Споконвіку з вечора в день літнього сонцестояння наші предки-русичі починали відзначати Свято Купала. Олекса Воропай у  «Звичаях українського народу» пише:

«З давніх давен в Україні дівчата й хлопці виходять із села з радісними співами, розкладають вогнища на горі або десь у лісі поблизу ріки, танцюють навколо того вогнища й стриба­ють через вогонь. Дівчата ще співають ворожбитських пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їхні сер­дечні бажання. Ранком до сходу сонця вмиваються «іванівською» (правильно було б «купальською» - ред.) росою на красу. В Карпатах дівчата оперізуються пере­веслом з пахучих трав, із тих самих трав плетуть вінки й кла­дуть собі на голови.

Головними атрибутами свята є Купало і Марена, що в різних місцевостях України готуються по-різному.»   В одних – це уквітчані гілки з дерев (верби, вишні, чорноклену), в інших – вбрані солом’яні опудала, навколо яких потім ходять дівчата і співають пісень. Натішившись, хлопці та дівчата в різний спосіб нищать Купала і Марену – палять, топлять тощо. Після того всі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, стрибають через вогонь, купаються і тут же біля вогнища частуються принесеними з дому стравами.   

С. Килимник в «Українському році в на­родніх звичаях в історичному насвітленні» (том 4, стор. 116) пише, що «Збереглася в Україні також нерозгадана містерія Купала й Морени». «Купальська тема ще належно не досліджена і ще далеко належно нез'я­совано багато моментів, чимало є такого, що нам цілком незрозуміле».

Яка жахлива доля народу — народ так безжалісно зхристиянізований, що вже цілком не розуміє сам себе, не знає значень своїх об­рядів, свят, звичаїв (поконів). Народ не знає, хто він є, ким і чому закутий? Він обма­ну­тий. У нього відібрана метрика його на­родження. (Мага Віра, 19-121,122)

Ми – рідновіри, натхненні Святою Наукою Рідної Української Національної Віри, зобов’язані повернути національну пам’ять  своєму народові. Наш Духовний Учитель Лев Силенко, реформувавши і переосмисливши по-сучасному давні вірування русичів, надав новий сьогоденний зміст обрядам наших предків.  

 «Купало — свято молодости, спорту, краси, любови, сподівань, родичання, свято вибуялої волі, молодечої вигадливости, на­родної бадьорости, духовної нескоримости.» У містерійну Купальську ніч, коли вогонь і вода мають чарівні властивості, ми очищаємо наші тіла і душі від нижчих жадань. Ми запалюємо вогники пам’яті «про тих воїнів-косаків, що на полі брані життя віддали за славу роду свого, і пішли у вирай, де стріли їх діди і бабуні, і зраділи, що внуки їхні достойними людьми приходять у Царство Духа Предків.» (Мага Віра, 19).  І пливуть віночки й кошики зі свічечками до них у гості, у вирій…  

Тож зі Святом Купала Вас, шановні рунвісти!