Зелене Свято — Клечальна Неділя. Увесь стольний град Кия, як у вінку — замаяні врата, двері, доми. У домах (на покуті) біля світи­ль­ника зелене клечання — і все то в ім'я ладности між дітьми і родинами. В ім'я духовної родинної цілісности. "Діждалися, Уквітчали ха­ту і любистком, і клечанням" (Тарас Шев­чен­ко).

Чому з Священного Гаю (і тільки з Священного Гаю) клечання додому несуть? Є віра давня, як світ, що дерево, яке росте над Могилами Родичів, священне. Кияни вірять, що Предки їхні живуть у безмежних про­сторах Сварги (неба), в одухотвореній красі дібров, лісів, степів, квітів. І вони (Предки їх­ні) в Зелені Свята уосібнившись в клечанні, загощують з Дому Вічности у доми своїх дітей і внуків. (Мага Віра 22-73,74)

Дерево (і особливо те дерево, що росте над Могилами Предків) поєднане з Духом Предків. І сокирою не можна до такого дерева торкатися — воно затремтить і затривожиться корінь його, де лежать, вічний спокій маючи, Предки — Древні Кияни.

І тому в Священному Гаю ніколи не чути гупання сокири. Усе дихає спокоєм і непо­роч­ністю, загадковою святістю. І квіти, і гриби, і ягоди, і трави, і гнізда пташині звеличують цей рай земний. (Мага Віра, 18-40)

Хто може сказати, скільки тисячоліть минуло від першого святкування Зелених свят? Чи Великодніх чи Купальських? Але наш народ і дотепер тримає в душі ці споконвічні традиції і, незважаючи на християнське спотворення змісту свят, намагається дотримуватися предківських обрядів. Це і є та первісна віра українського народу, яка на генетичному рівні тримається  в наших душах.

Рідна віра України (Руси) — це велична, гор­да, священна національна свідомість Ук­ра­їнського народу, творена тисячоліттями, тво­рена на волі, самобутньо. (Мага Віра 24-232)

Ми, рунвісти, покликані відродити самобутність українського народу, його звичаї та обряди.

Із Зеленими Святами, Вас, дорогі рідновіри!