12 грудня за Календарем РУНВіри ми відзначатимемо День Матері Лель – Первоматері, Родоначальниці племен України-Руси. Ще від часів Трипілля місяць грудень був місяцем Святої Матері.

Наші предки «вірили, що колись ( в позапам’ятні часи) була свята Мама- Прародителька всіх родів України-Руси. Від неї пішли мудрість і святощі родини, без яких жити не можна.

Мама-Прародителька навчила своїх дочок вишивати, прясти, варити, пекти хліб, звар, сукати нитки, ткати, сповивати дітей, годувати їх, любити їх і співати пісні над колискою то ніжні, як усмішка, то тужні і довгі, як нитка. І навчила дівчину Лелю (Лель) і юнака Ладо ніжної любови, щоб вони вміли охороняти святість родинного вогнища. Все це належало до рідної віри прастародавніх предків наших. І ця віра, як найбільші святощі жили віками і передавилися від покоління до покоління тому, що їх оправдувало життя.»

 «У печері Чаклуна (Кам’яна Могила – ред.) відкрито близько 300 гравійованих малюнків, іноді наведених вохряною фарбою. Переважають зооморфні мотиви, в яких відтворено мамонтів, бізонів, ланей, оленів, печерних левів.

Трапляються й зображення людей, зокрема Великої Матері матріярхальної доби. Між силуетами мамонтів та оленів бачимо постать Великої Матері. Її струнке, дивовижно красиве тіло ніби пливе над Землею. Виконує Вона ритуальний танок, зачакловує звірів, щоб мисливці повернулися додому з багатою здобиччю».

Що це значить? Це значить, що на території України 20—15 тисяч років тому вже був культ Великої Матері-Родоначальниці. Ми, українці, Її потомки.

Ми Її пізнаємо, дивлячись самі на себе, на свій національний стрій. Її льоля (первісний жіночий одяг) оздоблений меандрами (геометричними взорами), якими сьогодні пишаються гуцули і які ознаменовують стародавню Українську (Мізинську) культуру.» (Мага Віра, 9-10)

 Святая Великая Мати,

Улюблена Ненечко-Лель,

Ми просим Тебе завітати

До наших гостинних осель!

 Зі святом Вас, любі наші бабусі, матері та дружини!