"Брати і Сестри, сьогодні Обрітен­ська неділя. Ще тиждень, і буде місяць бе­резень — буде новий рік. Птахи обрітатимуться з вираю на гостинну землю внуків Дажбожих.

І воскреснуть наші поля, діброви слави­тимуться пташиними співами. Птахи — співучі ждані гості наші, головні вістуни Весни. Об­рітення їхнє несе радість, а радість — то здоров'я душі й тіла.

Брати і Сестри, Обрітення стріньмо доб­ром сердець наших. Звільнімо душі наші від заздрости, жаги, пристрасти, ненависти, помсти. Ми всі гнівні буваємо — ніхто не може себе цілком звільнити від гніву. Але читтні (виховані) люди уміють володіти гнівом. Вони свій усміх єднають з усміхом Весни. Де усміх, там для гніву місця немає". (Мага Віра, 22-109)

Наші предки були дітьми природи. Вони жили і дихали в такт з природою. Вони були її помічниками. От і наприкінці зими, виглядаючи красуню-Весну, матері-бабусі пекли з тіста пташечок і роздавали дітям. Бо тільки дітки-чисті душі могли закликати головних вістунів Весни, підкидаючи печиво догори і запрошуючи птаство повертатися додому.

Тож зі святом Обрітення, дорогі рідновіри! Хай Весна буде вам щедрою та привітною! Хай ваші душі сповнюються радістю та любов’ю!