Звертаємо увагу на звичай святити вербу, що входив до обов'язкових ритуалів астрального культу наших предків і був запозичений християнською церквою. Верба пов’язана була з космогонією й міфологією народу і символізувала першоджерело творення світу або Прадерево життя, тобто Чумацький Шлях на небі, або нашу галактику. Як символ Чумацького Шляху верби садили понад шляхами. В пантеоні астральних богів наших предків Галактика — улюблена народом богиня Берегиня. Її вишивають на рушниках у вигляді дерева життя — якоїсь оригінальної форми таємничої квітки. Берегиня береже добробут і щастя родини. Вважалося, що з нашої Галактики починав утворюватися Всесвіт, що Галактика становить берег космічного океану. Її законам підлягає вся нежива и жива природа й, звісно, людина. Доторкнутися людини свяченою вербою — значить поєднати її з космічними силами Всесвіту, надати можливостей відродження й здоров я. Збудувавши хату, на Україні обов’язково садили неподалік вербу. Крім неї, саджали й інші дерева, пов’язані з космічними міфами: липу — дерево Дани (Вода-мати) і калину, що символізувала свято Коляди. Калина це також символічна рослина Різдва світу на якомусь етапі. Тому вона — священна для українців. 

Верба в міфах надсередземноморських народів про створення світу — це Прадерево життя. Пізніше у північних народів обрядову вербу на свято Різдва світу (Коляди) заступила, як відомо, ялина.

Обряд, коли людину хльоскають свяченою вербою примовляючи відомі ритуальні слова, був і в Римі. У римлян свячення верби й биття нею рідних і знайомих з примовлянням: «Не я б’ю, верба б є, якая — святая. Бувай здоров на весь рік»,—вже не був народним звичаєм. Лише під час великих урочистос­тей, на святах, куди запрошувалися іноземні гості, спеці­альні жерці-феціали святили вербу (Vеrbеnа) й, торкаючись нею шанованих гостей, промовляли всім нам відомі ритуальні слова. Ми вже  згадували, що доторкання свяченою вербою — символом Галактики - до людини означало поєднання живого з безмежним Всесвітом. Людина набирала космічної величі шляхом підкорення живої матерії законам світотворчих космічних сил. Відбувався процес символічного оновлення й відродження. Це був акт близький до акту занурення прочан у священні води Бугу (на Україні) або Гангу (в Індії).

Згадані нами обряди й традиції, що мають кількатисячолітню історію, свідчать про безперервність культурно-історичною процесу на Подніпров’ї й безперервність історії народу за останні 6—7 тисяч років. Дослідження антропонімів і гідронімів України потверджують цей висновок.

О. Знойко «Міфи Київської землі та події стародавні»