День Мага Віри - День народження Духовного Учителя та Пророка Лева Силенка

Ми підем у світ Мага Віри,

Де слава Руси-України,

Де сонце Правдивої Віри,

Духовне блаженство Людини.

Учителю, ждали ми, ждали

Науки Твоєї приходу,

Поклони щоб ми не складали

Месії чужого народу.

Кожний свідомий українець, якого турбує доля Вітчизни, повинен себе запитати: «Чому в моєму народі занедбаний культ предків, культ дідів-пат­рі­яр­хів народних? Чо­му не має літопису родо­відного? Чо­му внук нічого не знає про свого прадіда? Чому він не цікавиться ти­ми, які його родили, виколи­хали у колисці своїх чарівних мрій? Чо­му праправнук со­ро­ми­ться свого поход­жен­­ня? Чому прапра­внук не бачить у тих, які його народили, нічого рід­ного, доро­гого, мудрого, священ­ного, славного?»

І отримає відповідь: «Тому, що в правнука шля­хи мислення неправильні, духовість спотво­ре­на, родові почуття збід­ніли.» (Мага Віра, 1-13)

Треба було чекати тисячу років, щоб народився в Україні Пророк, Великий Учитель Лев Силенко. Він з’явився, щоб відродити рідну духовність і спрямувати мислення свого народу на правильні шляхи.

«Народження Пророка є завершенням многих поколінь. Те, про що мріяли кращі сини і дочки України-Руси, починаючи від запровадження в Києві Греко-ортодоксії, здійснилося з благословення Господнього в науці рідного Пророка.» (Навчання, пісня, молитви)

І хоч український народ перебуває в духовному рабстві, та все ж, вірить Учитель, що в його (народу) душі  «жевріє благородна іскра прагнень мати рідну віру (рідну духовність), мати своє неза­лежне духовне "Я", мати своє почесне місце в історії людства. Я прийшов, бо така воля Даж­божа, щоб її (цю благородну іскру) пере­творити у велике вогнище духовного відрод­ження народу. І наміри ці здійснюватиму, не думаючи про те, чи я буду рідним народом люблений, чи забутий. У душі моїй є сила, яка володіє мною, і я підвладний їй». (Мага Віра, 12-45)

Наш Духовний Учитель Лев Силенко все своє життя присвятив своєму Народові, працюючи над написанням Мага Віри – дороговказу виходу з дому неволі. 

Коли Учителя запитали, як Він писав Мага Віру, то отримали таку відповідь: «Біля мене не було й однієї людини, з якою я міг би про написане порадитися, і це непокоїло мене. Уся надія була на самого себе. І тішився написаним, і в цей же час був його суворим суддею.

Без віри в Дажбога, без святої любови до України, її Народу, я не міг би написати «Мага Віри». (Святе Вчення, 212)  

З Днем Святої Мага Віри, дорогі рунвісти! 

Слава Дажбогові! Слава Рідному Пророку!