ДАЖБОЖИЙ ВНУК ВОСКРЕС!
З ВЕЛИКОДНЕМ СВІТЛА ДАЖБОЖОГО!
Цьогоріч ми, рідновіри, зустрічаємо Великдень Світла Дажбожого під гуркіт вибухів і виття сирен, але з непохитною вірою в перемогу добра над злом, правди над брехнею, світла над тьмою.
Нас не дивують злочини Московії, бо ми знаємо правдиву історію. Все існування цього державного утворення (від імперії до федерації) ознаменоване ріками крові, садизмом і тотальною брехнею. Але ці істоти, що населяють територію зла, навіть (о, диво!) не викликають ненависті. Вони викликають огиду.
Зараз ми спостерігаємо неймовірну єдинодушність, мужність і силу українців у боротьбі за рідну землю. І знаємо, що велика заслуга в цьому РУНВіри. Бо саме Мага Віра в Україні, починаючи з 1991 року, виховувала патріотів-ржісів, відроджуючи знання про глибину і незнищимість нашого Дажбожого коріння.
І зараз настав момент нашого виходу на історичну арену. Наше розуміння світобудови і наші знання покликані розвіяти тьму історичної та наукової брехні, яка тисячоліттями вкладалася в голови людству. І Всесвіт нам у цьому допомагає, підвищуючи свої енергетичні вібрації. Ми відчуваємо це і бачимо на процесах, що відбуваються навколо.
Дажбожий внук воскрес! Ми явно це зараз спостерігаємо.
«Воскресіння Дажбожого внука — складний духовний процес у світі Його свідомости.
Духовне воскресіння Дажбожого внука — поняття нове. Воно вимагає від Українця Священної Відваги, Духовного Самовідродження. Духовне воскресіння потрібне українцям так, як хліб, вода і повітря.
Воскреснути — значить самоспастися, самовідродитися, самоусвідомитися. Самоспастися — це значить відчинити свою душу для себе — для Рідної Української Національної Віри.
Коли оновлення (воскресіння) Природи зустрічає народ оновленням (воскресінням) Душі своєї, цвіте життя його здоров'ям мислі і тіла, творить гармонійне єднання Людини з Дажбогом, відбувається гармонійне дихання "Я" людського з диханням "Я" космічного.
Радуймося! Ми спасенні! Ми у Великодні Світла Дажбожого бачимо Великдень Духовного оновлення України (Руси)! Слава Дажбогові!» (Мага Віра, 43)