ достойний. Здібний перемагати ворогів своєї держави, здібний відійти від лихих звичок, набутих в рабстві. Здібний перетворити руїни у сад багатої європейської держави.
89.
3. Нам Силенкове віровчення нове й незвичне, не потрібне. Ісус Христос нас навчає: люби ворогів своїх. Це ж, щоб не було ненависти, а була любов. Чуєте, пане Силенко? Україна мусить бути християнською.
В. Чую. І вірю: любов і ненависть - близнята, які живуть і житимуть у генах Людини. Мати ненавидить тих, які в неї вкрали її любе дитя. Вона ненавидить тому, що любить (любить свою дитину). Людина, яка любить усіх (злодіїв і добродіїв), підозріла. І небезпечна. Отже, справа не у словах «любов» і «ненависть», а в тому, який у них закладений зміст. Ненависть до поневолювачів Вітчизни свята, а любов до них - потворна. Народ, який має непримиренну ненависть до вторжників - загарбників Вітчизни, невільником не буває. Я читав «Євангелії», і ніде не знайшов, щоб Ісус казав: «Любіть ворогів моїх». Отже, ворогів Ісусових треба ненавидіти, а ворогів своїх, визнаючи вчення Христове, треба любити. Бачу в цьому якусь подвійну мораль. Немає на Світі такої великої чи малої держави, яка б не мала ворогів явних чи затаєних. Горе буде велике тоді, коли Україна не матиме ні ворогів, ні приятелів. Це означатиме, що її ім’я зникло з географічної карти. А її Народ перебуває у ямі, про яку не знає людство. Говорення, що Україна повинна бути християнська, мусульманська, буддистська, справа несерйозних людей. У США, наприклад, ніхто не говорить, що США повинні бути християнськими чи мусульманськими - бо ж це викликало б у Народі релігійні чвари, війни. Україна повинна бути Українською, у якій конституцією забезпечена воля віровизнання. І зазначено: в Україні немає релігій привілейованих і переслідуваних, немає кращих і гірших.
СУТЬ ДЕСЯТА
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
90.
3. Вірні РУНВіри мають «Священну Книгу Обрядів», де є подані Календар Свят, Молитви і обряди освячення дитини, вінчання і по ховання о Та інше» А чому в цьому Календарі не подане свято Маковія?
В. Повторяю раніше сказане: тільки Рідне є Рідне. Називайте хоч і щодня чужу матір рідною, вона рідною не буде. Коли, Рідне не гарне, зроби його гарним. Покращуючи Рідне, вдосконалюватимеш суть свого єства. Не позичай у чужинців віри, моралі, обрядности, розуму. Бо втратиш пошану до себе.
Горе наше в тому, що ми довгі століття, живучи в духовній, політичній неволі, до тих меж здеморалізувалися, що не знаємо, що в нас Рідне, а що Чуже. Не знаємо чим маємо тішити себе: Чужим чи Рідним?
У нас (і це так буває зі всіми народами, які довгі віки були рабами) є зневажливе ставлення до себе. І горе яке — не мала частина нашої інтелігенції замість того, щоб творити свої незалежні духовні цінності, витрачає багато часу і розумової енергії на сварню: яка чужа духовність краща, на які чужі ідеали українці повинні орієнтуватися.
І тепер пару слів про свято Маковія. Жидівське слово «Макабеї» значить в нашій мові «Молотники». У Юдеї, яка була поневолена царем Сирії Антіофусом Епіфанієм, появилися партизани (борці за національне визволення Юдейського Народу) — сини славного Юди, брати Макабеї.
Макабеї в 170 році перед Христом в боротьбі з окупантами Сирійцями були переможені. І розп'яті на хресті. І від того часу Жиди (сповідники Юдаїзму тобто Рідної Жидівської Національної Віри) щороку 9-го грудня особливо врочисто вшановують у синагогах пам'ять про героїв-братів Макабеїв. Свято це відбувається під назвою Гануккаг. Гебрейське «га-нуккаг» значить «присвячення». У Ізраелі є синагога Юди Макабеїв. 8 днів Жиди звеличують Макабеїв (у них національні герої є героями релігійними, їхня велич у їхній цілісній духовності).
Між іншим, коли я був у Нікарагві, мав нагоду приглядатися до їхніх свят, їхня душа, як це буває у всіх духовних рабів, роздвоєна. Національні свята вважаються світськими, тобто другорядними. Релігійні (католицькі свята) є Божими.
Усі релігійні свята, які мають українці (католики і греко-православні),не створені Українцями, і зміст цих свят іноземний. Греки-архиереї, незалежно розпоряджаючись розумом і душею людей України-Руси, запроваджували в Україні свята придумані римськими папами, візантійськими патріярхами та їхніми соборами. І вони (греки-архиєреї) дали наказ у церквах України-Руси 1-го серпня (за старим стилем) відзначати свято Макабеїв. Очевидно, наші люди чужі слова вимовляли так, як їм зручніше.
І вони слово «макабеї» вимовили, як «маковеї» чи «маковії».
Українці в церкві Христовій вшановують Макабеїв (гануккаг), тримаючи в кошиках яблука, квіти, маки, та іншу городину. У «Біблії» немає згадок про Макабеїв, але є рабінами написані оповіді про цих борців за незалежність Юдеї. Я думаю: Макабеї не були християнами, але українці перед ними благоговіють, бо хри-стиянізм є сектою юдаїзму.
91.
3. Учителю, моя мати була католичкою, а я — ні се, ні те. Чоловік мій належить до УАІЩ. Два тижні тому біля церкви були суперечки: одні кажуть: є свято обрізання тіла Господа їсуса Христа. А другі кажуть: не «обрізаніє», а «образованіє». І про Силен-кове віровчення говорять, і тому запитую. Скажіть щось про історію свят. У католицькій церкві є музика, а в греко-православній немає. З нетерпінням ждемо відповіді.
В. Постараюся сказати те, що занотоване в історії юдейо-християнізму. Усі апостоли — учні Христові, і Христос, і євангелісти були обрізані. Тобто, обрядово передані Господові Саваотові — Богові Народу Юдейського. У синагозі обрізання здійснює рабин, але переважно це робить моел (рабином призначений знавець цього ритуалу). У «Мага Вірі» є подана історія постання обрізання.
І перші християни приходили до Віри Христової за обрядом обрізання статевого органу. Обрізання моел робив гострим камінцем, не завжди воно проходило без лихих наслідків: зараження крови, запалення. І християни цей обряд занедбали. Але тому, що віра Христова є сектою юдаїзму, архиєреї запровадили в кінці 6-го століття свято обрізання тіла Бога Христа, і це свято щороку відзначається 14 січня в Україні. Хазарський хан Булат не хотів прийняти греко-ортодоксії: вважав Візантійців людьми хитропідступними. Він визнав Віру Мойсея, і був моє лом обрізаний.
Щоб між парафіянами не було неприхильних розмов про обрізання, тепер (в останні десятиліття) в деяких україномовних календарях (католицьких і православних) замість «Обрізання» поставлено «Найменування», очевидно ця назва довільна, неканонічна: зміст свята залишився той же.
У 590 році в римо-католицькій церкві запроваджене свято осла, на якому Бог їсус в'їхав до Єрусалиму. У 602 році папа Григорій запровадив у церкві музику.
У 787 році 7-ий собор проголосив канон про почитання мощів. У 850 році папа Григорій 4-ий запровадив свято всіх святих, яке Українці відзначають 27 червня за старим стилем. У 900 році було запроваджено свято «Трьох святих». І хор заспівав «Прийдіте, небесної Тройці служителі, да возхвалім: Базилія, Григорія, Івана». Очевидно, таким способом були запроваджені всі інші свята, і в тому числі й ритуал євхаристії, великий піст. Про історію і значення цих свят згадую в «Мага Вірі». Я вважаю, що Українці повинні знати про постання і розвиток великих релігій (індуїзм, заратустріянізм, буддизм, юдаїзм, конфуціонізм, юдєйо-хриети-янізм, мусульманізм). У «Мага Вірі» про них подаю дані, строго дотримуючись історичних тверджень.
92.
3. Сьогодні в газетах і журналах часто читаємо про темні дії великодержавних шо-виністів, які хочуть в Україні мати ті права, які вони мали в часи Катерини 2-ої і сатрапа Йосифа Сталіна. Що скажете на це?
В. Перестаньмо нарікати на москвинських шовиністів. З колиски їх навчали, що «с южних гор до северних морєй» вони ідуть, як хазяї. І всі народи, покорені імперією, зобов'язані говорити на мові імперії. І тут немає нічого нового: Ассирія, Вавилон, Рим та інші імперії перемелювали у своєму млині племена, народи, які втрачали свої мови, духовність свого «Я», почуття національного самовизначення.
І закони, які йшли з Московитії в Україну впродовж 300 років, були варварські, найжор-стокіші в історії Людства. У 1863 році, 1876 році Москва забороняла Українцям мати в Україні українські школи, заборонила газети, журнали, книжки друкувати українською мовою. Це щоб в нашій хаті вбити нашу душу. О, яка жорстока була «Тюрма народів»!
Великодержавний шовиніст вірить в ідеали злочинної імперії, він її фельдфебель. Шови-нізм— ідеологія жорстока, загарбницька, ознаменована тюрмами. Але для того, хто її сповідує, вона принадна, у ній він бачить себе начальником, який тримає ключі від «тюрми народів».
Те, що сьогодні переживають великодержавні шовиністи, переживали Римляни-па-триції, коли упав Рим, і вони залишилися в колоніях (Англія, Франція, Іспанія та інші), які ставали новими державами. Патриції не хотіли повертатися до Риму, він у руїнах, Римську імперію відбудувати неможливо. І патриції почали опановувати мову народу, на землі якого вони живуть.
Вони ставали архитекторами нових держав, в яких залишився стиль державного правління римський. Король Англії коронувався за зразком коронації римського імператора. Ті ж (трохи змінені) регалії, та ж симфонія.
Сьогодні Українці повинні самі себе звільнити від рабських звичок, і ставати людьми незалежного мислення. Великодержавні шовиністи, які були в Україну послані, як «управ-ляющі», повинні самі себе звільняти від імперських звичок. Отже, ті і ті повинні себе дбайливо лікувати — адже жахіття злочинної імперії на всіх залишило свої сліди. Усі вилі-кувані збратаються, будуючи нову державу (Україну-Русь).
Очевидно, ті москвинські шовиністи, які родилися в Україні і вороже ставляться до Української держави (хочуть її бачити своєю колонією), повинні виїхати поза межі України, щоб так облегшити свої душевні страждання, живучи в Санкт Петербурзі чи Москві.
У США, як показав перепис населення, є 44 мільйони Німців, але Німці не відважуються робити вимоги, щоб в США було дві державні мови. У США є мільйони французів, іспанців, та вони не роблять вимоги, щоб їхні мови проголосити державними.
Що ж є? Держава має індустрію, технологічні терміни, військо. Давати накази в армії трьома мовами, значить хилити державу до загибелі. (Швейцарія тут для великих держав не може бути прикладом). Україна державна. Усі, що живуть в Україні, є Українцями, тобто громадянами України (за міжнароднім визначенням). Є Українці німецького походження, а е польського, російського чи грецького. І в США є Американці різного походження (англійського, африканського, українського, китайського). І так воно є всюди. І тому, що Україна прагне належати до держав Світу, у неї повинен бути порядок, визнаний Світом.
93.
3. Учителю Лев Силенко, є й такі інтелігенти, які, щоб применшити значення Вашого віровчення (РУНВіри), пишуть, що в Римі і Греції є «безцінні пам'ятники античної культури і цілі бібліотеки дохристиянських часів. Чому там не з'явився свій Лев Силенко з вірою в єдиного Бога Зевса, канселювавши Грецьке многобожжя»?
В. У цьому запитанні відчутна рабська духовність. Свою духовну цінність вимірюється нормами чужої духовної цінності. Усе наше гірше, чуже краще. Я кажу: Грецька і Римська мітології — це різновид арійської релігії, яка відірвалась від свого первокореня (від Вед).
Греки (Ахеї, Дорії) десь 3200 років тому, як дикі пастухи, з Альп вторгнулися в Пелопо-нес, де жили відомі в історії Пелазги, які прийшли з берегів Дніпра 5-ть тисяч літ тому. Вони були Трипільським плем'ям, творцями, так званої Егейської культури і цивілізації. І я детально про це пишу в «Мага Вірі», подаючи твердження істориків, археологів.
Греки, знищивши Пелазгіянську культуру, почали творити свої релігійні поняття, в яких не було обожнення природніх явищ. Бог Кронос (Зевсовий батько) пожерав своїх рідних дітей. Тільки появилось немовля, він його зразу ж ковтав. І він хотів проковтнути й щойно народженого Зевса. Та Зевсова мати Рея сховала немовля від бога-дітожерця Кроноса.
Богиня Артеміда брала участь у вбивстві бога-мисливця Оріона. Зевс запліднив богиню Леду і вона знесла два яйця, з яких вилупилось двоє боженят. Зевс кохався з богинею Деметрою і замордував Ясіона, приревнувавши його до Деметри.
У Зевса в голові появилась дірка, з якої в дорослому віці вилізла богиня Атена (Афіна). Отже, в Атени не було ні матері, ні дитячих років. (Що ж, Саваот захотів мати сина, але дружини він не мав, і про його дитячі роки також нічого не згадано). Брати Алоеди були вбиті богом Аполоном.
Будучи в Греції, я бачив, що Греки й сьогодні звеличують Зевса. На грецьких грошах (драхмах) є зображення Зевса. Отже, не Хри-ста, не архангела Михаїла, а Зевса. Кожна нація мала дати в Ню-Йорк до Будинку Об'єднаних Націй щось таке, чим вона гордиться. Іран дав чарівний килим, а Греція — статую Зевса, який сьогодні стоїть в залі ООН.
Я помітив, що в Атенах прибулі з села грекині мають на ланцюжку хрести, а в атенських аристократок на грудях (на ланцюжку) красується мініятюрне зображення Зевсової святині. У Атенах на будинку Академії наук стоїть не хрест, а статуя богині Атени в шоломі і з списом в руці.
Я Грекові сказав: «У 988 році, як Киян навертали на грецьке православіє, у Києві святині були попалені, а зображення богів порубані, потоплені в Дніпрі. Чому ви статую Зевса не втопите в водах Пелопонесу?» Грек відповів коротко: «Ми не варвари!».
Я ознайомлений з дохристиянськими релігіями Греції, Риму, Германії, з характерами їхніх богів і архиєреїв (старших жреців). І мені стало ясно, чому в Європі не міг появитися За-ратустра, Будда; старі грецькі мудреці були учнями Скита (Скифа) Заратустри. Київська дохристиянська віра, в якій обожнюється природа і її явища, є безпосереднім продовженням віри Трипільської (хліборобської).
Первісні Ведійські (Трипільські) боги мали імена: Див, Мокша, Паржяна (Перун), Агні (Огні), Сварга, а не спотворене ім'я — Сварог, Виласа (Влес) — усі ці боги, як свідчать «Веди», мали добрі вдачі. Навіть церковник (митрополит Іларіон Огієнко), не маючи жодних захоплень нехристиянською вірою України-Ру-си, у книзі «Д.В.У.Н.» пише, що «Дажбог є Богом Добра». І так є: Дажбог — Господь милосердний. Дажбог-Датель Буття. У ньому втілена вдача племен Трипілля (Скитії-Антії-Руси-України).
Увійшов у мою душу Дух Господній, і я звістив нове розуміння Дажбога. Дажбог — вічна і незнищима Дія (Енергія) несвідомого і свідомого буття. Дажбог Єдиносущий і Всюдисущий, і Він не потребує амбасадорів у формі тих чи тих богів і боженят. Дажбог — свята Правда, Дажбог — Світ Милосердя, Любови. Ми сини і дочки Дажбожі. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Дажбог — Святий Дух Укра-Їни-Руси.
РУНВіра — Віра монотеїстична. Крім Дажбога, немає бога. Небо одне, сонце одне, Україна-Русь одна. Господь один, і хай святиться ім'я Його Дажбог! (Усе створене нашими Предками, треба знати і шанувати,-і йти вперед. І творити нові духовні цінності, а не застигати з тими, які були тисячу літ тому).
94.
З. Читаючи Нестора-літописця, ML Грушевського, церковного історика кінця 13-го століття Голубинеького та інших, ми з болем довідуємося, що в 988 році людей Київської Руси «хрестили вогнем і мечем» о Можете сказати: як був хрещений Рим, і чому?
В. У «Мага Вірі», покликаючись на незаперечні історичні джерела, пишу детально, коли і чому поширився юдейо-християнізм на території Римської імперії.Тут скажу тільки про окремі події. Після смерти імператора Діолек-тияна (268-305) почалася в Римській імперії боротьба за імперський престол.
Військова частина в Римі проголосила імператором Максентія. Він був сином Макси-мияна-полководця, який в 285 році загарбав Галлию (Францію), і відігнав германські племена за Рейн. Рід Максентія підтриманий римською аристократією і пасторами Римської національної релігії. І головний «понтифік» (духовний провідник Риму) підтримує Максентія.
Але Рим, як імперія, уже загнивається: він густо заселений рабами «без імени й роду». Полководець Константин вирішив сісти на престол імперії, і об'явив непокору Максентію. (Константин — син полководця Констанція Хлори). Констанцій прославився тим, що загинув в бою з Українською (Скитською) кіннотою, рятуючи життя імператора Диолектияна.
У «Мага Вірі» я, оперуючи історичними фактами, довів, що Сколоти (так вони самі себе називали) були нашими безпосередніми Предками. Греки їх звали Скитами. Я при іншій нагоді вже згадував, що у Скитів була зброя, яку вони називали «сакіра», носії сакіри (сокири) називалися «саками» (по-сучасному — січовиками).
П'ять років точиться виснажлива боротьба між Константаном і Максентієм. І сталася зрада в історії Риму досі небувала. Константин об'єднався з рабами-християнами (ворогами Риму). І 28 жовтня 312 року озброєні загони інтернаціональних рабів (християн) разом з військовою частиною Константина з засідок несподівано напали на «штаб-квартиру» Максентія, і він, тікаючи, потонув у хвилях Тибру.
У 313 році імператор Константин видав «Міланський едикт», де зазначалося, що християни мають ті права, що й громади інших релігій (єгипетської, сирійської, юдейської, грецької). Очевидно, національна Римська релігія залишалася релігією римської аристократії, і її сповідували римські пагануси (тобто, селяни).
Константин, перемігши Максентія, відчув, що його трон хитається. Римська знать ненавидить імператора Константика-зрадника римської релігії (етики і культури). Та й між ра-бами-християнами у Римі почалися незадоволення: вони вірили, що, підтримавши Константна, будуть звільнені з рабства.
Лідери християнських громад проголосили, що християни тепер мають волю вірити в Хри-ста, але, як були в рабстві, так і залишаються. Свята «Євангелія» навчає: «Раби, зі страхом коріться панам не тільки добрим і лагідним, а також підступним», Петро, 12,8. «Усяка душа властям висілим нехай кориться. Немає бо власти, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені», Павло до Римлян, 13,1.
Та імператор Константан відчув, що Римська знать, ніби змовившись, бойкотує його. І він з своєю ордою залишає Рим. І зупиняється (якнайдальше від Риму) на березі Босфору, у рибальському селищі Візантія.
З різних провінцій імперії солдати гнали рабів будувати Новий Рим. І було пригнано сто тисяч німців (Германів). На сльозах і крові постало місто Константна (Константинополіс), де вже не Римляни, а Греки стали довіреними людьми імператора. Грецькі кравці за грецьким зразком пошили одіння імператорові і його родині. Рим (Італія) став провінцією...
Між християнами почали точитися жорстокі суперечки — хто ж такий Ісус Назареєць? «Коли Яшуя (Ісус) народжений дівчиною Марією, вихованою в сінагозі, то тоді він «демібог» (півбог).» (У грецькій національній релігії демібогом був кожний, в кого мати звичайна жінка, а батько Бог (Деонісій, Аполон, Зевс). Або — коли мати богиня Артеміда чи Атена, а батько звичайний Грек (чимсь прославлений).
11 травня 330 року архиєреї (тобто, старші жерці) Зевса, Юпітера і Ісуса спільно беруть участь в посвяченні полісу Константина (Константинополіса). У євангелістів Матея, Луки, Марка, Івана ніде не згадано про кадило, кропило й обряд освячення нової будівлі, і християни на цей ритуал дивляться, як на прояви греко-латинського диявольського паганізму. Та християни хочуть, щоб Константан їх «возлюбив», і вони на статуї Константина зробили напис: «Константан — філо Крістос (друг Христа)».
«Філо-Крістос» Константан був деспотом. Він свою жінку Фаусту живцем зварив у котлі (коли тіло відстало від кісток, наказав її поховати з великими почестями). В ім'я зміцнення імперії, на її територіях винищувалися національні (племенні) релігії, традиції, обряди.
Утверджувалася інтернаціональна віра Христова — усі раби мали творити одне стадо Христове, «в якому немає Жидовина, ні Грека, немає невільника і вільного: усі бо ви одно в Христі Icy сі. Коли ж ви Христові, то ви насіння Авраамове», Павло до Галат, 3,28.
Отже, імператор Константан змінив духовне обличчя Західньої і Центральної Європи, яка була територією Римської імперії. Архиєреї Віри Христової, освятивши рабство, закріпачили душу і розум Європейців.
Святий Августин (354-430) об'явив: «Рабство встановлене Богом, і той, хто хоче його знищити, противиться Богові». Папа Римський Яній бачить, що Римляни в Римі й околицях уперто не хочуть бути християнами. І він в 368 році переносить всі прикраси з храму Юпітера у храм Ісуса Христа. І люди пішли... за прикрасами.
Греки довідавшись, що Рим повністю споганізовує віру Христову ритуалами римської національної релігії, починають юдейо-християнізм огречувати. Обов'язки Бога Аполона почав виконувати св. Юрій (особа видумана). Бог Посейдон частину своїх обов'язків передав св. Миколаєві (особі вигаданій). Бог Деонісій був перетворений у св. Деонісія, а Бог Гермес з волі архиєреїв був перетворений у св. Гермеса. Драматизовані свята, процесії, мелодії, бого-почитання, які були у храмі Зевса, перенесені до Храму Христа.
Константинополь, так як і місто Рим, перетворився у християнський Вавилон, де живуть Греки, Латини, Вірмени, Єгиптяни, Слав'яни, Сиріяни, Германи та інші. І формується, ніби, новий народ з назвою Візантійці (Ромеї). Єпископи віри Христової (люди різних народів) зденаціоналізовані. Вони вороже ставляться до проявів національних релігій, і їх підтримує влада імператора. Єпископи стають малими сатрапами.
І імператор Юліян (361-363) оголосив, що «Міланський едикт», виданий Константаном, дав великі привілеї християнським єпископам, які дуже розбагатіли, розпаношилися і на своїх дієцезіях поводяться, як сатрапи. І він (Юліян) заборонив єпископам глумитися з національної Римської релігії. І єпископи проголосили Юлі-яна «відступником» (апостата), і почали боронити свої християнські сатрапії.
Імператор Євгеній бачить, що архиєреї віри Христової, люди без національних почувань, зневажають давню славу Риму. У Римі постали два ворожі світи (справжні Римляни і інтернаціональні раби народжені в Римі, яким найкраще підходить Віра Христова, яка осуджує почуття національної окремішности). І він (Євгеній) дає наказ поставити у палаті сенату статую богині Вікторії і відновити свята національної римської релігії; та ці заходи вже були запізнілі,
Полководець Феодосій (379-395) родом Іспанець, ненавидить Рим і римську національну релігію, бачить, що Римська знать сидить по колоніях (панує), а в Римі... Римлян мало. І почалася жахлива війна. Імператор Євгеній із залишками Латинів (Римської знаті) іде в останній бій: боронить славу Риму, його Віру і Силу. І гине...
Імператором Риму в 394 році став ворог Риму Феодосій. У 395 році Римська імперія поділилася на Західню з столицею Рим, і на Східню з столицею Константинополь. А в 476 році Західня імперія завалилася, щоб вже ніколи не відродитися. Письменник Риталій Намациян і історик Зосим написали, що Рим упав тому, що відійшов від своєї національної релігії.
95.
3. Учителю Силенко, як до засновника нового релігійного вчення, звертаюся до Вас. Сьогодні ми маємо свою державу, а живемо бідно. Чому? Є думка: у нас немає порядку. З чого ж почати той порядок, і як? І з ким?
В. Ніякому Чужинцеві не дозволяймо в нашій хаті робити порядок. У нашій хаті повинен бути наш порядок. Наш Шлях Життя. Порядок об легшу є життя, покращує настрій. Де кращий настрій, там кращі успіхи у мисленні і діяльності.
Сповідникам РУНВіри кажу: з вірою в правдивого, єдиного і милосердного Господа Дажбога, у родині, у спільноті, в державі треба починати робити Порядок з Точности. Багато нещасть, безпорядків, зубожінь, неприємностей виникає там, де недбайливе ставлення до Точности.
Якщо Людина — дитина природи, їй треба жити, шануючи закони природи. І вірити, славлячи Дажбога: Світ є Світом тому, що в ньому є Точність. Коли б наше чарівне Сонце під час свого руху спізнилося за сто років хоч на одну годину, постала б катастрофа в сонячній системі. І наша красива планета Земля, і її жителі перестали б існувати — розпорошилися б у космічному тумані.
Життя людини збудоване на законах Космосу: серце повинно працювати точно. Мозок, який впродовж декількох хвилин не отримав від серця свіжої крови, гине назавжди. У «Євангеліях» є опис, що довго лежав мертвий Лазар — уже труп смердів, і прийшов Христос і Лазаря воскресив. Ця зворушлива казка 2000 років тому могла чудувати людей, і викликати віру в чудотворця. Але тепер вона множить ряди атеїстів. Освічена людина в це чудо Христове не вірить тому, що в ньому порушена точність життєвих законів.
Вірним РУНВіри кажу: успіх кожної людини починається з Точности. Уміти точно висловити думку, дар великий. Прагнути бути точним, значить прагнути бути щасливим, успішним, пошанованим. Точність — одна з головних рис вдачі всіх великих Людей. Точні люди — кращі люди: вони вміють мудро розпоряджатися життєвим скарбом, який має назву— Час. Точні люди викликають довір'я до себе, а довір'я це багатство.
Неточна Людина ніколи не буває мудрою, моральною, культурною. Вона не дотримується сказаного слова, обіцяне не виконує, і цим робить безпорядок. Так є: коли в Народі не пошанована Точність, у Державі не буде порядку.
Так, як життя без дихання не є життям, держава без порядку, не є державою. Народ, який лінується бути точним, дбайливим, само-дисциплінованим, може на багатій землі мати бідне життя.
«У нас слабо розвинена технологія. І ми хочемо її підняти до вищого рівня», пише мені інженер з Полтавщини. Я кажу: щоб покращити в Україні технологію (весь стиль життя), треба в школах (від першого класу починаючи) оповідати про могутню силу Точности. Треба свідомо прививати дітям звичку бути точними, і ця звичка ставши сильною, увійде у світ достойної національної вдачі. Де немає точности, немає технології.
Плем'я, яке має низький культурний рівень, не дбайливо ставиться до Точности. І хай мені вільно буде сказати: неточність — рабська звичка. Раб, маючи ненависть до рабської праці, не хоче бути точним. Він у Точності бачить рабство. Та відомо: ті раби, які розуміли силу Точности, успішніше вели боротьбу проти рабства.
Український годинник особистий і державний повинен іти точно, ознаменовуючи порядок у праці, мислях і почуваннях Народу. З упорядкованого життя (духовного, матеріяль-ного) постає єдність Народу, міцна Держава і квітуче життя громадян.
96.
3. І я читав в газетах, і чув по радіо, що в містах України є громади вірних РУНВіри — це нова конфесія, яку 30 років тому заснували Ви, пане Лев Силенко, і написали святе письмо «Мага Віра». То я наперед кажу: Вашої РУНВіри мені не потрібно, я її поборюю. Бо визнаю віру, яку дав Христос.
В. Яшуя Мошіягв (по-грецькому Ісус Христос) мав віру свою Жидівську. Розумно і морально мати свою Віру, своє розуміння Бога. І в цьому й святість Христова, що він, як син царя Давида, не зрадив Бога Авраамового, Ісаакового. Він кожному Жидові казав: «Люби Бога свого», Маттей, 22,36-38. Тобто, рідного Саваофа — Бога Народу Юдейського. Христос звеличував Віру Жидівську, жидівське розуміння Бога, відзначав предківські свята. Наприклад, Пассовер (Паску) — свято виходу Жидів з Єгипту.
Ви, як бачу по листі, народжені в Перемишлі. Підкреслюєте, що визнаєте Віру Христову. Добре. Визнавайте. Є воля віровизнання, і цю волю я бороню. Та сумно — ви поборюєте РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру). Ви Українець, якому рідна духовність не потрібна. Ви поклоняєтеся тим духовним цінностям, які створені чужими людьми. Але Ісус, якого ви визнаєте Богом, рідне жидівське любив понад все. Чому ж з нього не хочете брати прикладу?
У РУНВірі — вдача, богорозуміння, духовні цінності української Людини. І чим далі українець віддалятиметься від РУНВіри, тим далі він віддалятиметься сам від себе, від сутності свого «Я». РУНВіра — Шлях Життя, і очевидно шлях життя не японський, не жидівський чи китайський, а — український. І цей шлях благородний, Богом милосердним і праведним благословенний, бо він жодним чужим силам не підлеглий. Він осяяний Волею, Любов'ю, Правдою, святою Вірою.
РУНВіра — Духовна Незалежність Українця. РУНВіра помагає Українцеві усвідомити своє окремішне місце в духовному житті Людства. Моя щира порада: не тікайте самі від себе. Не втечете. Можете міняти релігію (можете бути мусульманином, визнавши вчення Мога-мета. Можете бути юдейо-християнином, визнавши вчення Ісуса. Можете бути юдейцем, визнавши вчення Мойсея. Можете бути буддистом, визнавши вчення Будди), але вдачі, яка закодована у ваших генах, не зміните.
РУНВіра втілює притаманності української вдачі. Дажбог — Святий Дух України-Руси, усім достойним Українцям Дажбог такий рідний, милий і святий, як Саваоф (Єгова) для Жидів, Аллах — для Арабів, Аматерасу — для Японців. І як велично, що кожний Народ має свої святощі, і своїми духовними цінностями збагачує духовність Людства.
97.
3. Учителю Леве Силенко, як Вам відомо, сьогодні в Українському козацтві є православні, є греко-католики, є буддисти і є чимало вірних РУНВіри. Деякі архиєреї хочуть проголосити свято Покрови найбільшим святом Українського війська. А от в Англійців, Американців, Канадців у війську не має свят на славу біблійних постатей? Звідки походить свято Покрови? Козаки мали образ Покрови. Але ж вони на Запоріжжі мали й образ Катерини 2-ої.
В. Греки-архиєреї після хрещення Київської Руси стали необмеженими лідерами духовними. Душа України була передана в їхнє розпорядження. Як вони з нею поводилися, я пишу в «Мага Вірі», подаючи беззастережні докази. Вони нас русичів звали Скитами-варварами. Але Скитами були великі Учителі Людства Заратустра і Будда. І вони світлістю ума і душі стояли вище Платона, Аристотеля. Аристотель учив Греків, що є «Народ вищий і є Народ нижчий». І нижчий Народ покликаний Богом бути рабом Народу вищого. У Зарату-стри і Будди ставлення до Народів благородніше.
Між Візантією і Україною (Скитією-Антією-Києвом) були часті війни. І про це пишу в «Мага Вірі». Під час бою між військом Візантії і України (Скитії), на морі піднялася буря, вихор йшов з півдня. І він спричинив поразку Українців (Скитів). Імператор Візантії і пат-ріярх в Константинополі у св. Софії проголосили нове імперське свято — свято похвали Богородиці, яка, як твердили архиєреї, «помогла Візантійцям перемогти Скитів», тобто узяла Ромеїв «під покровительство» (стала Покровою). І це свято Покрови (свято перемоги Візантійців над Скитами (Русичами)) архиєреї-греки запровадили і в Києві.
У «Кобзарі» Т. Шевченка читаємо, що нас окрадено, одурено, щоб ми спали в неволі, як німії підлії раби. Є в нас лицар — цар Святослав Хоробрий, є засновник Києграда, володар Кий; є володар Бож (цар України-Антії). їхні світлі імена будуть достойно звеличувати свята Українського війська.
98.
З. Парафіяльні преподобники, не добре знаючи свою історію й історію Людства, кажуть, що заслуженим воїнам і офіцерам Українського війська, треба давати орден біблійного архангела Михаїла. Чим ця постать є дорогою для Українців?
В. З Рідного постає рідне, а з Чужого — чуже. Довгі віки живучи у Тьмі духовного рабства, ми не мали права бути ковалями своєї долі. Лицарі Тьми, покликаючись на Ісуса Христа, ховали від нас Рідне, щоб ми не були ми. «Архангел» (грецьке слово) означає «старший посланик». «Біблія» (Даниїл, 10,13) пише, що на небі біля Саваофа — Господа Ав-раамового, жив архангел Михаїл. Він вів війну із збунтованими ангелами (Саваофовими по-сланиками). І Саваоф доставляв архангелові Михаїлові зброю.
Архиєреї греко-ортодоксії в Києві ненавиділи золотий символ Київської Руси, Трисуття (тризуб) — знамено Дажбоже. Під цим знаменом Українці (Русичі) вели війни з Ромеями (з військом Візантії). З благословення греків-архиєреїв біблійний житель неба Михаїл-архангел став символом (гербом Києва і всієї Русі). А Трисуття (тризуб)було архиєреями впродовж віків сховане від Народу України-Руси.
Коли б я був воїном, і мені за військовий подвиг дали орден архангела Михаїл а, я б відмовився прийняти. Бо цей орден символізує духовне рабство мого многостраждального Народу. Я не стрічав в державах Європи і Азії орденів, які звеличують постаті з юдейської «Біблії». І нам не треба стояти під чужими прапорами (духовними і мілітарними), не треба! В ім'я гідности ми повинні бути ми.
У Державі Українській утверджуватиметься нова вільна духовність. І воїни війська Українського матимуть на грудях нові ордени. Орден Дніпра, Орден Державного Достоїнства, Орден лицаря Святослава Хороброго, Орден Степового Лева, Орден Золотого Трисуття (тризуба).
Немає у світі такої країни, яка б не мала орденів. У людини є хотіння довершити подвиг. Подвижники у всіх Народів пошановані і славлені.
99.
3. Думаю, що кожна релігія дає інакше пояснення про Життя і Смерть. Перші хри-стияни відважно йшли на муки. Охоче умирали, бо вірили, що померши за Христа, ідуть на небо, де є життя вічне, і немає хвороб, старіння. Скажіть Учителю, чи є Життя після Смерти?
В. Іншому добродієві на подібне запитання я вже дав відповідь. І Вам скажу теж саме. У катехизисі РУНВіри «Навчання» зазначено: вірний РУНВіри, померши відходить у Царство Духа Предків Рідних. Що це є: казка чи дійсність? Християнин, так, як і Жид, померши, відходить в Ізраель на лоно Авраама.
Я кажу: Смерти немає. Наші Родоначальники (Тато Орь і мама Лель), які жили 7 тисяч літ тому і їхні потомки (Кий, Святослав) і ми (їхнє сучасне) — одне многотисячолітнє Єство. Предки нам передали свою вроду, свою вдачу, свою мову і віру, і притаманність ген своїх.
У нашому Єстві живе Єство наших Предків, отже, вони не померли: вони живуть у суті нашої суті, і це я називаю Царством Духа Предків Рідних. Нас не було б без Предків і Предків не було б без нас. Царство Духа Предків Рідних є Дажбогом благословенна Духов-но-Тілесна Самобутність Народу.
На Місяці немає ні Життя, ні Смерти. Значить: Життя там, де Смерть і Смерть там, де Життя. Ми живемо, щоб вмерти і вмираємо, щоб жити. У Людині щосекунди умирає десять мільйонів червонокрівців і щосекунди стільки ж родиться. Людина постійно сама себе оновлює.
І так, і Народ постійно вмирає і постійно родиться.
Дивний світ Людини: розум їй каже, що є Смерть, тіло перетворюється в порох, а чуття їй каже: немає Смерти. Людина не хоче вірити у Смерть, її приваблює вічне Життя. І тому віруючий, і невіруючий, ідучи прощатися з дорогою спочилою людиною, хоче чути оповідь про вічне Життя.
Наші Предки близькі і далекі, проводжаючи в останню дорогу, давали спочилому хліб і вар, і це є в обряді РУНВіри сьогодні. Ми віримо, що Дажбог — Світло, без Світла немає Життя. Ми прийшли з Світла і відходимо у Світло. Дажбог— вічна незнищима Дія (Енергія) свідомого і несвідомого буття. Свідоме стає несвідомим, а несвідоме — свідомим. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Народ безсмертний і ми, сини і дочки Народу, безсмертні в безсмерті Народу.
Суть одинадцята
Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.
100.
3. Учителю, хто це такий святий Миколай в одежі грецького єпископа, чим він для нас дорожчий за нашого рідного діда Мороза?
В. Римо-католицькі архиєреї (і в тому числі і папа римський) вважають, що св. Миколай не є історичною особою. Він так, як і багато інших святих (св. Юрій, св. Варвара) були вигадані для морального поучення християн. Грек-митрополит Єфрем (1089-1098 рр.) запровадив у Києві свято святого Миколая. Єпископів Миколаїв у грецькій церкві було дуже багато, і є багато легенд про них. Дехто вважає, що св. Миколай був єпископом в 318 році на Нікейському соборі. Цей собор був дуже бурхливий. Архиєрей Аріус доводив, що Бог-Отець старший за Бога-Сина. Єпископ Миколай доказував, що Бог-Отець і Бог-Син ровесники. Аріус вважав, що у Віру Христову не треба впроваджувати поганської Тройці, яка є в Єгипті та інших поганських (многобожних) релігіях. Єпископ Миколай на соборі жбурнув каменюку на архиєрея Аріуса. Коли закривавлений Аріус знепритомнів, Миколай здер з нього ризи. Прихильники Миколая переконали імператора Константина, що й для нього є вигідно, коли на Соборі Ісус Христос буде проголошений Богом. Бо ж тоді імператор буде ставлеником не Помазаника (Христа), а самого Бога Ісуса. (Римляни і Греки вже звикли на зборах підняттям рук проголошувати Богом імператора чи полководця. Плутарх пише, що в Атенах на зборах оратори Демосфен, Дінарх і Геперіод підняли руки, щоб Олександра (Македонського) проголосити Богом.) Після Нікейського собору попи у парафіях об’явили, що Ісус Христос проголошений Богом. Усі писання архиєрея Аріуса були зібрані і спалені. Та вчення Аріуса ширилося, його оборонці казали: «Де ж глузд? Якщо Ісус є Христом (Помазаником) Бога Саваота, то він не є Бог. А коли Ісус є Богом, то він не є Божим Помазаником (Христом)». Так, ми довгі віки були духовними рабами, але ж це не означає, що ми повинні навіки-вічні залишитися у рабстві. У вільній державі думаймо, як вільні люди. Чужинець (св. Миколай) для наших діток є чужою людиною. І він не може бути ідеалом у нашій хаті. Ми діти матері-природи, у нас є український дід Мороз, рідний він для нас і люблений нами. І коли наші далекі предки вітали діда Мороза, то з пошани до себе, до Предків, до рідної природи, не цураймося діда Мороза, він наш рідний Дід. (У США св. Миколая бізнесмени використовують для реклами своїх товарів).
101.
3. Учителю, є чимало людей, які визнають ваше вчення (РУНВіру). І я до них належу. Я закінчив інститут, хочу іти в бизнес, благословіть мене своїми порадами. З чого і як починати, щоб мати успіх?
В. На Ваше запитання я дав відповідь у «Мага Вірі» (48-ий День. Сім Законів Правильного Життя). А тут пару слів. Є світла добра мета: як її здійснити? Успіх людини залежить від її вдачі, від ставлення до себе і оточення. Є люди говоруни. Вони мають добру мету і багато про неї говорять. Але не приступають до її здійснення. На перешкоді: страх, лінивство, невіра в себе і злі навики: алкоголь, об’їдання, нерозумне захоплення жіночим світом. Є люди, які маючи мету, прагнуть її негайно здійснити. Роблять поспішно і з думкою - якось буде. І постає зневіра: здійснене діло нікудишнє. Що ж робити? Треба все переглянути, детально обдумати і повторно зробити діло. Перемагаючи перешкоди, вони себе вдосконалюють, збагачують вірою в успішне завершення - мета досягнута їх звеличує і радує. А інші, злякавшись перших невдач, кидають усе, і шукають щось легше. Є люди обдаровані розумом, здібностями, будуючою вдачею, і головне - силою волі. Вони свою мету уявляють до найменших дрібниць: бачать наперед труднощі і вірять, що їх у поті чола переможуть. І йдучи до мети, проявляють послідовність, наполегливість, і їхня праця завжди натхненна. Вони залюблені в те, що роблять. І це їх робить щасливими. Прагнення до постійного покращення своїх здібностей притаманне усім великим людям, великим Народам.
102.
3. Учителю наш, я три тижні був у Румунії. У Бухаресті освічений Румин мене запитав: «Чи ви, Українці, такі слов’яни як і ваші сусіди Москвини? Скажіть, хто такі Карамзін, Тємірязєв, Аракчеєв, Чаадаев, і якою мовою говорили їхні бабусі?» Я не знав, що Руминові сказати. У Києві звертався до двох наших письменників, і вони не знали, яку дати відповідь. Може Ви дасте, хоч коротке, пояснення?
В. І я бував у Бухаресті, Варшаві, Белграді. Є там люди, які краще знають історію Московитії, ніж освічені люди в Києві. Вони жили вільніше. Та я звернуся до найавторитетніших московських історичних джерел. Наприклад, принц Н.Трубецкой у книзі «Наслєдіє Чингіс Хана» виданій в 1925 році в Берліні пише: «Москва - спадкоємиця Орди». Карамзін (т. 5, стор. 235) пише: «Москва зобов’язана своєю, величчю Ханам». М. Н. Покровський у книзі «Русская історія в самом сжатом очеркє» (т. 1, кн. 1, стор. 114-9, 180) пише: «Орда створює, в кінці-кінців, Московське самодержавство». Історію Монгольської імперії, заснованої Чингіс Ханом Темуджіном, я знаю. І це помогло мені добре пізнати історію Московитії, і про це йде мова і в «Мага Вірі». Так є: був Кара-мурза, а став Карамзін. Був Тімір-мурза, а став Тємірязєв. Був Бі-бек, а став Бібіков, був мурза Арака, а став Аракчеєв. Чингіс хан Темуджін мав сина - хана Чаадая, а вже його внук чи правнук став - Пьотр Чаадаєв. І потомки хана Батия, як люди розумні, хитрі, войовничі стали архитекторами Московитії, і найславніші з них - Годунов, Басманов, Бутурлін. І їхні монгольські слова такі, як кандали, кінжал, башка, чердак, чувал, таможня, ямщик, шамать, лапша, тєтрадь, карандаш, дєньгі, бумага та багато інших слів, збагатили мову Московитії. І її змонголізували. Між іншим, поет Державін пише: «Да не забудітся во мне послєдній род Багріма», був знатний монгольський аристократ Багрі-мурза. У Монголів (епохи хана Батия) були поняття: хто не вміє обманювати, той дурак. Вони вважали, що обман належить до великого мистецтва. Усякі обіцянки, договори для них були тільки знаряддям обману. Вірили: людина чесна - значить глупа. Читаючи життєпис Чингіс хана Темуджіна і царя Івана Грозного, я побачив: їхні характери дуже подібні. У Заповіті Чингіс хана Темуджіна є й такі слова: «Щастя ваше - покорення непокірних. Примушуйте покорених, щоб вони самі себе вам на щастя тримали в покорі». Темуджін не вмів читати і писати, але тримав біля себе людей грамотних. Монголи були досвідченими практичними політиками, першорядними воїнами. Е. Голубинський в «Історії Русской церкви» (т. 1, п. 1, Москва, 1904 рік) на стор. 882-ій пише, що Українці дуже відмінні від Москвинів, що вони «суттєво неоднакові між собою характером своїх духовних природ».
103.
3. Учителю Лев Силенко, Вашою РУНВірою люди захоплені: кажуть, що це прийшов час мати свою Віру в душі своїй. Свою, а не позичену. Та мене непокоїть: чи Ваше вчення не зробить Українців самолюбами, які понад усе ставлять справи національні?
В. У всіх національних релігіях (в індуїзмі, в юдаїзмі, в шінто (Японія)) понад усе поставлені справи національні - у них релігійне і національне - це те саме. Самолюбство є різне - розумне і глупе, благородне і жорстоке. Я кажу: людина, яка сама себе не любить, нещасна. Як же вона може любити людей, коли в неї нема любови до себе? Хто себе не любить, небезпечний. Чому людині хочеться бути чепурною, порядною, чесною? Тому, що вона любить сама себе - вона любить свою гідність, шанує свій престиж, честь свого Роду. Людина, яка любить себе, не схоче заплямитися недостойною поведінкою (крадіжкою, обмовами, неохайністю, пиятикою, зрадою приятеля). Без добродійного самолюбства не було б у світі людського поступу. Благородне самолюбство людині потрібне. Воно збагачує її хотіння довершувати великі подвиги. Щоб здобути золоту медаль (принести честь собі і Народу своєму), спортсмен під час змагу не шкодує свого здоров’я, він біжить до мети. Він самолюб: хоче всіх (навіть рідного брата) залишити позаді, і прибути першим. Убити в людях почуття самолюбства не можна: воно закодоване в генах людини, і оправдане матір’ю-природою, яка стоїть по стороні тих, які здібні перемагати перешкоди, труднощі, відстоюючи суть свого Єства. Особливо величне те самолюбство, яке добродійне, світле, розумне. Глупе самолюбство жорстоке, сліпе і небезпечне: у нього мета - аби мені добре, а всі інші хай собі, як знають «божеволіють, конають». Глупе, жорстоке самолюбство робить людину нещасною, покинутою, забутою. Що ж є? Жорстокий самолюбець, роблячи інших нещасними, знещасливлює сам себе, бо опиняється між нещасними. Благородне самолюбство милосердне, добродійне і, роблячи ближчих щасливими, ощасливлює себе вірними приятелями. Народ, який ставить свої національні справи понад все, не може бути рабом. Він, творячи багате життя у своїй країні, стає зразком для інших; він хоче, щоб і його сусіди багатіли. Багата країна оточена бідними, збідніє не тому, що бідний багатому не брат, а тому що багата не могтиме бідній нічого продати і нічого не зможе в неї купити. Японці вважають себе Народом божественного походження - їхня національна релігія є виявом їхньої вдачі. Квануші (пастири) їм кажуть: ми тяжко працюємо тому, що любимо себе і дітей своїх, наша праця нас збагачує, славить, обезсмертнює. Є народи, які живуть на багатих землях, та лінивість їхня їх робить бідними і нещасними. Якщо Українці не любитимуть самі себе, тобто справи інтернаціональних релігій ставитимуть на перше місце, а справи свої національні - на друге, не матимуть вони пошани у Світі, і не будуть здібними будівниками держави. Житимуть бідно на багатій Землі.
104.
3. Тепер в Україні поширена порнографія. Що це є і з якою метою? Можете сказати свою думку?
В. У грецькій мові «порне» (проститутка), а «графія» (писання) - отже, писання про проституток. Очевидно, ілюстроване фотографіями, які зображають статеву дію. З історії знаємо: у різні епохи історії Людства були племенами визначені звичаї, які впорядковували статеве життя. І часто розпусники (хлопці і дівчата) жорстоко каралися. У наших Предків (маю на увазі Трипільців і їхню духовну творчість «Веди») високо цінувалась дівоча цнотливість, тілесна чистота; статева стриманість вважалась священною, любленою Небом і Землею. Десять тисяч років тому, люди жили родами: родини, яка б складалась з чоловіка, жінки, дитини, ще не було. Мати знала своїх дітей. Чоловіки вважали, що всі діти є їхніми рідними дітьми, очевидно, це вже було тоді, коли люди знали, чому жінка стає вагітною. Якщо б статеве життя не було приємне, юнак обминав би юнку, а юнка обминала 6 юнака. І люди перестали б множитися. Датель Буття (Дажбог) діє, як жіночість в жінці і діє, як чоловічість в чоловікові. Він Світло життєтворне, Він Все у всьому. Дажбожі закони втілені у законах Всесвіту, у природі. Дівчина перед тим, як придумали одяг, старалась прикрашувати себе: чіпляла квітку в коси, робила з ягід намисто, їй хотілося бути принадною, красивою. Юнак брав лука, пускав стрілу, перескакував рівчак. Він поставою, спритністю і відвагою приваблював юнку. І їм приємно було притуляти тіло до тіла. Зріднювалися. Статеве життя приємне і корисне для здоров’я. Потворні люди (душевно хворі, статево збочені) бачать у сексі зміст життя. Порнографія збуджує в них підвищений інтерес до сексу - вони стають рабами статевої приємности. І цим виснажують енергію душі і тіла. І вони лінуються думати, відчувають загальну втому. Юнак байдужіє - перестає цікавитися високими ідеалами, долею свого Народу. Щоб перемогти втому, стає наркоманом, покидьком суспільства. Молодь - майбутнє Народу. Хто хоче знищити Народ, здегенерувати його душу й розум, той не перебирає жодними способами, щоб ослабити його молодь, душу запліднити нігілізмом, інтернаціональними сектами, відреченням від боротьби за життя. І порнографія використовується, як один із засобів забруднення душі Народу.
105.
3. Учителю, я був запитав пан-отця: що маю робити, щоб бути достойним Українцем, і він відповів: «Щонеділі йди до церкви. Молися. Часто сповідайся, причащайся, усердно складай поклони перед образом Ісуса Христа, і будеш достойним Українцем». Учителю, який Українець достойний, а який Українець - ні?
В. Достойний Українець є той, над душею і розумом якого не володіють іноземні політичні, економічні, релігійні авторитети, догми, ритуали, богорозуміння. Достойний Українець той, хто вміє достойним життям себе хвалити: він хвалить себе працею на благо Вітчизни, родини. Усяка праця в полі, на заводі, в школі, у війську, в парламенті достойно виконана, робить Українця достойним. Достойний Українець каже: «Я вірю в Господа Всевишнього. Господь - Любов, Правда, Воля, Світло, Милосердя. У моїй душі моя віра, моє розуміння Бога. Я віруючий по-рідному; бо в мене Віра моя. Не позичена, не привезена з Чужини». Достойний Українець знає: між ним і Богом жодний чужинець не може бути амбасадором. Він вільно розмовляє з Богом: його розмова з Богом є його непідкупна любов до Вітчизни, любов до людей України-Руси. Він своєю шляхетною любов’ю звеличує себе, свій рід. І щоб його Любов була квітуча й плодоносна, він її збагачує працею, яка освячена акуратністю, точністю, красою, законами культури і моралі. Увесь Світ шанує достойних людей, незалежно від того, де вони родилися і якої вони національности. Риси достойних людей усіми люблені: працьовитість, охайність, милосердність, доброзичливість, щедрість, відважність, чесність. З достойного життя кожного громадянина постає достойна Вітчизна. У достойної Вітчизни є культ достойних людей: вони є совістю життя Людства.
106.
3. Учителю Лев Силенко, вже багатьом відомо: Ви заснували нову конфесію РУНВіру - Українську Віру в Бога єдиного і правдивого. А от для мене Ісус Христос - Господь Бог правдивий. Чи можете сказати, навівши приклад, які діла і слова Христові вам не подобаються, і чому?
В. У «Євангеліях» читаю, що Бог Ісус «зробивши бича з мотузків, вигнав усіх зі святині», Іван, 2,15. Ісус бичуючи, «міняльникам гроші порозсипав». Єрусалимська святиня (синагога) мала рабіна. І віруючі мали дозвіл у достойному місці поміняти гроші. Бог Ісус у синагозі «поперевертав грошомінам столи та ослони - продавцям голубів», св. Маттей, 21,12. Я вважаю, що при допомозі «бича з мотузків», «перевертання столів», наводити порядок - справа принизлива. Та й під час «перевертання столів» може статися поранення зовсім невинних людей. Бог Ісус був філосо­