20 березня – Благовіщення. Це – день весняного рівнодення та початок астрономічної весни, Новолітування.  Дажбог благословляє землю, яка пробуджується після зимової сплячки. Починається новий річний цикл, нове літо. 

Наші предки дуже шанували це свято, на рівні з Великоднем.  «Благовіщення… уважається великим святом – але не оргаістичного, а, навпаки, суворого, аскетичного характеру: все, що належить до зачинання, породу і т. д. обставлене суворими заборонами. Це – свято землі, супроти котрого наказується боязкий містицизм, щоб його чимсь не споганити, не порушити…». «Різні повірки, магічні акти, ворожіння зв’язані з сею основною ідеєю: розбудження землі і скритого в ній життя». – Пише Грушевський.

Християнська церква не даремне притулила до цього свята свою Богородицю (25 березня чи 7 квітня за різними стилями). Безліч приказок, повір’їв  та прикмет, пов’язаних із Благовіщенням, до сих пір живуть в народі, але вони жодним чином не стосуються християнства. В центрі уваги орія-хлібороба земля, її родючість і все, що пов’язане з урожайністю і приплодом.

В цей день дівчата водять перший весняний хоровод: «кривий танець», який є не тільки привітанням весни, а й символом пробудженої життєвої енергії. До цього часу тільки «виглядали» весну, «закликали», а тепер вона вже тут, прийшла і вступила в свої права. І дівчата «кривим танцем» кажуть весні «добридень».

Вже ж весна воскресла, –

Що ж ти нам принесла? –

Принесла вам росу,

Дівочу красу!

З Благовіщенням та Новоліттям, дорогі рідновіри!