Весь світ спить... Та не так спить, як про праведника сказано: «Коли спить, то не розіб’ється...» Спить глибоко, простягнувшись, наче вдарений об Землю. А наставники, які пасуть Ізраїля, не тільки не будять, а ще й погладжують: «Спи, не бійся! Місце хороше, чого остерігатися ?»
Говорять про мир — і немає миру.
Тарас Шевченко:
Моя ти любо! Мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам, віри без попа
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В святій неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люди,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його — ми Люде!
Моя ти любо! Усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести,
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
Тарас Шевченко:
… «І в тую кістяну комору Залізли свині ізнадвору, та й рохкають»
***
Слабкі будують храми в небі,
До неба тягнуться малі,
Згубивши істину в золі,
Поклони б'ють в палкій потребі
Знайти опору на Землі.
Нащадки каїнів і хамів,
Що небо узяли на сміх
Прибрали сон божків земних, Привласнили і святість храмів,
Блазнюють і гендлюють в них.
І тільки велетні єднають,
Земне й небесне. Між облуд.
Не стогнуть і не проклинають
І, зцілюючи нас, лишають
Високу честь, свідомий труд.
Сергій Цушко
Братове Козацького роду —
Русичі-Українці, що колись, як стверджує Конституція Пилипа Орлика, були непереможними Гетами — для Вас ці Вісті-Творення Новітньої-Духовної-Радісної України-Руси, як поведе за собою народи Світу.
Хто не став рабом,, не упокорився в рабстві фізичному чи релігійному; хто неживе за нормами двоногої худоби: їжа, напої, задоволення тіла, для кого честь і правда-матка понад усе; хто не хоче жити серед наркоманів, алкоголіків, сексуальних збоченців, примітивних дебілів і мутантів; хто не хоче підкорятися окупантам і інородцям, поклонятися Золотому тільцю — Мамоні; хто не віддасть на поталу своїх дітей — родину, землю, мову, душу, громаду — державу; хто хоче порятувати свою безсмертну Душу і жити праведно і вільно на Батьком. Небесним даній нам 3емлі, для тих наше Творення! Приєднуйтесь до сродної праці і тоді: «І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде Син і буде Мати і будуть Люде на 3емлі». (Тарас Шевченко)
Зачин – Вість-(пробудження)
«Світи тримаються Істиною.
Їх ворота — істина.
В Істині покоїться безсмертя.
Відвернувшись від лиха, треба викопувати
обітниці та Заповіді Пращурів» (Віди)
Родовичі, Руси-Українці от і надійшов час пізнати себе, свій Рід, свою Країну, свою Цивілізацію, сенс життя людини на Землі. Витягнути з небуття Правду-Істину, відкинути нашарування і бруд лукавий, привнесений до нас і нав'язаний нам за минулі віки нашими «опікунами» воріженьками лукавими, що прийшли із земель Єгипту, Паленого Стану, Іудеї, Ахеї, Візантії, Риму, Великої Тартарії та печерної Європи. З маленьких намистинок правди-істини разом складемо зоряну Мапу нашого минулого і високодуховного майбуття.
Ми — найдавніший етнос на прекрасній блакитній планеті, родовід якого налічує більше 600 тис. років і цьому є письмові і матеріальні підтвердження, що так від нас приховуються. Згадаймо декілька подій:
Михайло Ломоносов в своїй книзі «Давня російська історія від початку російського народу до спочину Великого князя Ярослава Першого або до 1054 року» виданій в 1766 році, писав: «Реальна історія Русі нараховує більше 400 тисяч років».
111 тис. років тому Руси, Ставруси, Беруси, Могучари, Хоропи, Русяви, Гета-Руси, всі Руси-Орази, які після заселення нашої Сонячної планети проживали на Оразькій Землі біля Гори Миру в Північному Льодовитому океані, перед першим потопом переселилися на Євро-Азійський материк і почали освоювати цю територію. Сварог з іншими райцями в цей період творив державу Єгипет. 13 тис. років тому, після планетарної катастрофи загинула держава Атлантида, що відійшла від праведного шляху Русів-Оразів і після того швидко розвинулись поселення Русів у Північній Африці і Малій Азії. Більше 6 тис. років Ури-Укри (жерці) повели Оріїв творити цивілізацію в Індію — штати Кашмір (Едем) і Пенджаб. Повторно приходили Руси на цю територію близько 2,5 тис. років тому.
Офіційно підтвердив цю інформацію прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру і його донька Індіра Ганді (які знали староруську мову і абетку) на зустрічі з нашим земляком з Богуславщини, вченим-істориком і журналістом, хранителем Іванченком в 1955 році. Сучасні вчені підтвердили приналежність до роду Русів-Оразів пелазгів, етрусків, пунійців, еллінів, сколотів, сумеріян, кимерійців. Ми творили і заселяли печерно відсталу Європу.
Із виникненням за програмами жерців Атлані світових релігій, після приходу так званої Ночі Сварога за зодіакальним циклом, проти нас почалася вестися широкомасштабна програма нищення і підпорядкування, яка завершилася так званим Володимировим хрещенням, коли більше двох третин населення було вирізано і спалено, і на території Русів залишилось в живих лише 3 млн. людей. Продовжилось нищення людей, мови, рукописів і при так званих Російських царях, Іванах III і IV, Петру І, Катерині. Останній удар по Русах був завданий в 20 ст., коли з наявних за переписом 20-х років Українців, 82 млн., до 50-х років залишилося близько 37 млн. Це і інтервенції, громадянська війна, репресії-концтабори, війна 1941-1945 р.р., три голодомори. Заборонялася етнічна-звичаєва культура, мова.
В усіх документах, що збереглися, літописах, універсалах і Конституції Пилипа Орлика, документах Гетьманської доби ми знаходимо посилання на те, що ми руський нарід, мова наша руська, держава Русь, а нам говорять за якусь окраїну. Ми маємо найдавніше письмо на землі, в якому було 154 руни та буквиці, якому тисячі років, найдосконаліший альфабет, а нам говорять, що письмо нам принесли болгарські іудеї чорноризці Кирило і Мефодій, коли історіям цих народів лише 2,5 тис. років.
Лише Китайці, що звалися раніше хунами-арімами, після поразки від витязів-русів 7518 років тому, тричі переробляли наше рунічне письмо і якби «винайшли» свої ієрогліфи.
Петро І — цар-хан Московії в 1700 році відмінив 5508 років нашої минувшини, відповідно сфальсифікувавши все, що було до того, зате зрівнявся у дикості з Європою. Бо як написав Борис Олійник:
«Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш Корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо.
На себе ліпше з боку подивись.
Ти нас озвала Хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече.
Бо ми тоді вже побілили хату,
Як ти іще не вийшла із печер».
У духовній спадщині нашого роду було відмінено церковниками вчення про перенародження, безсмертя, реінкарнацію, на Царгородському Соборі і в 553 році н.д. прийнятий догмат про воскресіння обраних і їх порятування, та те, що людина живе лише один раз і будь які її дії, в тому числі і вбивства, їй можуть буть прощені, і вона може бути помилувана. Введено інститут релігійного рабства та фізичного рабства для нас при Катерині II. Людина з дитини Божої, Творця перетворилася на раба, бо оголошено було, що вся влада і кримінальна, то від бога.
Поступова деградація культури, зневажання людських якостей, духовних цінностей, привело до влади нелюдей, кримінал, виродків. Якнайширшими і якнайшвидшими темпами впроваджується демо/но/критична програма і дебілізація людства. її основні ознаки: пивна культура, наркоманія, алкоголізм, СН1Д, тваринно-пташині грипи і інфекції, примусове щеплення, пірсінгації, носіння пошматованого одягу — дрантя, оголення тіла, дебілізація і отупіння населення; творення еліти голубих покидьків і сексуальних збоченців; фізичне і психічне знищення етносу як такого.
Чого вони так поспішають? Бо після Ночі Сварога і втрати духовних цінностей починається Доба відродження Божественних принципів організації буття. Народ прокидається із сплячки про яку писав Сковорода, що спить, як вдарений об землю, а «Ізраїлеві пастухи» ще й присипають... «Вмощуйся зручніше!!»
За 2 роки (грудень 2012 р.) відбудеться планетарний перехід до чотирьохмірної організації простору.
В цей період закінчується дія всіх давніх календарів людства. Вже на сьогодні ми стали свідками аномальної спеки, небачених потопів, вулканічних вивержень, землетрусів. Що чекає нас, все людство, хто згине, хто виживе? Як зберегти себе, свою безсмертну душу, свою родину, державу, спільний дім — Землю.
В серпні ц.р. в зв'язку з небаченою спекою, за порадою хранителів, була здійснена програма спільної дії, в якій взяло участь більше 1000 русів-українців по захисту території і людей від пожеж і температурних ударів.
Тому температура в ці дні практично була менша від прогнозної на 5-7 градусів і великої шкоди населенню і території не було завдано.
Русичу-українцю!
Твоя доля, доля і майбутнє твоєї родини, роду, держави, планети Земля знаходиться в твоїх руках!
Зміни свій духовний стан, витісни з себе агресію, злобливість!
Поверни собі духовні і людські якості: доброти, любові, радості, гармонії, чистоти помислів і думок!
Тоді ти зможеш пройти час переходу, зберегти себе і безсмертну душу, бо впораєшся із тваринними інстинктами та задоволеннями і цим зміниш своє тіло і душу! Починай щоденно творити простір чистоти і любові в собі, в своїй родині, в своїй громаді, державі і ти матимеш радісне життя, могутнє здоров'я, любов і процвітання!
А ці знання, поради і інформація з цієї книги допоможуть тобі усвідомити сутність людського буття, витіснити з себе раба і стати дитиною Божою, Творцем всього сущого!
Хай же буде Вам Радість і Процвітання!
І
Вісті державотворення
Вість
про наведення ладу й історичної відповідності в назві Держави,
її символах у мовній та хронологічній спадщині.
1. Назва Держави і державної мови. На основі історичних джерел, універсалів Гетьмана Богдана Хмельницького, Правого укладу та Конституції Пилипа Орлика та війська запорізького від 05.04.1710 року, через загальнодержавний референдум — Державі Україна повертається її історична самоназва — Русь, та її справжньої назви Мови — Руської.
2. Кольори Державного Прапора.
Зважаючи на результати експертизи призначеної Російським царем Олександром III при придбанні картини Рєпіна «Запоріжці пишуть листа турецькому султанові» яка визнала відповідним розміщенням жовтого кольору на верхній частині прапора, а блакитного на нижній, бо це відповідало, — «извечной приемственности цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих Князей Киевских», та враховуючи розміщення кольорів першим Президентом України Михайлом Грушевським, де жовтий (золотистий) розміщений на верхній частині прапора, а блакитний на нижній — відтворити історичну справедливість і затвердити розміщення кольорів Державного Прапора, де верхня частина прапора має жовтий (золотистий) колір, а нижня блакитний.
3. Відтворити для внутрішнього вжитку історичне, етнічне, літочислення нашого родоводу зафіксоване в збірнику Руських літописів і відмінених Петром І (Кобилою) в 1700 році, який обрізав нашу минувшину на 5508 років на догоду Європі.
4. Необхідно повернути історичне зображення Герба-Трисуття, яке відповідає трьом часовим вимірам. Цей символ зображено на багатьох керамічних виробах трипільської цивілізації та на народних рушниках. А сучасний Герб зв'язаний лише із майбутнім і не існує в сьогоденні й минулому.
Вість
про вічове правління
«Віче мали, що віче вирішить то так воно і є, а що не рішено — не повинно бути. Вибирали князів від полюддя до полюддя і так жили. Бо у русів не було іншої ради, крім Віча». (Влес. Книга). На наших землях Вічове буття існувало з 2 тис. до н.д. до Козаччини, а потім Гетьманщини, бо це був найдемократичніший державотворчий устрій. Бо й найперша світова Конституція була схвалена і підготовлена за Вічовим Правом у 1710 році і підписана від імені нації Гетьманом Пилипом Орликом.
Про проблеми, які виникли при відмові від Вічового правління образно написав Іван Франко в своїй повісті «Захар Беркут», говорячи про перемогу над Монголами: Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися до купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доки ніяка ворожа сила не побідить Вас. Але я знаю... — погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові цілі століття неволі... Щаслив, кому судилося жити в ті дні. Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного».
Ці слова пророчі. Час повертатися до науки своїх пращурів, до їхнього досвіду устаткування громадського ладу в країні.
Настав час змінити модель державного управління.
Ми маємо в певній мірі зразок Вічового правління який діяв в Радянському Союзі, це Верховна Рада яка представляла всі регіони країни.
В Русі-Україні вводиться інститут Законодавчого Віча. До його складу входять обрані на прямих виборах громад голови сіл, районів, міст, областей, а також керівники найбільш авторитетних громадських організацій та спілок, козацтва.
Віче є двопалатною структурою і складається з Нижньої і Верхньої Палат.
Нижня Палата обирається в земельних округах на мажоритарній основі шляхом прямого таємного голосування. В Нижній Палаті забороняється поділ на фракції, крім галузево-правового. Депутати працюють на постійній основі і приймають закони тільки в першому читанні.
Верхня Палата Законодавчого Віча обирається прямим голосуванням на території визначених земель в кількості двох осіб від кожної та по двоє представників Земель Старійших-Духовних осіб. Верхня палата працює посесійно і збирається двічі на рік весною та восени, приймає закони підготовлені Нижньою Палатою, або відхиляє їх, або приймає їх у своєму читанні. До її компетенції належить: обрання Голови Верховного Суду, Генерального Прокурора, Скарбника (Голову Нацбанку).
Конституційний Суд скасовується, його функції виконує Верховний Суд та сама Верхня Палата Законодавчого Віча.
Вість
про Президента-Гетьмана
Президент є всенародно обраним Головою Держави і представляє її у внутрішніх і зовнішніх стосунках, де діє від імені народу і очолює вертикаль виконавчої влади, призначає Голову Уряду.
Русь-Україна є Президентсько-Вічовою Державою.
Президент одноособово є Гетьманом — головнокомандувачем Збройних Сил та очолює козацькі формування.
Вість
про «маленьких» людців при владі
Сучасні депутати, чиновники ведуть себе, як грабіжники, що втрапили в дім, де немає дорослих, і спокійнісінько грабують його, впевнені в своїй безкарності. Вони як хлопчаки з дитячого майданчику, яким довірили бюджет держави і кожен бере собі те що йому подобається. Але це вже не машинки, не іграшки і не дитячі забави. Чому вони себе так ведуть? — бо вони «маленькі — душею і розумом».
Практично більшість новоявлених олігархів і владних чиновників не піднялися вище матеріальної сфери, вони залишилися на рівні тваринних потреб, їх максимально цікавить влада як додаткова безпека і комерційні можливості.
Ми живемо у час перебування «діточок» при владі, не здатних розуміти світ і піклуватись про нього, державу і громаду, вони не отримали відповідного виховання Міри-Віди, коли зростали.
Ми маємо тепер наш Український Дім, який залишили Батьки і дорослі, а збочені, «Порочні дітлахи» нищать все навколо, навіть не усвідомлюючи своїх дій».
Чи зміг би Батько нації спокійно споглядати як руйнують його оселю, калічать і нищать дітей, родину, збиткуються над мовою, привласнюють землю, продовольчі ресурси; психічно і фізично, сексуально хворі власники засобів масової дезінформації розтлівають душі дітей і молоді, пропагують п'янство, наркоманію, пивну культуру, дебілізують населення.
Якби був справжній Батько Нації, чи терпів би цю наругу.
Тільки люд, що прокидається від віковічної сплячки і духовно зростає може обрати справжніх, турботливих керівників Нації і Держави.
Вість
про розуміння хибності «людських» законів
Про хибність «людських» законів, їх ілюзорність і невідповідність Божим канонам Міри і буття людства, влучно написав Шрі Ауробіндо в своєму найголовнішому творі «Савітрі»:
Наш неосяжний матеріальний світ — це в'язниця:
На кожному шляху стоїть озброєний, камінноокий Закон,
Біля кожних воріт — величезні вартові Мороку.
Сірий трибунал Невігластва,
Інквізиція «Священиків» Темряви
Судять Душу — відважного шукача,
А двозначні писання є кармінною нормою,
Що блокують в нас і Титана, і Бога:
Біль з її батогом та радість з її срібною подачкою
Нерухомо чатують крижану застиглість Колеса —
Сансари, що обертається.
Кайдани, одягнуті на Розум, котрий хоче осягнути вершини.
Печатка стоїть на величному, відритому
І всеохоплюючому серці;
Смерть зупиняє Мандрівного Лицаря першовідкривача — Життя.
Вість
про хибності партійної системи
«Коли я дивлюся на демократів, соціялістів, комуністів, лібералів — за кожною з цих партій я бачу хитрий писок Жида»!
Іван Франко «За благо України» число 3, 1899р.
Застосування партійної системи суперечить природному праву українців про обрання керівників громад і територій безпосередньо громадянами. Партійна система є виплодом представників чужих етносів і розробників судного процента (золотого тільця) з метою усунення корінного населення будь-якої держави від участі в управлінні власною територією і громадянським суспільством. По своїй суті це знищення етнічної системи вічового управління і кожна партія зорганізована на принципах «ордену» з жорстокою системою підпорядкування.
Партії в Україні за новим законодавством повинні бути позбавлені можливості брати участь у виборах.
Вість
про відмову від проценту з позики
Забороняється використання проценту з позики як засобу висмоктування банківськими лихварями оборотних капіталів з реального сектору економіки і зниження купівельної спроможності населення як користувачів кінцевої продукції на фоні зростання цін. Така система діяла в СРСР.
Держава зобов'язана фінансувати довгострокові безпроцентні кредити житлового будівництва для населення і в першу чергу молодим сім'ям, для розвитку середнього і малого підприємництва, інноваційних програм.
Процент з позики засуджується більшістю релігій світу, а Кораном забороняється.
Вість
про „Богоборців та демонократів”
Слухайте, слухайте! Сурма гримить,
Мертві встають із могили.
Тільки одна Україна ще спить —
Громом її не збудили.
Янгол на сонячних крилах летить,
З сурмою янгол літає...
Хто в час відродження каменем спить,
Прав на життя вже не має!
травень 1919 р.
Олександр Олесь
Світорозуміння і його усвідомлення: — аналіз, простір, час — не пояснює стан речей у суспільстві і його буття.
Бо всі бездумно віруючі і невіруючі — чудовий матеріал для управління створеною інформаційно-бісівською – демонічною матрицею (егрегором), вони не здатні зробити правильні власні висновки і зрозуміти процеси, що відбуваються.
Людство перебуває в стані худоб'ячої отари, що живе за ілюзорними мітами та об'єднується навколо підкладних «авторитетів».
На нашу землю це лихо прийшло через Візантію від єгипетського жрецтва, коли світлі ідеї Великого Посланця, були підмінені Савліянством, і була поширена демонічна концепція позичкового капіталу (золотого тільця-мамони). А всі правлячі клани почали гуртуватись навколо кредитно-фінансової системи, витіснивши звичаєвий уклад організації громадського життя.
Була нав'язана програма рабської покори як через релігійні інститути, так і фізичного рабства, встановленого при Катерині II (пруській принцесі) та поширена в суспільство думка, що вся влада від Бога і Людина як особистість перестала бути творцем. Церковниками-фарисеями розповсюджена ідеологія і магія демонізму: споживання тіла і крові Великого Посланця, що приходив, як написано в Новому завіті, «до загинулих овечок роду Ізраїлевого», бо їх батько диявол. А сучасна релігія — це церковні «брокери», що на Богові роблять гроші.
Це стало можливим на землях Русів, тому що Володимир (Василь Малкінд) фізично спалив і вирізав 9 млн. Русів з 12 млн., що проживали в той час на Русі.
Пізніше біблійний (танахський) проект був у нас замінений марксизмом — через так зване суспільство соціальної рівності. Проте суттєвої різниці між ними немає. Бо суть марксизму — це інформаційно-провокаційна діяльність.
Після розвалу СРСР відбувається заміна віджилих систем (капіталізму і комунізму) — системою конвергенції (США, Європа, Росія) тобто їх поєднання, та реалізація так званої демонократії — скотської культури.
Її ознаки: поголовна дебілізація населення через освіту і засоби інформації, систему виховання:
Пріоритети надаються і кошти виділяються на подолання ними ж створених проблем суспільного життя: на боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, СНІДом, так званими пташино-тваринними грипами, корупцією.
Першочергова допомога надається дебілам, психічно хворим, розумово відсталим. Зовсім не приділяється увага підготовці та вихованню еліти.
Через реалізацію спеціальних програм:
1. Пивної культури — творяться гермафродити, бо жінки стають чоловікоподібними, а чоловіки набувають жіночих рис, і при цьому падає рівень народжуваності, зростає імпотенція.
2. Одностатевих шлюбів — іде виродження етносу (Содом і Гоморра) і зростає кількість сексуальних збоченців-нелюдей — гомосексуалістів, лесбіянок, педерастів — твориться псевдокультура «еліти голубих».
3. Застосовуються шкільні програми дебілізації (для цього міністром освіти призначений українофоб). Ці програми передбачають отупіння дітей і зниження швидкості думки — розумової діяльності, зменшення кількості і якості програм, що розвивають довгострокову пам'ять і підвищують інтелект дитини.
4. Продовжується знищення і заміна природних продуктів харчування і питної води і підміна їх генно-модифікованими, технічно і хімічно та інформаційно забрудненими і зміненими, які несуть хвороби. Головна мета: виродження етносу, його вимирання і заселення нашої держави «обраними тварями-покидьками» з толпо-елітарних країн.
5. Здійснюється впровадження основної ідеологеми нелюдей, керованих жерцями — вигідно продати і продатись. Бо «бізнес» — це їх талант виймати гроші з чужої кишені, не застосовуючи насилля.
Цій, так званій «демократії», може бути протиставлення лише програма громадської безпеки і духовного відродження нації, яка замінить і витіснить концепцію позичкового капіталу і його породження – існуючу кредитно-фінансову систему. Через зростання інтелектуально-творчо-духовного потенціалу людей впроваджуватиметься ідея життя в ладу з Творцем, біосферою, ноосферою, світами, вихід людства з царства звіра у царство людей.
Вість
про Богом дану етносу русичів-українців Землю
Не буде прийнято жодних Законів чи підзаконних актів щодо продажу земель сільськогосподарського призначення, земель рекреаційних, прибережних земель водойм, видобувної галузі, земель, відведених під електоро-, газо-, нафтопостачання, трубопровідного транспорту та наземних шляхів автомобільного та залізничного сполучення.
Іноземні громадяни правом на будь-яке володіння чи управління земельними ділянками та нерухомістю не наділяються.
Земля є загальнодержавною власністю і знаходиться у володінні народу як суверена цього права, і надається на визначені терміни громадянам України, як користувачам в оренду, на платній основі, та безкоштовно.
На часі прийняття Закону «Про заборону продажу земель сільськогосподарського призначення».
Необхідно впровадити Програму «Родовий маєток» для сімейного проживання без оподаткування отриманих доходів з правом успадкування землі в межах 1 га на кожну родину.
На часі створення «Поземельного Банку України» з наданням йому права кредитування земельних угідь сільськогосподарського призначення з правом контролю за якісним використанням земель і оцінки їх вартості.
Під земельні угіддя національних парків і заповідних територій повинно бути відведено не менше одної третини всієї території України і ці землі повинні бути у загальнодержавному управлінні.
Вість
про інформаційний простір
Держава утворить відповідні органи, які контролюватимуть інформаційний простір.
Не допускаються та вилучаються з інформаційного простору матеріали, що сприяють розвитку аморальних нахилів, породжують жорстокість, цинізм, егоїзм, садизм, аморальну та сексуальну розпущеність, сприяють дегенерації молоді та дорослих, зомбування населення.
Забороняється реклама тютюнопаління, наркотиків, спиртних напоїв. 60 відсотків будь-якої інформаційної програми повинні мати позитивно-оздоровчий характер. Є необхідність у прийнятті відповідного закону.
На загальнодержавних Каналах (трьох) впроваджуються програми: здорового способу життя, мітології та історичної бувальщини; етнокультури з питань мистецтв, промислів, звичаєвого способу організації життя і дозвілля.
Усі ЗМІ генеруватимуть позитивну перспективу розвитку України.
Власниками інформаційних каналів не можуть бути громадяни іноземних держав, та особи, які притягувалися до кримінальної відповідальності за дії проти моралі, особи та держави, етнічної культури і її історії.
Мова інформаційного простору держави України є загальнодержавною.
Вість
про НБР
З метою боротьби з пандемією хабарництва створюється Національне Бюро Розслідування, в сфері дій якого є злочини в сфері корупції, хабарництва, зловживання державною владою депутатів, членів уряду, апарату Президента. Контроль за діяльністю Бюро покладається на Президента, Верхню Палату Законодавчого Віча в особі її голови.
Вість
про армію, види озброєнь
Армія з 2012 року повинна перейти на контрактну основу. Пріоритетними стають такі види військ: ракетно-космічні, аеромобільні, морські, антитерористичні, новітні психологічно-енергетично-інформаційного спрямування. Армія не використовує ядерну, хімічну, бактеріологічну зброю.
Офіцерський склад Збройних Сил України забезпечується житлом та грошовими коштами в першочерговому плані.
На утримання Збройних Сил України витрачається 7% річного бюджету.
Україна залишається без'ядерною Державою.
На території України не допускається розміщення і розташування військових баз і підрозділів інших держав.
Україна є позаблоковою державою і ставить перед собою мету, як центральноєвропейська держава, укладення угоди про взаємозахист і підтримку з Державами, що входять до складу Великої Вісімки та Євросоюзом.
Вість
про розкіш
Ще в V ст. до н. д. еллін Періандр ввів Закон «Про розкіш», чим обмежив владу найбагатшої верстви в країні і отримав фінансування для реформ майнового характеру і управління державою.
Прийняття такого закону убезпечить від засилля олігархів в Парламенті, їх впливу на політичну ситуацію в державі.
Буде введено порядок звітування і декларування про отримання коштів у придбанні нерухомості, коштовностей, земельних ділянок, престижних засобів транспорту, придбанні часток на управління і власність за корпоративними правами.
Вість
про забезпечення Індексу людського розвитку
Буде досягнуто підвищення індексу людського розвитку за Програмою Людського розвитку ООН:
збільшення індексу доходів на душу населення;
збільшення індексу тривалості життя;
збільшення індексу здобутої освіти.
Вість
про зміни в агросекторі
Україна стане аграрно-індустріальною науковоємкою державою, головним постачальником екологічно чистих продуктів харчування у Європу. Запроваджується Програма Природного землеробства за Подолинським, вчення якого про Закон додаткової вартості і відтворення природних земельних ресурсів за його життя офіційно визнав Карл Маркс.
В державі забороняється вирощення генетично-модифікованих продуктів харчування, використання шкідливих для здоров'я людей засобів хімізації та захисту рослин.
Від реалізації на зовнішніх та внутрішніх ринках екологічно чистих продуктів харчування і допоміжних галузей держава отримуватиме наповнення бюджету не менше 25%.
Вість
про персональну відповідальність
Потребує втілення в основу життя української громади постулатів етнічних законів про персональну відповідальність кожного: людини за своє життя, глави сім'ї за родину, обраних голів громад від села, міста, держави за свою діяльність на посаді як державних службовців.
Приймається закон «Про відповідальність за персональні дії на обраній посаді».
В основу закону впроваджуються принципи: порядність, патріотичність, принциповість, поміркованість (здоровий глузд), правопослушність (діяти чітко за Конституцією, законодавством України і вимагати цього від інших), послідовність (чітке виконання оголошеної програми дій і взятих зобов'язань).
Вводиться персональна відповідальність за дії та бездіяльність на займаній посаді в межах чинного законодавства: адміністративного, цивільного (майнового), кримінального (позбавлення прав та обмеження волі).
Вість
про нову науково-індустріальну політику
За рахунок будівництва нових науковоємних виробництв, запровадженню новітніх технологій і процесів створюється самодостатня конкурентноздатна сильна економіка і індустрія, що дасть змогу наповнення бюджету тільки за рахунок експорту товарів і послуг не менше, ніж на тридцять відсотків. Приймаються і впроваджуються тільки ті технології, які не шкодять екології, природному розвитку людської цивілізації.
Вість
про монополію
Ведення державної монополії на виробництво спирту, горілчаних виробів, виробів тютюнопаління.
Приватний сектор по виробництву слабоалкогольних виробів діє під жорстким контролем держави, за традиційними народними рецептами та способами виготовлення на природній сировині.
Вість
про планування економіки
З метою стабілізації економіко-фінансової ситуації в Державі, уникнення кризових явищ, за прикладом інших держав, вводиться система планування економічних показників основаних галузей виробництва, що становить сімдесят відсотків. Не регулюється тридцять відсотків — присадибне господарство та кооперація.
Вість
про розуміння пріоритетів
Вводиться розуміння зовнішньоекономічних чинників в державній політиці: в України немає ні друзів, ні ворогів, а є інтереси Держави Україна.
У внутрішній політиці визначається державний пріоритет: будь-які дії юридичних чи фізичних осіб, які нанесли шкоду державним інтересам, повинні каратись.
Вість
про самовідтворення етносу
Головною функцією Держави повинна стати Програма самовідтворення етносу, створення міцної сім'ї, виховання здорового фізично і психічно молодого покоління.
Вість
про земельний устрій
Виходячи з історичних традицій та звичаєвої спадщини, Україна повинна в адміністративно-територіальному устрої бути поділена на Землі за усталеним державно-звичаєво-військово-козацьким звичаєм. Наприклад: Древлянська, Сіверська, Січеславська, Слобожанська, Подільська, Святогорсько-Донецька та інші.
Приймаються закони, які наділяють землі додатковими повноваженнями за прикладом земель Німеччини, штатів Америки.
Це дозволить надати ширші повноваження територіям у прийнятті земельних нормативних актів, формуванні бюджетів, співпраці з іншими регіонами та країнами.
Представники Земель формують Верхню Палату Законодавчого Віча.
Вість
про козацтво
Діяння козацтва повинен визначати Закон «Про Козацтво».
Козацтво підпорядковується безпосередньо Гетьману-Президенту, поділяється за територіально-земельним поділом на полки, курені та сотні.
Однострій козаків визначається законом і відрізняється тільки полковими та сотенними відмінностями.
Козаки наділяються правом носіння вогнепальної та холодної зброї, мають свої навчальні заклади: школи джур, ліцеї та вищі навчальні заклади в межах загальнодержавного фінансування.
Козацькі формування забезпечують громадський порядок в селах, невеликих населених пунктах, співпрацюють з органами міліції та місцевого самоврядування.
Козацькі формування долучаються до національно-патріотичного виховання молоді, проходять періодичне навчання на військових зборах, і знаходяться в постійній готовності до мобілізації.
У підпорядкуванні Гетьмана-Президента перебуває Кінно-механічний Полк почесної козацької варти, особистого супроводу та охорони на рівні статусу Національної Гвардії.
Вість
про інститут захищеності
Українська Держава згідно з усталеними Європейськими і Світовими нормами визначає і надає Статусу захищеності тільки найвищим посадовим особам Держави: Президенту, Голові Верховного Суду України, Голові Уряду, Головам Палат Законодавчого Віча.
Вводиться державне розуміння Моралі державного службовця: жоден громадянин, який вчинив порушення моральних, етичних норм суспільних відносин та злочинні дії, які переслідуються за чинним кримінальним законодавством, не допускається до виконання обов'язків державного службовця і звільняється із займаної посади.
В Державі приймається Закон «Про норми Моралі і Духовності».
Вість
про об'єктивність розвитку суспільства
1. Як відомо, фундаментальним продуктом життєдіяльності суспільства – є інформація. Хто володіє інформацією — той володіє світом.
Іншою компонентою — є величина і ступінь удосконалення контрольованої енергії. А енерго-інформаційна складова відображає технічний бік розвитку людського суспільства.
2. Іншою складовою є інтелектуально-духовний рівень самого суспільства. Поєднання духовності з інтелектуальністю є необхідною умовою того, щоб духовна сутність людини та суспільства були явищем усвідомленим.
Тому рівень економіки не визначає політику, так як і політика не може визначити рівень економіки, оскільки вони самі не стільки залежать від техногенної складової, як від інтелектуально-духовного рівня нашого суспільства.
Країна не може бути економічно і політично розвинутою державою, якщо держава не поважає інтереси своїх громадян, а люди не поважають державу.
Ця взаємонеповага основана на низькому інтелектуально-духовному рівні суспільства, котре напряму трансформується в сьогоденний стан в нашій державі.
Тільки через усвідомлення кожною людиною і владними інституціями божественної сутності дітей Батька Небесного, розкриття їх духовно-інтелектуального потенціалу творення і Творця можливі швидкі зміни в економіці, добробуті населення, безкризовому розвитку суспільства. Засоби масової інформації повинні бути в руках держави та високодуховних представників титульної нації.
Вість
про прабатьківську, державну мову
В землі віки лежала мова
І врешті вибилось на світ.
О, мово, наче колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна...
Цвіти і сяй, моя державна...
Олександр Олесь, 1918 р.
Творець кожному етносу вділив рідну мову, наділив її своїм духом і силою стихії рідної землі. Тому будь-які дії, спрямовані проти мови русів-українців, розцінюються як посягання на Державний суверенітет і цілісність держави, а винуватці повинні притягуватись до кримінальної відповідальності як Державні злочинці.
Українська мова є Державною мовою титульної нації і засобом міжетнічного, міжнаціонального спілкування в Державі Україна.
Вість
про деякі політико-соціально-етичні вимоги до громадян і Держави
необхідно позбутися антигромадської і антидержавної практики призначення на державні і соціальні посади в залежності від партійної приналежності без врахування особистих якостей, здібностей і досвіду;
необхідно обмежити обрання і призначення на посади осіб без громадянства та іноземців;
обмежити та заборонити імміграцію в Україну, в першу чергу, осіб, що не мають спільного етнічного коріння, не знають державної мови, її культурної, історичної і духовної спадщини, мають кримінальне минуле, мають шкідливі звички, а також заборонити імміграцію наркоманам, алкоголікам, сексуальним збоченцям і психічно хворим.
приймається законодавство, яким громадяни зобов'язуються забезпечувати свою життєдіяльність в інтересах суспільства та свого фізичного і розумового розвитку. Держава не турбується про тих, хто, маючи для цього можливості, веде паразитичний спосіб життя і ухиляється від суспільно-корисної праці, такі особи позбавляються державної підтримки;
держава приймає програми, які усувають і передумови появи і «діяльності»: лихварів, казнокрадів, тунеядців, волоцюг, шахраїв;
держава здійснює заходи по недопущенню і вилученню нетрудових доходів і майна і не допускає процентного визиску та переслідування;
необхідно створити законодавче забезпечення участі працівників в отриманні частки прибутків, але не менше 20 відсотків;
законодавчо закріпити заборону впливу міжнародних фінансових установ і фондів при отриманні державою коштів, які погіршують соціальні програми для населення, втручаються у внутрішні справи держави;
держава забороняє продаж і перепродаж земельних угідь зі спекулятивною метою, землі несільськогосподарського призначення переуступаються за цінами, визначеними державними структурами, землі сільськогосподарського призначення можуть бути лише у довгостроковій оренді і користуванні тільки у громадян України;
проводиться правова реформа по заміні системи законів, заснованих на так званому римському праві, на закони природного, етнічного, звичаєвого права титульної нації;
всі громадяни України повинні мати можливість отримувати безкоштовно вищу освіту і оволодіти спеціальністю в системі державної-народної освіти;
особлива увага буде приділятись відбору і освіті найбільш талановитих дітей, підготовці еліти нації;
для уникнення хибних процесів у вихованні і освіті молоді — запроваджується принцип постійної опіки і зайнятості дітей і молоді через клуби, гуртки, програми... Головна увага приділятиметься фізичному і психічному загартуванню, здоровому способу життя. Держава і батьки в цих програмах діють спільно;
політики, що застосовують політичну брехню і так звану чорно-піарну «доцільність», позбавляються права брати участь у виборчих процесах та займати посади і обиратись на державні посади;
всі власники і редактори засобів масової інформації повинні бути громадянами України, які не притягувались до кримінальної і адміністративної відповідальності за державні і соціально-етнічні злочини і порушення;
засоби масової інформації повинні подаватися державною мовою. Для представників інших етносів видаються програми і преса в межах їх розселення і у кількості необхідній для цих етносів і народностей.
Вість
про першочергові дії етнічної-народної влади
Влада повинна бути сконцентрована в руках титульної нації, яка твердо стоїть на позиціях:
Пріоритету титульної нації в державі;
звичаєво-природнього способу організації життя;
здорового суспільного етнічного патріотизму;
природньої солідарності та взаємопідтримки всього населення в досягненні єдиної-спільної мети громади.
Конституцією повинно передбачатися:
визначення понять національної, суспільної державної, колективної та особистої власності;
пряма заборона особисто (приватно) володіти національною, суспільною, колективною, державною власністю.
створення єдиної легітимної фінансової системи — державної фінансової системи. У фінансовій системі країни застосовується принцип брактеатних грошей (проценти навпаки)
єдиними і повноправними власниками держави є громадяни, в першу чергу, етнічне населення, що підтверджується відміткою в паспорті і свідоцтві про народження.
правом володіти колективною і приватною власністю, нерухомістю і майном наділяються виключно громадяни країни.
Концептуальну та ідеологічну владу в Україні репрезентує наддержавний національно-етнічний орган «Духовна Рада старійшин титульної нації Руси-України». Вона одноособово формує і контролює інформаційний простір Держави при вирішенні питань що стосуються титульної нації, держави, інформаційної складової, духовних програм, психічного і фізичного здоров'я. Рада формується з представників титульної нації, її статус та повноваження визначаються положеннями Конституції, окремим законом.
Вість
про етичну державу
Все людство планети Земля у своєму розвитку пройшло через громадські — родові відносини, завдяки чому було сформовано загальнолюдську мораль — правила поведінки стосовно людей іншої громади. Моральні принципи, які дозволили проіснувати Русі як цілісній державі багато століть, виходили із підґрунтя руської общини-роду. Вони існували навіть до початку минулого, XX століття, у той час, коли більшість інших народів втратили родовий устрій ще 1 — 1,5 тисяч років тому.
Руському етносові (українцям) притаманні природжені общинно-родові якості: співчуття, доброта, незлобивість, сердечність, сумління, почуття справедливості, на яких власне і базувалася руська етика. Але, на жаль, вона не стала нормою життя нашої нації, адже після так званого «братнього об'єднання» московити принесли в Україну державний устрій римського зразка. Після цього в українському суспільстві були розхитані закони моралі, а мораль завжди мала та має повну природну відповідність. Про вплив суспільних процесів на природні явища постійно звертали нашу увагу древні мудреці, філософи, діячі культури. Сьогодні вже нікому не секрет, що Земля, як живий організм, активує свої деструктивні прояви саме у місцях соціальних потрясінь і це призводить до землетрусів та інших катаклізмів там, де ідуть війни чи активно порушується суспільна мораль.
Гармонія в природі існує тоді і тільки тоді, коли суспільство має гармонію у взаємостосунках. А до неї можна прийти тільки через етичні принципи, що відповідають законам природи.
Моральні принципи, що перетворюють державу з аморфної маси у живий організм, притаманні родовому устрою. Україна була його останнім оплотом у світі: родовому устрою життя було нанесено руйнівний удар голодомором у 1933-34 р.р. Реанімувати, оживити родовий устрій життя — значить одухотворити державу. Духом держави має стати етика наших пращурів. Носіями цієї моралі ще й досі є українське село, яке сьогодні нещадно нищиться.
Відповідно до теорії систем, сім параметрів: цілісність, розвиток, традиційність, самоорганізація, гомеостаз, мінливість та збуреність є достатніми, щоб система стала самодостатньою та стабільною.
Прийняття цих семи принципів у законотворчість та життя реанімує та одухотворить державу. Ці принципи забезпечать виживання держави при екстремальних умовах і стануть джерелом внутрішньої сили в еволюційних перетвореннях людини. А держава, що оживила родовий устрій, стає одухотвореною, і її духом стає ЕТИКА.
Сьогодні демократичне правління має успіх у тих країнах, де закони держави відповідають етичним принципам і написані не для сьогоденної вигоди, не для досягнення особистого зиску можновладців і навіть не для сьогоднішніх вимог народу, а тільки і тільки тоді, коли закони відповідають інтересам майбутнього суспільства держави та вимогам соціальної еволюції.
Сьогодні нам вбивають у голову всі переваги так званої правової держави, що має будуватися на принципах римського права. Але її відрізняє від держави, побудованої на принципах етики те, що закони, які приймає правова держава, мають підтримуватися репресивними органами — поліцією, прокуратурою, судами тощо. В той же час в етичній державі працюють не закони, а принципи моралі, які збігаються з суспільною мораллю і підтримуються суспільною думкою.
На противагу римському праву древнє руське суспільство базувалося не на забороняючих законах, а на сумлінні громадян. Згадаймо, як писав візантійський історик Прокопій Кесарійський про слов'ян: «У слов'ян немає держави, всі закони у них у голові». Адже візантійці, базуючи свої державницькі принципи на юдейській Торі з її написаними для юдеїв 613 законами (міцвот), вважали, що без закону не існує і держави.
Мораль в першу чергу призначалася задля збереження сім'ї, роду, громади, держави. Саме збереження, а не руйнування. Згадайте-но «Моральний кодекс будівника комунізму». З його 12 пунктів 4 пункти вимагали від людини непримиримості та нетерпимості. Якби всі члени КПРС жили за цим кодексом, комуністична партія б розвалилася не в 1991р., а значно раніше, через те, що непримиримість та нетерпимість є руйнівними принципами.
Коли закони держави опираються на мораль, суспільство процвітає, а народ благоденствує. Так було у древній Індії під час правління царя Ашока. Так було у Спарті з часів її фундації законотворцем Лікургом. Сучасне економічне диво Японії та Південної Кореї також базується на синтезі моральних норм із законами держави, на традиції роду та інтересі підприємств.
Мета етичної держави — створення суспільства з умовами існування, пристосованими для розв'язання будь-яких соціальних протиріч, що дає можливість людині реалізуватися та еволюціонувати, тобто задля досягнення Суспільного Блага.
Вість
про владу
У підґрунті видових відмінностей людей лежить проблема домінування одних та підпорядкування інших, проблема унормованої поведінки, проблема злочину та покарання, злочинців та жертв. У тій самій площині лежить і протиприродне право одних жити за рахунок інших і, відповідно, будувати державу, як машину насилля під її чергову злочинну ідеологію.
Вада властолюбства — це не набута, а вроджена біологічна якість, яка є постійною прихованою загрозою суспільству, котре постійно атакується стихійними чи усвідомлюючими себе нелюдями, або, як кажуть, перевертнями.
Влада над суспільствами завжди реалізується у вигляді держави і у формі державного апарату. Якщо контроль над державним апаратом захоплюють перевертні, то має місце зворотне (не еволюційне) переродження держави і таким чином держава перетворюється на державу нелюдей.
Відомо, що саме мораль є рушійною силою еволюції. Основні правила моральності — це бездоганність, сумлінність, відповідальність, скромність та сміливість. Перераховані п'ять правил моральності слугують підняттю людей щаблями еволюції. Той, хто живе без таких правил, ризикує перетворитися на тварину в людській подобі.
З вищезазначеного випливає, що кожна людина, обираючи собі владу, має розпізнати у президентові, урядовцеві, керівникові чи не є він нелюдом, для чого керується нижченаведеними критеріями та принципами моралі:
терпіння — людина, що володіє цим принципом, об'єднує народ, створює цілісну державу, підприємство, колектив. Римський принцип «розділяй та володарюй» для такого керівника є деструктивним. Адже нетерпимість, розкладає суспільство зсередини і розкладання йде до тих пір, допоки народ остаточно не зникає;
повага — розвиток людини і суспільства має місце тоді і тільки тоді, коли люди поважають один одного. Коли повага культивується владою на державному рівні, то розвивається національна культура, науки тощо. Адже і зараз, за олігархічно-кримінального державного правління, ми бачимо, що розвиток потрібних їм для панування релігії, науки, мистецтв та ремесел визначаються ставленням до них саме «власть імущих». Натомість повага відсутня;
спадковість — це коли сила народного переконання та устремління передаються наступним поколінням керівників і не відкидаються ними. Порушення цього принципу приводить державу до межі загибелі, адже у неї підрублене коріння еволюційного розвитку. Дерево, що поєднує епохи та живить своїм корінням сучасну цивілізацію є живим тоді і тільки тоді, коли народ знає свою правдиву історію і поважає своїх пращурів.
відповідальність — це коли кожний президент, урядовець, законотворець буде нести персональну відповідальність за створені ним закони, умови, видані укази та розпорядження. Зміст та мета керування державою та суспільством — зберігати і розвивати, а не розкрадати та руйнувати. Зміни у суспільних законах вносяться тільки задля зростання благополуччя, прав та здоров'я народу.
міра — це коли президент, урядовець, законотворець має здатність адекватно реагувати на зміни оточуючого середовища. Адекватна, здорова реакція є притаманною тільки виваженій, психічно врівноваженій людині, котра керується принципом «Не нашкодь».
відкритість — коли керівник є відкритим, він, базуючись на моралі та сумлінні, веде суспільство не до розкладання, руйнування, а догори — щаблями еволюції.
співробітництво — цей принцип пов'язаний з таким поняттям, як самоорганізація — принцип, котрий ще й досі зберігся в українському суспільстві. Високий рівень співробітництва, а не чужої нам конкуренції, надає суспільству життєвість та одухотвореність, що також слугує і розквіту особистості.
Наявність зазначених семи принципів моралі у президента, можновладця, керівника є запорукою виживання держави в екстремальних умовах сьогодення та її економічного зростання.
ІІ
Вісті духотворення і чистоти роду
Вість
про Заповіт Волхвів Оріям про Світи і Всевишнього
(Влесова Книга)
Над всім сутнім знаходиться і все сутнє обіймає Всевишній. Ненароджений Всевишній рухається невпинно. «Всевишній є Батько і Мати, а також Син, душа всього, що існує, що було і що буде, початок і кінець. Усі ми у Всевишньому, а він — в нас. Всевишній, звертаючись до нас, говорить: «Я в вас, а ви в мені, але я не ваш, а ви не мої. Ваша душа моя пристань і причина мого народження в вас. Те, на чому я покоюсь не старіє, бо не знає часу. Найменший із найменшого я перебуваю неусипно в усіх істотах і водночас поза ними і поза простором. Мене знають як Батька, що перебуває в тайниках серця всіх живучих». Три сутності, три космічні сили, три іпостасі Всевишнього — це три світи: Нави, Яви і Прави.
Вість
про реінкарнації людського Буття (перенародження)
На Вселенському соборі, ще об'єднаного Християнства, було проголосовано (як на партійному зібранні) рішення про відмову від вчення про постійне перенародження людей після смерті в нових тілах (реінкарнацію). Це рішення мало на меті упокорення людей, переконання їх в швидкоплинності життя, відмову від творчої праці, виховання рабської покори.
У Влесовій Книзі ця Правда записана на дощечці про Триєдиність Буття сущого. «Права бо єсть невідомо зложена Дажбогом, а по ній, як пряжа, тече Ява, і та соутворює Життя наше, і вона, коли одійде, Смерть єсть. Ява текуща, а створена в Праві. Нава бо єсть по тій: до тої єсть Нава, і по тій єсть Права, а в Праві єсть Ява».
Вість
Послання Святогора, — «діти Землі і діти Неба»
Мудрі відають: живуть на Землі від віку діти Землі і діти Неба.
Дітей Землі називають інакше дітьми живота, бо прийшли Душі їх в часи давні незапам'ятні з Тваринного Чертога: з тих пір найпаче всього цінять вони живіт плотський і не відають життя іншого.
Дітей Неба називають інакше Волотами, бо прийшли вони — діти Віщого Бога — з далеких зірок: їм відкриті Великі Тайни Божі і дано їм бачити Очима Духовними те, що сховане.
Віра дітей Неба — суть слідування Стезі Сонця і почитання Єдиного (але Багатоликого в проявленнях) сонячного Бога.
Ціль життя дітей Землі — задоволення пристрастей живота, бо Дух її підкорений плоті.
Ціль життя дітей Неба — розкриття в собі істинного Себе (Азм Єсмь).
Кращі з дітей Землі — хранителі, гірші — розтратники.
Кращі з дітей Неба — творці, гірші — хранителі.
Вість
про Звернення до Творця-Вседержителя
Рідний Боже, Батьку наш Небесний!
Ти дорога світла та істини скрізь і у всьому.
Роби тонкішою сутність нашу.
Благослови простір, де творити Тебе.
Дай нам натхнення творчості,
Щоб ми змогли зрозуміти суть плодів твоїх.
Хай кожен наш крок несе Твоє благословення.
Дай нам мудрості творити, що в наших силах,
Потрібне для сущого дня.
Звільни нас від долі, що путає нас,
Бо ми іншим покажемо шлях нового відання.
Не дозволяй нам жити в полоні нашого невігластва,
Та не докоряй за помилки, а освяти можливості наші,
Бо Ти Творець і влада,
Яка творить і утримує все живе.
Бо у всьому Всесвіті все разом зібрано
І зроблено як одне ціле.
Істина, Істинно, Істинна!
Вість
про права Людини, як божого творіння
Виходячи з Божественної сутності походження людини, вона від початку наділена трьома фундаментальними правами:
народитись здоровою;
померти без страждань;
реалізувати свою особистість в процесі творчої праці на землі через свої індивідуальні можливості.
Тільки людина може і здатна бути об'єктом всіх прав і обов'язків, в силу свого Божественного походження.
Раб чи релігійний, чи фізичний не може бути інтелектуально-духовною особистістю.
Не може бути особистістю з високим духовним рівнем сучасна людина, якщо вона не володіє всім набором реальних прав і свобод, якими вона наділена як дитина Божа.
Як наслідок, для відродження духовності є необхідним повернення основних прав і свобод конкретній людині.
Це насамперед права народитись здоровою, у повній родині; виховуватись у теплі і затишку батьків-дідів; мати повноцінну, здорову їжу і воду, екологію; отримати якнайширший спектр інформаційних знань з усіх аспектів розвитку і облаштування суспільства; бути захищеною від шкідливого впливу негативної інформації, алкоголю, наркотиків, сексуальних збоченців; перебувати в навчальних закладах під опікою високодуховних педагогів і вихователів; мати можливість і вільний доступ до отримання вищої освіти з різних галузей знань; достатній оплачуваний відпочинок; забезпеченою природньою-здоровою медичною опікою та окремим житлом; державним і родинним захистом в похилому віці та пізнати звичаї, традиції та мудрість свого Роду. Тільки в такій державі можливий духовний розвиток її громадян і швидке зростання економіки і добробуту.
Вість
про єднання з Пращурами
Усяк Рід мав Чурів і Пращурів,
які померли перед віками, -
Тим Богам почитання маємо дати,
і од них радощі маємо!
Влесова Книга, дощечка 38-А.
Як держави не живуть без коріння, так і русичі-українці повинні пам'ятати своїх дідів, пращурів, родове дерево роду, родини, її минувшину. Кожна родина веде свою Родову книгу і вибудовує своє генеалогічне дерево. Бо кожен знає, що чим глибше родова пам'ять, коріння роду, тим міцніше психічне і фізичне здоров'я, більша наснага до творення і життя. Пошанування пращурів проводиться повесні і восени на Радуниці і свята Макоші-Землі, і згадують їх з світлими помислами і думками, любов'ю і радістю. Гуртове одночасне славлення пращурів покращує долю людини і надає їй наснаги до життя, радість буття і підтримку тих, хто творив життя перед нами, наших прабатьків, що живуть в світах Батька Небесного.
Вість
єднання з Творцем, творення просвітленої,
квітучої Руси-України.
Доки ви будете ждать, кам'яні,
Доки отруєні будете спати?!
Встаньте! Давно проспівали півні,
Небо вбирається в ранішні шати,
Схід Червоніє в кривавім огні.
Кличте калік і дітей понесіть.
Станьте вгорі на зруйнованих мурах,
Землю святую сльозами зросіть...
Тихо заграйте на рідних бандурах,
Небу свої каяття принесіть.
1908 р.
В долині тихій сон летить
І срібну сутінь розпливає, —
На горах жертвенник курить,
На горах жертвенник палає, -—
Ще хтось вартує, хтось не спить.
Так ми спимо невільним сном.
Душа зневірена дрімає,
А хтось над нами б'є крилом,
За нас змагається орлом,
За нас живе і умирає.
1913р. Олександр Олесь
Руси-українці, хто пробудився, хто живий душею й тілом, хто любить свій рід і родину, дбає за майбутнє своїх онуків, державу, є божим творінням, за старим, прадідівським звичаєм залишеним нам у спадщину, з першим променем сонця та при відході до спочинку увечері, але не пізніше 22 години проводять подяку, славлення, молитву рідною мовою до творця-вседержителя і всіх його проявів, за день минулий і прийдешній. Подумки і в словах просвітлених творячи образи радісної і затишної родини, міцної громади і держави, квітучої землі, опіки божої над нашим етносом, очищення і уздоровлення води, повітря, землі, царств і стихій природніх.
Творення-бажання стануть такими ж природніми і необхідними, як споживання їжі і води, дихання. І кожному воздасться по його сподіваннях, бо кожна думка матеріальна і живе вічно.
Вість
про тіла і оболонки Живи
1. Жива — це індивідуальна, самоосвітлена частина Першопочаткового Світла-Творця, сила Янь. Є істинним «Я» кожної живої істоти — її Духом, джерелом життя: знаходиться поза Часом і Простором.
2. Причинне тіло — частина сили Інь. Створюється сукупністю досвіду проявленого Духовного Світла Творця в житті всіх Світів.
3. Жар'є тіло — оболонка (тонка) — ефірне тіло, що оточує сутність (фізичне тіло): Воно сяє і наповнюється різними кольорами у відповідності з бажаннями і намірами Живи. Має форму сфери, що оточує коконом тіло людини. Може мати розмір від декількох метрів до кілометрів (жар-птиця).
4. Нав'є тіло — лептонна матриця Плотського тіла (Астральне тіло). В цьому тілі подорожують до світу Нави — потойбіччя.
5. Яв'є тіло — Плотське (фізичне) тіло, плоть.
6. Клуб'є тіло — ментальне тіло — тіло розуму і ума. Має форму сріблястої сфери (Клубка). Знаходиться всередині черепа людини. Енергетична оболонка черепа, внутрішній клубок мозку.
7. Колоб'є тіло — тіло інтелекту. Має форму золотистої світлової сфери і розміщено навколо голови людини (німб світлих людей). Тобто верхній, зовнішній видимий колоб.
8. Див'є тіло — Душа людини, її Хранитель (деваконічне тіло). Має форму людського тіла, його розмір — від розміру людського тіла, до декількох сот метрів у висоту (звідси Диво-дивне).
9. Світ'є тіло — Світле, Духовне тіло Живи. Створюється духовним світлом всіх напрацьованих тіл Живи, знаходиться поза простором і часом. Забезпечує Живі якості Особистості.
Вість
про основні вихори сили плотського Тіла
Енергетична будова людини складається з двох протилежних потоків і зарядів: гарячого, сухого, сонячного Янь та бездіяльного, прохолодного, вологого, місячного Інь, що проходять впродовж хребта. Ті, що піднімаються від копчика проходять через спинний мозок і ті, що проходять вподовж передньої частини хребта.
Ці вихорі подаються знизу догори в такій послідовності:
1. Початок — розташований на кінчику копчика. Забезпечує життєдіяльність Плотського Тіла, наповнюється силою землі. Колір Чорний. В ньому початок дрімаючої Вогняної Сили.
2. Зародок — розміщений в хребті на рівні Лобка: колір Червоний. Він приймає енергію Води і інших живих істот, також всмоктує і випромінює енергію розпліднення. Через цей вихор в жінку входить чоловіча енергія, необхідна для зачаття і народження плоду, енергія чоловічого сім'я, енергія образів Духа і Крові Породи чоловіка. В чоловіка через Зарод входить від жінки Дар Батьківства — здатність творити повноцінних дітей.
3. Живіт (життя) — розташований біля спинномозкового стовбура на рівні пупка: колір — помаранчевий. Через цей вихор людина приймає життєву енергію і Мудрість Роду, а також енергію Вогню. Якщо вищі енергоінформаційні центри через різні обставини не сформовані і свідомо не використовуються, то це ще не людина, а лише Жить (Житель — двонога Тварина).
4. Персі (Груди) — розташований в області сонячного сплетіння (Золотник) та перших знизу ребер, що зрослись, колір Золотистий-сонячний. Цей вихор забезпечує «Сонячне Дихання», що всмоктує силу Повітря та засвоює Життєву Силу Сонця-Ярили. Приймає і випромінює інформацію і енергію Творення.
5. Лада-Десниця (права рука) та
6. Леля-Шуйця (ліва рука) — розміщені в області плечових суглобів. Вихор Лади має зелений колір і обертається коловрат назустріч Сонцю. Вихор Лелі має блакитний колір і обертається Посолонь — за Сонцем., Лада приймає і випромінює енергію Любові, Щастя, Добра. Леля забезпечує інтуїтивне пізнання світу Яви (явного сьогодення) та творчість. Якщо більш вищі духовно-енергетичні центри не відкриті і свідомо не використовуються, то це ще не Людина, а лише Людь (напівлюдина), але не одухотворена.
7. Вусть (вуста) — розташований на рівні з'єднання спинного і головного мозку: колір синій. Цей колір приймає і випромінює енергію Ефіру (простору) та життєву силу Верхнього Світу (Славі).
8. Чоло — розташований в області головного мозку на рівні — міжбров'я: колір індиго (фіолетовий). Цей вихор передачі мислеобразів, що керує інтелектуальним та духовним розвитком людини, забезпечує яснобачення та чуття, а також сприйняття минулого і майбутнього, паралельних світів.
9. Джерело — розташований над тім'ям і обертається не у вертикальній площині, а горизонтально: колір сріблястий. Вихор сприймає і випромінює енергію Волі і вищих Духовних образів світу Слави. Головний орган взаємодії і спілкування з Пращурами, покровителями Роду.
Той хто розвинув в собі душевні і духовні здібності сприймати і управляти життєвими Силами Вуст'я, Чола і Джерела, гідно набуває право називатися Людиною-Чоловіком.
10. Світоч — розташований над маківкою і як Джерело обертається в горизонтальній площині, але в інший бік. Колір — білий. Цей вихор сприймає і випромінює енергію Вищих, Духовних образів світу Прави (Сьоме Небо). Це кінцева мета Віди-Віри.
Вість
про Закон Ріти – істоти Духа і Крові
За визначенням англійського вченого Чарльза Дарвіна змішання видів приводить до народження «ублюдків», а Вавілов замінив його словом «гібрид».
Міжрасові змішання приводять до того, що будова таза матері однієї національності не відповідає черепу дитини від батька іншої національності. Від цього жінок мучать кесареві розтини і передчасні пологи.
Було встановлено, що кров русів в більшості випадків І групи, у цих батьків не може народитися дитина з IV групою крові.
У більшості розсіяних етносів та тих, що ведуть паразитичний спосіб життя — IV група крові.
У людей із І групою крові щеплення не приживаються, бо ця група сильна протимікробна і противірусна.
В підручнику «Біологія» для студентів медичних вузів написано: «Для людей з групою крові 0(1) можливість захворювання раком шлунка, шийки матки, ревматизмом, ішемічною хворобою, холециститом, жовчокам'яною хворобою знижується більше ніж на 20 відсотків». Природа сама створила систему захисту проти міжрасових шлюбів.
Наприклад, негри виділяють поту в 10-12 разів більше, ніж білі люди, і в усіх виділеннях їх плоті міститься етилмеркантан і меркантанетинол, які є найсмердючищими речовинами у світі.
Ця речовина є канцерогеном, а також нервовопаралітичною отрутою для людей інших рас і спричиняє рак у білих людей. Жінки будьте пильними!
Крім того, закони Ріти забороняють будь-які шлюби між родичами, як би віддалені вони не були.
В Книзі мудрості Перуна записано: «Не допускайте чужоземців до дочок своїх, бо спокусять вони їх і розтлять Душі їх чисті і Кров Раси великої загублять, бо перший чоловік у дщері залишає Образи Духа і Крові».
«Чужоземні образи крові
з Дітей Людських Світлий Дух виганяють,
а змішання крові приводить до загибелі...
цей Рід вироджуючись гине,
не маючи нащадків здорових,
бо не буде тієї внутрішньої Сили,
що вбиває всі хворі-немочі,
які принесуть на Мідгард-Землю
Чужоземні вороги, що йдуть із Світу Темного».
Бо якщо дівчина втратила цнотливість, а потім вийшла заміж, то буде народжувати дітей за образом і кров'ю першого сексуального партнера.
Знаючи про звичаєві та наукові дослідження щодо збереження етнічно-родової генної складової національних особливостей русів-українців, через дотримання цнотливості до шлюбу, через генетичний вплив першого статевого партнера, запобігаючи міжрасовим шлюбам — держава не підтримує міжрасові шлюби і таким чином дбає про психічне і фізичне здоров'я майбутнього покоління.
Повинен бути створений державний інститут телегонії та євгеніки.
За О.В. Трехлєбовим/
Вість
про ознаки групи Крові
Група крові — це ознака, що визначає генотип народу. До навали іноземців після хрещення, більшість люду Русі була носіями 0 або 1 групи крові. У європейців на той час була переважно ІІ група крові. У жителів Сходу — III, у негрів і жидів – IV група. Ті, хто має І групу — завжди лідери, вони самовпевнені, сильні і наполегливі, завжди намагаються досягти поставленої мети. Однак у них буває самозакоханість та гордовитість. Люди II групи крові, навпаки, чудово себе почувають на других посадах, головне щоб поряд були однодумці. Полюбляють душевний та побутовий комфорт, ненавидять конфлікти. Мають романтичну натуру, інколи бувають впертими і дратівливими. Ті, у кого III група крові, намагаються жити для себе, незалежність — це їх кредо. З людьми IV групи крові легко співіснувати, вони доброзичливі і спокійні. Суттєвий недолік — вони хитрі, брехливі, боягузливі, підступні, нерішучі і бояться всього нового. Разом з групою крові в спадщину передається не тільки характер, але й спадкові хвороби. Генетичні хвороби підпорядковуються «принципу вирви» чим більше з покоління в покоління вони передаються, тим тяжчі і невиліковніші вони стають. Хворі діти, отримують від батьків гнилу кров, а виростаючи, породжують ще кволіших нащадків.
Тварі (не одухотворені) і їх нащадки володіють в основному IV (найслабкішою) групою крові. Вони чудово розуміють цінність І групи і тому намагаються приховати правду про значення крові, щоб перекачувати життєдайну кров собі. Тварі також старанно приховують і те, що у людини, що порушує Закони Всевишнього, змінюється група крові від І до IV, а у людини, що веде праведне життя, кров змінюється в кращий бік — від IV до І групи.
/За О. В. Трехлєбовим/
Вість
Культурного росту суспільства
Буде досягнуто такий ріст суспільства, який забезпечить всім українцям всебічний розвиток фізичних і розумових здібностей, щоб члени суспільства мали можливість отримати освіту достатню, щоб стати активними діячами громадянського суспільства. «Бо кожен в міру розуміння працює на себе, а в міру нерозуміння — на тих, хто розуміє більше».
Для цього необхідно скоротити робочий день до б (шести) годин, при 5 денному робочому тижні, щоб громадяни мали достатньо часу на отримання всебічної освіти.
Необхідно забезпечити обов'язкову політехнічну освіту, для вибору декількох професій і можливості їх набуття. Необхідно забезпечити громадян доступним житлом, особливо молоді сім'ї і підняти реальну оплату працівників до рівня «передових» країн, при постійному знижуванні цін на товари широкого вжитку. Перша вища освіта повинна бути безкоштовна і доступна всім бажаючим.
Вість
застороги людству
В.І. Крижановська в 5 збірнику «рочестеру» «Законодавці», виданому в 20-і роки XX століття, про етноси-народи приречені до розпилення-знищення-зникнення з мапи розвитку цивілізації, пише: «Народи, визначені на знищення, починають з того, що втрачають будь-яке божественне відчуття, а за сим знижується їх моральність, тому що душа вже не керується божими-відичними законами. Поступово проходить переродження мозку. Всі здібності цього народу зосереджуються в одному визначеному напрямку, а саме — в бік матеріальних інтересів. Його розум працює тільки в царині промислового виробництва, виявляє дивовижні успіхи в механіці, хімії, торгівлі, створює життєві зручності і т.п. Затим божественне-духовне сприйняття поступово нівелюється, вичерпуються випромінювання, що поєднані з Божою мірою-відою, а все мистецтво набуває псевдореального напрямку, занепадає».
«Під куполом надуманої «художньої правдивості» музика стає галасливою, безладною, дратівливою, живопис і скульптура превозносять культ юродства, література викривлюється — перекручується та ідеалізує пороки і розтління натури. І довгий час ніхто не бачить, що під квітучою і так званою високою «культурою» зовнішньо поступово здійснюється моральне і фізичне виродження і занепад.
Суспільство віддається тваринним пристрастям, нечувана пихатість охоплює розум натовпу, а його звіряча жорстокість, цинізм і садизм стають життєвою потребою, такою як голод, спрага, і чекають тільки випадку, щоб виявити себе в прояві небезпечного божевілля.
Подібна нація, перетворюється в дику орду, являє собою загрозу для всього оточуючого світу, небезпеку тим більшу, що нація ця небезпечна своїм багатством, жорстокою дисципліною, надсучасними технологіями і дикою лютістю свого розумового стану.
В такі часи невідворотна доля проявляє на світ дух знищення, жертви безмірні серед етносу руйнівника і того, хто посягнув на Божі закони творення. Вони гинуть безмірно і завжди бувають переможені...».
ІІІ
Вісті Міри-Віди організації буття
Вість
Віда про Канон Міри
Надійшов час вісті про істинність знання, про взаємодію інформаційних і силових полів, про народження матеріального і перехід всіх його форм до інформації... Іншими словами повернутися до Орійського зоряного уявлення про Світотворення.
Де Нав — це Інформація. Яв (Білий Світ) — всі форми Матерії. Прав — закони взаємодії всього сущого, де одним з головних законів є закон Міри.
Головне завдання — це навчити людей працювати з інформацією.
Найперше усвідомити необхідно дію в цьому процесі стихій:
Землі — на сьогодні наш організм старіє через процеси недоочищення. Іншими словами через забруднення організму. Люди тепер їдять не тому, що голодні, а тому, що така звичка — ідуть на поводу інстинктів. І при цьому риють собі могилу. Це погоня за задоволеннями. Іде поступове зашлакування, отруєння, старіння і смерть. Найперше завдання навчитись правильно харчуватись. Навчитись очищати організм на клітинному рівні. Для цього мало відпочивати від прийняття їжі. Необхідно ще й вживати відповідні трави.
Вогонь — коли людина молода в неї переважають гормони росту. Гормони старіння присутні, але в молодому організмі вони не визначальні. В зрілому віці гормональний фон вирівнюється. Після 40 років у людини починають переважати гормони дегенерації. Це веде до старості. Щоб цього не допустити потрібно включити в своєму організмі стихію вогню.
Це досягається звичайними фізичними вправами-навантаженнями на всі групи м'язів. Це і атлетична гімнастика, народні танці та інші. Вправи виконувати в будь-яку погоду на свіжому повітрі. Ці вправи заставляють організм виробляти гормон росту.
Вода — її дія – пар сауни – лазні витісняє шлаки з організму під дією температури і віника. Пити необхідно тільки структуровану, джерельну — намолену воду. Вода з будь-якої труби – це смерть.
Повітря — сама загадкова і складна стихія. Вона зайнята нашим диханням. Потрібно навчитися правильно дихати — бо це стихія нашого неусвідомленого. Людина повинна знати закон — якщо свідомість нашої душі входить в суперечку з свідомістю нашого тіла, то душа тіло відключає. Звідси у звичайних людей багато хвороб.
Сучасне життя влаштоване таким чином, що ми не в змозі почути голосу своєї душі. А наша зовнішня хвилинна свідомість, яку ми сприймаємо за свою суть, концентрується тільки на досягненні матеріального.
Людина може навчитися своїм підсвідомим заглиблюватись в глибини свого підсвідомого. І такою ось процедурою, прибрати зі свого психічного рефлекторного і неусвідомленого всі які є коди, отримані не тільки в цьому житті, але й в минулих життях. Та встановити в своєму несвідомому кількість років життя. Це і є — перепрограмування.
Знаючи Закони міри-віди ви сформатуєте своє життя, життя своєї родини і держави.
Вість
про розуміння ролі особистості
Суспільство з певним рівнем інтелектуально-духовної складової (низької чи середньої) не здатне делегувати на керівні посади особистості, чий духовний рівень вище самого суспільства.
Особистості з відносно більш високим інтелектуально-духовним рівнем на високі державні посади претендувати не можуть. Система таких людей просто нищить і виштовхує.
В інших випадках таких людей, діючи на випередження, знищують, як це сталося з Гетьманом, Чорноволом, Кирпою, Кравченком.
Висновок:
Рівень розвитку суспільства в значно більшій мірі залежить від рівня його інтелектуально-духовної складової, ніж від техногенної.
Як наслідок, можливий суспільно-соціальний прогрес напряму буде залежати від відродження, розвитку і удосконалення форм інтелектуально-духовної культури як у суспільстві, так і в окремої людини, як одиниці і базового елемента суспільства.
Вість
Давності роду Русів-Українців
У 1710 році Хан-Цар Московії Петро І з родовим прізвищем, Кобила, зробив останнє обрізання родоводу русичів-українців, яке було започатковане 7518 років тому після перемоги витязів-русів над хунами-арімами китайцями і укладення Миру. Наша писана минувщина була зменшена на 5508 років на догоду меншовартісної-молодої Європи, яка почала розвиватись лише в середньовіччі. Влесова книга наводить нам наш родовід за 21 тис. років, Довлесова книга за 78 тис. років. Віди за 113 тис. років. Михайло Ломоносов, маючи історичні підтвердження в книзі про минувщину русів говорить за 400 тис. нашого літочислення. Старовіри стверджують, посилаючись на свої письмові джерела, про 600 тис. років нашого буття на одній з найкращих планет сонячної системи. Ми найдавніший етнос на блакитній планеті. Шануймося, вивчаймо свою спадщину і допомагаймо молодим етносам рятувати і облаштовувати наш спільний дім і ореол обітування і творення.
Вість
Фізичної економії
Державою буде законодавчо забезпечена дія фізичної економії фізіократів Подолинського — Кене про те, що в процесі промислового виробництва додаткова вартість не створюється, а змінюється лише форма матеріалу. Додаткова вартість створюється лише в процесі сільськогосподарського виробництва.
Цю ідеологему прижиттєво визнав Карл Маркс, про що написав в прикінцевих положеннях свого «Капіталу».
Вість
про Нелюдей
Бо сказано: «Не сипте перли перед свиньми, бо стопчуть!». Вченими виявлено в пустелі на півдні Єгипту облаштовані поховання «міфічних» кентаврів, мінотаврів та інших «творень» темних сил, які клонували фізичних біороботів, рабів для виконання важкої праці, в тому числі і людиноподібних. В сучасному світі в твариноподібному стані перебувають ті, хто прийшов у світ задовольнити свої фізичні забаганки і веде тваринний спосіб життя. Наші пращури їх називали житями або нелюдями. Такі людинотварі не наділені якостями, притаманними людям: честю, співчуттям, жалем, любов'ю, совістю, сердечністю та іншими якостями. Вони не є одухотворені. Цьому сприяє навіть разове вживання у дитинстві алкогольних та наркотичних засобів, раннє сексуальне життя, вади виховного плану, недостатність широкопланової інформації з різних предметів життєдіяльності: психічні та фізичні травми, дитяче обрізання. У таких людей не формуються тонкі матеріальні оболонки і працюють тільки два нижні енергетичні центри.
Шукати співчуття, допомогу, підтримку у цих нелюдей, — марна справа.
Необхідно чітко усвідомлювати і відчувати — хто поряд з тобою і що від нього можна очікувати. Нелюдей від людей відрізняє їхня агресивна психічна енергія, низький обсяг спектру знань, непередбачувана поведінка, спосіб життя, одяг, вираз обличчя і очей. Люде — будьте пильні. Головною ознакою нелюдей є визнання себе рабом і підпорядкування іншим чи за релігійною ознакою, чи фізіологічною.
Бо писав Олександр Олесь за худобоподібних:
«І ви покинули...І ви пішли...
І в найми душі віддали,
І клад, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли..
Цигани ви,
Цигани ви!..»
1911 р.
Вість
про пам'ять геноциду українців-русичів
Бог з розпуки ридав, Бог стогнав від тяжкого безсилля:
Я ж вам землю найкращу, я хліб і до хліба вам дав.
Так чому ж ви поїли траву-лободу із бадиллям?
Хто вас, діти мої, і за що так жорстоко скарав?
Всюди трупи лежать, а над ними пшеничне колосся...
Цвинтар села ковта, вже нема ні собак, ні котів.
Мати, з'ївши дитя, з голови вириває волосся.
Бог побачив, жахнувся і в горі страшнім занімів.
Реготав сатана, шаленів вирлооко-пейсатий –
Бо ужинку такого не мав сто минулих віків.
Танцювали чорти у пустих перекошених хатах,
Тільки вітер ридав над розп'яттям сумних димарів.
Кобзар Володимир Горбатюк.
Русичі-українці пам'ятають, що на початку минулого століття за переписом 20-х років українців було 82 млн., а росіян 78 млн. Була задіяна нелюдська програма нищення нашого роду. За неповні 50 років через голод винищено більше 20 млн.; інтервенцію, громадянську війну, репресії, війну 1941-1945 рр., радянські концтабори, виселення — було вбито і замордовано 54 млн. українців тільки на нашій рідній, окупованій ворогом землі. Було прийнято рішення, підписане Берією і Жуковим, про виселення всіх українців з власної землі.
Пам'ятаймо про це і не забуваймо цього!
Підтримаймо один одного, і дбаймо за свій рід і державу!
Бо писав О. Олесь:
«Брати! Ваш глум і дикий сміх лунає!... Людці!...
Ні, — той навік ганебний син,
Хто п'є, і їсть, і в злоті сяє, —
А батько руку простягає
І на ніч спати йде під тин.»
Вість
Сакральності Земель-території Руси-України
На нашу територію — Землю зазіхали на протязі всієї її багатотисячолітньої минувшини. Згадаймо лише останні події:
— в 1944 році на Ялтинській конференції Рузвельт і Черчіль запропонували Сталіну (Джугашвілі) на наших землях створити державу Ізраїль. Не вийшло.
— в 50 роках Берія і Жуков прийняли рішення про виселення всіх русів-українців з території Руси-України. Не встигли.
в сьогоденні, через виїзд на заробітки, програми отруєної їжі, води, повітря; демонізацію алкоголем, тютюнопалінням, наркотиками, сексуальними збоченнями, інформацією, дебілізацією — швидкими темпами йде вимирання населення. Готується заселення території через так звану земельну програму привласнення нашої землі росіянами, іудеями, європейцями. Кошти на викуп земель сільськогосподарського призначення вже є частково в Україні і ждуть свого часу.
Бо за ідеєю світової гегемонії, сформульованої в концепції «Серце Землі» геополітика Шотландця Харольда Мак Кіндера, схваленої масоном Бжезінським в праці «Велика шахівниця», — «серцевина Землі» знаходиться на території України і є Україною.
А «Той, хто править східною Європою (Україною), володіє Серцем Землі;
Той, хто править Серцем Землі, володіє Світовим Островом (Євразією);
Той хто править Світовим Островом, володіє Світом».
Пам'ятаймо про це і не допустімо цього!
Ми на своїй, Богом нам даній Землі, не торгуймо Божим творінням!
Вість
про екологію людської свідомості
Екологія чистої природньої людської свідомості може бути досягнута тільки через реалізацію концепції духовної гармонії з навколишнім світом.
Для цього необхідно зрозуміти причини світової кризи і визначити головне питання подальшого існування людей на планеті Земля та:
замінити біблійний проект і його провідника іудеїв на проект духовно-соціального розвитку і нового провідника — етнічних русичів-українців;
змінити інструмент управління — гроші, судний процент;
змінити мотивацію існування — матеріального накопичення і задоволень — на шлях творення і духовності;
ігнорувати хвороби чи соціальні чи фізичні — бо ваша залежність від хвороби тільки у вашій голові. Бо все інше — у вашій свідомій волі!
Давайте визначимось із людськими потребами і матимемо:
чисте повітря — ліквідувавши шкідливі виробництва;
чисту воду — очистивши річки і озера, ліквідувавши шкідливі виробництва;
чисту, природню їжу — повернувшись до природних продуктів харчування;
чисті думки — повернувшись до організації суспільного-сімейного-громадського життя за звичаями пращурів.
Українці! Ліквідуймо шкідливі інформаційні виробництва і очистимо інформаційний простір.
Ліквідуймо шкідливі інфраструктури і матимемо чисте природне середовище існування!
Ліквідуймо у своїй національній домівці мультикультуру як збочення, і матимемо чисту свідомість;
Українці! Ліквідуймо розруху у власних головах і розквітне наша країна й планета!
Тільки таким чином людський і планетарний організм очиститься від паразитів і хвороб.
Вість
про цілісність світу і етнічної Руси-України
Ми, Русичі-Українці, маємо усвідомити, що ми є невід'ємною органічною частиною земної людської спільноти і визнаємо верховенство загальнолюдських, Божих Законів організації Буття на рідній Планеті.
Україна — невід'ємна органічна частина біосфери Планети-Земля і визнає верховенство планетарних Законів та необхідність їх беззаперечного виконання.
Ми є рівноправним членом світової спільноти живих органічних систем-етносів, що сформувалися в процесі життєдіяльності нашої цивілізації.
Етнос Русів-Українців представляє найвищий щабель природного розвитку біосфери і взаємодії егрогоріального впливу на всі процеси земного Буття і розвитку людства.
Руси-Українці брали і будуть брати участь у природніх змаганнях за існування разом з іншими етносами в духовно-звичаєвих-просвітницьких, інтелектуальних, соціально-економічних, технократичних та інформаційних сферах.
Етнос Русів-Українців творить живий продукт своєї життєдіяльності — звичаєву культуру, яка є одним з основних інформаційних ресурсів в природніх змаганнях. Головним джерелом духовних та матеріальних ресурсів є творча праця на Планеті Земля.
Ми перші проголошуємо про пріоритет духовних і Божих, творчих загальнолюдських, планетарних цінностей і необхідності їх закріплення всіма державами в їх Основних Законах — Конституціях.
Вість
про програму нищення оріїв за ритуальною програмою
«Одностатевих шлюбів — Содому і Гоморри»
За останні два роки більше 20 країн Європи і Америки прийняли Закони, які дозволяють реєстрацію одностатевих шлюбів. Швидкими темпами йде реалізація програми виродження і нищення людства "Нелюдями" Содомом і Гоморрою".
Це одне із складових виродження людей як цивілізації – через припинення дітонародження і продовження роду. Як все диявольське, воно просте і "геніальне" – немає дітей, немає людської цивілізації. Невже керівники етнічних держав не розуміють, кому вони допомагають, невже нормальні люди не хочуть мати дітей і онуків, творити природні сім'ї. Висновок один — цими державами керують збоченці і недолюди, або просто — виродки, бо навіть тварі і звірі дбають за нащадків.
Вони — ці горе-«державці» не говорять правду людям, що в одностатевих шлюбах гормони і одностатеві полюції яйцеклітин і сперматозоїдів знищують імунний захист, породжують СНІД. А це вже практично не лікується. Вірне визначення таких двоногих — покидьки, виродки, нечисть і лікувати їх уже пізно, від них треба ізолюватись і захищатись, бо це інфекційна хвороба.
Паралельно діють ще дві програми нелюдей:
— фемінізм, де жінки стають чоловікоподібними і законодавство, наприклад США, захищає тільки жінок навіть, що перебувають у шлюбі від надуманих посягань чоловіків, руйнуючі при цьому сім'ї, нормальні людські відносини.
І що цікаво, претензії феміністок простягаються тільки на чоловіків білої раси. Позовів до чоловіків кольорових і чорних в судах Америки практично немає.
Нелюдські права почали надавати дітям Америки і Європи, коли вони можуть подавати позови на своїх батьків за надуманими мотивами навіть не усвідомлюючи своїх дій. Задіяний механізм нищення сім'ї, родини — етнічних основ виховання і освіти.
Іде нищення організації людського буття. Люди будьте пильними — не оберіть у депутата нелюда, який завтра прийме антилюдські закони, бо на сьогодні в парламенті русичів-українців менше половини. Хто буде дбати за націю і державу?
З метою захисту етнічної, духовної, просвітленої території обітування русів-українців від лихого мору пошесті — хвороби, яку несуть сексуальні збоченці-виродки, — на часі прийняття Закону про заборону в'їзду в Україну для державних діячів, чиновників, представників мультикультури та засобів масової інформації, які перебувають в одностатевих шлюбах та інших хворих людей — нелюдей сексуальних збоченців з інших країн.
Необхідно встановити кримінальну відповідальність ( як в радянський період) за статеві види збочень та заборонити будь-які масові заходи цих секс меншин та висвітлення їх в засобах масової інформації.
Вість
про правду — істину призначення дитячого «обрізання»
«Чорним» поводирям людства і їх представникам-погоничам — масонам-левітам, важливо щоб на землі якнайменше народжувалось і виховувалось духовних, творчих людей. Ця мета досягається також і з допомогою так званого дитячого обрізання.
За останній час служки поводирів людства з числа псевдомедиків і освітян посилено пропагують необхідність і доцільність дитячого обрізання. Ця зараза загорнута в обгортку так званої фізичної гігієни, чоловічих якостей.
Що ж насправді дає дитяче обрізання на восьмий день народження?
На восьмий день в людині повністю пробуджується тільки центр свідомості, або за народною традицією «Зарод». Інший центр (енергетичний) «Живіт» тільки включається. Перший центр формує матеріалістичний світогляд, другий сексуальну енергію.
При обрізанні крайньої плоті немовля відчуває нестерпимий біль і заходиться від плачу. Вся енергія дитини використовується на заживлення рани. З горем навпіл починає пробуджуватись другий центр.
Навіть третій центр «Ярло», який пробуджує вселенські силові потоки, не включається. А саме тут починають формуватись у людини вищі духовні якості — совість, благородство, інтуїція, співчуття, любов до всього живого.
Тому у обрізаних один шлях — донизу, до матеріального і влади, вони не відають ні совісті, ні сорому, ні постійної сердечної любові. Вони не мають співчуття, жорстокі аж до садизму, кровожерливі.
Ви хочете, щоб ваші діти були такими?
Бережіть дітей людських, бо вони Божі творіння!
Вість
Дії обрядово-ритуальної програми нищення білої раси
через програму «Золотого мільярда»
Людям облудливо втовкмачують в голови (кістяні комори) побрехеньку про так звану програму залишення на Землі одного мільярда людей (золотого) для того, щоб людство вижило.
Яка ж насправді ціль цього зомбування? Хранителі і відаючі знають, що головне завдання тих, хто стоїть над масонами і левітами (служками нелюдей), є знищення частини людства, тих хто має творчий-духовний потенціал; хто не тримає себе в рабській — чи релігійній, чи фізичній покорі; адекватно реагує на події світу, здатен самостійно приймати рішення. До таких, як на сьогодні, відносяться етнічні нації Європи і 30 відсотків населення США. Ці території і оголошені заповідником для проживання «золотого мільярда».
А що ж насправді? Іде реалізація програми розмивання білої раси через переселення на ці території людей інших рас та через міжрасові шлюби. Всі інші раси зразу ж захотіли жити на заповідній території з високим рівнем соціального забезпечення і достатку.
Тобто до етнічних білих націй, за висловом Поршнева, іде прискореними темпами підселення представників етносів, що ведуть тваринно-споживацький спосіб життя, так званих «добитчиків». Іде знищення залишків людей першої і другої групи крові, білої раси.
Вводиться програма так званої лібералізації і рівності (абсурдної) для всіх і вся.
Бо сказав Достоєвський, що «цивілізацію знищать не комуністи— демократи, а прокляті ліберали». А лібералізм – це теорія і практика загального хаосу.
Бо де до влади над нацією і етносом може прийти духовний гібрид, були б у нього гроші — лібералізм і демонократизм — там шлях один: людство перетворюється на мавп'ячі зграї.
Коли в Європі кількість представників білої раси зменшиться до 50 відсотків, а представників інших етносів, що паразитують, зросте, — на землі залишаться тільки зазомбовані чи релігійно, чи ліберально представники напівлюдей, якими легко маніпулювати, тримати в рабській покірності і управлінні.
Вже сьогодні через ліберальні еміграційні Закони в Європі до 30 і більше відсотків проживають іммігранти, які ведуть паразитичний спосіб життя, займаються наркотиками, грабунками, нищенням всього і вся. Швидкими темпами йде народження полукровок і виродків, в яких немає людських якостей корінного населення, любові до історії, духовності і мови народу, серед якого вони проживають. Замість дешевої робочої сили країни Європи вже отримали дешевий паразитичний, споживацький, чужинний етнос.
Європа вже має величезні проблеми еміграційного бунту в Франції та інших країнах, де колишні емігранти вимагають для себе сите життя, дозвіл на проституцію з білими жінками, лібералізацію покарання за злочини, легалізацію наркотиків.
Грецію, яка має найжорстокіші закони, що забороняють надання громадянства іноземцям, в період штучної фінансової кризи, тепер нищать через МВФ, інші фінансово-кредитні установи, вимагаючи лібералізації національної політики.
В Україні взагалі відкритий кордон для приходу на територію будь-яких виродків і паразитів. Одночасно через різні фінансові інструменти іде постійне витискання корінного населення на рабську працю за кордон.
За інформацією Сідорова.
Вість
про організацію творення, цілісного русича-українця
за духовно-звичаєвою системою виховання-навчання
(Еліта нації-етносу)
В психології існує закон. Якщо в дитини не завантажувати по вінця психіку, то така дитина не тільки зупиняється в своєму духовному зростанні, але й починає перетворюватись в дегенерата.
Чужорідні програми виховання і навчання, що як хвороба розповзається по живому тілу України-Руси, передбачають отупіння дітей, сповільнення їх мислення, неадекватність рішень і думок, дебілізацію населення.
Іде відхід від програм заохочення найталановитіших, енергійних, свідомих, активних, думаючих, прогресивних, адекватних.
Орієнтуються на відсталих, хворих, збочених, тупих. В Америці вже вчитель не подає новий матеріал, доки найвідсталіший не зрозуміє, про що йде мова. І якщо в класі є дитина з відсталим інтелектом, бо в нього така генетична складова, то весь клас приречений. Це називається демократія і рівність зі знаком мінус.
Вищі навчальні заклади обмежують кількість і якість подання більшості предметів, що формують людину як представника людства, з широким спектром знань і аналітичним розумінням подій, що відбуваються. Готуються «вузькі» спеціалісти та менеджери-управлінці середньої руки, не здатні творчо і самостійно приймати самостійні рішення і розуміти Світ.
З метою підготовки творчої, духовної, самодостатньої, національно свідомої еліти етносу русичів-українців, які зможуть поповнювати лави керівників духовної сфери, управлінців, військових, менеджерів державного рівня, вводиться наступна система освіти і виховання:
— нижчий рівень: Колегіуми в кожній області-землі держави України, з дитячого дошкільного віку і шкільного віку. Відбір і нагляд за навчанням здійснює духовно-творчо-підприємлива еліта території, що складається з представників титульної нації.
Навчання проходить в закритому режимі. Приорітети: швидкість інтелекту і думки та прийняття адекватного рішення; якнайширший спектр знань з загальнолюдської і космічної організації буття етносу і людства; психічна і фізична витривалість; розвиток творчого і духовного потенціалу. Підготовка людини майбутнього.
Кожен колегіум по закінченні навчання рекомендує для продовження освіти своїх найкращих учнів до етнічного Універсуму вищої акредитації України, випускники якого будуть рекомендовані Духовною радою України і Універсуму для творчої праці на найвищих державних посадах Державного рівня, духовної та матеріально-технічної сфери.
В цих навчальних закладах навчаються представники титульної нації та орійсько-слов'янського етносу.
Бо тільки національна еліта здатна творити, представляти і захищати державні інтереси перед іншими етносами. їй небайдужа мова нації, духовність, людські і божі пріоритети і Закони.
Вість
про правду-істину за «Недоторканих»
У нас люди говорять, що Бог шельму мітить. Таки правда. Бо з якого б дива наші — ненаші депутати обізвали себе недоторканими. Мабуть тільки від свого невігластва і дурості. Бо весь Світ знає, що це лихе шолудиве слово-значення.
В Індії до недоторканих за варновим визначенням відносять шудр, в більшості яких і імені немає. Вони живуть поза поселеннями, ведуть паразитичний спосіб життя, їдять об'їдки, не миються. їм забороняється жити серед людей.
На території Великої Тартарії — сучасної Росії, їх називали смердами. Бо ці так звані люди — нелюди, що порушують Божі Закони Всевишнього і тому мають неприємний, смердючий запах плоті.
Це люди, що знаходяться в тлінному тілі, гниють заживо, зловонні. Вони ставлять за мету свого життя їжу, відпочинок (бо валяки); змагання, розваги і особистий захист.
Думки про очищення Душі і Тіла їх не турбують і не обтяжують.
З чим Ми і вітаємо Вас — наші Ви недоторкані. Бо кожен обирає своє майбутнє — долю Карму — сам.
Вість
про мову як джерело формування —
реалізації — Матеріалізації Успішного Життя!
Загально відомою є Істина:
На планеті Земля проживає одна-єдина жива істота, яка спроможна:
сприймати змістовну інформацію за допомогою Слова;
передавати змістовну інформацію за допомогою Слова;
логічно мислити Словами;
свідомо, осмислено працювати, формуючи свої дії за допомогою Слова;
створювати нові форми, предмети, механізми за допомогою інформації — Слова;
вирощувати зернові культури, овочі, фрукти, інші рослини за допомогою інформації Слова;
вдосконалювати умови проживання, побуту, праці, відпочинку за допомогою інформації Слова .
Висновок: Жодна жива істота, окрім людини, не спроможна реалізувати зазначені дії, не володіючи Словом — Мовою!
Завдяки чому людина має змогу Навчатися-Творити-Вдосконалюватися?
Завдяки тому, що створена вона за образом та подобою Творця Всесвіту!
Завдяки тому, що подібно Творцеві людина спроможна працювати з інформацією за допомогою Слова — Мови!
Чому Мова?
Тому, що саме Мова є джерелом Інформаційного Поля Творця Всесвіту! Згадаємо, що Творець Всесвіту — це Єдине Інформаційне Поле Навчання-Творення-Вдосконалення!
Загально відомою є Істина:
Інформація формує енергію, Енергія формує подію, Подія формує матерію.
Висновок: Інформація — основа всього сущого у Всесвіті! Інформація — це Мова!
Коли ми знаємо, що Українська Мова сформована істинними, природніми словами, які творилися народом протягом багатьох тисячоліть;
Коли ми знаємо, що Українська Мова протягом багатьох тисячоліть передавала зміст оточуючого природнього середовища, зміст буття людей, Шлях Навчання-Творення-Вдосконалення українського народу від Величних часів Аратти Гіперборії Київської Руси сьогодення України (держави Укрів — Мудрої Держави Сонця);
Коли ми знаємо, що зміст нашої мови зафіксовано на рівні генетичного коду ДНК кожної клітини наших тіл, то тоді ми повністю певні, що Українська Мова — це Джерело Формування — Реалізації — Матеріалізації успішного Життя!
Українці! Шануймо, цінуймо і славмо нашу рідну Українську Мову!
Вість
про національно-етнічну безпеку Руси-України
(Медицина і Освіта)
Держава зосередить і сконцентрує свої зусилля і кошти на фізичному, моральному, духовному оздоровленні нації, ліквідації її демографічного і освітньо-духовного занепаду.
Основна увага буде приділена двом найголовнішим напрямам — освіті та медицині.
Буде забезпечено престижність професій медичного працівника та вчителя-вихователя.
Медицина і освіта набудуть суто державного управління і підтримки. Приватні установи у цих сферах будуть обмежені.
Медики і освітяни мають забезпечуватись соціальним житлом і будуть, прирівняні до держслужбовців з відповідним статусом, оплатою праці і пенсійним забезпеченням.
Ліквідується комерціалізація цих галузей.
Головна увага буде приділятись професійності в цих професіях, пропагування родових династій, етнічного досвіду і шанобливого ставлення до них.
Постулати професій:
√ тільки український вчитель зможе виховати національно-свідомого українця, людину духовно свідому і творчу;
√ тільки український медик буде зацікавлений у свідомому збереженні здоров'я українця.
Програма, що привнесена на нашу Землю по вихованню безликих громадян Світу, буде поза Законом.
Для заслужених працівників в галузі медицини і освіти, що є визнаними фахівцями як в Україні, так і в світі, за рішенням територіальних громад надаватиметься можливість по створенню приватних освітніх закладів та медично-оздоровчих установ, які діятимуть під жорстким контролем опікунських рад та державних установ.
Цей захід створить конкурентне середовище в сфері освіти і медицини та сприятиме розвитку цих галузей та престижності професій.
Вість
про відичне значення психічного і фізичного здоров'я
Лев Толстой в своїй праці «Руйнування раю і відновлення його», за що був церковниками підданий анафемі, дав таку оцінку призначенню сучасної медицини, яка агресивно протиставляє себе природній медицині пращурів: «що вся справа в тому, щоб переконати людей, що найважливіша справа для них — це турбота про своє тіло.
А оскільки турбота про своє тіло не має кінця, то люди, що турбуються про своє тіло з допомогою медицини, не тільки забувають про життя інших людей, а й про своє власне».
Якщо наші пращури ладували своє життя і здоров'я через природній спосіб життя, повагу до жінок, старших людей, працю, природню їжу і воду то маємо на сьогодні спеціальні заклади де вже не ладують, а лікують, а в росіян вони називаються «больницями» від слова біль. По своїй суті це фабрики хвороб, страху і передчасної смерті.
Медицину поділили на вузькі галузі і на сьогодні вам немає кому поставити правильний діагноз, і люди бігають по кабінетах, шукаючи причину хвороби, і в більшості випадків її не знаходять. Більшість хвороб спокійнісінько переходять у стан невиліковних або хронічних.
А пам'ятаєте, ще «древні» говорили, що всі хвороби знаходяться в голові, бо людина сама записує на підсвідомості програми майбутніх болячок.
Не змінивши своє ставлення до життя, близьких, оточуючого світу, не очистивши свою свідомість, не можна позбутися болячок як психічних, так і фізичних.
Мало знайдеться тепер людей, які можуть сказати, що позитивно мислили протягом дня, раділи життю і оточуючому простору, бажали людям добра. То звідки чекати здоров'я. З чого потрібно починати своє оздоровлення, добре навчає минувшина.
Наш пращур король Гетів Зальма (Геракл), який помер, а потім воскрес і став Богом, зі слів Геродота, про що написано в «Історії», вчив Сократа науці оздоровлення: «Ваші грецькі лікарі слушно повідають, що один член тіла не дається вилічити без уздоровлення всього тіла. Але Зальма, наш король, котрий є Богом, учив нас, що, як не вилічити очей без уздоровлення всієї голови, а знов голови без уздоровлення всього тіла, так не вилічиш тіла без попереднього уздоровлення душі. Все йде від душі: і добро і лихо і найлуччі молитви і пісні на уздоровлення душі — то добре поучення».
До речі, Геракл, або король Гетів — Зальма — ходив до своїх стовпів не до Греції, а в Причорномор'я, до міста Кия — яке раніше називалося Бусолград. А згадавши, що дикі ахейці (себто греки) осіли на землях наших пращурів —Лелек (пелазгів, бусолів) — все стає на свої місця.
Все починається з голови, наведемо такий приклад:
Бувший керівник радянського проету «Буран», двічі доктор наук Валентин Кольцов разом з відомим лікарем Єлізаровим створили в Москві науково-дослідний медичний центр, де досліджували проблеми хребта та міжхребцевих гриж, які, як вважає офіційна медицина, потрібно тільки оперувати, та більшість пацієнтів після такого втручання залишаються непрацездатними.
Дослідження вчених довели з часом, і це підтверджено діагностичною апаратурою, що ця болячка має інформаційне походження і проявляється чи від програмних дій сторонніх людей, чи від способу життя конкретної людини, її думок і бажань. Під Москвою вчені знайшли діда, який «зашіптував» хребет хворому, і за 2-3 тижні і МРТ та рентген показували, що грижі немає.
Ми зустрілися з бабусею під Києвом, біля Переяслава, яка лікує спини і вона сказала: «Ви ж люди освічені, невже не знаєте, що міжхребцеві грижі носять інформаційний характер, з головою потрібно «дружити»!»
А повністю Кольцова переконав в хибності шляху сучасної медицини та її підходів до оздоровлення людей через лікування фізичного тіла, факт телепортації, який їм продемонстрував лісник з Алтаю. Лісник біля своєї хатини став на якусь дощечку (за чим спостерігали науковці) і одномоментно з'явився на базі центру в Підмосков'ї. Кольцов сказав, що йому прийшлося себе ламати «через коліно» з своїми технічними мізками і уявленнями про світ.
Питання медицини дуже просте: лікувати, в першу чергу (а точніше ладувати), потрібно не фізичне тіло, а голову і душу і усвідомити, що творець створив людину не як двоногу розмовляючу худобу, а як творця, духовну людину — по своєму образу. Потрібно прокинутись і зрозуміти свою природну суть і призначення.
Вість
про виховання
Чи не найбільшою загрозою суспільству і державі є негативне ставлення значної частини нашої молоді не тільки до навчання, а й до будь-якої праці. Особливо виразною така тенденція є у молоді великих міст. Звідси байдикування, алкоголізація, стрімка наркотизація, тютюнопаління, криміналізація тощо.
Негаразди на цьому напряму почалися давно — із 60-х років, а вже наприкінці 70-х стали цілком відчутними. Ще у ті часи академік Б.Є. Патон у своїх публічних виступах патетично запитував: «Куди подівалися одержимі працівники?» Тому що стало проблематичним взяти на роботу у Києві працелюбного і компетентного випускника технічного вишу — навіть із наданням житла від працедавця!
З тих часів становище із трудовою мотивацією в суспільстві майже непомітно, але неухильно погіршується.
Поведінка людини визначається трьома різними, тісно пов'язаними між собою циклами:
фізіологічним, котрий містить тренування фізіологічних функцій і триває все життя;
розумовим, що визначається сумою знань, переконаннями та інформацією поточного моменту. Цей цикл починає розвиватися у віці від трьох з половиною-чотирьох років і надалі не має обмежень у часі;
і настановним, сформованим у віці визрівання мозку — до шести-семи років. Надалі зміна набутих наставлень практично неможлива. Концептуальна модель початкового виховання в Україні.
1. Найголовнішим у початковому вихованні дітей є формування неусвідомленої емоційної готовності до праці — прямо протилежного «душевним лінощам», що були описані К.Д. Ушинським. Емоційна готовність до праці, а за нею і працелюбність, формуються і закріплюються – практично на все життя — у дошкільному віці, переважно до трьох-чотирьох років, під час самостійної гри у працю і формування у голові неусвідомлюваного образу ідеального буття.
2. Свідоме ставлення людини до навколишнього світу — моральні основи особистості, — формуються і закріплюються переважно у віці від трьох-чотирьох до шести-семи років.
Формування основ моральності — відповідального ставлення до ближніх (поважай і люби, не чини зла, не потурай злу), Батьківщини (я — дитя цієї землі) і до себе (бережись згубних звичок) має відбуватися на підставі праці.
3. Розвиток морального творчого інтелекту і духовності протягом навчання — головне завдання школи. Проте їхнє початкове формування постає можливим і доцільним ще в ранньому дошкільному віці.
З метою протидії суспільній катастрофі необхідно нагально започаткувати національну стратегічну програму: всі діти до того, як підуть до школи, мають практично засвоїти основи моральності, у тому числі любов і сумлінне, відповідальне ставлення до праці й спрагу до самостійного активного набуття знань.
Виконання зазначеної програми потребує надзвичайно великих зусиль, у тому числі:
створення державної системи виховання підростаючих поколінь;
створення зразків і потужних виробництв засобів виховання працьовитості й початкового засвоєння етики (устаткування дитячих куточків творчості, модулів етичного дошкільного виховання, якісних іграшок, книжок і т.п.)
—забезпечення дітям дошкільного віку доступу до засобів саморозвитку – землі, інструменту, матеріалу, іграшкам та іграм творчого характеру, забезпечення дітей «робочими» і «творчими» куточками й т.п.;
—надання дітям умов для плідного читання і відповідної літератури морального і науково-популярного спрямування;
—цілком надійного захисту дітей від психологічного насильства відео- та звукозасобами. Розмістити звернений до батьків інформаційний рядок, що біжить, у кількох програмах телебачення;
захисту дітей від аморальної відеопродукції, коміксів і т.п. з безкарними вбивствами й насильством (потребує подальшого удосконалення законодавства);
створення мережі обов'язкових курсів виховної роботи з молодими батьками.
Вість
про освіту
Психічний та освітній стан населення сьогодні можна охарактеризувати однією тезою — за роки радянської влади людей відучили думати і привчили у всьому надіятися на владу. Думаючих знищили, розумних зробили тупими. Ті, що вціліли, скориставшись нагодою, виїхали за кордон. Привчені до покірливості та пасивності пересічні громадяни позвикали, що самому думати не треба, якщо за все думає та вирішує влада.
Виникає запитання — чи є вихід? Так, є — і він, як і раніше, полягає у розповсюдженні ЗНАНЬ, в т.ч. і про біологічну неоднорідність людства.
Таким чином варто розробити основні принципи української освіти з використанням нижчезазначених засад:
—Школи в Україні бувають як загальноосвітніми, так і спеціалізованими. До спеціалізованих шкіл приймаються діти, що мають спеціальні нахили, котрі виявляються за психологічними тестуваннями.
До середньої школи повертаються науки, що розвивають просторове мислення (креслення) та трудове навчання, в т.ч. і на землі.
У середній школі, крім загальноосвітніх наук, обов'язково викладаються природничі науки та елементи філософії, етика та мораль.
До Вищої школи зараховуються студенти за державним загальноосвітнім тестуванням. До спеціальних ВУЗів (СБУ, ЗС, МВС тощо) абітурієнти, крім тестування, проходять також психологічний та фізичний іспити.
У ВУЗах, крім спеціальних предметів, обов'язково викладаються філософія, фізична та політична економія, психологія, в т.ч. трансперсональна, основи державного управління тощо.
З четвертого курсу студенти ВУЗів обов'язково працюють на підприємствах, на яких згодом постійно будуть працювати.
Держава обов'язково гарантує випускникові ВУЗу працевлаштування.
Держава поступово переводить навчання у ВУЗах тільки на державну (безкоштовну) основу.
Вість
про виховання батька, матері і дитини
Нові українські родини є формотворцями нової української нації. Вони знають, що триваюча депопуляція українського народу частково є наслідком неусвідомленого і випадкового зачаття і народження дітей. Тому майбутні тато і мама завчасно готуються до зачаття і народження своєї дитини на основі давніх знань і звичаїв наших предків.
Цнотливість і явище телегонії.
Хай майбутні тато і мама дотримуються незайманості до одруження, маючи це за одну із чеснот. Майбутня мама має знати, що існує явище телегонії (далекої дії). Суть телегонії полягає в тому, що перший сексуальний партнер дівчини закладає свій відбиток на всіх її майбутніх дітях. Явище телегонії поширюється і на чоловічу стать. Якщо вже це нещастя сталося, то перед утворенням родини чоловік і жінка проходять спеціальний обряд подолання наслідків телегонії.
До зачаття.
В період взаємопізнання, коли взаємне злиття в одне тіло є невідворотним, дівчина має притупити в хлопця сексуальний потяг до отримання задоволення. Вона без слів по ласках має вловити той момент, коли хлопець матиме за мету зачаття дитини, буде уявляти свою майбутню дитину і бажатиме її народження. Саме цього має прагнути і дівчина, бо має відбутися злиття в єдине двох мрій, двох почуттів любові, що і є духовним сотворінням.
Зачаття.
Зачаття майбутньої дитини має відбутися в колі любові, яким є родовий маєток, біля родового дерева. Або хоч десь поза містом в гаю під відкритими небесами. При цьому майбутні мама й тато входять в стан невимовного блаженства, який триває не один день, що і є ознакою дотримання цих порад.
Виношування дитини.
Без тривог і потрясінь вагітна жінка виношує дитину в родовому маєтку, де все миле і любе її серцю. Вона сама відає, що й коли їсти та в якій кількості, віддаючи перевагу овочам і фруктам.
Ще до народження тато й мама розмовляють зі своєю дитиною, іноді співають, і їхні душі променяться любов'ю.
За дев'ять місяців тато складає і передає немовляті програму, яка формує дух, характер і інтелект майбутньої людини. Мама ростить тіло і разом з татом народжує духовне «Я» своєї дитини.
Народження дитини.
Мама народжує немовля в тому ж місці, де і зачала — коло родового дерева в своєму родовому маєтку. Тато допомагає немовляті появитися у світ. Коли почалися перейми, мама, турбуючись про психологічний комфорт немовляти, спілкується з ним, ласкає й запрошує появитися на світ. Відсутність болю, а натомість радість і відчуття блаженства, які опановують породілю, свідчать про дотримання цих порад. Фельшер-акушер родового селища знає про час народження і готовий прибути на допомогу при ускладненнях.
Годування дитини.
Час переходу від появи на світ немовляти і до прикладання до маминої груді має бути якомога коротшим. Молозиво — дитині. В час годування груддю мама спілкується з немовлям і не відволікається ні на що інше.
Виховання дитини.
З перших же днів все живе у родовому маєтку, рослини й тварини, мають познайомитися з новим його мешканцем. Тато обносить дитя і гаєм, і садом — скрізь, примовляючи, що появився новий володар і творець. Тато гордо підносить маля й показує Всесвіту й Творцю.
Вже рачкуючи, маля досліджує кожну травинку і кожний листочок, і кожну комашку, кожну краплинку і сніжинку. Рідні не забороняють маляті пізнавати світ і навіть куштувати землю на смак. Рідні відають, що штучні іграшки спотворюють сприйняття світу і уповільнюють розвиток дитини. Ще до перших слів маляти йому розповідають, чим хто займається і що робить. На дитя не можна гніватися і щось йому забороняти, бо це росте Сотворець Всесвіту.
Дитя не передається на виховання у чужі руки. Основою виховання є спілкування старших з дитиною як рівного з рівним. Тато й мама знають, що не можна переривати процес думання дитини.
Навчання дитини.
Початкові знання, грамоту і лічбу дитина здобуває від своїх батьків і своїх старших братів і сестер. Основою навчання є спілкування старших з дитиною, як рівного з рівним і заохочення тактовною похвалою.
У старшому віці дитину навчають ремеслу і спеціальних знань, роблячи акцент на вивченні Людини і Всесвіту.
Сприяння української держави.
Держава винагороджує родину за кожну народжену і вирощену здоровою фізично і духовно дитину. Ці діти, коли виростуть, стануть достойними українцями — стійкими захисниками рідної землі і опорою української держави.
Вість
про пошук своєї половини
Свідомі і просвітлені русичі-українці дійшли до висновку, що відродження нашої нації можливе через народження і виховання цілісних юних громадян нашої держави. Усвідомлено зачаті татом і мамою, в радості народжені і у ласці викохані, юні наші діти й онуки матимуть новий світогляд, новий спосіб життя і змінять все обличчя України.
Варто наголосити, що без пошуку і знайдення своєї половинки всі інші кроки, вся подальша технологія репродукції з'яви нових просвітлених українців матиме вторинне значення в досягненні позитивних наслідків.
Що означає своя половинка?
В літературі описані непояснимі людською логікою факти. Одружений чоловік раптом кидає свою дружину, своїх дітей, кидає все нажите рухоме й нерухоме майно і пристає до іншої жінки, з якою вони до кінця свого життя живуть душа в душу.
Визначенням своєї половинки є така дефініція: це є людина, чоловік чи жінка, яка близька тобі по духу, по поглядах на життя, приємна у спілкуванні, яка приваблює тебе до себе і здатна запалити тебе на любов. Глибинне пояснення двох людських половинок єдиного цілого подає еніологія (див. «Еніологію» В.Ю. Рогожкіна).
А духовно-енергетична складова сродних тілом і душею половинок проявляється в зростанні сил, покращенні настрою, творчих початків і просвітлення від їх єднання і тілесного, і духовного, душевного.
Вража сила таким чином організувала спосіб життя людей, щоб половинки одної сутності не змогли зустрітися і утворити одну родину...
Утворення сучасних українських родин.
Гормональна буря у хлопців-підлітків штовхає їх спочатку уявно, а потім і явно до швидкого секс-контакту із будь-якою дівчиною чи жінкою, незалежно від віку і краси. Дівчата віддаються переважно з цікавості і в надії отримати нові відчуття, а потім сплескують руками: «нащо я це, дурна, зробила?»...
Створюваний жінкою з допомогою одягу і макіяжу, фальшивий образ і її поведінка направлені на спокушування чоловіка. Але бажання знайти свою половинку за зовнішнім образом, який не співпадає із справжнім, властиве не лише чоловікам, а й жінкам. Закоханий дарує вибраному образу жінки квіти й дорогі подарунки, а потім одружується й раптом, прозріваючи, бачить реальну дружину. Вона вже йому не така, що й викликає роздратування й почуття туги за образом, який десь зник.
А жінка раптом бачить, що її добрий і уважний чоловік, який ще недавно стільки їй всього надарував, насправді її зовсім не любить і навіть не розуміє.
1 чого тут дивуватися — сама винна: він її ніколи й не любив, бо любив уміло нею створений привабливий, але фальшивий образ.
Сучасний побут, сучасний образ життя, особливо в містах, направлені на те, щоб свої половинки ніколи й не зустрілися. Як і колись, у теперішніх парубків і дівчат пошук своєї пари є пасивним: що вже трапиться в дорозі.
Результат: більше половини родин розлучається через рік після шлюбу; половина з розлучених утворюють нові родини. («Половина тих садів цвіте, половина в'яне...»). Новоутворені родини стійкіші до розлучення...
То як же знайти свою половинку?
Свої половинки іноді таки зустрічаються, утворюють родини, народжують діток і проживають повновартісне людське життя.
Шкода, але це вже лише наші діти й онуки будуть шукати і дехто знайде свою половинку. То як же їх навчити правильному вибору? Лише власним позитивним прикладом людських взаємовідносин: тата і мами діда й баби у їхніх родинах! Якщо енергія любові вже покинула родини, не знайшовши взаєморозуміння, то треба повернути любов у родини!
Почнемо із загальновідомої істини: жива істота — людина — є мислячою істотою. Всі предмети і технології виникли спочатку в уяві людини, а потім матеріазува-лися, і аж ніяк не навпаки.
Екстраполюємо це на Всесвіт і приходимо до висновку, що все, що є навколо нас і ми самі — створено енергією думки. Хто сотворив? — Бог і Людина!
Ось вам і доля: вибери день і слушний час та спробуй, чоловіче, уважно подивитися на свою дружину іншими очима. Ти знайдеш для неї ласкаве слово. Ти знайдеш, за що її похвалити. Зроби це і помітиш, як вона здивується. Це вже крок до вашого порозуміння. Сам допоможи їй у хатній роботі. Роби це кожного дня і твоя жінка розквітне і сам ти коло неї покращаєш... І дружина подивиться на тебе іншими очима. Вона побачить і оцінить твою мудрість, твою ласку і турботу. Вся атмосфера ваших родинних відносин наповниться доброзичливістю. І навіть Любов повернеться в родину, де налагодилося взаєморозуміння...
Ваші діти помітять це і поцінують ці зміни. їм стане цікаво спілкуватися з татом і мамою, з бабою і дідом.
Ви, літні люди, проведете дуже важливу підготовчу роботу. Коли прийде пора, то хлопець чи дівчина вже будуть придивлятися до ровесників і тепер їм буде з чим порівнювати їх: із шляхетним татом і ласкавою мамою...
То як же і де знайти свою половинку?
у колі ровесників-однодумців;
серед народжених на своїй рідній землі;
в процесі якоїсь веселої роботи;
на шлюбних радісних фестивалях;
беручи участь у відновлених давніх передшлюбних обрядах русичів-українців.
Хто все це зробить? На державу нашу мала надія — аби хоч не заважала. Лише ми — свідомі українці, здатні посприяти відродженню нашого народу. Це широка й глибока мережена робота, початком якої є зміна чужого, нав'язаного нам, світогляду на свій — рідний, і зміна безвідповідального, ситого задоволення на рідний природовідповідний спосіб життя у родових маєтках. Це станеться ще нескоро. На такі геосоціальні перетворення треба буде 20-25 років — часу появи нового покоління...
Що дасть родині і Україні утворення родини із двох своїх половинок? Енергія любові в родині, коло любові в родовому маєтку радісні батьки і щасливі діти перетворять нашу Україну на квітучу землю...
Вість
про підготовку до зачаття
Спочатку про загальне.
Найбільш важливим для живих істот є збереження їхнього життя і його відтворення. Так задумано і здійснено Творцем, що це відбувається ніби в автоматичному режимі на основі генетичної пам'яті і взаємодії тілесного з духовним. Лише у людей не так, як у всіх інших живих істот. Де, коли і ким був здійснений збій оптимального алгоритму відтворення людей, невідомо. Можна лиш здогадуватися, що нинішній технократичний спосіб життя людства, який веде його до загибелі, постав під дією вражої сили.
Опубліковані вибіркові соціологічні дослідження доводять, що до 40% дітей народжуються не від чоловіка, з яким жінка перебуває у шлюбі. Звичайно ж, із них виростають небажані діти.
Гадаємо, що вселюдською неусвідомленою бідою є те, що більшість людей народжуються після випадкового, незапланованого, а тому небажаного зачаття.
А як же із бажаним зачаттям людини?
За підрахунками академіка Казначеєва лише до 1 % зусиль учених всього світу направлена на вивчення живого і людини. Тому суспільство сприяє бажаному зачаттю лише в тих випадках, коли воно утруднене, а тому мусить відбуватися в пробірці і цим займається дуже високооплачувана медицина.
А де ви чули, що люди мають готуватися до зачаття?
Ви скажете, що в нас готують молодь до одруження, до створення сім'ї, а значить і до зачаття. Насправді вся ця підготовка переважно зводиться до вирощування дітей до їхнього повноліття, тобто до набуття ними необхідного фізичного і розумового стану.
Іноді батьки затрачають свої зусилля ще на здобуття дітьми трудових навичок, нижчої і вищої освіти, щоб вони вміли заробляти на своє життя і нарешті злізли з батькової шиї. «Іди, сину! Іди, дочко! Ідіть в світ широкий — там знайдете щире серце і слово ласкаве; там знайдете щиру правду, а ще може й славу» — виштовхують тато з мамою своїх синів і дочок із своїх тісних квартир у вільний політ. Що треба знати про підготовку до зачаття людей.
Теперішні українці в своїй більшості є мешканцями міст, а молоді селяни сповідують той же технократичний міський спосіб життя. Тому вони фізично недорозвинені, їхній дух ослаблений, їхні тіла отруєні, а моральні норми співжиття людей ними дотримуються через раз. А яблучко від яблуньки далеко не відкочується ж і тому песимістам здається, що все пропало і, що про народження Цілісних Людей годі і мріяти. І справді весь огром засобів масової інформації в своїй переважній більшості формує із своїх читачів, слухачів і глядачів крикливі і суєтливі машини, з мавп'ячою поведінкою, метою життя яких є спожити завтра більше і якісніше ніж сьогодні.
Хлопець і дівчина. Шлях до істини.
Хлопець і дівчина, якщо вони вже віднайшли себе і усвідомили, що вони є половинками одного цілого, вони ще до цього переконалися:
що Всесвіт є цілісним і гармонійним породженням Творця;
що теперішнє людство живе в блискітливому тумані фальшивих оцінок і цінностей;
що треба якось вибиратися з цієї обволікаючої трясовини безкінечної роботи і пристрастей.
Ця пара юних людей вже тоді стала на шлях оновлення свого єства. Вони шукали і знайшли собі подібних, з якими створили коло однодумців. Та в цьому людському колі вони, власне, й віднайшли себе, як половинки одного цілого. Юнак і юнка, міські жителі, відчувши в собі міцний і животворний Дух — опору всього живого, стали зміцнювати й свої тіла. У їхніх окремих родинах на них стали дивитися рідні мов на якесь диво.
Ранком й увечері дівчина обливалася холодною водою, гартуючи своє тіло, і тремтливе збудження тіла переповнювало всю її радістю. Вона відмовилася від споживання м'ясних страв.
Основою її харчування стали страви із рослинних продуктів, переважно каші із гречки, пшона, ячменю, пшениці та інших злаків, а також овочі та фрукти. їла вдень у той час, коли їй хотілося, але потрошку, помітивши, що стала споживати удвоє менше страви аніж це було кілька місяців тому.
Вона не палила цигарок ніколи.
Вона перестала вживати алкогольні напої, навіть слабоалкогольні та пиво в компанійських студентських товариствах.
Дівчина, втративши кільканадцять кілограмів, стала стрункою і гнучкою, а її хода стала такою граційною, ніби вона ось-ось перейде у вільний політ.
Своє радісне життя і зв'язок із Всесвітом вона підкріпляла щоденним подячним звертанням до Творця, яке вона сама ж і придумала.
На неї стали задивлятися чоловіки, а парубки просто не могли відвести очей. І під тими поглядами дівчина вже відчувала себе бажаною королевою, на яку очікує якась надзвичайна подія — просто вона була вже майже готовою до зачаття нового життя.
Той хлопець.
Той хлопець вже давно усвідомив, що в цьому світі щось не так: чому це й досі академічні історики ніяк не наважаться визнати, що нинішнє людство є післяпотопною цивілізацією; чому політики й досі приховують контакти влади із Космічним Розумом? А Україні й українцям ведеться так, ніби їм щось пороблено і вони живуть так, ніби самі не свої.
Ще змалечку хлопчина полюбив рідну українську землю і своїх одноплемінників, таких роботящих, таких співучих і щедрих. Ще від своїх років навчання студент зрозумів, що українці мають дивитися на світ українськими очима, завжди і в усьому помічаючи і розрізняючи, що ОЦЕ ОСЬ — МИ, А ОТО — ВОНИ. І цей юний киянин усвідомив, що саме в цьому є його, визначена Творцем, персональна місія — утверджувати серед українців оцю світоглядну опору.
Хлопець став ще більше гартувати свій Дух і своє тіло. Кожного ранку він босоніж пробігав кілька кілометрів пагорбистими стежками ближнього лісопарку в усяку погоду і у всяку пору року. Він скрізь принципово став говорити вишуканою українською, подолавши свій київський суржик. 1 нащадки окупантів усіх мастей під його козацьким сторчовим поглядом стали підлаштовуватися під нього. Із юнака виростав воїн-козак, охоронець рідної землі і рідного народу.
Вони не могли відвести очей одне від одного.
Вони взаємно впізнавали, розпізнавали себе за ту коротку хвилину, а ніби час для них зупинився, і вони — дві половинки одного цілого, об'єднали собою Всесвіт. Потім вони говорили й говорили і подумки вже ухвалили собі, що житимуть разом, народять дітей...
Тепер кожний їхній день був продовженням підготовки до зачаття нового життя. Незважаючи на свою міцну статуру й хороше здоров'я, хлопець вирішив підстрахуватися й очистити шлунок, кишківник, печінку й інші органи травлення від накопичених отрут. Вживаючи відповідні трави і настої та п'ючи мертву і живу воду, він за тиждень самостійно здійснив ті неприємні процедури.
Вони стали нареченими: тепер вона Соломія, а він — Остап...
Перед зачаттям.
Вони босими ходили ласкаво по Землі. Вони купалися у прозорому літеплі річки, а потім лежали на сирій Землі. їхні тіла наливалися силою Всесвіту...
Будемо завершувати.
Те, що стосується людини, має безкінечний вимір. Українці й досі уникають обговорення проблеми зачаття людини. А ми переконані, що українцям погано живеться, так, що ніби їм пороблено, тому, що вони в більшості своїй появилися на світ після небажаного зачаття й частина їх виросла, як небажані діти. Тому відродження української нації має багатоплановий характер і все ж воно заґрунтується після того, як майбутні батьки стануть свідомо готуватися до зачаття своєї дитини.
Це не що інше, як програмування майбутнього.
Вже саме усвідомлення українцями необхідності підготовки до зачаття дитини зробить, здавалося б неймовірне і вони:
оберуть одне одного як подружню пару;
вони нарекли себе питомими українськими іменами і стали нареченими;
очистять свої внутрішні органи від накопичених отрут;
підготують свої тіла фізично і стануть міцними та витривалими;
оздоровляться силами трав, дерев, води і сирої Землі;
поширять, може, свою радість на близьких і рідних на власному весіллі;
проведуть обряд подолання наслідків телегонії, вимріють удвох свою дитину і у визначений день і час зачнуть її.
Крім цього в процесі підготовки до зачаття Вона і Він ухвалять жити в майбутньому десь далі від міста, де буде їхній родовий маєток, який і забезпечить родину цілісних українців усім необхідним для повноцінного життя.
Хай же буде!
Вість
про виховання й навчання дітей
Кожна Українська дитина має природне право на родинне виховання та вільне навчання.
Це ніби очевидно. Між тим дедалі більшій кількості дітей бракує саме родинного виховання, а навчання давно стало обов'язковим, тобто примусовим для дітей.
Загальний примус — це і є корінна відмінність сучасної невольничої системи навчання від давньої козацької (природної). Природна система навчання від самого початку формує в дитині свідомість відповідальності за свій вибір. Дитина має повну волю в виборі заняття (тобто об'єкту навчання) — читати книжку, пасти гуси, копати криницю чи прибирати хату, — але й несе повну відповідальність за результати. З часом та з допомогою батьків і майстрів дитина поступово сама визначає напрямки свого розвитку. Навчатися того, що дитині нецікаво, в чому вона не має успіхів, — це було очевидним абсурдом у всі часи, коли Україна мала найвищі в Європі показники грамотності й освіченості населення.
Проте цей абсурд став реальністю в новітні часи, оскільки виявився ефективним інструментом формування рабської психології з дитинства. Спершу обов'язкове «навчання» застосовувалось лише до дітей провідних станів — духовенства, дворянства, військових, — а за радянських часів було успішно поширене на все населення імперії. Непродуктивність неосвіченого й байдужого раба поготів компенсується вигодами легкого управління такою державою. Тому система обов'язкового навчання дітей не тільки ніким не скасовується, а навпаки, вдосконалюється — навіть у тих країнах, які нібито стали на шлях вільного розвитку.
Необхідна умова побудови вільного суспільства — відміна обов'язкового навчання та створення умов для виховання й навчання дітей у рідній сім'ї та набуття певних професійних навичок для сродної праці!
ЛИСТ
Їден дідич мав у школах
Кохану дитину,
Ото раз до неї й пише:
«Милий ти мій сину!
Як ти здоров — слава Богу,
А як добре вчишся,
То не візьме тебе дідько,
Про то не журися.
Моя жінка, твоя мати,
Без відома мого
Посилає на горіхи
Тобі золотого.
А я тобі посилаю
Старі ногавиці,
Зроби собі жупанину,
З рештків — рукавиці.
Та учися, милий сину, Добре та багато,
Бо ти дурнем зостанешся,
А я — твоїм татом»
Степан Руданський
Вість
про обрядовість Весілля й Вінок Інанни
Для Родини відвічно Вінцем радості й запорукою всіх благ було весілля. Це велика відповідальність — поєднати молодих зі споріднених родів задля продовження Родів. Сім днів твориться світ, сім днів твориться сім'я. Дівчина, обираючи собі пару, дбала про здорових нащадків, оскільки саме їй доручали всі рідні пам'ять предків й погляд в майбутнє. Про це голосно не говорили, але Знали. Знали про споконвічне правило — цнотливість. Український генетик Пантелеймон Онуфрійович Сітько стверджував: «Аристократи інтуїтивно прагнули брати за дружин незайманих», тож наші предки ще з часів сивого матріархату були аристократами по духу й крові.
Син П.О. Сітька, відомий біофізик Сергій Сітько, спираючись на батьківські настанови, довів, що сперматозоїди, які не запліднили яйцеклітину, тобто не потрапили у її ядро, розчиняються у цитоплазмі і їхні фрагменти у подальшому можуть впливати на формування індукторних сигналів, що ініціюють транскрипцію тих або інших РНК у геномі зіготи, яка утворилася від заплідння яйцеклітини сперматозоїдом іншого самця. Ось у чому полягає секрет цнотливості!
На весіллі дівчина в разі цнотливості отримувала від громади дозвіл народжувати дітей, нащадків, які б продовжували ланцюжок життя Родів від Першопредка.
Уквітчана вінком цнотливості, дівчина уособлювала чисту, незайману Природу, часточкою якої вона була наділена традицією сповідання вшанування Праматері Всього Сущого.
Таїна народження життя як об'єднання божественного й земного, захована у жіночому лоні. Дитина проживала в ньому, майбутня мати плекала її своїми думками й турботою, а баби навчали й оберігали матір з дитиною в її лоні. Громада не була байдужою до продовження життя, дбаючи про новий дім для молодят — хату, яка на все життя поставала для людини храмом.
Не випадково, а закономірно, що звичаєвими настановами передбачені тривалі в часі дії родини дівчини до весілля. Готувалися спочатку кужелі, потім нитки, полотно, сорочки, рушники, плахти, обгортки, запаски, крайки, хустки до весілля. Задля чого така неймовірна праця? Виявляється, що праця наших предків ґрунтована на знанні природних законів Всесвіту, в якому життя людини постає найголовнішою подією в ньому, і всі обрядодії звичаєвої традиції спрямовувалися лише задля гармонійного вживлення нового життя зі світу предків у світ живих.
Наші пращури Знали про те, що полотняна сорочка була найпершою захисною оболонкою людського тіла після народження, тобто виходу з материнського лона, яке дев'ять місяців було захисною оболонкою — каркасом для заплідку-зародку-дитини. Саме материнська матка була тим електромагнітним каркасом для заплідку-зародку-дитини, який забезпечував його зв'язок із Всевишнім і навколишнім середовищем. Яка це дивовижна мудрість! Наречена — земне втілення самої Праматері Всього Сущого! Ось чому наречена після обрядодій весілля стає Берегинею Роду!
Сорочка, плахта, крайка обумовлюють, тобто створюють електромагнітний захисний каркас для жінки, в лоні якої відбудеться. Таїна народження. Чи може бути щось більш досконале, ніж ця мудрість? Постає питання: хто ж тоді насправді «дикий», і чи так важливі у цьому контексті всі виявлені писемні джерела інших для нас цивілізацій? Адже найголовнішу – Святу Мову Творця ми наважуємося «читати» знову лише сьогодні, витративши величезні потуги для доказів нашої «цивілізованості» перед іншими народами і спільнотами. А, може, варто бути самодостатніми, спираючись якраз на дивовижний скарб пращурів, не відкриваючи чогось, бо все вже було відомо споконвічно.
Чи може хтось нам знову розповісти про своє, рідне? Рідне за резонансними сигналами «свій-чужий!»
Згадаємо, весілля — це не «праздник», а дійство, спрямоване у майбутнє, в якому можуть народжуватися духовно-тілесно здорові діти. І цій меті відповідають зусилля воля-праця всіх живих і померлих членів роду людського (Людині білої раси — «чистий потік» за Рігведою). «Чистий потік» — це ті душі пращурів, які споглядають завжди з синього Вирію-Раю на дії живих, і живі Знають їхній Час — поминають і спілкуються. Бо для живих нема мертвих родичів, вони лише відходять в інший світ, чекаючи свого повернення.
І щоби душі повернулися до своїх, рідних родів, поминали «навів» — душі невтілені. Ось у чому мудрість традиції! Не може бути весілля без поминання й вшанування душ! А дні поминання невипадкові також. Цей живий ритм зв’язку живих з душами у Вирію-Раю обумовлений закономірностями фізики Всесвіту, тобто ритм поминання 3, 9, 40, півроку, рік — це ритм спрямування душі до Луків Райських, звідки вони «приходять» разом на землю, до рідних. Ось у чому велич традиції живих пам’ятати про душі, а не мертвих (прах). Не дивно, що наші пращури-трипільці спалювали тілесну оболонку-тіло, але дбали про вічну душу.
І землю, з якої нарощувалося майбутнє тіло-оболонка для вічної душі не засмічували, а його спалювали. Мати — Земля, а Батько — Небо! Нам зрозуміла космічна філософія Звичаю? Боги якої ідеології або філософії зможуть втілити такі Знання?
Як не дивно, але саме настанови Звичаєвої традиції ідеально відповідають принципам, які панують у Всесвіті і тримають його у рівновазі. Ці принципи рівноваги закарбовані у природному ритмі Звичаєвої традиції, тлом для якої постають дні вшанування душ предків (до восьми разів на рік), а весілля й похорон виступають обрядами переходу між світами — явним і неявним. Чітке дотримання цих природних ритмів обумовлює найголовніше — народження здорових дітей і плекання душ предків, єднання у цілісний організм народу.
Проте саме роль жінки, як земне втілення Праматері Всього Сущого у звичаєвій традиції, обіймає визначальну функцію, яка пов'язана з «переводом» кванту життя з космічного рівня у земний. Від здоров'я — духовного й тілесного дівчини-жінки залежить чистота крові й цілісність роду-племені, яке дбає про них. Всі стреси, всілякі насилля можуть бути потенційними загрозами для матері й дитини. Які фінанси потрібні, щоби це знати й пам'ятати?
Нам вже відомі сучасні дослідження, в яких по крихтах, з різних джерел, зібрані всі ці Знання, про які ми говоримо зараз. З давнини матріархату відомий символ Богині-Нені-Інанни — петля Інанни, який дивовижно точно закарбував споконвічну мудрість плекання вшанування життя людини. Цей символ виявляє себе і під час жнив, коли поминають душі предків, залишаючи для них «залом» збіжжя на скошеному полі. Він виявляє себе у ритмі Кола Святості — від Коляди до Коляди. Його спостерігаємо на стегнах трипільських Матерів з глини та у хлібах — вертутах. Хто ж нам ще може додати мудрості і з яких джерел?
Чи існує якась інша, більш глибока мудрість життя, яка гарантує нам його у нашому живому Всесвіті, що народжує нам чисту воду, плідну землю, тепле сонце й місяць, зорі й зірочки, яких ми майже не помічаємо. Премося кудись, ґвалтуючи все живе, навіть дітей рідних іноді. Говоримо, що заради цих же дітей. А може це давно вже не так? Дійсно, не можливо увійти двічі в одну воду. І не варто. Варто лише бути мудрим з тими вічними знаннями, відомими нашим пращурам. Долаючи ніби закони природи, ми долаємо «вітряки», спорожнюючи свої запаси сили на них.
Бери стільки, щоби бути сильним, здоровим і щасливим.
Що можна забрати із собою? Думай про це.
І якщо думається інакше, то ти Хто?
До якого роду-племені належиш?
Предки наші поважали всі народи, а свого не цуралися.
Тож Будьмо!
Вість
про українське весілля в наш час
Весілля — це публічне засвідчення поєднання парубка і дівчини в одну родину і поєднання двох родин, які стають родичами.
Найперше слід придивитися до сім'ї обранця чи обраниці. Знайте, що хлопець в майбутньому успадкує риси характеру і поведінку свого батька, а дівчина — своєї матері. Як би молодим не хотілося, а варто знати про здоров'я родини, з якою є намір породичатися. Розпитайте і узнайте, чи в родині не було спадкових хвороб, в тому числі і психічних, алкоголізму; чи не було мертвонароджених дітей. Свої перші імпульсивні почуття молодята мають перевірити не тільки часом, а й тривалим спілкуванням.
Щоб весілля запрограмувало щасливе майбутнє життя молодої пари, дотримуйтесь такої його концепції: менше гучності і марнотратства, менше випадкових хай і заможних людей, більше щирих друзів, хай буде більше добрих сердечних побажань і радісного спілкування та використання благодатних, життєстверджуючих, охоронних обрядів.
Хай батьки разом з молодятами чітко продумають, узгодять і напишуть сценарій весілля і порада старших родичів буде вам у великій пригоді.
Хай вашими гостями будуть лише найближчі друзі молодят і родичі з обох родин. Запросіть на весілля своїх дідусів і бабусь, материних і батькових братів і сестер, хрещених батьків.
Для вас це чи не єдиний радісний привід зустрітися з ними, зміцнити, а той відновити втрачені родинні зв'язки.
Весільні батько і мати — це рідні тато й мама молодят. Коли одружується сирота, або коли є недієздатні батьки, то весільними батьками стають хрещена мати та хрещений батько, рідні тітка і дядько або інші родичі. За старостів вибирайте від кожного роду по дві пари достойних і здорових чоловіків. Один із старостів хай буде вам за ведучого на весіллі — він має добре знати сценарій весілля. За старшу дружку і старшого боярина хай будуть найближчі друзі молодих. Всі дійові особи весілля мають бути здоровими і не мати ґанджу.
У весіллі не повинно бути шкідливих новітніх дій, наприклад, привселюдне оголення ніг нареченій, вульгарні конкурси, стрілянина, феєрверки та інше. На весіллі не повинна звучати вульгарна, блатна, чужомовна музика. Весільні батьки, старости і ведучі не повинні вимагати від гостей поглинати алкоголь: забудьте про примовку: «пий до дна!» Уникайте всілякої циганщини.
До весільної атрибутики відносяться: весільний рушник, рушники для старостів, весільний одяг і взуття, хустки для свашок, квітки для дружок, старшого боярина і старшої дружки, інше. Це все не можна позичати в когось.
На весільний рушник стануть наречені. Він має життєстверджуючу енергію і тому його має вишити сама дівчина за зразками маминого чи бабусиного рушника чи того, який характерний для місцевості, де відбувається весілля. На цільному шматку полотна, бажано домотканого, слід вишити основний елемент — Дерево Життя, Дерево Роду. Не купляйте рушники, вишиті чужими руками, краще придбайте виткані.
За весільний одяг хай вам будуть українські строї, хай трохи і осучаснені.
В сучасному весільному костюмі можна використати українські елементи: вишиванку, пояс або хоч вишивку — це ваш оберіг.
Весільний вінок на голові в дівчини означає збереження нею своєї честі. За традицією вінок має 12 квіток і стільки ж стрічок, а ще він прикрашений з боків колосками жита і пахучих васильків.
Матері готують у решеті чи ситі жито, овес та цукерки ( і ніяких грошей!), щоб щедро засіяти ними молодих, що символізує продовження ними життя і роду. Весілля бажано проводити в своїй хаті, у своєму дворі чи у своїй квартирі і, як виняток, в кафе, корчмі, чи ресторані.
Хай весілля ваше буде влітку, чи восени, але підгадайте, щоб воно не припало на піст чи дні національної скорботи. Весілля можна скоротити з двох до однієї доби. Гостей пригощайте українськими напоями та стравами і уникайте всяких витребеньок і заморської екзотики. Приміщення і столи мають бути гарно прикрашені і у всьому дотримуйтесь ви міри.
За день-два до весілля лише щасливі у заміжжі жінки печуть в українській печі коровай.
Вони готують на семи водах тісто, натоплюють піч, бгають із тіста коровай і в цей час відповідними співами та примовками закладають на духовному рівні щасливе життя подружньої пари. Окремо печуть шишки — такі калачі, щоб дісталося кожному із гостей. Випечене— таємниця до дня весілля.
Напередодні весілля дівчина прощається з своїм дівоцтвом. На дівич-вечір вона скликає до себе подруг-дружок. Вони востаннє чешуть їй волосся і заплітають косу. На дівич-вечорі дружки в'ють гільце, за яке служить молоде деревце вишні, сосни чи ялини. Гільце прикрашають квітами, стрічками, цукерками та калиною і воно символізує дівочу красу і дівування молодої. Гільце переносять з оселі молодої до оселі молодого. І старший боярин, який несе гільце, очолює весільну процесію — весільний поїзд.
Напередодні весілля молода із старшою дружкою у весільному вбранні ходять з оселі в оселю й запрошують гостей на весілля.
Молода вклоняється, передає майбутнім гостям у розв'язаній хустці шишку й каже: «Просили батько й мати і я прошу — приходьте до нас на весілля!».
Молодих виводять за хустку з хати і за порогом їх засіває із решета мати молодої зі словами: «На щастя, на здоров'я, на довге життя разом!»
Після засівання молоді йдуть чи їдуть у призначений заздалегідь час до РАГСу. Там молодята стануть на весільний рушник і про їхній шлюб всіх урочисто оповістять та запишуть до українських державних книг. Відповідно до віри молодих вінчають духовні особи у відповідному храмі. Там, перед Богом, молоді стають на весільний рушник і всі люди та весь Всесвіт оповіщаються про утворення нової родини.
Після храму молодят зустрічають на обійсті батько й мати молодої і благословляють їх хлібом-сіллю.
Молодих заводять за хустку і садовлять на почесному місці в центрі застілля на посад — на покриті кожухом стільці. Перед молодими на столі красується коровай з калиною, як символом дівочої чистоти й краси, а трохи далі — гільце. Як символ поєднання двох доль молодих в одну, перед ними на столі лежить пара дерев'яних ложок, з'єднаних червоною стрічкою. На столі перед молодими стоять легкі напої, бо вони мають витримати тривалу церемонію весілля і мати гарне самопочуття.
Перший келих підіймається батьком і матір'ю молодої і вони по черзі висловлюють молодятам найкращі свої побажання, дякують усім гостям та родичам, що вони, вболіваючи за щасливу долю молодят, прийшли на весілля та не забувають подякувати усім своїм предкам, що подарували життя їм, батькам, а ті — молодятам.
На початку застілля головний староста — ведучий, знайомить рід молодої з родом молодого і при представленні кожен підіймається й злегка вклоняється в бік молодих.
Весілля — єдине місце, де безперешкодно дозволяється і заохочується на людях цілуватися подружній парі. Гості, веселячись, співають обрядові весільні пісні, а також жартівливими піснями закликають їх гарно пригощати і не скупитися. Висловлюючи свої побажання, гості підіймають келихи і кажуть, що пити їм «гірко», а потім їм стає «солодко», як молодята поцілуються.
Веселощі гостей перериваються, бо вони помічають, що молода стоїть, опечалившись, бо її місце зайняв її брат і вимагає у молодого і старшого боярина «викуп» за місце для молодої. Наперед домовлене, це дійство розігрується з повною серйозністю і триває, аж поки полеміка-торг не завершується, а молода займає законне своє місце за столом.
І вдруге веселощі гостей уриваються, коли вони дізнаються, що молоду «викрали» і вимагають за її повернення «викуп» і знову торгуються, висуваючи такі аргументи, щоб це було весело, дотепно і необразливо.
Посеред приміщення, де відбувається весілля, стоїть на столі діжа, накрита скатертю, а зверху хліб-сіль — це символ Роду і Всесвіту. Батьки молодої за хустку тричі обводять молодят навколо тієї діжі, бо вони мають запам'ятати, що є невід'ємною частиною Роду і Всесвіту.
Весільним поїздом перевозять молоду з молодим, дружками, боярами, свашками й світилками в оселю молодого. Разом везуть гільце, коровай та шишки.
Перед порогом оселі молодого його батько й мати вітають молодят і запрошують до хати. Молоді тричі вклоняються і батьки благословляють їх хлібом-сіллю, торкаючись їхніх спин.
Після гуляння в родині нареченого увечері молода знімає вінок з голови й передає своїй сестрі. Сама ж сідає на стілець, а молодий, вже її чоловік, іноді з допомогою матері, ніжно вибирає з волосся шпильки, розплітає косу, розчісує волосся і пов'язує голову хусткою раз-по-раз, цілуючи свою дружину, тепер вже молодицю. Відтоді молода називає своїх свекра та свекруху татом і мамою, а молодий називає своїх тестя й тещу також татом і мамою.
Перед поділом короваю дружки розділяють між собою гільце, відламуючи від нього гілячки зі стрічками та квітами, щоб дісталося кожній. Це дійство символізує перехід дівування молодої до її дружок.
Завершується основна частина весілля поділом короваю. Перед цим старости миють руки, ножі і подумки очищаються від усякої скверни. Головний староста попереджує гостей, що кожен має до крихти з'їсти свою частку, бо це символізує зміцнення зв'язку кожного із Родом й Всесвітом. Ділять коровай так, щоб дісталося всім гостям, музикантам і молодим.
Отримуючи шматочок короваю, кожен гість проказує побажання молодим, як правило, жартівливі, і щось їм дарує.
Прощаючись із гостями на порозі, юна родина молодят обдаровує кожного гостя шишкою, щоб було їм чим похвалитися у своїх родинах.
Мати нареченого готує молодятам шлюбну постіль в окремому приміщенні — коморі. Стелить її з молитвами, з побажаннями та кропленням свяченою водою. Це буде для молодят перша ніч разом.
Після весілля молодята фізично втомлені і після сотень поглядів, побажань і потисків рук вони психічно виснажені. Хай пригорнуться одне до одного і у сні відпочинуть. Для зачаття дитини в них буде інший час, інше місце й відповідна тривала підготовка.
Вість
про родовий маєток української родини
Українцям дістався тяжкий спадок технократичного способу життя, коли жива людина відділена від живої природи. Майже всі ми знаходимося в полоні пристрастей і безконечної роботи і при цьому наші ресурси витрачаються на стриноження вільної думки і отримання насолоди через руйнування свідомості. Ми маємо усвідомити, що такий спосіб життя гарантовано веде українців і Україну до загибелі.
Нова українська держава має заохочувати поступовий і вільний перехід українських родин до життя у родових маєтках. Основою нового способу життя є життя родини в гармонії з живою природою, отримання екологічно чистої продукції і енергії та продукування знань.
Родовий маєток повністю забезпечує родину продуктами харчування, водою, тепло — і електроенергією і частково забезпечує іншими ресурсами.
Українська держава матиме від родових маєтків викоханих там свідомих, сильних духом і здорових тілом українців, які будуть стояти за рідну землю нерушимою стіною.
Основа родового маєтку.
Знайте, що основою родового маєтку є земельна ділянка площею від 1 до 1,5 гектара, яка надається державою повнолітнім громадянам України в пожиттєве користування без оподаткування землі і урожаю з правом успадкування.
Така земельна ділянка також може бути отримана родиною у власність після викупу у землевласників. Вказана ділянка стане родовим маєтком після цілеспрямованого облаштування вашою родиною.
Розглядини.
Наречені! Станьте на своїй землі і пильно придивіться до всього: які тут панівні вітри, як світить сонце, що і де гарно росте та інше — це основа вашого планування родового маєтку.
Місце для хати і родове дерево.
Роздивіться добре свою ділянку й виберіть на підвищенні місце для хати і родового дерева — і посадіть там дуба чи кедра, який стане свідком основних подій у вашій родині: зачаття й народження дитини та іншого.
Жива загорожа
Спершу розплануйте, а потім утворіть живу загорожу навколо вашого родового маєтку, посадивши, наприклад, кущі калини, ожини, малини, бузини, дерези, дикого винограду, хмелю та інших рослин, а між ними ряд різноманітних дерев — все на ваш розсуд.
Гай із лісових дерев.
До половини площі ділянки відведіть під гай із лісових дерев і засадіть її, до прикладу, липами, ліщиною, осиками, березами, соснами, яворами, кленами, буками та іншими деревами — все на ваш розсуд.
Сад.
До п'ятої частини ділянки відведіть під сад, в якому мають бути кущі смородини, порічок, малини, барбарису, винограду, ожини культурної, а також яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси та інші дерева — все на ваш розсуд.
Город.
Стільки ж площі ділянки розробіть під город, половину якого займуть злакові культури, а другу — ягоди, овочі та картопля.
Копанка-ставочок.
Знайдіть місце десь в низинці і викопайте ставочок-копанку площею в одну-дві сотки. Ставочок буде заповнений дощовими і талими водами і служитеме вам для купання і господарських потреб.
Хата із природніх матеріалів.
Найкраще, коли ваша хата буде невеликою і збудованою із природніх, безпечних для життя, матеріалів: дерева, саману, очерету та іншого. Вхід у хату має бути зорієнтований на схід Сонця.
Місце під господарські споруди.
Окремо виберіть місце під господарські споруди — сарай, погріб, клуню та інше за вашими потребами.
Вода, тепло і енергія.
Питну воду ви матимете з криниці або свердловини. Електрику вам вироблятиме вітряк і сонячні батареї, а тепло в холодну пору року дасть вам Сонце, підземні води, залишки деревини та інше.
Сусіди.
Хай сусідами вам будуть родини, які проживають у власних родових маєтках.
Добросусідство.
Облаштовуйте свій родовий маєток, дотримуючись правил добросусідства.
Використання досягнень старого способу життя.
До відновлення вами екстрасенсорних можливостей, використовуйте деякі кращі досягнення старого технократичного способу життя, наприклад, інтернет і мобільний зв'язок.
Засоби для життя.
В перехідний період до нового способу життя здобувайте частину коштів, працюючи в містах. Іншу і більшу частину коштів дадуть вам надлишки безпечних продуктів харчування, лікувальних трав, енергії, знань та іншого, отриманого в родовому маєтку.
Коло любові.
Усвідомте, що все живе, любовно доглянуте вами в родовому маєтку, утворить для вашої родини коло любові, служитиме вам вірно і захищатиме.
Успадкування родового маєтку.
Не бійтеся старости. Вас догляне і хай ваш маєток успадкує родина когось із ваших дітей чи онуків, бо батьків маєток не дробиться при успадкуванні. А інші діти й онуки хай утворять свої родові маєтки.
(За даними п. Володимира Муляви — Почесного Гетьмана українського козацтва, навіть 10 соток українського чорнозему на 80% забезпечує продуктами харчування родину із чотирьох осіб.)
Вість
про істинну владу Бога і Людську
Це розмова про правду-істину людської сутності.
Де пріоритети Божого і Людського?
Які Закони важливіші? Ті, що прийняті партійними кнопкодавами, людьми в переважній більшості своїй без Совісті і Честі? Чи Законами Творця, які ототожнює і вирізняє людська совість і честь, порядність і людяність.
Бо якщо, хтось посилає тебе, українцю, вбити, відняти, знеславити, зруйнувати, зґвалтувати, зробити підлий і нечесний вчинок в ім'я: грошей, влади, чужих інтересів — якими законами ти будеш керуватись?
Яка тоді істинна влада для тебе — та, яка наказує чи та, яка є в твоїй душі і серці?
Тому єдина справедлива Влада на Землі — це колективно-етнічна безсвідома. Це вона не визнає над собою ніякої влади, крім влади Самого-Творця-Вседержителя, ніяких, крім вищих Законів Світотворення, крім влади над своєю поведінкою того, що ми називаємо Совістю.
Бо відчуття справедливості, благородства, людяності, честі — охоплюються одним ємним словом — Совість.
На землі діє рівновага двох супротивних концепцій: матеріалістичної — бездуховні «цінності» (і не важливо, що їх істинними провідниками є люди) та духовні цінності. Ці цінності зберігають для наступних поколінь землян в своєму колективному безсвідомому Етнічні-Руси-Українці.
Вість
про те, навіщо вчитися, співати
Справді, навіщо?
Це «природне» запитання сто років тому видалося б так само безглуздим, як, скажімо, навіщо вчитися ходити або розмовляти. Але сьогоднішньому українцю співати не потрібно. Так він думає. Тобто він не думає, за нього вже давно подумали; він просто, не довго здумавши, погодився, та на тому й кінець. Коли бува й засмокче душу якась незрозуміла порожнеча, то до його послуг, серед інших розваг, десятки різноманітних кнопок: тицьнув пальцем — і гримить електронна звукова розкіш так, що вгинаються ребра й тремтять стіни.
Сучасне цивілізоване суспільство створило потужну індустрію музичних забав, орієнтовану на якнайширший ринок споживачів — безпритульних дітей. Більшість наших дітей справді безпритульні. Батьки покидають їх у ранньому віці, тобто віддають у спеціалізовану Систему Нагляду й Зайнятості -дитсадки, школи, ліцеї, гімназії, секції, студії тощо, де нікого не цікавить ні виховання цих дітей, ні їх навчання, а цікавить школярська дисципліна й своєчасна та гарна оплата нелегкої педагогічної роботи. Відлучені від життя діти активно й довго — років до тридцяти — шукають бодай якого порятунку від очевидної й невблаганної тюрми. І знаходять ілюзію свободи в доступних їм наркотиках: це комп'ютерні ігри, кіно, тютюн, пиво, секс...
Серед найдоступніших наркотиків — музичні записи. Бо живої музики, живого співу тепер майже не буває. Всі потреби задовольняє музична продукція — виготовлені в професійних майстернях («студіях») і доведені до абсолютної технічної досконалості вокально-інструментальні твори, наспівані й награні професійними музикантами. Цікаво: що вищий професійний рівень такої продукції, то бідніший її зміст. Це не випадково.
На різноманітних майданних та палацових «шоу» музична продукція супроводжується ще й відеорядом — ритмічними кривляннями, вихилясами самих виконавців, клубами диму, блискотінням різних предметів у неспокійних кольорових променях світлотехніки. Відеокліпи — найвища форма цього неоандертальського мистецтва.
Рідкісне явище — юнак чи дівчина, захоплені співом або інструментальною грою як внутрішньою потребою. А може такої потреби й немає? Навіщо вона?
Ні, така потреба є. Є природна потреба, природний потяг людини як соціального біологічного виду до гурту, до спілкування, до спільної діяльності. І саме пісня завжди давала українцям незрівнянне й незабутнє переживання душевного контакту, близькості, єдності з собі подібними, з усім сущим. Звичайно, втрата пісенної культури — не єдина причина загального занепаду цілого народу; це тільки ланка в тяжкому й довгому ланцюзі наших невдач і поразок. Але систематичне свідоме повернення собі цієї звичаєвої ланки теж діє за ланцюговим принципом — за одною ланкою тягнеться інша, вивільняється шлях до оздоровлення й очищення всього українського духовного простору.
Потреба співати не знищена, бо вона незнищенна. Вона гніздиться в найглибшому корінні нашої свідомості, нашої душі. Вона лише немилосердно пригнічена звалищем вторинних продуктів життєдіяльності сучасної паразитичної цивілізації. Ми не маємо можливості ні задовольнити, ні навіть усвідомити цю потребу, поки сидимо на «кнопці насолоди» в технологічному раю. Так само тішився той сумнозвісний пацюк, якому біологи вживили електроди в мозок, у самісінький центр насолоди — і несила було пацюкові відійти від кнопки, якою він навчився вмикати собі блаженство, і здох він від банального голоду, але в стані інтенсивного задоволення. Отже навіщо морочитися з тими співами? Якщо людство вже витворило споживацьку цивілізацію, то давайте споживати, поки це приємно!
Тих, хто вибрав шлях наркотичного задоволення своїх природних потреб, марна справа переконувати. Але більшість людей взагалі нічого не вибирають. Це раби. За них роблять вибір їхні хазяї. Оце до них, рабів, я й звертаюсь: шановні раби, не думайте, що ми з вами вільні! Не сподівайтеся, що юшка в кориті буде завжди! Ми насправді нікому не потрібні, навіть як робоча сила! бо тепер більшу частину всякої роботи виконують машини. Просто хазяїн ще не придумав, що з нами робити. Поки хазяїн думатиме та будуватиме газові печі, у нас залишається невеликий, але шанс — стати вільними. Для цього не треба нікого вбивати, нічого руйнувати, не треба навіть ходити на мітинги. Бути вільним — бути собою — це суто внутрішній стан. Це відчуття й розуміння своєї власної душі, своїх потреб, своєї сили. Вільне внутрішнє саморозуміння відкриває нам можливість розуміти інших. А це вже перший і найважливіший крок до відновлення своєї людської (повторюю: соціальної!) природи — до вільного спілкування, вільного вибору, вільної гуртової діяльності.
Спів — дуже важлива гра для дітей і дорослих. Ця гра зближує їх, навчає приглядатись і прислухатись не тільки до себе, а й один до одного, разом творити красу. Досвід спільного творення краси (пісні) обов'язково поширюється й на інші сфери діяльності, і всюди він сіє прості й прекрасні принципи взаємності — уваги, оцінки, розуміння, поваги; найвищу цінність становить гармонія — чудо колективного творення складних речей, для окремого індивіда непосильних. Для цього й співали всі українці в усі віки.
Вість
про роздуми. А чому ми не співаємо? А якщо й співаємо, то чому?
На ці запитання рідко хто відповість серйозно й правдиво. Хіба що професіонали — композитори, співаки, диригенти, аранжувальники... Вони можуть чесно сказати, що виробляють художній продукт і тим добувають собі на хліб (на масло до хліба — це вже як вдасться, а вдається мало кому). Професіонал ніколи просто так не співатиме — у нього якщо колись і була така потреба, то він давно забув її й смак. Тепер — тільки за гроші. Або за якийсь їх еквівалент — зв'язки, рекламу, аплодисменти, добру вечерю тощо. Пісенному професіоналові просто співати — те саме, що таксистові в годину відпочинку просто сісти й кататися по Києву на своїй машині.
Але, зрештою, професіоналів дуже мало, а хороших — взагалі крапля в морі. Зате ще є величезна маса українців, просто українців! Це ж цей народ сотворив сотні тисяч (імовірніше мільйони) пісень незрівнянної краси й багатства, і то не за гроші й не задля амбіцій, а... не знати навіщо. Навіщо вони їх складали, співали? Чому перестали співати? Придивіться, порівняйте цифри — та це ж дивовижна загадка нашого часу!
Чому вимерли мамути? Куди поділась грандіозна давньотрипільська цивілізація, де її нащадки? Де правічна чоловіча честь — попереджувати супротивника про свій напад? Де те козацьке лицарство, де японське бусідо? Ми з побожністю говоримо про давно зниклі чудеса світу, але не хочемо бачити, як на наших очах зникає ще одне чудо — українська народна пісня. Ми палко співчуваємо небіжчикам, але лінуємося з'ясувати, чому вмирає ще жива частина нашої власної душі.
Українець охоче береться пояснити, навіщо потрібна пісня. Він так гарно про це розказує, що аж сльози на очі навертаються. Але вмовкає, як тільки спитаєш його, чому ж він сам не співає. Не відразу вмовкає, пробує щось там аргументувати: мовляв, слон на вухо наступив (хоча тут таки пригадує, що рід у нього був дуже співучий), немає вільної години (бреше), не такі тепер часи, щоб співати (це ж які вони такі, що не такі?), а то ще й візьметься переконувати, що наша пісня не вмре, не загине, бо он подивіться, як багато всяких фестивалів та конкурсів, мало не щодня, як не в Миргороді, то в Києві на співочому полі, як не по радіо, то на дисках та флешках — таке море пісень, ого-го... Ну то й чого ж ти, чоловіче, сам ніколи не співаєш? Дівчино, а покажи-но, яку ти колискову заспіваєш своїй майбутній дитині? А ти, п'яненький добродію, чи знаєш ти до кінця хоча б слова хоча б одного куплета хоча б одної пісні, яку оце хапаєшся горланити? Жіночко мила, а скільки пісень ти передала своїм дітям?
Чому перестають співати українці? Я можу відповісти на це питання, але краще б на нього відповів кожний українець. Для себе. Хоча, скажу я вам, відповідь нічого не дає. Коли настає посуха, садівник не читає звітів і дисертацій про глобальне потепління, а бере відро та йде поливати дерева. Це безрадісна робота, але ніякими балачками її не заміниш.
Ми сьогодні ще маємо всі можливості повернутися до своєї пісенної культури. Якщо не відчуваємо інстинктивної потреби, то нехай це буде через умовляння розуму.
Співайте, українці, звеселяйте душу, тіло, Божий простір!
Вість
про Сакральне Значення співучої Руси-України
Підсвідоме, колискове, природне значення і усвідомлення — важливості мелодії, співу закладено в геном русича-українця. Бо за цим стоїть природне психічне і фізичне здоров'я, гарний чи сумний настрій, гармонійне-любовне сприйняття Світу у будь-яких його проявах. Цю важливість співу-мелодії русич-українець усвідомлює з утробного стану, з колискових перших днів перебування у Явному-Білому Світі.
У Відах подається така притча про спілкування Мудреця і Правителя:
Правитель: Навчи ліпити мене скульптури.
Мудрець: — Як ти можеш робити скульптури, якщо ти не вмієш малювати?
Правитель: — Прошу навчи мене малювати.
Мудрець: — Ти повинен знати, що мистецтво малювання неможливе без мистецтва танцю.
Правитель: — Згоден, давай будемо вчитись танцювати.
Мудрець: — Як ти можеш танцювати, якщо не вмієш грати на музичних інструментах?
Правитель: — То вже давай розпочнемо з чогось. Хай буде навчання гри на музичних інструментах.
Мудрець: — Ні, ми повинні почати з найголовнішого, найпершого мистецтва — мистецтва співу.
Мистецтво співу сакрально-відичне, через яке людина входить в певні психофізичні стани. По-перше, це стан без думок на високому енергетичному рівні, коли з напругою працює серцево-судинна система, емоції і, таким чином, відпочиває ліва півкуля головного мозку, яка відповідає за інтелектуальну діяльність. Думки неначе «розмиваються» музикою і співами і серце, за ним і всі тонкі енергетичні центри людини та внутрішні органи фізичного тіла починають працювати в режимі релаксації та резонувати з музичними хвилями-вібраціями.
Зрозуміло, що це можливо при природніх, класичних співах чи прослуховуванні.
При агресивному стані, або страху виділяється гормон адреналін. При стані спокою, умиротворення, в кров виділяється норадреналін. Коли ми співаємо лагідну пісню, слухаємо врівноважену музику, всі системи нашого організму приходять в стан рівноваги, гармонії і благості.
Ще наш Піфагор, син піфії-жриці, знав, що за допомогою зміни тональності, можна заспокоїти, збуджену, агресивну людину.
Про це знали ще давні русичі-українці, няні і матері, бабусі співаючі дітям колискових пісень. Про це знають всі пошукачі правди-істини, які шукають стану з'єднання з Творцем, його проявами, стихіями, Світами і розуміють, що музика — це місток для природного спілкування з проявленим і не проявленим.
Вість
про поради батька своїм дітям
«Доля — це не випадок, а результат вибору; щастя не чекають, його створюють.»
Щодня говори приємне трьом різним людям.
Зустрічай схід сонця хоча б раз на рік.
Дивись людям в вічі.
Не скупися на «дякую» і на «будь ласка».
Живи відповідно до своїх статків.
Чим би не торгували діти з лотка біля твого будинку, купуй.
Стався до всіх так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
Заводь нових друзів, але дорожи старими.
Бережи таємниці.
Не витрачай час на вивчення професійних «хитрощів», краще вивчи саму проблему.
Будь-яка робота (професія) шанована, якщо бути у ній справжнім професіоналом і робити її на совість.
Все вартісне твориться з любови.
Визнавай свої помилки.
Володій собою за будь-яких обставин і ситуацій. Найбільша влада — влада над собою.
Будь сміливим. А якщо не можеш — прикинься. Все одно різницю ніхто не відчує.
Бережи честь змолоду, — навчали наші праотці, — і шанованим будеш.
Не уникай благодійницької діяльності.
Ніколи не обманюй.
Прочитай книгу про історію своєї країни і народу. Знай свій родовід.
Купуй і читай українські газети та журнали. Цим ти підтримаєш не тільки рідне слово, а й дух твого народу.
Пам'ятай — найкращий продукт від рідної землі. Бережи її, борись за чистоту довкілля, не сміти і забороняй робити це іншим.
Слав рідне, слав рідних Богів і здобудеш собі добру славу. Пишайся, що ти є українцем — ти спадкоємець великого народу, великих і розумних людей.
Бережи і примножуй славу свого роду і славним будеш.
Вчися слухати. Фортуна часом стукає дуже тихо.
Не вживай матюків і бісовщини — вони руйнують душу людини.
Ніколи не позбавляй людину надії. Вона, можливо, єдине, що у неї є.
Молися не про речі, а проси мудрості, відваги і терпіння. Пам'ятай слова великого Івана Франка:
Уміти жить — трудне, велике вміння.
Його ніяка книга не навчить,
А лиш навчає мудрість і терпіння,
Любов, що всіх ріднить і єдинить.
Ніколи нічого не здійснюй у гніві. Тримай себе з гідністю.
Заходь до кабінету цілеспрямовано і впевнено.
Не говори про справи у людному місці. Ніколи не знаєш, хто тебе може почути.
Ніколи не плати за незакінчену роботу.
Будь готовий програти поєдинок, щоб виграти війну.
Не суди, не розпускай пліток.
Будь обережний з тим, кому нема чого втрачати.
Зіткнувшись з важким завданням, дій так, ніби неуспіх неможливий.
Не берися за все одразу.
Умій ввічливо і без зволікання відмовитися.
Не чекай від життя справедливості.
Ніколи не забувай, що прощення — могутня сила.
Пробуй замінювати слово «проблема» на слово «можливість».
Щодо меблів і одягу: якщо купуєш їх на п'ять років чи більше — купуй краще, що можеш собі дозволити.
Створюй собі блага не за рахунок інших, а своїм трудом та розумом.
З віком більше шкодуватимеш не про вчинене, а про те, чого не зробив.
Уникай юрби. Найпередовіші, найблагородніші й найперспективніші ідеї завжди йдуть від людей, які працюють на самоті.
Цінуй вуличних музикантів. Якщо вони співають рідною мовою, зупинися, послухай і віддяч невеличким підношенням.
Не забувай: куриво, алкоголь і наркоманія — це притулок слабохарактерних людей. Це твоє зло, зло твого народу. Сильний той, хто може володарювати над житейськими звабами і людськими забаганками.
Харчуйся вчасно, натще серце ранком випий склянку джерельної або талої води. Здорове харчування, чистота, регулярні фізичні вправи та загартування — запорука твого здоров'я.
Якщо виникнуть серйозні проблеми зі здоров'ям, проконсультуйся щонайменше в трьох фахівців.
Зіткнувшись з поганим обслуговуванням чи низькою якістю їжі або продуктів, доведи це до відома того, хто за них відповідає. Але роби це толерантно.
Найкращий спосіб підбадьорити себе — підбадьорити інших.
Не гай часу. Якщо щось необхідно зробити — роби.
Визнач, що для тебе головне. Ще ніхто на смертному одрі не говорив: «Боже мій, як же мало я просидів у конторі!»
Не бійся сказати: «Не знаю». Не бійся сказати: «Вибачте!».
Вибираючи собі пару, не забувай — це повинно бути на все життя. Підходь до цього дуже відповідально.
Виховуй своїх дітей у національному дусі. Навчай дітей шанувати матір. Не забувай, що головним чинником у їх вихованні є батьківський приклад. Яким будеш ти, такими й будуть твої діти.
Ніколи не йди в розпал сварки з дружиною.
Склади список того, що хотілося б встигнути зазнати в житті — двадцять п'ять пунктів. Носи цей список біля себе і час од часу перечитуй.
Телефонуй мамі.
Пам'ятай:
а/. Якщо ти виростив садок, виховав сина, збудував будинок і зробив щасливою жінку — ти прожив недаремно свій вік!
б/. Хто собі який віз, живучи на цьому світі, приготував, на такому й буде завезений туди, куди його спрямує вирок Божий.
Вість
про поради діда своїм онукам
Дожити до кращих часів вам допоможуть такі скромні поради:
будуйте свої хати із входом на схід сонця;
забрудненій ще радянськими міндобривами і отрутохімікатами воді дайте ніч відстоятися, а потім злийте верхню долю об'єму і пийте на здоров'я;
готуйте страву власними руками і з продуктів, власноруч вирощених, бо невідомо, під чиїми чужими поглядами вони побували;
носіть вільний широкий одяг із природних волокон, наприклад, льону й конопель;
одягайте вишиванки, виготовлені коханими — це ваш оберіг;
шукайте і одружуйтесь на своїй половинці;
виховуйте і учіть дітей самі, бо ваші діти, виховані і навчені чужими, стануть для вас ніби підміненими;
полюбіть себе, починаючи ранок усмішкою;
заспівайте хоч раз на день українську пісню і бажано усією родиною, то вас оминуть хвороби;
не лихословте, бо думка, оформлена словом, втілюється;
правильно вітайтеся з людьми, бажаючи їм «доброго здоров'я», «доброго ранку» чи «доброго дня»;
зведіть своє інформаційне опромінення телевізором до мінімуму і побачите, як раптом ви поздоровшали і стали думати; (академік Ольга Богомолець довела це своїми дослідами: на 50% покращуються об’єктивні показники здоров’я людини; вона сама вже 10 років не дивиться телевізор);
не оскверняйте Землю, яка є живою, і кожну, завдану їй рану, заживіть ласкою;
визначте для себе ті шкідливі звички і надмірності, яких слід позбутися...
усвідомивши неправедність свого життя, попросіть пробачення у всіх, кому завдали якоїсь шкоди (це можна зробити у загальній формі);
простіть усіх людей, хто колись завинив вам (це можна зробити у загальній формі);
підпишіть усі свої світлини і надалі підписуйте їх, бо ви не встигнете й озирнутися, як вони стануть історією вашого роду;
ніколи і ні в чому не дорікайте один одному;
• сприяйте всьому Живому на землі... Слід вам затямити собі ще ось це:
Все у світі відбувається не самоплинно, а так, як комусь це треба;
Всякому ділу передує думка, мрія, слово та намір і дуже важливо, щоб вони сьогодні були чистими і чіткими, бо завтра вони змінять світ навколо тебе;
Проти України ведеться інформаційна війна, метою якої є вплив ЗМІ на нашу свідомість і формування переконання, що Україна якась недолуга держава, а українці — безвольний і ні на що не здатний народ, а тому йому треба поводир (майбутній окупант). (Оскільки ми цю війну програємо, то, опановані нав’язаним ззовні переконанням, що все погано, вранці йдемо працювати, похиливши голову й опустивши руки. З такими настроями в людини такий же поганий і результат її праці. Тому варто кожному навчитися розпізнавати і нейтралізувати отакі ворожі інформаційні атаки проти нас);
Окупантів всіх мастей і їх нащадків легко розпізнати за їхнім зневажливим ставленням до нашої мови і українських героїв: гетьманів Виговського і Мазепи, гайдамак Ґонти і Залізняка, Отаманів Петлюри і Зеленого, генерала Шухевича, Провідника Бандери та інших. (Якщо ви їм не заперечуєте, а мовчите, то знайте, що завтра вони сядуть вам на голову. Але завтра аж пилюка закурить за ними...);
За всіх обставин тримайся української мови й культури, інакше втратиш Україну і станеш людським перекотиполем;
Усвідомлюй, що ОЦЕ ОСЬ МИ, А ОТО — ВОНИ;
Тримайся за своїх і українці стануть непереможними! ХАЙ ЖЕ БУДЕ!
І ще зовсім маленьке: зустрівши людину, підійди до неї й побалакай, бо може ти бачиш її востаннє...
Виконуючи цей поведінковий мінімум, ти стаєш прозорим для вражої сили і вона вже не зможе тобі дуже нашкодити...
Вість
про українську хату — святиню українського роду
Споконвічно хата для наших пращурів була святинею. В її лоні людина народжувалась, в її лоні — помирала. За хатою доглядали як за найвищим надбанням, подарованим Богом.
Жінка-господиня дбала про затишок і спокій родини в своїй хаті. До храмових свят хату прикрашали сімейними реліквіями — тканими й вишитими рушниками, встеляли пахучими травами й галузками віття, з якими до неї заходив здоровий дух буяння світу. Жінка-господиня мудрістю предкинь роду збирала зілля, напуваючи його силою своїх рідних, дбаючи про здоров'я всієї родини. А хата наповнювалася запахами і силою того пахучого різнотрав'я. Жінка-господиня знала про чудесність живої рослини, що всотувала зоряну силу, а потім її віддавала людині.
Жінка-господиня устеляла долівку хати й стіни тканими й плетенеми матами, килимами й доріжками, в яких довго зберігався живий дух зібраного нею повісма й вовни. Устеляла постіль домотканим полотном, яке з любов'ю до ближніх її руки творили. За знанням Предкинь роду жінка у святому мовчанні священного ткацтва писала священними візерунками щастя й долю своїй родині.
Жінка-господиня дотримувалась священної чистоти хати, яка поставала храмом для всіх поколінь. Зазвичай до Великодня вона мастила хату свіжою глиною, долівку вимазувала й устеляла свіжим сіном, білила піч-мати. Уквітчувала її святими галузочками, що вилися, нагадуючи про нескінченність життя й родини в святій хаті. Бо так робили предки, так слід робити й нам! Так зберігався Заповіт предків на продовження здорового роду українців. Хто ж міг наважитися порушити заповіт предків?
Найвищим для жінки обов'язком було збирання сім'ї за столом, завжди прикритим убрусом — полотном, тканим священними письменами. Це місце завжди було почесним, нагадуючи живим про небесний край, де залишалися предки живих. Тому наші пращури пам'ятали про живих і ще ненароджених родичів. Священною споживою для них були каші зі збіжжя, яке всотало силу землі й зоряного неба. Священними були узвар і мед, хліб і молоко. А відвари збіжжя — борщ, наповнювали людину здоровою силою. Цілющу силу віддавала свіжа вода з криниць, дбайливо принесена вранці й поставлена не на підлогу, а на лаву з дерева. Вода зберігала живий дух землі!
В хаті після заходу сонця не дозволялося голосно говорити дорослим, стукати, кричати дітям. Хату оберігали від чужого ока, але вміли приймати гостей, оскільки зазвичай гостями були найближчі родичі. Народний етикет не передбачав непрошених гостей. Відвідування й спілкування регламентувались традицією, до них готувались й не виникало несподіванок, оскільки життя родини було наповнене важкою працею, яка потребувала й відновлення сил. Такою мудрістю жили тисячі років предки українців.
Чому ж нам не дослухатися до цієї споконвічної мудрості здорового життя?
Хто ж не дозволяє нам дотримуватися чистоти своєї сучасної оселі й доглядати її за всіма правилами, не накопичуючи не тільки видимого сміття, але й невидимого — фантомів брехні, злодійства, занедбаності духовної, які пожирають сучасних українців — і тих, які шукають чужі «фен-шуї», і тих, які нічого не шукають, а ледачо п'ють «пиво», або «постують», заморожуючи свої сперматозоїди й клітини?
Хто не дозволяє сьогодні українцям не брехати, а вирощувати золоте насіння рослин — дар землі, й не спотворювати її «добривами». Де сьогодні совість і мораль людини? Кинути чи не кинути в землю отруту, знаючи про незворотні наслідки? Чи можна поставити «цербера» біля кожного, хто наважується на злочин — чи проти себе, коли краде, чи проти людини, яку він має отруїти, обікрасти, вбити?
Якби ми схаменулись сьогодні, знаючи що ще живимося силою духу наших предків, розтринькуючи останнє, й наважилися свій духовний стрижень відновити, наростити й зміцнити, то устояли б перед будь-якими «заговорами» й «падлючеством». Почнемо з малого — ушануємо свій дім, ушануємо любов'ю матір і батька, дітей.
Ушануємо свою землю, адже вона повертає нам наші діяння. Ушануємо воду, адже вона вже не спроможна бути живою, ми її засмітили. Як вона може живити нас зоряною силою (енергією) і берегти ті «вістки» від наших предків, яких ми не вміємо шанувати?
Душі небесно-сині блукають світами, бо їх не спромоглися в бійнях (голодомори, війни, вбивства) пом'янути й відправити у світи пращурів? Скільки треба церков, щоби їх всіх пом'янути, дати їм спокій? Скільки ще треба часу, щоби осягти споконвічну мудрість? Людина — боже створіння, тоді чому вона живе злодюгою для себе і всього живого?
Ми-нащадки русичів — дітей сонця й землі, маємо повернути собі знання й силу, бути взірцем для інших у часи великого випробування всього людства. Його можна пережити, знаючи, що життя людини — дар божий і нікому не дозволено порушити це правило. Споконвічна шана матері — дарительці життя небесного. Виховання здорової дитини в здоровій сім'ї. Шана дому — інакше людини не може бути здоровою. Шана живим і померлим. Шана собі — центру Всесвіту. Тоді як я можу бути злодієм або байдужим до себе?
Складні запитання-роздуми до сучасного українства.
(Чому людина купає дитину у воді, яку вона ж отруїла? Чому вона п'є воду, в яку насипала отруту? Чому людина вирощує збіжжя «на продаж»? Але і сама вже про цю «філософію» забула і дає їсти таке збіжжя своїм рідним також?
Чому людина не спить, а галасує вночі, коли всі сплять? Коли ж вона набирає силу й дбає про своє здоров'я? Якщо не дбає, може вона вже не людина, а потвора, яка тільки жере і смітить навколо своєю отрутою?
Чому людина вбиває іншу людину? Чому мати вбиває своє ненароджене немовля? Чому мати або батько вбивають народжену дитину? Труять її непотребом? Байдужі до її життя? Чи у нас з'явилися нелюди? Коли і звідки? Чому ми байдужі до незахищеності малого й старого? Чому дозволяємо ґвалтувати своїх дочок, сестер і жінок? Адже вони потім не зможуть народити здорових українців!
Чому ми байдужі до життя лісу, річок, ланів, заморили життя в них. Скільки і чого нам треба для здорового життя? Може з'їсти трошки менше, але чистого — з яблуні українських сортів; з гречаного поля; з чистого джерела; молоко з чистої ферми... Може відпочити не на «хламідних» пісках закордоння, а в горах чи селах України. Може не прагнути їхати мерседесами, а пройтися пішки, коли можна це зробити? Скільки людина забирає с собою? Ми колись думаємо над цим? 1 народний депутат — як совість нації, чи президент — гарант цієї совісті, чи людина — носій і джерело совісті. Якщо вона вимерла в усіх саме в Україні, чи є тоді шанс вижити? У кого?
Скільки запитань, а відповідь така: є шанс вижити, коли почнемо думати і розмишляти щодня про себе та навколишній світ і все навколо нас і ми самі змінимось до кращого!
Вість
про оздоровлення Сурою і Сомою
З метою очищення Руси-України від ворожих програм нищення етносу алкогольними напоями, завезеними на нашу землю Греками-Візантійцями в 10-11 століттях будуть зреалізовані заповіти пращурів по оздоровленню нації прадавніми напоями медового і молочного походження, які дають довголіття, чистий розум і свідомість, та не мають похмільного синдрому. Вживання таких напоїв подовжує життя на 30-40 років. Сура і Сома виготовляються з молока і меду настояних на травах через природне уквашення і варення.
Сучасне вживання пива перетворює чоловіків у жінок, а жінки стають чоловікоподібними. Разово випиті 30 гр. алкоголю змінює структуру крові і закриває інтуїтивні канали на 3 роки. Червоні кров'яні тільця набувають вигляду виноградного грона.
Така людина не здатна до творчої і духовної праці, а стає худобоподібною.
Вість
про джерельно-чисту здорову воду
Вода, як одна з стихій, найбільш вразлива до забруднення через технологічно-хімічний вплив, інформаційне програмування, електромагнітне випромінювання. Стан води оцінюється сучасними вченими як найбільш загрозливий для здоров'я людей і природи.
Розробки японського вченого Емомото та українського вченого Курика, інших доводять, що якість питної води можна суттєво змінити і поліпшити через її програмування класичною та народною музикою, співом, молитвами-славленнями.
З цією метою розробляється та впроваджується оздоровче структурування джерел води та води сімейного використання природніми засобами.
Отримана інформація по оздоровленню води розповсюджується серед населення України для колективного і індивідуального використання.
Вість
про алкогольний та наркотичний мор
В третьому тисячолітті українців продовжують оцінювати за біологічними показниками здоров'я. Вони невтішні. Нація вимирає фізично, але духовно українці помирають задовго до своєї фізичної смерті.
Населення скоротилось на 7 млн., матері перестали народжувати здорових дітей. За роки незалежності в Україні зроблено біля 30 млн. абортів, втрачений інстинкт материнства. В знищенні фізичного і духовного здоров'я українців відіграють роль «легкі» наркотики — тютюн і алкоголь, пивна «культура», «важкі» — опій, кокаїн, конопля, «китайський білок». Ці своєрідні духовні СНІДи, керовані певними силами, націлені на дітей та підлітків, тому що у них легше зламати волю. Не дивно, що підлітки України займають перше місце по алкоголізму. Вся причина в тому, що дітям легше через рекламу привити вірус алкоголю на його безперервне вживання. Тому втрати від вживання алкоголю та наркотиків значніші від усіх разом взятих епідемій, бо природні віруси з'являються періодично, а алкогольні і наркотичні віруси діють постійно. Тому не дивно, що в Україні понад 200 тис. дітей так званих соціальних сиріт. Яка ще війна породжувала стільки покинутих дітей?
Алкогольно-наркотична епідемія — це своєрідний алко- та наркомор, про який бажають замовчувати можновладці — невигідно їм напружувати мізки, щоб придумувати інші методи поповнення бюджету, ніж за рахунок п'яних грошей.
За всі роки незалежності, основна робота влади була спрямована на те, як українців зробити слухняними, залежними. І домоглися свого: стали ми економічними, політичними, соціальними, сексуальними, алкогольними та наркотичними рабами. З допомогою ЗМІ українців ввели в стан зміненої свідомості, який підкріплюється вживанням алкоголю та наркотиків. Це видно на прикладі молоді, коли політичні партії та влада привчають її до політичної проституції, пропонуючи виходити на мітинги та політичні заходи.
Наша Земля, єдина планета у всесвіті, де людина має право вільного вибору. Але темні сили з допомогою алкоголю, наркотиків, тепер ще з допомогою засобів масової дезінформації, відібрали це право у людей. Це спосіб відволікти людину від завершення того, з чим вона прийшла на Землю.
Сучасні дані вказують на те, що вживання алкоголю та наркотиків веде до повільного прогресуючого суїциду — насильницької смерті. А під час відходу душі від тіла, в структурі ДНК родичів відбувається потужній енерго-інформаційний вибух, який змінює спадкову інформацію і закладає дані про знищення цього роду. Людина, яка вживає алкоголь, наркотики втрачає родову пам'ять і не може передавати спадкоємцям знань про всесвіт. Вона може передати тільки матеріальні статки. Мізки тих, хто вживає алкоголь та наркотики, працюють на самих низьких частотах, через що вироблена ними енергія використовується темними силами для своїх потреб — фактично вони є енергетичними донорами.
Ми не маємо духовного росту. Маємо тільки ріст злочинності, фізичних хвороб, соціальних хвороб: алкоголізму, наркоманії, туберкульозу, СНІДу, бідності...
7 млн. алкоголіків, понад 1 млн. наркоманів, хворих на туберкульоз та СНІД теж по одному мільйону— ось здобутки влади за 20 років. Коли мова йде про боротьбу влади з пияцтвом та наркоманією, то необхідно розуміти, що вона спрямована в основному на людей, які вживають цю психотропну зброю, тобто на жертву, яку потрібно покарати, пролікувати, посадити на лаву підсудних...
Та в епідемії алкогольно-наркотичної, як і в грипозної, є збудник, який можна локалізувати. Вірус грипу локалізовують. Вірус алкоголю С2Н5ОН не чіпають, бо він знаходиться за парканами вино-горілчаних підприємств — а це чиясь власність. Отже, жертви алкогольного та наркотичного геноциду помирають тихою смертю не на полі бою, захищаючи свій рід, країну, а з чаркою і шприцом в руці. Їх не хоронять із солдатськими почестями та нагородами. Вони залишають своїм нащадкам родовий бруд, нещасні долі та хвороби. І ні лікарі, ні цілителі, ні екстрасенси не в змозі виправити в спадкових програмах ДНК інформацію по знищенню роду. Усе це може зробити тільки сам українець, який ще усвідомлює, що алкоголь та наркотики вбивають не тільки фізичне тіло, але й ідею, мрію, любов.
Тому, нам необхідно зупинити екологічну катастрофу з людським розрахунком та світоглядом.
Вість
природного – здорового строю (одягу)
Деградація суспільства має свої прояви в різних аспектах життєустрою. Хто на сьогодні знає сакральне енергетично-живильне значення одягу людини, як він впливає на стан здоров'я, настрій, формує гідність і єднає з простором, стихіями? Сучасна інформація і схиблена дебільна реклама роблять свою чорну справу.
Молоді і юні, мало було носити пошматоване, подерте дрантя, що не годиться і на ганчірки для підлоги, так вони добрались і до Богом даного творіння: до свого фізичного тіла.
Наносять на шкіру малюнки (тату), які руйнують психіку і несуть програми хвороб. Через пірсінг відключають енергетичні канали функціонування внутрішніх органів. Дівчата, що оголюють живіт (живу) ніколи не зможуть виношувати і мати повноцінних дітей. А памперси, плавки, одяг, що облягає — породжують безпліддя, імпотенцію, психічні розлади, простатит у чоловіків. Дратівливо-заохочувальний одяг жінок перезбуджує чоловічу половину і чоловіки вже в 30-40 років стають повними імпотентами і сексуально-психологічними збоченцями. Сучасний одяг по своїй суті в повній мірі відображає деградацію суспільства, його тваринно-звірину сутність, сприяє виродженню нації. Необхідно створити дизайнерські школи і програми по поширенню і рекламі природного і здорового, красивого, гармонійного одягу, який по природному складу матеріалів, формі, пропорціях, кольоровій гамі творитиме здорову, радісну, гармонійну, творчу людину, духовно просвітлену.
А хто хоче залишитись виродком, покидьком, волоцюгою і приматом — то їх вибір, тим швидше земля очиститься від збоченців.
Вість
про «псі»управління і зомбування
Таки правда що сучасна «Із-тори-я» є прислужницею правлячих етносів, кланів, жерців, орденських угрупувань, що ховають правду про минуле і фабрикують своє розуміння розвитку цивілізації. Докопавшись до істини, розумієш всю глибину облудності і брехливості подарованих нам чужинських мітів. Розумієш всю підлість нелюдей, які, маючи ще в давні часи високі технології, могли змінювати на свою користь хід подій і розвиток людства.
Нас вводять в оману, що цар персів Кір під впливом своєї іудейки коханки вирізав з допомогою євреїв, які готували заколот в імперії, всіх своїх відданих жерців, військових, еліту нації і це привело до занепаду Персії та ослаблення позицій білої раси в Малій Азії.
Вченими була проведена ексгумація його останків і в черепі був знайдений пластиковий надсучасний чіп, через який велося примусове управління царем. По суті він був зомбі і не усвідомлював своїх дій.
Олександр Македонський під впливом жерців Амона з центру в Фівах (а в нього в черепі теж був знайдений чіп) пішов на своїх братів по крові Скитів, пробув у них в полоні декілька днів, завоював за командою з Фів багато земель Індії, але через нейтралізацію брахманами дії сторонніх команд і впливів, передав управління захопленими землями своєму другу — головному Раджі, пішов на Фіви, щоб знищити жречеський центр. Проте зразу ж після цього загинув.
Подібний чіп був знайдений і в голові Наполеона. І знову під чужинським впливом ішла війна між головними країнами білої раси.
Чіп був знайдений у вбитого президента Америки Джона Кенеді. Його історію ви знаєте.
Згадайте дії і вчинки Петра І, царя Москвинів. Після повернення з Європи він вигубив свою родину, військову гвардію, вбив сина Олексія, жінку Євдокію заслав в монастир. Почав насаджувати наркоманію: тютюнопаління і алкоголізм, знищувати етнічні традиції і природній спосіб життя. На найвищі посади в державі призначалися тільки іноземці. Людина при здоровому глузді на ці дії не здатна. Задокументована його фраза після повернення: «С другими европейскими народами можна достигать цели человеколюбивыми способами, а с руським — не так... Я имею дело не с людьми, а с животными, которых хочу переделать в людей!»
У нас це відбулося на наших очах. Ми обрали президента Ющенка. Яким він повернувся з лікування і що почав робити, краще не згадувати, але це була вже зовсім інша людина, а не та, яку обирав Майдан.
Вже декілька років преса постійно пише про видалення, шляхом хірургічних операцій, чіпів в десятків тисяч американців та громадян інших країн.
В людей без їх згоди вживлюють чіпи, через які проходить вплив на психіку, йдуть команди на споживання чогось, якісь дії, дебілізація населення.
А наші молоді недоумки, ганяючись за хворою модою, сподобляючись примітивним папуасам, пірсінгують своє тіло в усіх видимих і невидимих місцях.
Йде добровільно-нав'язлива дебілізація і зомбування підростаючого покоління (а по суті чипізація) і воно вже не здатне ні усвідомлювати своїх дій, ні самостійно мислити. А що чекати від хворої на голову людини, тим більше, що вона сама погодилася бути такою, двоногою, розмовляючою твариною.
Схаменіться діти, бо завтра вам скажуть, що прийшла пора закінчувати життєвий шлях, або вчиняти злочини.
Вість
про нищення людей
Ми пережили жахливу кампанію взимку минулого року з перебігом так званого пташиного-свинячого грипу. Уряд і МОЗ криком кричали про необхідність вакцинації, витратили величезні кошти на закупівлю неперевіреної вакцини, а потім все тихенько забулося. І грип десь зник.
Під виглядом вакцинації йде нелюдське програмне винищення людей через втрату імунітету, нездатність до народження дітей, знищення інтелекту.
Маємо можливість поглянути неупередженим поглядом на деякі аспекти цієї проблеми.
Не так давно, на багатьох сайтах, була подана інформація про дипломатичний «скандал» між Британією і США. Яка її причина?
Перебуваючи в одній з країн Африки прем'єр-міністр Англії отримав в подарунок «чучело» рідкісного птаха. А всі речі і подарунки, спецслужбами ретельно досліджуються. Виявили в цьому птаху капсулу з вакциною, яка несла штам пташиного грипу. Дослідили, що вироблялася вона в одній з секретних лабораторій США. Оце і коріння сезонних пташиних і інших грипів. Але методів інфікування певних територій безліч.
Наводимо деякі з відповідей Джону Раппопорту (журналісту) одного з головних розробників вакцин — доктора Маркла Рендолома:
якби на чолі Управління з контролю харчових продуктів і ліків (РОА) стояли порядні люди, щеплення не були б дозволені;
зниження рівня захворюваності відбувається лише завдяки поліпшенню життєвих умов: чистої води, покращення каналізаційної системи, їжі. Свіжих продуктів харчування. Зниження бідності. Мікроби можуть бути всюди, але якщо ви здорові, ви легко не заразитесь;
я зрозумів, що працював в області контрольованої брехні;
найнебезпечніші щеплення АКДС (ММК) (вакцини проти кору, свинки і краснухи);
щеплення залучають людський організм до процесу, метою якого є підрив імунної системи. Вони, насправді, можуть викликати хворобу, захистити від якої вони призначені, та інші хвороби;
у самих вакцинах були знайдені інші види забруднення: у протикоревій вакцині ми знайшли різні віруси курчат. В полівакцині — акантамебу (що пожирає мозок). Мавп'ячий цитомегаловірус. Пінячий мавп'ячий вірус в ратавірусній вакцині. Вірус пташиного раку в вакцині ММR. Різні мікроорганізми у вакцині проти сибірки;
не розробляються довгострокові дослідження після щеплень. Не простежуються ретельно наслідки щеплень;
щеплення дійсно наносять шкоду організму;
лікар Ендрю Вейкфілл (Англія), що виявив прямий зв'язок між щепленням ММR і аутизмом, був нещодавно звільнений з лондонського госпіталю;
що докази ефективності і безпеки щеплень доручені тим самим людям, які їх проводять і продають;
вакцина діє дуже довго – більше 100 років;
я не можу привести жодного аргументу на користь вакцин. Якби у мене зараз була дитина, останнє, що я б зробив, це не дозволив провести щеплення. Якщо потрібно, я б переїхав в інший штат.
Вість
про Живу — природню їжу (поживу)
Дві головні іпостасі для існування духовної, справжньої людини: Творець і Хліб. Проте це не стосується західного – матеріалістичного світогляду. В давніх віруваннях, традиціях Хліб-Сніп-Бог були нероздільні. А Хліб-Бог є те, що бажає в людині людського початку, а не тваринного. Бо тварині достатньо хліба і годівниці, тобто — «пожрати». А сучасна отваринена молодь каже, дайте «хавки», бо вони вже не споживають святий хліб, а «хавають», бо жруть.
Для справжніх людей Хліб був не тільки необхідністю, але й тим, що їх зріднювало з Творцем, бо Хліб – Бог. Бо говорили люди: «Не кидай на землю Хліба Святого».
Вся їжа, яка діставалася нашим пращурам, була освячена молитвою світлою, тяжкою щоденною працею, можливістю творити та жити в єдності з Богом і його проявами.
Над їжею вони священнодіяли і знали, що в злої, недоброї, дратівливої людини ніколи не вдасться гарний хліб і смачна пожива — страва. А хто з'їсть їжу від злої людини буде хворіти.
Пращури ніколи не їли їжу, яку потрібно було підігрівати — вважалося, що вона є мертвою.
Їжа готувалася щоденно і зберігалася теплою в печі. Ми забули за піч і за свіжу їжу і отримали кволе фізично і психічно покоління.
Нещодавно на телевізії показали із Франції сюжет де одна-однісінька пекарня випікає в Парижі природній хліб за нашими ж рецептами, який не черствіє, не пліснявіє і від нього не стаєш тлустим і череватим. Черга за цим хлібом надзвичайна.
Але ж так випікали хліб у більшості сіл України ще в сімдесяті роки минулого століття. Бо борошно було грубого помолу, і тісто сквашувалося від опарного тіста попередньої випічки, без застосування дріжджів або від заготовлених попередньо висівок. От вам і живий — природній хліб.
Для підтримки здоров'я і напоїв-напарів-настоїв, які теж були їжею, за порадою «старих людей» споживали трави: дев'ятисил (Дева-Сила), звіробій, тисячолисник (трава шлункова), катран, очанку, васильки (що виросли в хлібах), ромашку, валер'яну, базилік, м'яту-канупер і м'яту зелену, подорожник-топтунець, березові бруньки, кропиву та багато інших.
Українці-русичи ніколи не перенасичували себе інформацією смерті, яка споживалась разом із м'ясною їжею. М'ясо птиці поїдалося лише восени та на весільні-поминальні дні. На м'ясниці споживалось м'ясо великої рогатої худоби та свиней. Оце й усе — не більше. Бо вважалося, що м'ясна їжа робить людину злою, дратівливою і матеріальною, скорочує життя.
Постійно практикувались так звані українські дієти: споживання певного роду страв (постування), називались вони зеленоїжою і м'ясопустом. }ли сім-сідмиць одну рослинну їжу (с-траву), а в перервах між м'ясопустом і м'ясоїдом їли молочну їжу і с-травний період називався у наших пращурів «сиро-пустом».
Так зеленоїдення являло собою збір і споживання цибулі (молодої), черемші, часнику, особливого роду дзвіночків, білої лободи, шпинату, зелені і цвіту кульбаби, цикорію, щавлю. З цієї зелені і готувалася зелена страва, як у вигляді супу, салатів, политих кислим соком (оцтом із хліба).
Готувався сирівець-квас на житньому сухому хлібі, підсушених ячмінних зернах.
Наші пращури і в інші дні раз на тиждень їли зелену їжу.
Для «творення» щонеділі хліба готувались комки висівок, які потім додавались до опари і ставали природніми дріжджами, при допомозі яких тісто швидко підходило. Навіть при захворюванні печінки, хворому давали споживати настоянку з висівок, ними ж лікували дитячі хвороби. З висівок готували сур'яницю, яку пили за звичаєвим порядком п'ять разів на день.
Для приготування їжі використовували лише живу воду, що біжить з криниць, джерел.
Вся страва-їжа, що готувалася за певними обрядами нашими українськими жінками вважалася освяченою творцем, давала нашим пращурам міцне здоров'я, довголіття, гарний настрій і витривалість — бо була живою з закладеною в неї інформацією любові і радості.
Вість
про прадавні та сучасні звичаєві основи
приготування живої їжі в родинному колі
Культура харчування в Україні має багатотисячолітню історію. Книга Рен-Бойковича «Колиска культури людства» на основі науково підтверджених археологічних досліджень стверджує, що наш кореневий український нарід десятки тисяч років тому створив надзвичайно могутньої потуги культуру, яка стала основою для розвитку всіх народів світу. Давньоукраїнська система родинного звичаєвого укладу життя базувалась на астрономічному посівному календарі з чітко визначеними сівозмінами, на знанні про благодатні та несприятливі дні посадки, обробітку і збору врожаю. В науково-популярному фільмі Сергія Марченка «Відгомін забутого неба» бачимо давньоукраїнські астрономічні споруди збудовані 4 тисячі років тому.
Незважаючи на спустошливі нападницькі війни з боку близьких і далеких сусідніх народів, на найлютіший голодомор у минулому столітті, родинна пам'ять багатьох українських родів зберегла звичаєву культуру в тому числі знання про живу їжу, яка захищала, захищає і буде захищати генофонд народу.
Їжа визначає активність мислення, працездатність, довголіття. В давні часи наші пращури мали три види харчування:
1. для виконання буденної роботи в полі, в кузні, в саду і т.д.;
2. для піднесення сил у воїнів у багатоденних військових переходах і боях;
3. урочисто-святкове і обрядове.
Всі три види в залежності від пори року, вікових особливостей кожного мали багато доповнень із зілля, квасків, затерух, медів і найвищепоціновуваних оживляючих страв та напоїв — живої їжі. Для приготування живої їжі бондарі виготовляли спеціальні млинки з дерева, щоб берегині-господині родин мали змогу швидко готувати зцілюючі страви і напої з пророщеного насіння полби, пшениці, жита, гречки, ячменю, вівса, проса, щириці-амаранту, сочевиці, гороху, любистку, ріпи, гуньби та іншого насіння, молодих пагонів та свіжого насіння бобів, зерна, горіхів. Пророщені зерна вживали із зеленню ( яглиці, петрушки, кропу, пастернаку, селери і т.д.).
Сучасна наука тільки підступає до усвідомлення знань наших пращурів. Прагнення науки повернутись до природи обличчям, обумовлене тим, що сучасна псевдоцивілізаційна харчова індустрія позбавила людину живих натуральних харчів. В наш час існує така класифікація їжі:
1. біоінертна, тобто некорисна, яка дає насичення важкостравними витребеньками, подразнює смакові рецептори, притупляє мозок. На засвоєння цієї їжі організм витрачає недоторкані запаси енергії, які дані людині для довголіття. Ця їжа виснажує усі органи і системи, утворює важкорозчинні токсини. До цього виду належить усе смажене: картопля, м'ясо, риба, яйця та ін., вироби з рафінованих борошна, цукру та ін., алкогольні вироби;
2. біоактивна, свіжо приготовлені при температурі до 40 градусів Цельсія фрукти, ягоди, овочі, зерно, боби, сочевиця, горох, нут, сушена зелень, амарант та ін. Топлене при температурі до 40 градусів Цельсія коров'яче масло, холодного віджиму нерафіновану олію;
3. біогенна — свіжа з грядки та пророщена їжа з насіння, зернових, бобових, молодої зелені, молодих горіхів, свіжо приготовлені соки (до 10 хв. з моменту виготовлення). Проростки і молоді пагони забезпечують організм енергією проростаючого зерна, яке має здатність силою у сотні кілограм пробивати асфальт. Зерно в момент проростання виробляє ферменти, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, незамінні амінокислоти, хлорофіл і антиоксиданти, яких зажди не достає людині. Махатма Ганді — прославлений філософ і політик-стратег підтримував здоров'я пророщеним зерном і мав хороший зір до старості. Український філософ Григорій Сковорода не вживав м'яса і риби, але був прихильником живої їжі.
В наш час, як і в давнину, щоб зберегти здоров'я, ясний розум і працездатність кожному необхідно підвищувати рівень свідомості, постійно засвоювати знання здорового буття наших пращурів. Жива їжа — це вишукано смачні дешеві, легкі в приготуванні і зцілюючі проростки та молоді пагони рослин, здатні відновлювати організм людини на генному рівні. А генетично кожен з нас несе пам'ять про проблеми предків, тому щоденне вживання проростків сприяє підсиленню родини і нації на генному рівні. Зокрема найбагатшим джерелом кальцію є проростки кунжуту — одна чайна ложечка на добу – забезпечує потребу в кальції, а після 50-ти років, особливо у жінок спостерігається значна втрата кісткової маси. Щоденно 3-4 столові ложки пророщеної пшениці або 3 столових ложки пророщеної сочевиці забезпечать потребу у макро- і мікроелементах, допоможуть людині усунути нервове напруження, стати спокійною і розважливою.
Вість
про нищення ареалу обітування етносу Русів-Українців
Україна щорічно мучиться від весняних повеней в західних областях. Держава витрачає сотні мільйонів бюджетних коштів для ліквідації наслідків високої води. Вся держава – від минулих і сучасних владних інституцій до рядових громадян – знає, що це лихо прийшло від царювання попередньої влади, коли нелюди з владними повноваженнями вирубали майже 30 відсотків букових, грабових, смерекових Карпатських лісів, що й стало причиною повеней. А ці, так звані «лісоруби», з державою навіть не поділились своїми прибутками-податками. Мовчать усі: спецслужби, влада, громадськість (еліта), знаючи конкретних винуватців, і не притягують їх до відповідальності (деякі з них вже повтікали до братніх країн та братів по крові). А щоб виростити ліси, потрібен не один десяток років, а то й сотня.
Постійно йдуть публікації та інформаційні інтернет-повідомлення про перебування у приватних осіб у власності близько 100 свердловин нафто- і газовидобування.
Вже й наші надра разом із землею приватизували. А відповідальності ніякої немає.
Позахоплювали всупереч чинному законодавству береги річок, озер, інших водойм, лісові угіддя, ландшафтні парки і заповідники, нерухомість, що знаходиться під охороною і захистом держави.
Радянською добою і її керівниками створена проблема не менш загрозлива, ніж Чорнобильська, а саме: так звані Дніпровські водосховища-моря. Головне призначення їх не економічно-енергетичне, а військове. Бо підрив гребель міг бути захистом на період війни. Планувалося, що це може привести до екологічної катастрофи і знищення великої кількості найбільших міст України разом із населенням на берегах Дніпра.
Надійшов час вирішити цю проблему і забезпечити спокій громадян держави, відвівши екологічну катастрофу, порятувавши Дніпро та повернувши державі сотні тисяч гектарів плодючих земель.
В галузі аграрного сектору інтенсивно знищується накопичена сотнями років гумусова складова земель сільськогосподарського призначення. Бо постійне вирощування на одних і тих же землях технічних культур: соняшника, ріпаку, кукурудзи, цукрового буряка — приводить до ерозії земель, пониження родючості та їх виснаження. Державні контролюючі організації нагляд за цими процесами не здійснюють, а влада бездіяльна.
Постає природне запитання, що ми залишимо своїм онукам? А ті хто це організовує і визискує природні ресурси нашої землі, або не є українцями, або не збираються жити на нашій землі.
Вість
про Віду-засторогу-істину
Бог-Творець – всеєдиний, вічний і багатопроявний. Він опікується своїми дітьми русами-українцями, дарує їм любов і просвітлене буття. Його діти дотримуються Віди і Звичаїв свого Роду-етносу. Хто живе за програмою тварини, в рабській покорі, демонізований через алкоголь, тютюнопаління, наркотики, сексуальні збочення, не дотримується чистоти роду і крові, звичаю — не є дітьми Божими, позбавлені опіки Божої, не одухотворені, вони ганебні слуги-худоба.
Шануйтеся, творіть себе, родину, громаду, державу і світ, будьте відповідними Божому промислу! Бо сказано:
Це мовив Ору Сварог наш:
„Як мої творіння,
створив вас од перст моїх.
Хай буде сказано,
що ви — Сини Творця,
і поводьтесь, як сини Творця,
і будете, як діти мої,
і Дажбог буде Отець Вам.
Того мусите слухатись,
і Той вам скаже, що маєте діяти,
а як мовить, так і творіть!»
(Влесова Книга, дощечка 25)
Сотворення світу
Іван Франко.
Пропонуємо вам ознайомитися з уривком з науково-популярної праці Івана Франка, в якій аналізується П’ятикнижжя пророка Мойсєя з точки зору авторства, в зв’язку з давніми пам’ятками східного мистецтва тощо. Ця праця відсутня у повному обсязі в 50-томовому виданні автора.
Автор критично осмислив цілий ряд усталених сакральних уявлень про процес сотворення світу, залучив до їх інтерпретації новітні здобутки археологічної та природознавчої науки.
ІІ. Мойсей і так звані Мойсеєві книги
Про сотворення світа і початки людського роду оповідає перша книга Мойсея, і для того, щоб говорити про те оповідання, треба нам хоч коротко сказати про Мойсея та його писання.
Наша церква вчить, що Мойсей був великий пророк і жидівський чудотворець, що він з наказу божого вивів жидів з єгипетської неволі, що в Синайській пустині Бог покликав його на гору і там дав йому закон для жидів, що Мойсей потім сорок років водив жидів по пустині, простуючи до обіцяної землі Палестини, але сам помер, не дійшовши до неї. Це вчить наша церква на підставі жидівських книг, званих Мойсеєвими, в яких оповідається про діла і промови Мойсея і подаються закони, дані ним з божого наказу жидівському народові. Та не досить того: наша церква, йдучи за оповіданнями жидівських рабинів, стоїть на тому, що ті книги написав сам Мойсей, значить, найперший і наочний свідок усього того, що робилося; те, чого він не бачив (отже, про сотворення та потоп світу, про патріархів і т. і.), він написав із слів самого Бога, що являвся йому особисто.
Тих Мойсеєвих книг маємо п’ять; по церковному вони називаються: Книга Битія, Книга Виходу, Книга Чисел, Книга Левітів, Книга Другого Закона. Ці книги були написані гебрейською мовою, але ті титули не стоять у гебрейському письмі; там ті Мойсеєві книги не мають ніяких титулів, а рабини поназивали їх лише від першого слова, яким зачинається кожна книга. Отже першу книгу називають Берешіт, бо тим словом вона починається (воно значить “на початку”), другу книгу - Елле шемот (оце імена), третю - Ваїкра (він назвав), четверту - Бамідбар (у пустині), а п’яту - Еллє гаддебарім (отсе промови). Усі п’ять книг разом жиди називають Тора (по виговору наших жидів - Тойра), себто закон. Перекладаючи жидівські книги на грецьку мову, їм надали титули дещо подібні до змісту. Отже, першу книгу греки називали Генезеон, себто книга родів, хоча відповідніше було б назвати її книгою початків; п’яту книгу названо Другим законом зовсім не відповідно, бо той, хто писав цю книгу, писав її так, ніби ніякого іншого закону у жидів не було і книга є власне першим законом.
Перечитуючи пильно ті Мойсеєві книги, вчені люди швидко переконалися, що признавати їх написання Мойсеєві нема ніякої підстави. Раз те, що в самих книгах ніде не говориться, що її написав Мойсей; навпаки, у них говориться про Мойсея в третій особі, як про чоловіка стороннього, а в останній книзі оповідається навіть про смерть і похорон Мойсея; значить, цього вже певно не міг написати сам Мойсей. Правда, ця обставина, що в книгах про Мойсея говориться в третій особі, ще сама не значить нічого, бо і в інших письменствах знаходимо книги, де люди пишуть про себе самих у третій особі, наприклад грецька книжка славного атенця Ксенофонта про похід греків до Персії, або латинські згадки великого римського полководця Юлія Цезаря. Але є у Мойсеєвих книгах інші докази того, що їх не писав Мойсей.
Поперед усього законодавство. В книгах говориться, що Бог через Мойсея дав жидам закон у пустині; в тих частинах книги, де оповідається про різні пригоди, видно, що жиди живуть у пустині як народ кочовий, який мандрує з місця на місце. Але законодавство відноситься зовсім не до кочового, а до осілого народу, такого, що живе по селах і містах, займається рільництвом, садівництвом та плеканням худоби; що більше, майже скрізь у тих законах проводиться думка, що всі жиди повинні виконувати свої релігійні потреби в одному місці, давати данину одному храму, яким був єрусалимський храм не на початку державного життя жидів, а вже після їхнього повернення з вавілонської неволі! Виходить так, що Мойсей, пробуваючи в пустині, давав жидам закони, які не відповідали їхньому тодішньому життю, а такі, що мали ввійти в життя за 100 чи навіть 500 років, і жиди, буцім-то, тут же заприсяглися свято виконувати те, чого в їхньому становищі не тільки не могли виконувати, але й навіть не могли добре зрозуміти!
Ось чому вчені люди здогадувалися, що ті закони не могли писатися в пустині для кочівників, а мусили складатися тоді, коли жиди вже осіли в Палестині, і що невідомі нам законодавці тільки підсунули їх під ім’я, щоб надати їм більше поваги. Та нині наука ствердила вже зовсім певно, що законодавство жидівського народу розвинулося під впливом законодавства вавілонського. Ба що більше: недавно віднайдене (1902 р.) зведення законів вавілонського царя Кгаммурабі, який панував 2000 років до н. е., промовисто свідчить, що так звані Мойсеєві закони взяті не раз повністю з того ж вавілонського зведення! І як же ж супроти цього вірити в жидівські казки про боже об’явлення їхньому “пророкові” Мойсеєві...
Але це ще не все, жидівський народ має ще й інші книги, що також належать до святого письма, книги історичні та пророцькі з часів, коли жиди жили в Палестині і мали своїх царів і свою державу. Отже то цікава річ, що жодна з тих книг нічогісінько не згадує про ті ніби-то найстарші Мойсеєві книги, які повинні б бути основою всього релігійного та громадського життя: ані жидівські царі Давид, Соломон та їх наступники аж до вавілонської неволі, ані жидівські пророки такі як Амос, Єремія, Ісая, нічогісінько не знають про Мойсеєві книги і про Мойсеїв закон. Навпаки, пророки в своїх писаннях голосять віру та науку в значній мірі противну від тієї, яка проголошена в Мойсеєвих книгах: бо коли Мойсеєві книги надають величезну вагу жертвам і принесенням, то пророки раз у раз говорять, що Бог не хоче від людей жертв, бридиться їх принесеннями, що дим і кров різаних та палених звірів зовсім неприємні йому.
Аж пару сот літ пізніше, коли жидівська держава пропала безповоротно, розбита асирійцями та вавілонцями, і коли залишки жидівського народу з дозволу персів повернулися з довголітньої (70-літньої) вавілонської неволі знову до Палестини, аж у ті часи, на 500 чи 400 років до н.е., жиди стають чимось таким, що відповідає Мойсеєвим законам: це вже не народ, а церква; на чолі їх стоїть не король, а архієрей; довколо нього стоять не пророки, а книжники (рабіни); увесь той люд має лише один храм у Єрусалимі, а окрема верства людей, розсипаних по всьому краю - левитів - має привілей жити без праці, тільки із жертв і десятин, як і вся решта людності мусить приносити для храму. Ті жертви означені та описані масою приписів, які були зовсім невідомі давніше, за самостійного політичного життя жидів, і, очевидно, не могли бути 700 літ раніше написані Мойсеєм, хоч тепер їх видано під його іменем.
Маємо ще один дуже важливий доказ того, що так звані Мойсеєві книги в тій формі, як їх читаємо тепер, були списані не Мойсеєм 1000 років до н.е., а жидівськими рабинами та архієреями після повернення жидів з вавілонської неволі. Цей доказ, це мова книг.
Я вже згадував, що святі книги жидів, зокрема й так звані Мойсеєві книги, написані гебрейською мовою, якою говорили жиди тоді, коли мали свою державу, але яку потім, повернувшись з Вавілонської неволі, легко забували, замінюючи її так званою халдейською або арамейською. За часів, коли жив на світі Ісус Христос, стара гебрейська мова була вже мертва; її розуміли, нею писали тільки книжники, рабини, а простий народ говорив по-арамейськи. Книжники не лише розуміли стару гебрейську мову, але й пробували писати нею хоча, зрозуміло, не могли іноді вберегтися від того, щоб до старої мови не домішувати дещо трохи й нової арамейщини. Отже, придивляючись до так званих Мойсеєвих книг, учені мовознавці помітили, що мова тих книг має деякі домішки такої арамейщини. Як би її писав Мойсей у Синайській пустині 1000 років до н.е. то такі домішки були б зовсім неможливі, бо тоді й самої арамейщини ще й на світі не було, бо ця мова виробилася аж пізніше, під час вавілонського панування.
Але й це ще не все. Чим пильніше вчені люди придивлялися до тих ніби Мойсеєвих книг, тим більше цікавих та несподіваних прикмет знаходили в них. Ще в 1753 році талановитий французький лікар і професор Астрик помітив, що в різних місцях Мойсеєвих книг для означення Бога вживається не однакове жидівське слово; а власне, в одних оповіданнях Бог називається Ягвег, а в інших для означення Бога вживається слово Ельогім, а це слово - це число множинне від назви Ель. Астрік доводив, що Мойсей пишучи свої книжки не користувався ані безпосереднім божим натхненням, ані усними народними оповіданнями, а мав під руками два писані твори, дві окремі повісті: в одній із них Бог називався іменем Ягвег, а в другій - Ельогім. Мойсей зліпив з цих обох оповідань свою книгу таким способом, що все належне до одної події списував з обох оповідань до купи, не звертаючи увагу на те, чи в тих оповіданнях були якісь суперечності, чи ні. Інші вчені почали відрізняти оповідання історичні від частин законодавчих; з часом підтвердилося, що навіть роз’єднавши оповідання з іменем Ягвег від тих, де Бога називають Ельогім, не усувається всіх суперечностей.
Ті уривки, де Бог називається Ягвег, зведено до купи і так само ті, де Бог називається іменем Ельогім; виявилося, що одні й другі творять більше-менше цілісність, немов дві окремі книги, написані двома окремими авторами; першого названо Ягвістом, а другого Елогістом. Але давня Астрікова думка, що це були дві окремі книги, з яких черпав той, хто укладав так звані Мойсеєві книги, не справдилася. Виявилося, що й Ягвіст і Ельогіст містять у собі дуже різноманітний матеріал, що це не були дві різні книги, написані двома людьми, а швидше дві збірки різнородного матеріалу, записаного з усних оповідань різними людьми і пізніше зведеного сяк так в одне ціле, при чому одне врізане в інше,.. але загалом давні перекази заховано дуже правильно. Та ці два джерела не вичерпували всієї маси того, що міститься в так званих Мойсеєвих книгах. Власне всі уступи законодавчого змісту не підходять ані змістом, ані мовою ні до Ягвіста, ні до Ельогіста за почином берлінського вченого Вельгавзена (1878 р.) їх виділено в окрему книгу, яку названо Книгою жерців; крім чисто законодавчих місць до цієї книги довелося зарахувати також деякі оповідання, наприклад, вміщене на початку першої книги - Оповідання про сотворення світу.
Але й ці три писання не були одинокими складовими частинами, з яких склеєно так звані Мойсеєві книги; скрізь у їх тексті попадаються ще якісь сторонні дописки, додатки, уривки оповідань, які спонукають нас здогадуватися, що збірок в роді Ягвіста й Ельогіста було більше; це означає різні школи чи різні громади людей в різний час записували з уст людей або й переробляли по-своєму народні легенди та відомості; пізніше книжники, зібравши ті давні записки, брали з них те, що їм було до вподоби, додаючи скрізь, де їм це видавалося можливим, уривки з книги жерців, і так з’явилися ті книги, які прозвані Мойсеєвими. Значить праця, яку по старим рабинським та християнським переказам мав написати один чоловік Мойсей 1000 років до н.е., за новими дослідженнями була складена 400 - 500 років пізніше з багатьох розрізнених частин, складена для певної мети - утвердження верховенства єрусалимського храму і верховодства попівської верстви левітів над жидівським народом і укладена кількома людьми, не відразу, а протягом кількох поколінь.
Так виглядає в світлі сучасної науки та книга, якій наші богослови хочуть надати більшої правдоподібності, ніж працям цілого великого гурту вчених людей, які все життя посвячують на дослідження правди, не дбаючи про власну користь, і працюють при допомозі дуже досконалих інструментів, роблять тисячні спроби, коштовні подорожі, мають під руками великі музеї, а в книгах зібрані дослідження всіх минулих поколінь. Справді, читаючи всі ті громи і всі ті свари наших богословів на сучасну науку та її здобутки, мимоволі згадуєш слова одного німецького поета, що ті люди хочуть своїми реверендами закрити сонце.
Завантажити «Сотворення світу» І. Франка можна тут .
Народ, в якого відсутня національна самосвідомість, є погноєм, на якому виростають інші народи.
П. А. Столипін
«РЕАЛЬНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ ПРОТИ ЄВРЕЇВ»
Марк Елі Раваж Marcus Eli Ravage
Видання The Century Magazine
January 1928 Volume 115, Number 3 Pages 346-350
В якості передмови
Марк Елі (Ілліч) Раваж – власний біограф сім’ї Ротшильдів. В 1928 році, очевидно в зв’язку з початком циркуляції (в зв’язку з подіями в Росії після 1917 року) перекладених на європейські мови «Протоколів Сіонських Мудреців» і появою чотиритомника «Міжнародного єврейства» Генрі Форда, Раваж вибухнув цією статтею. Цю статтю можна зразу ж знайти на Інтернеті, якщо набрати її англійську назву "A Real case Against the Jews” One of them Points out the full Depth of their Guilt. Marcus Eli Ravage.
Звичайно, Раваж дещо пересмикує, без цього вони не можуть, про повну вину він також не розповідає, і не може він цього зробити, він тільки розкриває очі на головний обман, який через його великі розміри не проглядався – це як ліліпут може бачити тільки ноги гіганта. Судячи з того, що за 75 років цей нарис ніколи не перевидавався і тим більше не друкувався в центральній пресі, іноді євреї можуть говорити часткову правду.
Переклад московською: Проф. Столєшніков А.П.
Переклад українською (з московської): Влада Яткевич
"A Real case Against the Jews”
One of them Points out the full Depth of their Guilt.
Marcus Eli Ravage
Звичайно, ви нас ненавидите. Не говоріть мені, що ні. Не витрачаймо часу на взаємні заперечення й алібі. Ви знаєте, що ненавидите, і я це знаю, і ми розуміємо одне одного. Без сумніву, деякі з ваших кращих друзів євреї чи напівєвреї. І я знаю, що й мене ви не вважаєте євреєм, коли ви звинувачуєте всіх нас гуртом, тому що я, мовляв, дещо відрізняюсь, – майже такий, як і ви. Це виключення, яке ви робите для мене особисто, не міняє, однак, мого ставлення до вас. Але не будемо про це. Ви не любите євреїв агресивних, що лізуть вгору, всюдипроникаючих матеріалістів. Ви не любите тих, які нагадують вам схожих на ваших побратимів. Ми розуміємо одне одного, чи не так, і я на вас не ображаюсь.
Господи, благослови мою душу, я не звинувачую нікого за те, що хтось когось там не любить. Що мене найбільше цікавить у цьому всьому антисемітизмі у вашому виконанні, – то це повна відсутність розуміння вами проблеми. Ви настільки все кругом та навколо, ви робите настільки фантастичні та прозорі вибачення, що ви, напевно, дуже страждаєте від докорів совісті.
Вже й не такі ви новачки у цій справі – як не як, а вже більше 15 століть ви в цій ситуації. Однак, спостерігаючи за вами й слухаючи ваш дитячий лепет, можна зробити висновок, що ви навіть не знаєте самих себе. Ви ненавидите нас. Тому що ви тільки відчуваєте, але не знаєте, за що нас можна ненавидіти. У вас навіть немає проти нас ніяких реальних фактів, крім підозрінь та здогадок. І ви щодня придумуєте все нові й нові виправдання для нас. Ці ваші нові й нові виправдання щоразу сміховинніші за старі, оскільки їм же суперечать.
Не так багато років тому, я чув, що ми хапуги й торгаші. Тепер я чую, що все мистецтво і всі престижні професії заповнені євреями. Ви вірите, що ми замкнені, ексклюзивні та не піддаємося асиміляції, бо з вами не одружуємось, і ми також пронози, підштовхувачі, і весь час виявляємося нагорі та загрожуємо власне вашому існуванню. Наш життєвий рівень може бути настільки низьким, що ми можемо жити навіть у ваших нетрях; і може бути настільки високим, що ми витискуємо вас із ваших найпрестижніших районів. Ми ухиляємося від військової служби у воєнний час, тому що ми за натурою й традицією пацифісти; але ми одночасно є й причиною всіх воєн і головними одержувачами вигод від них. В один і той же час ми і засновники, і застрільники капіталізму, – і зразу ж основні агітатори комунізму. Безперечно, що в історії немає нікого такого різнобічного!
І ось таке! Я майже забув причину з причин. Ми до того твердолобі, що ніколи не приймали Християнство, і ми – бандити, які зарізали його засновника. Але я скажу вам, що ви обманюєте самі себе. Ви або не знаєте самих себе, або відмовляєтесь дивитися на беззаперечні факти. Ви ненавидите єврея не тому що, як це вам здається, він розп’яв Христа, але тому що єврей дав йому народження. Ваша справжня свара з нами не тому, що ми відкинули Християнство, а тому, що ми на вас його накинули! Ваші безладні й суперечливі звинувачення проти нас не відповідають дійсному значенню подій. Ви звинувачуєте нас, що це ми зробили революцію в Росії. Припустимо, це так? Що з цього? Порівняно з тим, що «святий» Павло – Саул (Савл) – єврей із Тарсуса зробив у древньому Римі, російська революція – це просто вулична бійка.
Ви робите багато шуму стосовно переважаючої єврейської більшості у ваших театрах і кіно. Дуже добре, якщо це так. Але що стосовно того, що під нашим контролем знаходяться і ваші церкви, і ваші школи, і ваші закони, і ваші уряди, і самі ваші думки і поняття, якими ви мислите. Ви взагалі існуєте в єврейському понятійному просторі. Як ви можете позбавитися своєї власної тіні?
Незграбний росіянин друкує книжку й називає її «Протоколами Сіонських мудреців», яка показує, що ми зробили Першу Світову Війну. Ви цій книзі вірите. Добре. Якщо вже на те пішло, ми підпишемось під кожним її протоколом, тому можете заспокоїтись – вона справжня, аутентична. Але що з того, що ми виявляємось причиною всіх змов в історії, в яких ви нас звинувачуєте? У вас навіть нема мужності нас за це притягнути, тим більше покарати, хоча у вас є повний список наших злочинів.
Якщо ви є достатньо серйозними, щоб говорити про єврейські змови, то чи можу я загострити вашу увагу на одній з них, що варта розмови? Який сенс витрачати слова на контроль суспільної думки єврейськими банкірами, газетними та кіно-олігархами, коли ви з тим же успіхом можете звинуватити нас у тому, що ми контролюємо всю вашу цивілізацію з допомогою єврейського Євангелія. Ви ще не знаєте глибини нашої провини. Ми вриваємося всюди, ми всюди влаштовуємо бійку, і ми завжди втікаємо зі здобиччю. Ми все спотворюємо. Ми взяли ваш природній світ, ваші ідеї, ваше призначення і все це перемішали й спотворили. Ми були на початку не тільки Першої Світової Війни, але й всіх ваших воєн; не тільки Російської, але й всіх ваших революцій в історії. Ми принесли незгоду, чвари, збентеження й депресію у всі ваші особисті й суспільні справи. І ми до цього часу тільки цим і займаємось. І хто знає, скільки ще ми цим займатимемось?
Оберніться трохи назад і подивіться, що сталося. Дев’ятнадцять століть тому ви були невинною, вільною, натуральною язичницькою расою. Ви молилися своїм богам: духам повітря, струмкам і лісу. Ви не червоніли, бачачи оголене тіло. Ви були в екстазі від поля бою, битви, бойового духу. Війна була інститутом вашої системи. Живучи на схилах горбів і в долинах матінки-природи, ви заклали основи натуральної науки й філософії. У вас була здорова, шляхетна культура, незатьмарена докорами соціальної совісті та сентиментальними питаннями щодо людської рівності. Хто знає, яке велике й рожеве майбутнє вас очікувало б, якби не ми. Але ми не залишили вас у спокої. Ми взяли вас у свій залізний кулак і зруйнували всю вашу прекрасну структуру, яку ви спорудили, і повернули назад всю вашу історію. Ми завоювали вас так, як ніяка ваша власна імперія не завойовувала Азію чи Африку. І ми зробили це без всяких армій, без куль, без крові чи великих потрясінь, без грубої сили. Ми зробили це виключно з допомогою сили нашого духу, з допомогою наших ідей, з допомогою нашої пропаганди. Ми зробили вас добровільними й несвідомими носіями нашої місії в цьому світі, посланцями до варварських рас Землі та численних поколінь, які ще не родилися. Без ясного розуміння, як ми вас використовуємо, ви стали агентами нашої расової традиції та культури, несучи наше Євангеліє у всі куточки світу. Наші племінні закони стали основою вашого морального кодексу. Наші племінні закони стали основою всіх ваших конституцій і законоположень. Наші легенди і міфи стали істинами, які ви наспівуєте своїм немовлятам. Наші поети створили всі ваші молитовники й книги. Наша національна історія Ізраїлю стала основою вашої власної історії. Наші царі, державні діячі, воїни і пророки стали й вашими героями також. Наша малесенька стародавня країна стала вашою Святою Землею! Наша міфологія стала вашою Священною Біблією! Думки та ідеї наших людей переплелися з вашими традиціями до такої міри, що у вас людина не вважається освіченою, якщо вона не знайома з нашою расовою спадщиною. Єврейські ремісники й рибалки – ваші духовні вчителі та ваші святі, яким ви поклоняєтесь незчисленними зображеннями ваших ікон і церков, названих їх іменами. Єврейська жінка – це ваш ідеал материнства – "Богородиця". А єврейський бунтар – центральна фігура вашого релігійного поклоніння. Ми знищили ваших богів, ми відкинули всі ваші расові особливості й замінили їх Богом відповідно до наших власних традицій. Ні одне завоювання в історії навіть віддалено не порівнянне з тим, як цілковито ми вас завоювали. Як ми це зробили? Майже випадково.
Дві тисячі років тому, в далекій від вас Палестині, наша релігія почала розкладатися і зійшла на голий матеріалізм. Храмом Соломона заволоділи банкіри-міняйли. Самолюбні, що розклалися вкрай, рабини доїли народ і жиріли. І тоді з’явився юний патріот-ідеаліст і пішов по країні, закликаючи оновити віру. Він і не думав створювати церкву. Як і інші пророки до нього, він думав тільки очистити і вдихнути нове життя в стару віру. Він атакував рабинів і вигнав банкірів з храму. Це призвело до його конфлікту з існуючими олігархами, в результаті чого все це закінчилось для нього жалюгідно. Послідовники Ісуса з Назарету, в основному раби, бідні ремісники й селяни – пролетаріат, в своїй гіркоті відвернулися від світу й утворили комуни пацифістів, що проповідували непротивлення злу насильством і шанували пам’ять розп’ятого лідера. Вони були просто новою сектою в Іудеї, без всякої влади й послідовників, не перша й не остання. Тільки після зруйнування Єрусалиму Римом нова секта вийшла з тіні. І то тільки тому, що її в боротьбі з Римом почали підтримувати єврейські олігархи.
І тоді один єврей на ім’я Павло чи, по-єврейськи, Саул (по-російськи Савл), почав втілювати ідею зруйнування Риму через руйнування основи сили Риму – його військової сили – армії, через християнську доктрину непротивлення злу насильством, що й здійснилося за допомогою маленької секти «християн» в Римі. Звичайно, що всі перші християни були євреями. Павло став Апостолом для гоїв, хоча до цього він був головним гонителем християн. Як розумієте, його, буцім «чудесне перевтілення» в зв’язку з видіннями, напевно, було значно прозаїчнішим. І так добре Павло поставив пропагандистську роботу, що протягом чотирьох століть, величезна імперія, яка покорила разом з половиною світу й маленьку єврейську Палестину, стала купою уламків, а закон Сіону став офіційною релігією Риму.
Це було тільки початком нашого підкорення світу – тільки початком. З цього моменту вся ваша історія і у всіх країнах – це історія підкорення вашого старого язичницького духу нашим єврейським духом. Половина ваших воєн, великих і малих, були релігійними війнами, які велися просто через ту чи іншу інтерпретацію наших вчень. Але як тільки ви захотіли відірватися від нас і повернутися до своїх язичницьких традицій, як ми зразу ж озброїли Євангелієм Лютера, який піднявся проти вас і знову повернув вас у ярмо нашої єврейської цивілізації.
Візьміть три великі революції Нашого Часу: Англійську, Французьку і Російську. Чим вони були як не тріумфом єврейської ідеї в соціальній, політичній і економічній галузях? А кінця цьому не видно. Ми до цього часу домінуємо над вами. В цей самий момент ваші церкви розриваються ворожнечею між Фундаменталістами й Модерністами, тобто тими, хто залишається вірним нашим вченням, і тими, хто потихеньку хоче від нас вислизнути. В Дайтоні, штат Теннессі, населення, вирощене на Старому Заповіті, заборонило вивчення природничих наук, оскільки це суперечить нашому древньоєврейському поняттю про походження життя. А містер Бріан, лідер антиєврейського Ку-Клукс-Клану, бореться за нас на Демократичній Національній Конвенції, не шкодуючи свого життя, не помічаючи ніякого протиріччя. Знову і знову пуританська єврейська ідея проявляється в цензурі театру, недільних блакитних законах і актах «сухого закону».
А в цей час ви продовжуєте хникати про єврейський вплив у кіно! Хіба це дивно, що ви ненавидите нас? Ми наклали стоп-кран на ваш прогрес. Ми накинули на вас чужу вам книгу і чужу вам віру, яку ви не можете ні ковтнути, ні переварити, тому що вона суперечить вашому природному духу, який, в результаті, перебуває в хворобливому стані, і, врешті, ви не можете ні прийняти наш дух повністю, ні вбити його, і знаходитеся в стані розщеплення особистості – шизофренії. Звичайно, ви ніколи не приймали наші християнські вчення повністю. У ваших серцях ви природно язичники. Ви любите війну і природу. Ви до цього часу захоплюєтесь гарним людським тілом. І ваша соціальна совість, не зважаючи на всю демократію і всі соціальні революції, досі незріла. А ми просто роздвоїли вашу душу, сплутали ваші імпульси, паралізували ваші бажання, в результаті чого ви вражені шизофренією. Посередині битви ви раптово опускаєтесь на коліна і молитесь тому, хто наказує вам підставити іншу щоку, не противитись злу насиллям, тому, хто сказав «Благословенні, що приносять мир». В своїй хазяйновитості ви раптом засмучуєтесь, пригадавши, як у церкві вас учать не думати про день завтрашній. В своїй боротьбі, де б ви самі вдарили не роздумуючи, – вам раптом нагадують, що бідність благословенна, і що всі люди – браття в Господі. І в той момент, коли ви вже хочете поступитися своєму внутрішньому почуттю, ваше єврейське виховання кладе рішучу руку на ваше плече і забирає наповнену чашу від ваших губ.
Ви, християни, ніколи не християнізувались до кінця. З цього погляду ми справилися з вами не до кінця. Але ми відібрали у вас радість і насолоду вашою природньою релігією! Отже, чому б вам не ненавидіти нас? Якби ми були на вашому місці, ми б усім серцем ненавиділи нас, набагато сильніше, ніж це робите ви. Однак ми не повинні розповідати вам все, як і чому. Ми не повинні вам все пояснювати й розтолковувати. Мільйони респектабельних єврейських власників магазинчиків, якими ми в основному є, ми не повинні ображати ваш інтелект і нашу чесність розмовами про комунізм як єврейську філософію. І з мільйонами дрібних єврейських службовців ми не повинні робити з себе посміховисько, говорячи про міжнародний капіталізм як єврейську монополію. Ні, ми повинні говорити по суті. Ми повинні розглянути це намішане і неїстівне пійло, яке ми називаємо цивілізацією – цей напівхристиянський, напівязичницький вінегрет, – але на вашому місці, ми приперли б нас до стінки: «В цьому всьому винуваті ваші пророки і ваша Біблія». Ви, християни, непокоїтесь і нарікаєте на вплив євреїв у вашій цивілізації. (Коли вона не ваша. Прим. пер.). Ви кажете, що ми космополіти – меншість серед вас, з традиціями, інтересами і прагненнями, відмінними від ваших. І ви оголошуєте, що такий стан речей – загроза вашому впорядкованому розвитку – воно плутає ваші імпульси, і перетворює ваше призначення в мішанину. А я взагалі не розумію, в чому тут загроза? Ваш світ завжди керувався меншостями. Хіба не все одно – якого походження меншість, яка керує вами?
Вплив же наш є – і він набагато й набагато більший, ніж ви собі можете навіть уявити. Ось це те, що нас спантеличує та зворушує, а іноді й просто вимотує у вашій грі в антисемітизм. Це так показово. Ви ходите всюди, з жахом шушукаєтесь про волохату єврейську руку там і тут. Це змушує нас щулитись. Ми повністю усвідомлюємо, що ми заподіюємо вам невиліковну рану, коли накидаємо на вас наші власні, чужі вам віру й традиції. Припустимо, і ми вже тремтимо, одного прекрасного дня ви прокинетесь і зрозумієте, що ваша релігія, ваша освіта, ваша медицина, ваша мораль, ваші соціальні, урядові, юридичні та економічні інститути – фундаментально всі наші! Але потім ви починаєте специфічно показувати на кого-небудь пальцем. Скажімо, натякати на єврейських банкірів чи єврейських антрепренерів – і наш страх відразу ж змінюється вибухом реготу. Гої – бачимо ми з полегшенням – ніколи не будуть здатними бачити реальну глибину наших злочинів. Ми нічого не можемо зробити.
Чи ви не маєте очей, чи ви не маєте мужності вбити нас за ті злодіяння, для яких навіть хоча б часткових доказів більш ніж достатньо, щоб будь-який досвідчений суддя чи трибунал зразу б прийняли до розгляду? Навіщо гратися з дріб’язковими звинуваченнями, коли ви легко могли б розкопати наші набагато серйозніші злочини проти вас. Навіщо жбурляти нам в лице незграбну підробку на зразок «Протоколів Сіонських мудреців», коли ще з більшим успіхом ви можете кинути нам в лице «Одкровення Святого Іоанна»? Навіщо дорікати нам Карлом Марксом і Троцьким, коли, щоб звинуватити нас, вам з лихвою вистачить Ісуса з Назарету і «Святого» Павла (Савла) з Тарсусу. Ви тавруєте нас підбурювачами, збоченцями, агітаторами, терористами. Це правда, і я схиляюсь перед цим вашим відкриттям. Тільки хіба з невеликою натяжкою, можна легко довести, що ми є причиною будь-якої вашої революції в історії. Без усякого сумніву, Протестантська революція Лютера наша, і просто очевидно, що ми були двигуном будь-якої буржуазної революції, чи то у Франції, чи Англії, буржуазія-то була єврейська. Якби це було не так – то виходило б, що ми не знаємо своїх власних інтересів. Але що? Хіба ви за це вказуєте на нас своїм звинувачувальним пальцем? Чудово, але ні! Ви фантастично тупцюєте тільки навколо Першої Світової та революції в Росії, які завдали багато шкоди і самим євреям також, що міг передбачити навіть школяр.
Але все ці революції та змови, ніяким чином не можуть навіть зрівнятися з тією великою змовою, яку ми сконструювали на початку цієї ери, призначення якої було – зробити віру невеликої єврейської секти – релігією всього Заходу і розповсюдити єврейські традиції й вірування по всьому світі. Реформація не була просто злим наміром. Вона допомогла іммобілізувати нашого старого ворога, і покласти нашу Біблію (наш Танах) в основу всього вашого Християнства. Республіканські революції 18-го століття звільнили нас від наших застарілих політичних і соціальних комплексів неповноцінності. Вони принесли нам прямую вигоду, але й вам вони були не без користі. Навпаки, вони дали вам можливість розвитку. Ви зобов’язані вашою силою саме їм. Але те повстання, яке принесло в Європу Християнство, було – чи, принаймні, легко може бути доведено, що було, – сплановане й здійснене саме євреями, як акт помсти проти Великої Неєврейської держави Риму. І коли ви правите своєї про єврейські змови, я особисто ніяк не можу второпати, чому ви не згадуєте зруйнування Римської імперії і під римськими знаменами всієї античної цивілізації від рук єврейського Християнства?
Здається неймовірним, але ви, Християни, й поняття не маєте, звідки прийшла ваша релігія, звідки вона взялась і як? Ваші історики не говорять вам. (Тому що вони не наші, а ваші. Прим. пер). Книги з цього питання, які є частиною вашої Біблії, ви повторюєте, як папуги, але не вдумуєтесь у їх суть. Ми ретельно виконали свою роботу, а ви вірите нашій пропаганді буквально. Пришестя Християнства для вас – це не історична подія, що логічно випливає з інших подій того часу, а здійснення єврейського божественного пророцтва з невеликими вашими модифікаціями. Де вам побачити, що воно знищило Велику Неєврейську цивілізацію і Велику Неєврейську імперію, з якою єврейська Іудея вела постійні війни. Де вам побачити, що Християнство на тисячу років відкинуло Європу в варварство і темноту. Як же, – це принесло «Спасіння» в неєврейський світ! А тим часом тоді, в Римській Імперії, був величезний підпільний рух, який виходив з центру в Палестині, і розповсюджувався єврейськими агітаторами, фінансувався єврейськими грошима, і передавався в єврейських записках і розмовах. Рим зруйнував Єрусалим грубою силою, але через деякий час і сам упав без єдиного пострілу. – Ви навіть цього не бачите! Хоча навіть розвинена дитина, необезглузджена церквою, скаже вам це ж саме, просто прочитавши хронологію подій того часу.
І після всього цього ви продовжуєте бубнити про єврейські змови, тицяючи нам в ніс Першу Світову війну і революцію в Росії? Недивно, що ми завжди пропускали ваш антисемітизм повз вуха, звичайно, коли справа не доходить до жертв. І врахуйте, що ще такий метр, як Гіббон, намагався вас просвітити. Вже пройшло 200 років з того часу, як він написав «Історію заходу й занепаду Римської імперії». Скажемо без недомовок, Гіббон, будучи не новачком в історії, аж ніяк не намагався подати руйнацію Неєврейської імперії як дурницю, на зразок мимовільного економічного застою, занепаду звичаїв, зростання розпусти, в той час як насправді Імперія тоді знаходилася в зеніті своєї слави і творчого підйому. А як він міг скотитися до такої дурниці? Гіббон сам жив в імперському Лондоні – столиці Великої Британської імперії, яка, незважаючи на те, що з часу Римської імперії пройшло майже дві тисячі років, була гарним відтворенням Римської імперії щодо занепаду звичаїв і розпусти. Ні, Гіббон був розумним неєвреєм (він був криптоєврей. Прим. пер.), шанувальником язичницької Європи, як і істориком з очима й головою. Через це він без великих зусиль вказав на хворобу, яка підточила й зруйнувала величну будівлю античної цивілізації. Він вказав на християнство – закон, що прийшов з Сіону, на «боже слово», що прийшло з Єрусалиму, як на першопричину занепаду й загибелі Римської імперії і всього того, що з неї виходило. Але Гіббон не пішов далі. Він родився і вмер, за століття до появи, так би мовити, Наукового Антисемітизму. Він не розглядав альтернативні варіанти. Він бачив, як із Середземномор’я валом валить чужорідна маса і заполоняє Європу. Він так і не зрозумів, що вся ця християнська легенда зі «Спасінням» була задумана саме для цього.
Але факти – вперта річ. Дозвольте мені, коротко і без містики й прикрашань, переказати цю легенду. Відступимо трохи в минуле. Дія розгортається в чотирьох актах з кульмінацією в третьому акті. Час, коли піднімається завіса – це 65 рік до нашої ери. Головні дійові особи – це Іудея і Рим. Іудея – це маленьке царство в східному Середземномор’ї. Протягом п’яти століть до цього – це було не більш, ніж просто географічна назва. Воно постійно захоплювалось, руйнувалось, і населення забиралося в рабство до своїх могутніх сусідів. Номінально, незалежна тепер Іудея була надзвичайно нестабільною і на грані громадянської війни. Римська Імперія тоді ще не була володарем світу, але швидко ним ставала. Так, як і сусідня Греція, Рим був першорядною військовою силою і центром цивілізації. До цього Іудея і Рим не контактували між собою. Потім Рим вирішив втрутитися. В Іудеї була суперечка між двома братами, хто займе трон, і римський генерал Помпей, якому випало бути в Дамаску, прокручуючи серйозніші справи, був закликаний бути посередником між претендентами. С прямотою старого солдата Помпей відправив одного з братів у заслання і продав посаду «Первосвященика» іншому брату, а посаду царя скасував зовсім. Таким чином, посередництво Помпея обернулося залежністю Іудеї від Риму. Євреї натурально обурились, і Рим, щоб не конфліктувати з місцевими звичаями, відновив царську посаду. Царя вибрав сам Рим. Це був не єврей, а ідумеанин за расою, на ім’я Ірод. (Ось чому Ірод, звичайно, виставляється єврейськими істориками негативним персонажем. Прим. пер) Але євреї були незадоволені та продовжували бузу. А Рим думав, що вони невдячні.
Все це просто прелюдія і мовиться тільки для того, щоб прояснити наступні події. Незадоволення євреїв виросло до відмови підкорятися й відкритого повстання, коли Рим почав постачати в Іудею всі атрибути римської культури: атлетичні змагання, скульптури, грецький театр і гладіаторські бої, що були не єврейського смаку. Нація, в центрі якої було поклоніння богу Ієгові, сприйняла це все як образу їх бога, хоча римська адміністрація їм попередньо пояснила, що всі ці розваги призначені тільки для римського гарнізону. Окрім цього, євреї з дивовижною впертістю опиралися присланим збирачам податків. І найбільше вони хотіли царя зі своєї власної раси та з особливого царського роду. Серед мас повстання сприйняло стару легенду про Месію, спасителя, призначеного Богом, який звільнить свій народ від іноземного гніту й зробить Іудею супердержавою.
Євреї не просто хотіли, вони діяли. В Галілеї, дехто Іуда, підняв грізне повстання, яке користувалося великою народною підтримкою. А Іоанн Баптист (Предтеча) оперував у Йордані. Його слідами пішов і інший чоловік з півночі – Ісус із Назарету. Всі троє володіли даром закликати народ до заколоту за допомогою невинних богословських фраз. Всі троє використовували один і той же заклик до заколоту: «Час прийшов!» І всі троє були швидко затримані й страчені, обидва галілеянина через розп’яття. Без врахування особистих якостей Ісус із Назарету був, як і його попередники, політичним агітатором проти іноземного окупанта. Існують навіть натяки, що він хотів стати царем Іудеї. Він заявляв, чи його пізніші біографи заявляли за нього, що він походить з царського роду Давида. Однак його батьківська лінія була досить заплутана. Ті ж самі письменники, які простежували походження чоловіка його матері до царя-псалмиста (Давида), також зображали Ісуса, як сина Ієгови, і припускали, що Йосип – не його батько.
Однак, здається, що Ісус зарання зрозумів всю безперспективність своєї політичної місії та повернув весь свій ораторський талант і популярність серед мас зовсім в іншому напрямку. Він почав пропагувати примітивні форми популізму, соціалізму й пацифізму. Ефектом цієї зміни в його пропаганді стала ворожість до нього з боку багатих верств і рабинів, і обмеження його послідовників тільки бідними пролетарськими масами і рабами. Після його смерті, його послідовники сформували общини комуністичного братства. Проповідь, яку їх лідер промовив на вершині гори (Нагорна проповідь. Прим. пер.), стала підсумком суті його вчення, і вони зробили його правилом свого життя. Це була філософія, розрахована на покірність і слухняність. Вона заспокоювала тих, хто страждає в цьому світі, та обіцяла винагороду після життя. Люди, надто слабкі, щоб боротися, вчилися не опиратися злу. Людям, які горбатились від світанку до пізньої ночі, давалась установка на позитивність праці, яка не приносила їм нічого, крім злиднів. Опущені, обібрані, убогі, принижені й скривджені – їм давалась обіцянка бути елітою в загробному світі перед Богом. А багатим, амбіційним, владним, мирським людям, в небесах було відмовлено.
В той час об’єктом дій Ісуса була маленька секта в Іудеї. Вона була не перша й не остання. Іудея, як і сучасна Америка, була родючим ґрунтом для всіляких дивних сект. Ця секта називалась Ебіонім – ебіонітами (Ebionim) – так назвали вони себе – паупери, люмпен-пролетарі, «яким нічого втрачати, крім своїх ланцюгів», вони не розглядали свою віру як нову релігію.
Вони всі були євреями і євреями залишались. Вчення їх лідера за характером відносились до галузі соціальної філософії, етики поведінки, способу життя. Сучасним християнам, які запитують, чому євреї так і не сприйняли вчення Ісуса, я тільки можу сказати одне, – що протягом довгого періоду часу ніхто, крім євреїв, і не були християнами. Дивуватися, що всі євреї не стали ебіонітами, так само не інтелігентно, як питати, чому всі американці не стали баптистами. В звичайний час ніхто б і не звернув уваги на пошарпану братію. В більшості своїй раби й робітники, їх забитість робила з них нікудишніх солдат. Але коли країна була в стані боротьби з іноземним ворогом, не від світу сього релігія, філософія християнства стала дуже небезпечною. Це була віра безвір’я, ілюзій, відсторонення від всіх проблем і відвертого пораженства. Вона загрожувала підірвати бойовий дух нації, що воювала з агресором. Це горезвісне «благословення тих, хто мир приносить», «підставляння іншої щоки», це «непротивлення злу насильством», ця незрозуміла любов до ворога, виглядали як цілеспрямована спроба паралізувати волю нації, викликати кризу й забезпечити перемогу ворога. Таким чином, недивно, що єврейська влада стала переслідувати Ебіонітів. Їх мітинги вистежувались і розганялись, їх лідери були засаджені в тюрми, їх доктрина була заборонена. Здавалося, що секта приречена, але несподівано піднялася завіса, дія третього акту та події повернули в новому напрямку.
Можливо, найжорстокішим гонителем сектантів був такий собі Саул, який займався виробництвом наметів і тентів. Житель Тарсусу, і тому людина, вихована на грецькій культурі, він зневажав їх вчення відмови від мирської суєти та їх далекість від життя. Як єврея, налаштованого патріотично, його лякав вплив цієї секти на самосвідомість нації. Будучи освіченою людиною, знаючи декілька мов, він був ідеальним для мандрівок по розкиданих по всьому Середземномор’ю єврейських общинах з метою протидії шкідливій доктрині пацифізму. Влада Єрусалиму призначила його головним переслідувачем секти Ебіонітів. Він був на шляху до Дамаску, щоб арештувати групу сектантів, коли йому в голову прийшла нова ідея. В одній із туманних фраз книги Діянь святих Апостолів, Євангелія, він побачив гарну думку. Насправді думок було дві. Почнемо з того, що він зрозумів наскільки безперспективними є зусилля маленької Іудеї проти тодішньої римської супердержави. Друге, та ще важливіше, – йому прийшло в голову, що та пустельницька секта, яку він репресує, може, якщо постаратися, з часом стати силою, що загрожуватиме не тільки Іудеї, але й Риму. Пацифізм, непротивлення, відлюдництво, любов до ворогів були небезпечними вченнями в себе вдома. Однак якщо розповсюдити це вчення серед ворожих військ, – це може підірвати їх дисципліну, й схилити чашу терезів на користь Єрусалиму. Павло-Савл, говорячи сучасною мовою, першим зрозумів значення пропаганди в тилу ворога. Він дійшов до Дамаску й тут, на подив своїх друзів і тих, кого він мав намір репресувати, Савл проголосив своє навернення в цю віру і попросив допуску в братство. Після повернення в Єрусалим він поклав перед здивованим Синедріоном проект нової стратегії. Після довгих дебатів і копирсання у варіантах нова стратегія була прийнята. Єдине, лідери Ебіонітів самого Єрусалиму не мали довір’я до новонаверненого Савла. Їх бентежили його мотиви і пропозиція відмовитись від древніх єврейських звичаїв, щоб доктрина стала доступною для засвоєння неєвреями. Вони боялися, що приплив неєвреїв в їхню секту наповнить її різним набродом і ослабить її. Але, врешті-решт, Савл переконав і їх. І таким чином Савл – переслідувач християн, став Павлом – християнським апостолом.
І таким чином у язичницьку Європу ринула цілковито чужа їй східна релігія. На нещастя для Павла нова релігія працювала надто добре. Його, підігнане під гоїв, досить привабливе Євангеліє, приносило нових подвижників швидше, ніж він розраховував чи навіть бажав. Ви повинні мати на увазі, що його первинна ідея була тільки захисного характеру. В той час він був далеким від думки християнізувати весь світ. Його завдання обмежувалось простим бажанням підірвати сили ворога. Якби римські гарнізони пішли з Палестини, його завдання було б виконаним, і Павло готовий був згорнути всю справу. Але раби і всі пригнічені Римської імперії, каліки, голодний пролетаріат самого Риму знайшли в адаптованому для них Павлом Євангелії таку необхідну їм втіху, як до цього ту ж втіху в ученні розіп’ятого вчителя знайшли й самі бідні євреї. Результатом цього неочікуваного успіху було те, що Римська влада здогадалася, що відбувається. Неприємні вісті про непокору гарнізонів полинули в Рим з Палестини та з інших місць. Замість того, щоб затихнути й дати римській владі заспокоїтися, справа почала розвиватися в бік загострення. Тоді Риму нічого не залишилось, як взяти Єрусалим вогнем і мечем. Довгих чотири роки знадобилось найкращій армії світу, щоб взяти маленький Єрусалим, але Рим зруйнував гніздо зарази в 70 році нашої ери. Принаймні, Рим сподівався на це.
Історики того часу (насправді немає ніяких даних про Римську історію, крім як від єврейських істориків Тита Лівія (Леві) і Йосипа Флавія. Прим. пер.) не залишають ніяких сумнівів у намірах Риму. Вони кажуть нам, що Нерон послав генерала Віспасіана і його сина Тита з рішучим наказом стерти з лиця землі Єрусалим і знищити вогнище християнства. (У відповідь на це євреї Риму підпалили Рим, а дружина Нерона, єврейка Поппея, провела до нього вбивць. Першою дружиною Нерона була дочка імператора Клавдія, якого євреї отруїли, Октавія. Але щоб отримати контроль над Нероном, Октавію також отруїли, і підклали йому єврейку Поппею. Весілля було в 62 році. Але коли і це не допомогло, і Нерон продовжував зачистку Іудеї, римські євреї в 64 році підпалили Рим. Офіційно часом початку війни вважається 66 рік, але насправді, як це визнає і Марк Раваж, ця війна проти римських гарнізонів йшла постійно, і 66-ий рік – це просто коли війна вступила в кульмінацію – осаду Єрусалиму. Поппея провела вбивць до Нерона в 68 році. Але в єврейських енциклопедіях вони пишуть, що він закінчив життя самогубством. Прим. пер.). Для римлян єврейське християнство було нічим іншим, як войовничим іудаїзмом, що, в принципі, відповідало дійсності.
Що стосується бажань Нерона, то він, принаймні, здійснив половину своїх намірів. (За що єврейські історики прославили його як божевільного. Прим. пер.). Палестина була перетворена в руїни, якими вона і залишалась протягом майже двох тисяч років. Та єврейське християнство вже не можна було знищити. Навпаки, тільки після падіння Єрусалиму стратегія Павла починає працювати повним ходом. Як я вже говорив, наміром Павла спочатку було просто злякати Рим, так, як мав на увазі й Мойсей, коли заражав єгиптян чумою. Павло спочатку робив справу обережно і не поспішаючи, щоб не наполохати могутнього ворога. Хоча він і вертів Євангелієм перед носом ворога, він утримувався від прямої атаки. Тепер, коли Єрусалим був зруйнованим, і коли Павлу стало нічого втрачати, він відкинув усі сумніви і переніс війну на територію ворога. Тепер вже метою було зруйнувати сам Рим так, як Рим зруйнував Єрусалим.
Якщо особисті листи Павла не переконують вас у цій інтерпретації його діяльності, я прошу вас звернути увагу на його не менш приємного побратима – апостола Іоанна Богослова. В той час як Павло, оперуючи в тіні імператорського палацу і періодично потрапляючи в темницю, змушений був говорити притчами й завуальованими натяками, апостол Іоанн, звертаючись до байдужих азіатів, вже міг собі дозволити говорити відкрито. У всякому разі, його памфлет «Одкровення Іоанна Богослова» є неприкритою правдою, про що насправді весь «спіч». Апостол Іоанн обзиває Рим Вавилоном і описує його, бризкаючи слиною від ненависті, як матір всіх блядів і виродків, як виплодка пекла, як суку, що впилася кров’ю святих (християн і євреїв. Прим. автора), як гнобителя «людей і безлічі народів і націй, і язиків». І щоб відкинути всі сумніви, про кого йде мова – говорить про «велике місто, яке править царями всієї землі». І ангел трубить тріумфально: «Великий Вавилон впав, впав!» І потім подається картина оргії руйнування. Торгівля, виробництво, морська торгівля – все закінчене. Образотворче мистецтво, музика і «голоси наречених» – все змовкло. Морок і запустіння опустились на країну. (Прямо як в Росії. Прим. пер.). Покорителі гоїв скачуть на конях – кров стременами. «Возрадуємось перемогою, о небеса, і ви святі апостоли і єврейські пророки – Бог помстився за вас!»
І яка ж мета всієї цієї розрухи? Іоанн і не намагається приховувати це. Він завершує своє божественне одкровення баченням нового світу – відновленого Єрусалиму, і не якого-небудь сурогату Єрусалиму, а саме справжнього, на тому ж місці – столиці відновленої держави «дванадцяти колін синів Ізраїлю». (Втілення чого вже на стадії завершення, що ви можете споглядати вже своїми власними очима, на відміну від Марка Елі Раважа, який писав у 1928 році, але знав уже наперед. Прим. пер.).
Чи міг хтось ясніше висловити єврейську мету, ніж це зробив Іоанн Богослов? (І змусити всі народи Європи 2000 років працювати на цю мету? Прим. пер.). Звичайно, ні одна цивілізація не може вічно протистояти такому натиску. До 200-ого року зусилля Павла та Іоанна та їх послідовників зробили такі успіхи серед всіх класів Римського суспільства, що християнство стало домінуючим культом у всій імперії. Тим часом, як Павло мудро й передбачив, мораль і дисципліна Римської держави зійшли нанівець настільки, що все більше й більше римських легіонів, які раніше жахали всі країни і були наріжним каменем римської культури і держави, почали терпіти поразку за поразкою від варварів. В 326 р. імператор Костянтин (судячи з носа на бюсті – прихований єврей. Прим. пер.) проголосив християнство офіційною релігією. Після нього тільки імператор Юліан намагався повернути назад. Але вже було пізно. Римська держава була безнадійно підточена палестинськими червами. Це був повний тріумф Павла.
Ось так, я, якби я був антисемітом, що шукає єврейську змову, робив би свою справу, інтерпретуючи факт, яким чином єврейська релігія стала релігією гоїв.
Марк Елі Раваж, 1928 рік
Книга "Тексти Антихриста" вийшла у Київі у 1999 р. в електронному варіанті (московською мовою). З огляду на це її вихід не набув розголосу в широких колах громадськості, втім, "Тексти Антихриста" – дещо якісно нове в традиції осмислення явища Слов'янської Цивілізації. Подаємо обрані глави книги в українському перекладі Родослава Поліщука.
"Я твоя доля, я завжди була з тобою. Я промовляю до тебе в поворотні миті на перехрестях твого життя. Але немає жодної сили, що змусила б тебе до мене дослухатися," – сказав тихий внутрішній голос.
Ніщо не рухається поодинці. Ніхто не самотній. Він і його доля.
Доля – частина людини. Людина – частина долі. Цей зв’язок – симбіотична абстракція. Доля одержує від людини відчуття життя, відчуття буття, а те, що вона дає людині – є вище її призначення, значно більше, аніж буття.
Кліффорд Саймак
Редакція Богдана КЛИМЧАКА (Львів)
ДОЛЯ ЛЮДИНИ
ТЕКСТИ АНТИХРИСТА
Доля людини – це програма її власного розвитку, що супроводжує людину безліч її життів, ведучи її до найголовнішої мети – досягнення необхідних їй особистих якостей. Доля спрямовує людину складною системою поштовхів, які людина одержує згідно з вибраною областю свідомості, яка визначається її власним світорозумінням. Змінюючи своє світорозуміння, людина змінює область своєї свідомості, а разом з нею і систему застосовуваних до неї поштовхів.
Світорозуміння людини виявляється через її власні зацікавленості, і тоді, коли змінюються зацікавленості людини, можна говорити про зміну її світорозуміння. Свідомість – механізм асоціативного і безпосереднього сприйняття людини, механізм абстрактно-системних зв'язків людських розумів.
Свідоме життя людини і суспільства не одноманітне, це життя у вічному розвиткові. Таке життя не треба плутати з автоматичним життям, що штампується, що накидається сучасним суспільством людині, навіть за чудовими стандартами, що визначаються поняттям "культура".
Людина, розв'язуючи свої звичаєві* труднощі за допомогою своїх внутрішніх здібностей, а не за порадами або під тиском оточуючих, – живе своїм життям, а не чужим; і виконуючи свою програму розвитку своєю усвідомленою діяльністю, набуває власного досвіду спілкування зі свідомим світом. Така людина не потрапить у залежність від середовища, не стане заручником зацікавленості визнаного кумира, і не втратить права на успіх.
__________________________
*У відповідності до прийнятого у рідновірському середовищі підходу російське слово іншомовного походження "етика" тут перекладається словом "звичай". ...Слова "проблема", "функция", "интерес" тощо українськими синонімами відповідно контексту: "труднощі (розвитку)", "клопіт", "негаразд", "зацікавленість".
На думку автора, людство бере участь одночасно у трьох цивілізаційних процесах – емоційній еволюції, інтелектуальній еволюції, етичній еволюції. Цінністю першої є чуттєві переживання, другої – системи, управління заради управління, піраміди влади тощо, третьої — загальнолюдські цінності та цінності людського розвитку. ... Негритянська цивілізація – емоційна, європейська – інтелектуальна, слов'янська – етична. (Прим. ред. вісника "Перунова рать", ч. 1, Київ, 7508 (2000) р.)
Підсвідомість – свідомість тваринного рівня, притаманна і людині, зв'язує її з нижчими формами життя, і захищає життєво важливі примітивні спрямованості організму. В критичні миті життя людини, якщо людина відкидає свідоме розв'язання складного життєвого становища (тобто, не бажає розбиратися в суті того, що відбувається), її підсвідомість бере на себе управління поведінкою організму людини. Підсвідомість може виявляти себе і в прагненні жити будь-якою ціною, і в захисті нащадків ціною власного життя, і в надзвичайно швидких реакціях – рефлексах, і в своєчасному повідомленні організму про загрожуючу йому, але приховану від інших органів небезпеку, а також в безлічі інших спрямованостей, що забезпечують організму повноцінне життя тварини. Чим вища сила впливу підсвідомості на людину, тим більше вона тварина. Людська підсвідомість не надає переваг людині перед тваринами, а дозволяє оцінити людину з точки зору всього тваринного життя на планеті.
Численні області свідомості, що знаходяться на різних рівнях організації і розвитку, містять увесь досвід людських втілень, а також досвід інших єств, свідомістю сумісних з людиною. Людина, в мить усвідомлення, сприймає матеріал безпосередньо, що систематизувався областю свідомості в формі, прийнятній для цієї області. І якщо матеріалу досить, людина відчуває розуміння. А для того, щоб передати своє розуміння людям, які не входять до її області свідомості, людина переводить своє розуміння в прийнятні для них форми спілкування – знакові системи (інтелектуальні, емоційні), що забезпечує, однак, лише часткову передачу поняття.
Області свідомості мають різноманітні внутрішні рівні свідомості, кожен з яких утворюється свідомостями єств з набором сумісних якостей, які розвиваються даною областю свідомості в людині. Саме цей набір якостей забезпечує людині доступ до обраної нею області свідомості.
Ступінь розвитку цих якостей зв'язує людину з відповідним рівнем всередині цієї області свідомості. Перехід на вищий рівень області свідомості надає людині більшого розуміння. В цьому випадку кажуть – "свідомість розширюється".
"Індивідуальність" – людина, всі якості якої визначаються свідомістю рівня індивідуальностей. Оскільки така свідомість пропонує людині для осмислення досвід багатьох поколінь, то труднощі росту і цінність такого досвіду довгострокові. Ці довгострокові цінності є головною зацікавленістю індивідуальності. Індивідуальність розуміє кожне чергове розумне життя як можливість розвинути свої нові якості, спираючись на вже досягнуті в попередніх життях, тому всі свої труднощі розвитку сприймає як допомогу долі. Індивідуальність розуміє, що тільки осмислення життєвих негараздів перемістить її на вищий рівень свідомості. Тобто, всі труднощі розвитку, запропоновані долею – це можливість нових досягнень. "Індивідуальності" служать розвиткові внутрішнього світу людини, перешкоджають застійним явищам у суспільстві, його занепаду. Індивідуальності дають первісний поштовх до розвитку нових вчень і наук, нового розуміння і нового ставлення до світу.
Совість – власний кодекс життєво важливих законів людини, що віддзеркалює усвідомлені зацікавленості такої людини.
Не треба розуміти совість як правила поведінки, нав'язані релігією, культурою, державою або суспільством, в якому живе людина. Зрозуміло – зацікавленості суспільства ви завжди враховуєте, до цього вас схиляє елементарний здоровий глузд, але совість – це ваша власна відповідальність, що є наслідком власного розуміння ситуації. Вчинки совісті – це ваш власний внесок у розвиток свідомого життя суспільства. Совість людини – свої правила, які вона постійно розвиває і вдосконалює в процесі свого свідомого суб’єктивного життя і за які вона відповідає тільки перед своєю долею.
"Особистість" – це людина, розум якої скеровується рівнем свідомості "я" – програм людини, яка досягла високої переваги у сфері цінностей, визнаних у суспільстві. В суспільстві високо цінується особистість, що склалася: вона відіграє свою важливу ролю в якості кумира для заохочення тих членів суспільства, які ще не склалися як особистості. Звичаєвість особистості спрямована на довговічні, для більшості очевидні, цінності.
"Боги" – спеціалізовані єства численних спрямованостей, що є потужною базою прототипів конкретних форм. Боги розгортають конкретні світи, в яких живе людина, і підтримують в них закони природи, тобто, Логіку взаємовідносин форм і їхні обов'язкові спрямованості. Розум і тіло в людини — від Бога, а ось свідомість — своя власна. Коли Боги вмирають – руйнуються світи, які ними підтримувалися. При цьому свідомість людини залишається жити в абстрактних світах і творить інших Богів. Боги живуть дуже довго, в порівнянні з одним життєвтіленням людини, але одним єдиним життям, маючи одну єдину конкретну програму – підтримання світу. Як і усі автоматичні життя – Боги керовані колективною свідомістю людей. Саме тому досконала свідомість людська здатна змінити світ. В цьому прояв людських творчих здібностей.
Свідомість людини – це спільне абстрактне знання різноманітних спорідненостей, до складу яких входить і людина у власному свідомому житті. Це причина будь-якого "розуміння" людини і її вроджених здібностей. Свідомість відрізняє людину від усіх інших єств. Вона супроводжує людину величезну кількість життів у конкретних світах. Завдяки здатності проживання в різноманітних умовах різних світів, свідомість людини здатна, оновлюючись, розвиватися нескінченно. Свідомість людини – вічний творець світів і вічний у них мандрівник.
Розум – інтелектуальний механізм людини, що працює засобом послідовного перебору і комбінацій. Володіє конкретною пам'яттю і оперує знанням одного поточного життя людини. Розум людини, як комп'ютер, придатний до розумної діяльності за надзвичайно складними алгоритмами, але розуміти він, як і комп'ютер, нічого не може. Розум знає, як знає комп'ютер. Людина при народженні отримує не готовий розум, а спроможність до його розвитку. В інших світах – інші умови існування, інша фізика природи, інші життєво важливі закони, що їх будували інші Боги, тому розум, створений за Божими образом і подобою, завжди прагне до інтелектуальних, матеріальних і енергетичних цінностей. Це саме ті цінності, які Боги створювали в розумних світах. Оскільки все Божественне життя – це ієрархія, то для розуму людини природними є будь-які піраміди влади – від "духовної" до адміністративної, тобто, ієрархічні і вертикальні структури організації будь-якого суспільства, в ідеалі, – військові. Шаблонне мислення і поведінка, тобто, прагнення до життя за єдиними законами (від конституції до моди); інтелектуальне програмування – натовпами, як в сучасних навчальних закладах або за допомогою засобів масової інформації. Ідеологічна організація держави здійснюється за Божими принципом і подобою.
Автоматичне і регулярне життя тільки так і може бути організоване при найменших на нього снаговитратах.
Право спілкування з Богами дає розвинена свідомість людини, при цьому використовується дуже ємка асоціативна мова безпосереднього спілкування і розуміння, універсальна для світів свідомості. Дуже давно, ще до того, як людина навчилася розмовляти, ця мова була у вжитку наших Пращурів, які настроювали єдину систему Богів для найуспішнішого розвитку нас, – своїх нащадків. Згодом, з появою нової вільної людської еволюції, людська свідомість була обмежена для опрацювання нового досвіду за нових умов існування. Нова людина – наслідок вільної еволюції – дуже довго опрацьовувала і систематизувала свій досвід. І ось тепер, коли у нової людини з'являються свої власні досягнення, її свідомість підхоплює рівноцінні вартості інших світів. Так влаштовані свідомі світи – вони завжди дружньо обмінюються своїми досягненнями. Казки не обдурюють – людина в давні часи прямо спілкувалася з Богами, духами природи, тваринами і рослинами.
Язичництво у слов'ян не було релігією, воно було досконалим вченням. І хоча це вчення ніколи не було виявлене у будь-якій інтелектуальній формі, не слід вважати його втраченим. Слов'янські Пращури, які створювали це вчення, не були інтелектуалами, як, наприклад, єгипетські; слов'яни керувалися Звичаєм і користувалися універсальною мовою свідомості. Їхнє спілкування між собою мало незвичні для інших народів форми. Вчення досі передається через ланцюг придатних до нього людей, і ті, хто до цього готовий, одержують відчутну підтримку. Але навіть дуже розвинені інтелектуальні знакові засоби не здатні передати основу цього вчення, тому що основна його складова – свідома. Головним завданням для нас, нащадків, є не відновлення цього вчення, а розвиток свого власного.
Саме так вирішуються задачі розвитку свідомості – тільки через свій власний досвід, через власні зусилля, а не плагіат, за допомогою якого штампується вже те, що існує нині.
Коли наш рівень свідомості підніметься до рівня наших Предків, які створювали це вчення, ми зможемо його оцінити і зрозуміти. І, якщо для здійснення перших кроків у цьому напрямку нам знадобиться інтелектуальна форма цього вчення (оскільки ця форма сьогодні найдоступніша для більшості людей), то це буде нашим власним клопотом. Вчення слов'ян частково було зафіксоване іншими народами, які намагалися пристосувати його для себе. Залишки цього вчення можна знайти в індійських "Ведах", персидських книгах Зороастра, "Алмазних сутрах" Сходу тощо. У слов'ян це вчення залишилося в казках їхніх Предків. Для тих, хто шукає – інтелектуального матеріалу досить. Предки слов'ян очікують, що їхні нащадки, використовуючи усі надані їм можливості, на рівні пройдуть шлях самостійного розвитку і стануть досконалішими від них. Будь-який родитель очікує від своєї дитини того ж.
Людині, зацікавленій у власному розвитку, з широким мисленням, доля пропонує розмаїті розвиваючі поштовхи, з допомогою яких людина розвиває систему своїх цінностей. До людини, обмеженої вузькими зацікавленостями, доля застосовує два примітивних набори поштовхів — негативні і позитивні. У будь-якої людини є ієрархічна система власних цінностей. Але чим примітивніша людина, тим обмеженіша система її цінностей і тим ієрархічніша ця система. На головні цінності людини спрямовується найдієвіша система поштовхів до її розвитку. Це означає, що коли доля карає людину за відмову від розвитку, вона відбирає у неї її головну цінність, а якщо заохочує, – то надає цю цінність у більшому обсязі. Сучасна офіційна медицина не передбачає вивчення життєвих труднощів людини, зв'язаних з необхідністю її розвитку, тому людей не лікує, а лише кваліфіковано, згідно з формулою "не зашкодь", замінює їм одну хворобу на іншу. І та мить, коли зникають ознаки попередньої хвороби і настає пауза між хворобами, передбачена долею для обдумування ситуації, що утворилася не "під тиском обставин", називається "успіхом лікування". В принципі, всяка людина підсвідомо розуміє, що єдино правильним лікуванням є зняття причин, які призводять до захворювання. Лише тоді організм людини, зі швидкістю відновлення біологічних процесів, наведе в собі порядок (за умови, що процеси, які протікають в організмі – оборотні). Але людина часто обирає бажання зберегти причину своєї хвороби, оскільки практично завжди ця причина є однією з її шкідливих звичок, користуючись якою, вона демонструє собі і всім навколишнім людям право на свободу вибору власних принципів життя, при цьому часто поверхово копіюючи поведінку іншої людини, яка є її кумиром, і якій безкарно ніби дозволено мати такі звички. Людині інколи тяжко зрозуміти, що більші вимоги з боку своєї власної долі говорять про вищий рівень свідомості, досягнутий нею.
А найчастішою причиною різноманітних негараздів сучасної людини є психічні порушення, які виникають від неможливості втілення нав'язливих бажань. Ці нав'язливі бажання є наслідком власник стримуючих чинників при автоматичному слідуванні непотрібним програмам інших людей або наслідком невтілених зацікавленостей навколишніх людей, в долі яких людина бере значну участь.
Дуже часто розумна конкретна пам'ять хворої людини не має знань для розв'язання більшості життєвих труднощів, адже в цьому поточному розумному житті вона часто вперше стикається з такими труднощами. Усвідомлення досвіду попередніх своїх втілень може допомогти зрозуміти характерні системні омани цієї людини і, водночас, причину її хвороби. І коли людина переглядає своє ставлення до життя (з урахуванням усіх чинників, які здійснюють на неї тиск) справедливо ставиться не лише до себе, але й до свого оточення, вона ліквідує причину своїх негараздів. Слід вважати, що ці негаразди були запропоновані долею, яка стежить за розвитком людини. Можна також сказати, що людина, не маючи заборгованості у своєму внутрішньому звичаєвому розвитку, ніколи не знатиме й що таке "стрес". Відсутність боргу веде до внутрішньо здорового життя та до очевидної свободи вибору. У такої людини в житті не буває глухих кутів, що спричинюють стрес. Якщо труднощі розвитку усуваються штучно, то людина, згідно із законами свого розвитку, раніше чи пізніше, знову наштовхнеться на нерозв'язні труднощі і опиниться у тій же ситуації. Тоді постає питання – скільки разів людина може бути відкинута назад і як довго буде їй дозволено топтатися на місці. Рано чи пізно людина буде змушена вирішувати свій клопіт таки сама, без допомоги звичайних ліків, чарів, гіпнозу чи інших "технічних" засобів.
Саме по собі усвідомлення причин власних негараздів уже веде до здорового і повноцінного життя, яке є наслідком власних розумових досягнень. Власна розумова діяльність є надзвичайно важливим інструментом розвитку людини і, водночас, гарантом її здоров'я.
Найсерйозніші труднощі у людей, які мають у своєму генетичному механізмі гени слов'янських народів, виникають у процесі вирішення найскладніших звичаєвих неузгодженостей (проблем). Більшість труднощів виникає від неправильного вибору власної життєвої позиції, від чого, передусім, страждає психіка, що, як відомо з медичних досліджень, є головною причиною хвороб у 95% випадків. Спробуйте допомогти хворій людині традиційними медичними засобами. Але якщо у людини є совість і вона її мучить, то як їй можна взагалі допомогти технічними засобами? Якщо ж сама людина поверне свій борг совісті, то почуття честі, яке з'явиться у неї від цього, – чи не поверне воно їй більше, ніж вона втратить? Доля дасть можливість людині робити свої людські помилки, але після цього дасть і змогу, навчаючись, виправляти їх. У наслідку людина одержить більше, ніж втратить. Та якщо людина не хоче розуміти власну програму своєї долі і не реагує на її негативні поштовхи, то хіба не справедливо, коли доля розбирається з нею крутішими заходами? Було б неприпустимо вважати таке ставлення до людини насильством над нею. Доля не застосовує до людини більшого, ніж ця людина може собі дозволити по відношенню до свого оточення – в цьому немає жодного сенсу. В усіх стосунках людини із зовнішнім середовищем між ними стоїть Закон Справедливості.
Завжди і в усіх випадках, коли людина намагається усвідомити ситуацію, що склалася, доля за допомогою тонких асоціацій допомагає їй це зробити. Тому що доля людини це – найбільш зацікавлена в ній програма. Але ця програма не збирається підлаштовувати весь світ під власні недоліки людини, порушуючи при цьому зацікавленості навколишнього середовища, а прагне розвинути в людині найвищі можливі якості будь-якими придатними для цього засобами. Людині доведено до відома, що все її людське життя в цьому світі взагалі можливе лише завдяки тому, що у неї є принципова можливість розвитку, і що справедливість цього світу має досить жорсткі форми.
В кожному людському розумі ховається баба з казки про золоту рибку і нашіптує людині: "Цього хочу, того хочу". Та чи стане баба кращою від задоволення своїх забаганок? Чи ви самі станете кращими, отримавши те, чого вам найбільше хочеться? Ваші близькі порадіють разом з вами чи позаздрять? Інколи дуже турботлива людина відповідає, що отримавши те, чого вона прагне, вона може зробити щасливими інших. Звичайно, щоб зрозуміти, чи це можливо, треба спробувати.
Але чи ви усвідомлюєте, що беручи участь у житті інших, ви розділяєте з ними їхню долю? Щиро співчуваючи хворим, ви захворієте. Допомагаючи злочинцям, ви стаєте злочинцем. Допомагаючи нещасним, ви стаєте нещасним. Допомагаючи щасливим, ви навчаєтесь бути щасливим. Ви завжди можете опинитися на місці тих, кому допомагаєте. Тому, допомагаючи іншим, думайте, чи потрібно суспільству, щоб тих, кому ви допомагаєте або з ким співпрацюєте, стало більше саме за рахунок вас. Адже допомагаючи іншим, людина, намагаючись зрозуміти їхні клопоти, ставить себе на їхнє місце і, таким чином, переносячи на себе їхні програми, поступово стає тим, кому допомагає. А нещасний, бачачи турботу про себе, починає розуміти користь свого стану і поступово відмовляється від власних зусиль для виправлення цього стану. Часто можна бачити, як нещасний аматор, завдяки співчутливим людям, перетворюється у нещасного професіонала-паразита. Саме таких паразитів породжує християнська релігія, організовуючи "добрих людей" турбуватися про своїх безнадійних нещасних. Доля зводить людину з нещасними з численних причин, про які побічно повідомляє. В одній ситуації доля хоче показати на прикладі нещасної вислід її власних зусиль на шляху досягнення обраної мети. Подібне притягає подібне не лише для спільної користі, але й для того, щоб побачити в інших себе збоку у формі, якої вона може набути у майбутньому. Також можливо,що доля пропонує людині зрозуміти причину такого становища нещасної особи з допомогою аналізу усіх клопотів її життя. В інших випадках сама людина опиняється на власній початковій стадії такого ж стану, як і в нещасного, який привернув її увагу; при цьому сам нещасний може знаходитися на заключній (висхідній) сходинці своїх негараздів і вже готовий зробити серйозні висновки. Обговорення труднощів у такому спілкуванні буде цікавим і успішним для обидвох. В третіх випадках доля змушує людину проявляти значну матеріальну або духовну підтримку, але згодом від людини очікує її власного висновку про недоцільність такої допомоги взагалі. Оскільки матеріальна і духовна підтримки самі по собі не переводять людину на інший рівень свідомості, то й не є успішними засобами допомоги. В таких випадках усе матеріальне, яке дивом нещасному потрапило, несподівано для нього зникає; духовна підтримка призводить до завищених домагань від світу незаслуженої уваги, а це спричиняє вкрай негативну реакцію, і в наслідку цей нещасний опиняється в скрутнішому становищі, ніж до наданої йому "допомоги". Навіть у тих випадках, коли людина отримала кваліфіковану медичну допомогу, але не зробила собі з цього належних висновків, вона, цілком можливо, скоро набуде хворобу ще важчу. В таких випадках кажуть, що хвороба невиліковна. Але невиліковна вона лише тому, що людина, якій пора почати думати про себе серйозно і без жодних послаблень, цього наполегливо уникає. Воістину – найбільшим і найнебезпечнішим ворогом людини є вона сама.
Отже, допомога нещасним, наприклад з боку суспільства чи установ, буде успішною лише тоді, коли буде спрямована на усунення причин нещасть, а не на задоволення потреб, що цими нещастями зумовлюються.
ВІД РЕДАКЦІЇ
На превеликий жаль, з’ясувати прізвище автора праці «Доля людини...» нам не пощастило. Сам же цей текст передруковано з газети одноразівки, яка не подала своєї адреси.
Та чи мали ми відмовитися від публікації лише тому, що нам не відоме прізвище її автора? Зміст статті дуже цікавий, тому й публікуємо, та звертаємось до читачів з проханням повідомити нам прізвище її автора, якщо його хтось знає, або ж адресу перекладача цього тексту, п. Родослава Поліщука, який, можливо, переклав українською й інші розділи праці «Доля людини...»
