«Хто не має ненависти до ворогів Вітчизни,

той не має любови до рідного народу.

Не можна любити рідну матір і одночасно

не мати в душі ненависти до її ката.»

(Священна Книга Обрядів)

«Плекаймо любов і ненависть. Два почуття, які роблять людину здібною жити достойно, це — любов і ненависть.» (МВ, 30)

Невідомо, котре з цих почуттів старіше. Вони – близнюки. Учитель в 15 дні мислення запитує: «Людина повинна обминати ненависть!? Ні, я вважаю, що в деяких обставинах ненависть благородніша за любов. Ненависть, народжена любов'ю до народу свого, благородніша за любов до катів народу свого.

Я ненавиджу, бо люблю: я ненавиджу ворогів народу мого, бо люблю народ мій. Любов ворога — отрута, ненависть ворога — честь ворога. Північні вторжники, які вторгалися на землі мого мирного народу, казали: «Да, ми любім малоросов», ця любов — жорстоке знаряддя поневолення.»

 Патріярх Візантії Іоан Злотоустий, пояснюючи вбивство єгиптянина пророком Мойсеєм, казав: «І що ж, скажіть мені, йому треба було робити? Знехтувати нанесену обиду і зло, дане народові!?» Тут патріарх забув про заповідь «не вбий».

А «що ж, скажіть мені, я маю робити, —  запитує Учитель, — дивлячись, як архиєреї Ісуса і комісари Лєніна наносять обиду й зло моєму народові!? Я люблю мій народ і мені болить, коли болить народові моєму! Що ж я маю робити?» Любити ворогів свого народу?

«Українець (той, хто закоханий у чужовір'я) має скалічену любов до України, він її любить, він щиро оспівує її луки, сади, лани широкополі, ріки, доріжки і моріжки, її солов'їв, і любов свою освячує рясними сльозами, але коли йому сказати: "А як же справа з ненавистю до тих, які її (безталанну Україну) плюндрують?", він статечно відповість: "Це, знаєте, партійна справа, а я говорю не про ненависть, а про любов до неньки України, я взагалі проти будь-якої ненависти, я всіх людей люблю, москвини — добрі люди, між нашими є гірші".

Народ, який багатий любов'ю до Вітчизни і бідний ненавистю до її жорстоких ворогів, це безхребетна юрба чревоугодників, театра­ль­них гопашників, улесливих пристосуванців. Любити Україну і Її катів, це значить — бути українцем із витрясеною душею — півлюдиною.» (МВ, 30)

 «Хто не має ненависти до ворогів Вітчизни, той не має любови до рідного народу. Не можна любити рідну матір і одночасно не мати в душі ненависти до її ката.» 

Гнів до вторжників благородний, і ніхто з чесних людей його не засудить.

Слава Дажбогові! Слава героям!