З РІЗДВОМ СВІТЛА ДАЖБОЖОГО!
Стрічаймо ми, внуки Дажбожі,
Різдво Світла Дажбожого!
Незвідану тривожність переживали предки наші. І особливо взимку. День коротшає — мерзне мати-Земля. Умирає рослинний світ. Відлітають у вирій птахи, ховаються в нори звірі. Сумують голі дерева. Лід сковує ріки. Тужно виє сніговій. Ніби Сонце покидає Землю.
Вони (предки наші) дванадцять тисяч літ тому над берегами Дніпра підносили руки до Неба. Молитовно рекли: "Свар, а мріті! Свар, руд бгу!", що значить, перекладаючи із прамови, "Сонце, не вмирай! Сонце, роди буття!"
Вони (предки наші) добрі діти Світу, щоб допомогти Сварові перемогти Тьму, розкладали в просторій сухій печері, маючи "дарава" (санскрит, дрова), багаття. Печера вистелена теплими хутрами. На високих сухих стінах висять снопики сушених квітів пахучих, там, де у черепку палає вогник, стоїть сніп, у шкіряних мішках — зерно, у глеках — вар, а оподаль купа сіна, біля нього лежить щойно народжене теля.
Юнаки і юнки навколо вогню творять "кала" (санскрит, коло). Вони "кала да" (коло дають, колядують). Вони руки молитовно підносять то до Сонця, то до вогню. Вони вірять, що вогнем, який горить у просторій, як двір, печері, вони помагають Сонцеві перемогти Тьму. Вони — діти Сонця, Його вірні помічники.
Тому що в наших предків був культ природи, вони їй давали ті властивості, що й людині: дерево, сонце, місяць, ріка, звірі, птахи — родяться. Санскритське слово "руд" означає "рід", "род", "народження". Слово "ру" означає "крик", "рик". З "ру" постало "ро", до якого було добавлено "да" (дати, подати). Санскритське "рода" означає "родити", "рости".
Увійдімо у світ давноминулих тисячоліть і там — у житті предків наших, інтуїтивно відчуємо такі обставини: в родині хвилююче настороження. Всі ждуть з нетерпінням "ру" (рику, крику). "Ру" щойно народженої дитини повідомляє, що прийшла на світ нова людина. Немає "ру" — значить смерть дитину забрала. Крик різдва — щастя. У санскриті слово "рудата" означає "дитина", "криклива дитина".
Я почуттями душі своєї торкаюся до тих струн Душі Народу Українського, до яких чужовір'я не має доступу. Ніколи не вдасться учителям чужовір'я повністю заволодіти Душею Народу Українського. Вона, сама цього не відаючи, Дажбожими законами унапрямлюється. Вона зберігає в собі для себе (у найпотаємніших куточках своїх) недоторкану живу гілочку єства свого, її гілочка подібна на весняну гілочку верби.
Уткніть вербну гілочку в землю. Вона, жадібно напившись життєтворних соків, корінь пустить. Забуяє силою, красою своєю, продовжуючи життя роду свого.
Я, віру предків реформуючи, торкнувся до цієї таємничої гілочки, притаєної в Душі Народу мого, і збагатився вогнем осявань. І мислі мої окрилилися. І постало в мені хотіння перемогти раба в душі народу і струм збудження оновив кров мою — і стало рідно і тепло на душі. І схотілося мені цим теплом поділитися з людом моїм і всіх привітати з Різдвом Тепла Дажбожого.
І задумався я: Різдво Тепла Дажбожого, Різдво Сварга Дажбожого, Різдво Життя Дажбожого, Різдво Перемоги Дажбожої, Різдво Світання Дажбожого, Різдво Свастя Дажбожого. Санскритське "свастя" означає "щастя". О, яке величне свастя Твоє, Дажбоже мій — яка могутня многогранність Різдва Твого! "Света" (світло). Після довгих дум, я усталив поняття — Різдво Світла Дажбожого. Побратими і Посестри, Ви це нове поняття радо стрінули тому, що воно рідне душі Вашій.
Дорогі Мої Побратими, Дорогі Мої Посестри, я йду в гості до Вас, сію зерна волі духовної. Радуйтеся — зерна проростають! Вони забуяють високою народною душевною творчістю. Вони забуяють тонким відчуттям краси життя. Вони забуяють довершеною культурою мислення, життєвою бадьорістю, естетичним смаком, тяжінням до внутрішніх і зовнішніх пізнань "я" людського.
Іду в гості до вас, щоб душі наші багатіли вірою в себе, вміли вдосконалювати і утверджувати свою суть, вміли відчувати себе у вічності Дажбожої вічности, вміли нести в собі минуле і сучасне, щоб своїм життям приготувати для прийдешніх поколінь дари нетлінні — мудрість творчого життя. І написати заповіт для людства: людство, вернися до матері-Природи і з'єднайся з Нею. І дихай Нею, і слав Її. І пам'ятай, що без Різдва Світла Дажбожого людство згине і прекрасна Земна плянета перетвориться в кулю, покриту вічним ледом.
Радій, Душе Людська, розквітай, Розуме Людський, іде всесвітньо могутнє, іде всесвітньо величаве Різдво Світла Дажбожого! (Мага Віра, 34)
Вітаю Вас зі Святою Вечерею та Різдвом Світла Дажбожого – Різдвом Вільної Мислячої Людини! Різдво Світла Дажбожого – це Перемога Світла над Тьмою. Перемога Добра над Злом, Перемога Життя над смертю!
Тож бажаю вам великих перемог у боротьбі за найшляхетніші людські ідеали – ідеали порятунку тіла й душі народу, щоб сьогодні всією нашою великою РОДИНОЮ стрінути величаве сонце Завтрашнього Дня. Майбутнє йде з нами — ми першопроходці Духовного Відродження, і той, хто йде з нами, той іде у перших рядах з першими прапороносцями Рідної Української Національної Віри!
Слава Дажбогові! Слава Дажбожій Україні!
Голова Священної Ради ОСІДУ РУНВіри рунтато Віхор Кошуба