Терпіння

На священних годинах самопізнання ми, рідновіри, маємо вивчати знання, для того щоб розвиватися духовно і тілесно.  Про тілесні знання є багато інформації, а про духовні (крім науки Учителя Лева Силенка) – мало. Тому ці знання ми маємо вибирати, як добре зерно серед полови, і передавати один одному.

Шлях до вдосконалення особистості лежить через розвиток позитивних рис характеру. Однією із таких позитивних рис є терпіння. Мова не йде про рабське християнське розуміння – «вдарили по одній щоці, підстав іншу», а про нову, вищу якість цієї риси. Терпіння – це ключ до перемоги у будь-якій галузі життя. А постійне самовдосконалення людини – це ознака справжнього терпіння до нових знань.

Чим блокується терпіння? Є 4 основні емоції, які блокують розвиток особистості: страх, гнів, сором, журба. Терпіння блокується гнівом. Постійний неконтрольований гнів повністю знищує здатність терпіти будь-що: обставини, погодні умови, оточуючих людей, членів родини, громади, суспільство, владу і т.д.

Мага Віра. День 48 «Немає на світі такої людини, до якої б не загощувала біда. Є сотні бід, і кожна інакша змістом, інакша шляхом появлення. Де біда, там часто буває й гнів: гнів на спричинників біди. Є думка, що гнів людині потрібний. І так, і ні.

Гнів — вияв сильного обурення, розгнівана людина роздратована, її нерви збуджені. Є такі люди, що в них від гніву тремтять уста, руки. Є люди з нахилом до швидкого гніву. Є люди, яких тяжко розгнівити. Чуємо, сусід каже: "Як же не гніватися? Злять приятелі, злять вороги, злять жінка і діти". Так є: без гніву тяжко жити, але жити з гнівом ще тяжче.

"Розгнівана людина агресивна — агресив­ність корисна прикмета людини", — дехто каже. Ні, агресивність, спричинена гнівом, безумна: гнів затемнив мислення і мислення ослабло: ослабли світлі почування, розсуд­лива розважність. Іван Франко пише, що "гнів — це вогонь, чим більше дров кладеш, тим ярче полум'я лютує ясне".

Треба гнів гасити, зменшувати його прояви. Хто мало гнівається, той довше живе. Хто мало гнівається, той охороняє здоров'я тіла й душі, утверджує узгоджене "я". "Я нер­вовий, і тому швидко гніваюся, розрівнова­жуюся. І мене не люблять люди. Та я їм кажу: "За правду стою!" А люди відповідають: "Глупа твоя правда, бо роздратована, розстроєна, відштовхуюча. Про правду треба говорити спокійно, розважливо"".

Не говори людям: "Я нервовий, мені болить, я роздратований". Якщо ти нервовий, значить ти ослаблений:ослаблене твоє мис­лен­ня і почування — у тебе неузгоджене "я". Маєш ослаблену силу, яка гальмує спалах роздратування. Поздоровішай! Поздоро­вішаєш, то й будеш на світ дивитися очима світлішими, умітимеш себе гамувати, уміти­меш боротися з неприємними збудженнями. Поздоровішай, не надоїдаючи людям опові­данням про свою нервовість.

Кожній людині треба з собою боротися: рятуватися від лихих вад, звичок, почувань. І треба вміти себе в думці поганьбити, осудити ту хвилину, в яку була гнівом ослаблена душа. І треба сказати собі строге слово: "Ні, ні, не вийду сам з себе! Збережу почуття гідности — збережу узгодженість свого "я".

Не принижу сам себе, показуючи людям роздратоване обличчя — роздратоване об­личчя неприємне. І людям псує настрій. Стерплю все, вип'ю шклянку холодної води: погашу полум'я безумного роздратування. Усміх подарую людям, збережу гідність!"

Є в нашому народі стародавній вислів: "Лишіть ту людину, хай перебіситься, прийде до себе". Ніяка людина не запрошує біса в гості, біс сам приходить тоді, коли людина роз­дратована. Значить треба не роздрато­вуватися, чуючи образливі слова чи бачачи прикрість. Треба не виходити з нормального стану: зберігаючи врівноваження і самоопа­ну­вання, треба на образи не відповідати обра­зами. Щоб на образи не відповідати обра­зами, треба мати правильний погляд на образу.

Образа — овоч глупих людей. Не споживай його — не приймай глупого овочу в душу свою, не роздратовуйся глупим овочем і ближчих своїх не роздратовуй ним. Якщо вмієш на образи відповідати благородним спокоєм, значить ти маєш узгоджене "я" (виховане, врівноважене, благородне).

Щоб легше зберегти спокій, чуючи образи, тримай в душі наснагу віри в гідність узгод­женого "я" — до себе в думці говори: "Роздрато­вана людина має ослаблену душу, биття серця неправильне, лице ненормальне. Я щасливий, бо не роздратований. Я розумний, бо на образи не відповідаю образами. Я достойний, бо не попадаю під вплив роздратованої люди­ни. Я маю достойне узгоджене "я"". (Вивчи напам'ять ці слова, і в душі промовляй їх тоді, коли гнів горить, як вогонь, і нерозсудливі люди до вогню доливають оливи)».

Узгоджене «Я» означає розвинене терпіння. Здатність терпіти лежить в основі будь-якого руху до прогресу. Чому? Тому що нашу планету населяють 6 мільярдів живих істот, кожна  з яких має бажання чогось досягнути. Бажання кожної живої істоти визначаються  двома факторами: 1) своє власне розуміння щастя, 2) свобода вибору діяти. Тому кожна жива істота хоче чогось в даний момент часу. Це її свобода вибору. Терпіння – це механізм, який дозволяє поважати свободу вибору інших живих істот. Тобто приймати їх такими, якими вони є, бо це їхня свобода вибору – бути такими. Можливо, ми хотіли б, щоб вони були іншими, але вони саме такі, які вони є. Наше розвинене терпіння дозволяє нам сприймати їх саме такими і не намагатися їх  критикувати або змінити чи перевиховати.

Особливо потрібне терпіння до недоліків близьких людей в сім’ї, в колективі, в громаді. Бо саме в цих місцях реалізується найважча карма, серед близьких нам людей. Бо саме їхні помилки дратують нас найбільше і викликають гнів.

Терпіння до недоліків  близьких людей у жінки і чоловіка проявляється по-різному. Терпіння жінки – турбота про членів сім’ї. Обов’язком чоловіка в сім’ї є терпіти недоліки  близьких людей. Як допомогти їм справитися з цим обов’язком?

Міра терпіння визначається здатністю прощати людям, які нас оточують, найбільший їхній недолік, що нас найбільше дратує, – це те, що вони не такі, як ми.

Як збільшити міру терпіння? Основним чином за допомогою здійснення (виконання) аскез. Аскеза – це добровільна відмова від чогось. Відмова заради високої мети. Дотримання аскез дає силу ума і очищення розуму. Наприклад, в сім’ї, щоб хтось змінився, потрібно терпіння. Тому що між «я хочу» і «я отримую» проходить час.

Аскези бувають 3 категорій, у трьох настроях: у невігластві, у пристрасті і у благості.

Аскеза в невігластві, наприклад, постійно підтримувати себе у стані гніву, роздратування. На це теж потрібні сили. Людина тратить енергію на підтримання себе у гнівному стані – це теж аскеза. Її мета – зробити комусь погано.

Аскеза у пристрасті – заняття фізичними вправами, спортом, йогою. Мета її – сильне здорове тіло, щоб володіти тим, чим не можуть інші. Наприклад, якісь  надздібності: ходіння по склу, по розпеченому вугіллю. 40 днів без їжі – аскеза у пристрасті. Відвідування різних дорогих семінарів, щоб заволодіти надздібностями, показати, що я кращий, ніж інші.

Тому що справжні знання люди жертвують, як, наприклад, духовний опікун на священних годинах передає свої знання членам громади – це аскеза в благості. В благості – означає не занурюватися в утіхи або насолоду своїх почуттів більше, ніж потрібно. Наприклад, постійно розтягувати шлунок їжею, дивитись постійно телебачення, часто слухати руйнуючу музику і т. п.  Врешті-решт, це призводить до хвороб. Я знаю, що мені потрібен комфорт для моїх чуттів, але не перевантажуюсь.  Головне, людина точно знає, для чого вона це робить. Мета – очищення ума і розвиток особистості. При виконанні будь-яких аскез головне – мета і настрій, в якому виконується аскеза.  Це один шлях до розвитку терпіння.

Інший вид аскези, що збільшує терпіння – виконання своїх обов’язків у спокійному стані розуму без паніки.

Є ще духовне здійснення аскез.  Людина відкидає все, що не дає її пам’ятати про Бога. Наприклад, коли людина молиться стоячи, і відчуває, що у неї болять ноги. Це відчуття не дозволяє її сконцентруватись на молитві. В такому випадку краще молитись сидячи. Або, якщо людина ослаблена, то і лежачи.  Для Бога важливо, в якому настрої і з якою метою промовляється молитва, а не в якій позі.

Вегетаріанство – це теж певна аскеза.  Іншими словами – це спосіб пам’ятати про те, що інші живі істоти (хоч то курка, хоч свиня)  теж намагаються якось рухатись до Бога. Передчасна їхня смерть з вини людини означає насильство. Це вже категорія невігластва. Тому вегетаріанство – життя в благості.

Крім того, аскези бувають трьох видів, які здійснюються тілом, мовою і умом.

Аскези тіла:

1. Поклоніння Богу.

2. Повага до людей, старших за віком, становищем чи статусом. Повага до батьків.  Щодня віддавати почесті і пошану батькам (словами, молитвою або діями)  – це сувора аскеза, яка дає змогу не тільки розвинути терпіння, але і змінити свою долю в плані сімейних стосунків або кар’єрного росту. Повага до тих людей, які мають духовні знання і передають їх іншим: духовні вчителі, наставники, опікуни, священики.

3. Чистота тіла: омивання ранком і ввечері, чистота сексуальних стосунків.

4. Дотримання режиму дня. Місяць (нічний час) охолоджує емоції, тому терпіння зростає. Обов’язково після 22 год. потрібно відпочивати. Сонце дає енергію і розуміння своєї мети, побачити – куди я йду. Тому вдень спати не бажано.

5. Ненасильство. Не повчати, не тиснути, користуючись своїм статусом чи становищем – ти повинен так робити, бо я старший, я знаю. Потрібно людям (і дітям в т. ч.) радити, але завжди давати їм свободу вибору.

Аскеза мовлення. Дуже важка у виконанні, бо це – правдивість. Правдивість для чоловіка означає завжди виконувати свої обіцянки. Правдивість для жінки означає не приховувати нічого від чоловіка. Правдивість для всіх означає не говорити зайвого.  Тому що при мовленні людина витрачає енергію. Більше говоримо, більше витрачаємо енергії. Наприклад, вчителі, викладачі фізично не працюють, тільки говорять, але втомлюються так, як би працювали фізично, тому що витрачають енергію на мовлення.  Тому коли людина говорить зайві речі, вона витрачає корисну енергію, а потім страждає від втоми.

Аскеза ума. Аскеза ума звучить так: «Я задоволена своїм життям». Стриманість ума означає не критикувати привселюдно, не пліткувати, не шукати в людях недоліки, а бачити позитив. Ум людини, як собака на прив’язі. Якщо собаку спустити, вона шукає калюжу, сміття, щоб вивалятись, знайде гнилу рибу або стару кістку і ковтне. Так і ум, якщо його не контролювати розумом, буде втягуватись у ганебні справи і штовхати людину до негативних звичок і дій. Як відомо, дія народжує звичку, звичка народжує характер, характер народжує долю. Неконтрольований ум викликає важку долю. Тому розумні люди впорядковують,  контролюють свій ум. За допомогою розуму людина втягує ум в якусь корисну діяльність, щоб не дозволити йому «гуляти по калюжах».  Яка це діяльність?  Наприклад, слухання духовних знань, духовної музики, мову духовних вчителів. Ум протестує проти слухання знань, тому що уму знання не потрібні, ум потребує емоцій і накопичує інформацію. А знання – це функція розуму.  Тому слухання духовних знань – це найефективніша практика для очищення ума і накопичення терпіння.

Ум накопичує емоції (гнів, страх, сором, журба) і настає такий момент, коли ум вже переповнений емоціями. Немає більше сили переживати емоції. Людина тупіє емоційно, що призводить до психічних хвороб, тому що немає очищення ума. Так, як ми звільняємо кишечник від перетравленої їжі, так потрібно звільняти ум від негативних емоцій. Іншого способу, крім слухання духовних знань, немає. З цієї причини всі психічні захворювання лікуються слуханням молитов і духовних знань від духовних людей. Всі інші методи лікування психічних хвороб – це просто ілюзія. На деякий час людина блокує ці емоції, заганяє їх глибше у підсвідомість, а потім вони виходять у свідомість і заганяють людину у ще більшу депресію, і хвороба прогресує шаленим темпом. ЇЇ знову блокують і т.д. І в один момент ум відмовляється працювати на благо людини і назавжди покидає свідомість. Наслідки відомі…

Тому повсякденне очищення ума молитвою має для людини таке ж значення, як повсякденне вмивання і чищення зубів. І як ми згадували раніше, практика молитви або слухання духовних знань дає людині змогу розвивати в собі терпеливість до недоліків інших людей, знищує емоцію гніву, і взагалі, розвиває терпіння.

 Якщо нашою метою є розвиток позитивних особистих якостей, то можна почати із практики розвитку терпіння: із повсякденної молитви і слухання духовних знань хоча б раз на тиждень, на священних годинах. Я бажаю всім нам терпіння один до одного, розумності та удачі на тернистому шляху особистого духовного вдосконалення.

                                        Матеріал підготувала рунмама 

Ведана Вєрємєєва,

м. Старокостянтинів