СОБОРНИЙ ХРАМ РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВІРИ

"У душах наших, як святе натхнення, визрівають хотіння мати Святиню Рідної Української Національної Віри. І ми її матимемо! Ми її побудуємо із божественних скарбів Української Віри в Єдиного і Всюди­сущого Бога, що в нашому розумінні є Доско­налістю світу. Ми її побудуємо з благородного вогню сердець наших, з нашої непорочної вірности Матері-Україні". 

Так писав Учитель Лев Силенко у вересні 1967 року в "Самобутній Україні", коли рунвісти діаспори вирішили побудувати Святиню Матері-України. І вони її побудували!

А перед цим були вагання: чи варто, чи здужаєм, чи вистарчить коштів… 

«Може б ми, рідновіри, звернулися до японців, арабів, жидів, індусів. Вони мають свої рідні віри, їм легко зрозуміти нас, рідновірів. Може б вони нам допомогли побудувати Святиню Даж­божу? Матеріяльно ми слабі. Що про це скажете, Учителю?

— Очевидно, ніхто не проти того, щоб отримувати допомогу від посторонніх сил особливо тоді, коли така допомога потрібна. І ми б від такої допомоги не відмовилися, якби не оте "якби".

Коли сильний помагає сильному — це зна­чить пан помагає панові. У кожного з них за­лишається самостійне "Я" недоторканою свя­тістю. Коли сильний помагає слабому — від­бу­вається духовна, або матеріяльна домінація сильного "Я" над слабим "Я". Ми, рідновіри, не можемо дозволити, щоб будь-яка сила чу­жого "Я" домінувала над силою нашого "Я".

А тепер промовлю, Побратиме, до душі твоєї. Святиня Дажбожа — це твоя совість, твоє духовне обличчя. Хочеш ти, щоб чужі люди позичили тобі совісти, позичили тобі духов­ного обличчя, щоб і ти був совісною люди­ною, щоб і ти мав духовне обличчя?

Святиня Дажбожа — це любов твоя, це твоє рідне шукання Бога. Хочеш ти, щоб чужі люди тобі позичили любови, щоб і ти був людиною здібною любити? Рідне шукання Бога — мати рідна.

Людина без своєї совісти, без своєї любо­ви, без свого шукання Бога не є достойною людиною. Не позичаймо! Не позичаймо ні в кого в світі (ні в приятелів, ні в ворогів) ні віри, ні совісти, ні любови. Будьмо самі творцями святощів. І вони нас наснажуть мо­гутньою силою. І світ визнає нас достойними людьми світу.

Віруючі, воістину великі віруючі люди, як знаємо з історії релігій світу, продавали свої хати, жили на воді й хлібі, і будували святиню, вірою своєю чаруючи людство.

Святиня Дажбожа — Дім, в якому ми, рідновіри, сходимося, щоб мати Священну Годину Самопізнання. СВЯГОС — Священна Година Самопізнання. Є в світі встійнене пе­ре­ко­нання: коли хочеш пізнати Бога, людей, світ, пізнай сам себе — пізнай свою душу, пізнай свій рід, пізнай своє минуле. І передчуттям (інтуїцією) передбач хід свого майбутнього.

Я приніс науку, осяяну енергією священного світла Дажбожого. І ставлю її вище життя мого. Я їй підвладний. У ній славиться сила Неба і Землі. Я кажу: ми, українці, впродовж десяти століть були тяжко обмануті тими чужинцями, які вторгалися на наші землі, щоб нас робити щасливими, культурними, письменними, релігійними, справедливими. Досить!

Ми, рідновіри, будемо щасливими тільки тоді, коли щастя самі собі здобудемо своїми руками, своєю зброєю, своєю мудрістю, своєю вірою і любов'ю.

Ми, рідновіри, будемо культурними людь­ми тільки тоді, коли ми самі свою рідну куль­туру творитимемо. І правильно освіченими людьми ми будемо тільки тоді, коли ми будемо освічені по-рідному.

І релігійними людьми ми будемо тоді і тільки тоді, коли наша рідна релігія родити­меться в наших душах сама по собі з наших почувань, з розуму нашого, з творчого життя нашого, з божественного світла Дажбожого. Родитиметься так вільно і так природньо, як родиться вільно і природньо в душі матері материнська любов. Тільки наша, нами утверджена справедливість, поробить нас справедливими людьми!» (Мага Віра, 47-6) 

І ось тепер, таке святе натхнення і хотіння мати Храм РУНВіри визріло у душах рунвістів України. Цими героїчними першопрохідцями (Музей-Святиня Різдва Лева Силенка в Богоявленському не є Храмом РУНВіри) стали рідновіри м. Старокостянтинова, що на Поділлі. Газета ОСІДУ РУНВіри «Самобутня Україна», починаючи з № 10, неодноразово висвітлювала тему будівництва Святині РУНВіри в м. Старокостянтинові. Див. на нашому сайті статті в розділі «Самобутня Україна»  

На сьогоднішній день стан справ з будівництвом Святині такий. Вже виготовлена частина інженерно-технічної документації на Соборний Храм, за яку ми заплатили до 3 тис. доларів. Спеціалісти-будівельники кажуть, що для початку будівництва цокольного поверху потрібно мати не менше 500 000 гривень. У нас, звичайно, таких грошей немає. Не скажеш, що в касі на будову таки зовсім порожньо, рідновіри й прихильники потроху наповнюють її, але цих коштів катастрофічно мало для початку такого будівництва.

Рунтато старокостянтинівської громади РУНВіри Віхор Кошуба розповідає: «Наша громада видихалась витрачати власні кошти. Земля, якщо не використовується за призначенням, за нинішніми законами може бути відібрана на соціальні нужди. Щоб її не втратити, ми вирішили збудувати на нашій території для початку меншу Святиню у вигляді піраміди. Ми змушені йти на цей крок, щоб зберегти виділену нам територію від посягань.»

СВЯТИННА ХАТА В СТАРОКОСТЯНТИНОВІ

Так було вирішено збудувати Святинну хату, яка б тимчасово виконувала функцію Святині РУНВіри (щось на зразок каплички при основному Храмі). Вона має вигляд звичайної української хати з пірамідальним дахом, побудованої з натуральних матеріалів (дерево, глина, пісок, солома). На побудову цієї споруди (разом із техдокументацією) вже витрачено понад 25 тис. доларів, не враховуючи безкоштовної праці багатьох рунвістів. До прикладу, тільки на підведення опалення витрачено майже 4 тис. доларів. Зараз у Святинній хаті є світло, вода, тепло. Покрито ґонтою половина даху. Старокостянтинівська громада РУНВіри вже проводить там свягоси. Але роботи ще багато, а з коштами не густо, через що рунтато Віхор змушений відправити робітників на канікули з середини грудня місяця.  

Хто бажає зробити посильний внесок на будівництво Святинної хати РУНВіри, тим нагадуємо адресу рунтата Віхора Кошуби:

Кошуба Віктор Тихонович

вул. Грушевського, 41,

м. Старокостянтинів, 

Хмельницька обл., 31100

Оскільки наша Святинна хата одна на цілий регіон, ми будуємо її так, щоб в ній була можливість проводити навчальні семінари та заночувати прибулим з інших міст рідновірам.

Робота на будові не припиняється, хоча скрутно з коштами. На даний час іде підготовка гонти для подальшого покриття даху. В інтер'єрі стіни готові до лицьового шпаклювання. Дерев'яною вагонкою вже підбита стеля. На черзі – підлога. Ще багато роботи з вікнами, зовнішніми стінами, другим поверхом та верендою.

Ми дуже вдячні всім жертводавцям, які допомагають нам своїми коштами та працею. Слава Дажбогу! Слава Рідному Пророку і Вчителю Леву Силенку!

ЗНАМЕНО ДАЖБОЖЕ - НАД СВЯТИННОЮ ХАТОЮ!

Рідновіри Старокостянтинова встановили над Святинною хатою Трисуття - Знамено Дажбоже. Виготовив його і подарував старокостянтинівцям рунвіст із Гребінок Київської області Володимир Мартинюк. А завдяки рунтатові Богдану Джурику у Львові майстри-ювеліри цю конструкцію покрили золотом. І тепер золоте Трисуття - символ РУНВіри красується на Святинній хаті.